Росія - срср

План:

1. Російська революція 1917 р., її причини.

2. Падіння монархії.

3. Росія за Тимчасового уряду.

4. Розпад Російської імперії.

1. Російська революція 1917 р., її причини.

Війна й економічна руїна прискорили революційний вибух у країні. Проти самодержавства і його системи виступали різні верстви і сили Росії. Революційні події в Росії розпочалися в лютому 1917 року.

Причини революції:

• кризове становище в імперії;

• невирішеність аграрного питання;

• невирішеність національного питання;

• зростаюча активність політичних сил;

• падіння авторитету та слабкість реально існуючої влади.

Завданнями революції в Росії були:

• ліквідація самодержавної форми правління і перехід до парламентської демократії;

• створення умов для вільного розвитку ринкової системи на селі;

• демократизація суспільно-політичного життя країни;

• гарантія захисту соціальних прав трудящих;

• забезпечення вільного розвитку націй.

Основні етапи російської революції:

• 23 лютого – 3 березня 1917 р. – буржуазно-демократична революція;

• березень – липень 1917 - двовладдя;

• липень - жовтень 1917 - революційна криза;

• жовтень 1917 – червень 1918 - встановлення диктатури більшовиків;

• червень 1918 – березень 1921 – громадянська війна.

У подіях, що відбулися в Петрограді можна виділити два періоди:

1-й – з 23 по 28 лютого – наростання напруженості;

2-й – з 28 лютого по 3 березня 1917 р. – повалення самодержавства.

23 лютого 1917 р. на Путиловському заводі розпочався страйк, в якому взяли участь 90 тис. робітників. Поступово страйк охопив основні заводи Петрограда, і 28 лютого страйкувало вже 240 тис.

Історики виділяють дві причини страйку:

• погіршення забезпечення хлібом Петрограда;

• Локаут на Путиловському заводі.

Локаут – одночасне закриття підприємств їхніми власниками і масове звільнення робітників та службовців, щоб примусити їх відмовитися від вимог і страйків.

Загальний страйк переріс у збройне повстання і започаткував революцію в Петрограді. У ніч проти 28 лютого відбулося термінове засідання Кабінету міністрів за участю М. Родзянка (голова Державної думи) та брата царя – Михайла.

Великому князеві Михайлу Родзянко запропонував стати регентом при малолітньому сині Миколи ІІ Олексії, але цар не дав згоди на регентство і доручив Родзянкові сформувати новий кабінет міністрів. Родзянко дав згоду очолити Тимчасовий комітет Державної думи, до якого увійшли соціалісти Керенський та Чхеїдзе.

Не знаючи, що насправді відбувається в столиці, і вбачаючи в Тимчасовому комітеті реальну силу, російський генералітет на чолі з генералом Алексєєвим вирішив підтримати вимогу про зречення Миколою ІІ трону.

2. Падіння монархії.

Коли Микола ІІ дізнався, що генералітет підтримав Родзянка і наполягав на зреченні – це був останній акт, що зламав його волю і він погодився зректися трону.

У ніч з 2 на 3 березня 1917 р. Микола ІІ зрікся престолу і за себе і за сина, на користь свого брата Михайла, який наступного дня також змушений був відмовитись від трону.

Після зречення Микола Романов звернувся до Тимчасового уряду з проханням дозволити йому як приватній особі виїхати до Порт-Романова (Мурманськ) для подальшої еміграції до Англії. Проти цього рішуче заперечила Петроградська рада і колишнього царя було заарештовано й доставлено у Царське Село під Петроградом.

Зречення Михайла Романова трону завершило події, в історії відомі як Лютнева революція в Росії, відбувся перехід від самодержавного правління до республіканського.

ПОЛІТИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛЮТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

- Зречення царя Миколи ІІ СТВОРЕННЯ НОВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ:

- Ліквідація монархії - Тимчасового уряду

- Петроградської ради

ПЕРСПЕКТИВА ДЕМОКРАТИЧНОГО РОЗВИТКУ РОСІЇ