2. Мережа Центрів здоров'я.

В Україні сформовано розгалужену мережу Центрів здоров'я , яка діє на державному, регіональному та місцевому рівнях. Розглянемо специфічні аспекти їхньої діяльності на прикладі Київського міського та міськрайонних центрів.

Основні завдання Київського міського центру здоров'я: 1. Планування пріоритетних напрямків пропаганди медико-гігієнічних знань,

гігієнічного виховання та оздоровлення населення.

v

2. Пропаганда здорового способу життя засобами масової інформації (в т. ч. видавнича діяльність).

3. Координація роботи зацікавлених відомств та громадських організацій з формування здорового способу життя серед населення.

4. Навчання населення основам здоров'я.

5. Профілактика інфекційних захворювань.

6. Проведення оздоровчих заходів.

7. Організаційно-методична робота з медпрацівниками міста.

8. Організаційно-методичне керівництво роботою районних центрів здоров'я.

Основні завдання районних центрів здоров'я

1. Гігієнічне виховання дітей дошкільного віку (особлива увага фізичній культурі, загартуванню, профілактиці шкідливих звичок).

2. Організаційно-методична робота по здоровому способу життя з медпрацівниками району.

3. Лікарський контроль за тими, хто займається фізичною культурою та спортом.

4. Діагностика рівня здоров'я та розробка рекомендацій по покращанню стану здоров'я.

5. Організація роботи та методичне керівництво медперсоналом лікувальних закладів з питань лікувальної фізкультури та реабілітації хворих.

3. Будинки дитини.

Будинок дитини ( у відповідності до Типового положення 18 травня 1998 року) є комунальним закладом охорони здоров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, а також: дітей з вадами фізичного та розумового розвитку.

Основними типами будинків дитини є:

а) будинок дитини загального типу - для медико-соціального захисту здорових дітей-сиріт (І - II груп здоров'я), дітей, які залишилися без піклування батьків, віком від народження до трьох років. Крім дітей цієї категорії, тут можуть знаходитись діти, які мають сім'ю, проте утримання та виховання їх у сім'ї з поважних причин (хвороба годувальника, тривале відрядження, навчання тощо) неможливе, а також: діти із затримкою розумового та фізичного розвитку внаслідок несприятливих умов виховання;

б) спеціалізований будинок дитини - для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, з вадами фізичного та розумового розвитку (III - V груп здоров'я) віком від народження до чотирьох років, а також:

-з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки;

-з органічним ураженням центральної нервової системи, в тому числі з дитячім церебральним паралічем без порушення психіки;

-з порушенням функції опорно-рухового апарату та іншими вадами

фізичного розвитку без порушення психіки;

-з порушенням слуху та мови;

-з порушенням мови;

-з порушенням зору (сліпі, слабозорі);

-тубінфікованих, хворих з малими та згасаючими формами туберкульозу, ВІЛ-інфікованих.

У спеціалізованих будинках дитини можуть організовуватись 1-2

групи для здорових дітей. Діяльність будинку дитини регламентується

власним Положенням, яке розробляється на основі Типового положення з урахуванням особливостей будинку дитини. Будинок дитини забезпечує:

медико-соціальне обслуговування дітей-сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, дітей з вадами фізичного та розумового розвитку, які тимчасово знаходяться у будинку дитини за заявою батьків;

• щоденне медичне спостереження педіатра (і в разі потреби інших спеціалістів) за вихованцями;

• проведення двічі на рік (весною і восени) поглиблених медичних оглядів вихованців;

• проведення планових профілактичних та оздоровчих заходів;

- лікування дітей, які, за висновком лікаря, не потребують стаціонарного лікування, а також лікування, корекція та реабілітація дітей з вадами у фізичному та розумовому розвитку;

• надання слухових апаратів, окулярів, медикаментів; спеціалізовану медичну допомогу, реабілітацію відповідно до стану здоров'я дитини;

• проведення педагогічно-виховних заходів;

- впровадження нових програм медико-соціальної допомоги, педагогічно-виховних заходів;

• своєчасне інформування про дітей-сиріт та дітей, які мають правові підстави для усиновлення, органів опіки і піклування за місцем перебування дітей;

• надання житла у межах встановленої санітарної норми, твердого інвентарно столового посуду;

• надання одягу, взуття і м'якого інвентарю;

• раціональне харчування.

Умови приймання дітей в будинок дитини та виписування з нього

Порядок приймання дітей у будинок дитини

У будинок дитини приймаються; -діти-сироти; -діти підкинуті;

- діти батьків, позбавлених батьківських прав; -діти одиноких батьків;

-діти з вадами фізичного та психічного розвитку; -діти, які за рішенням судових органів відібрані у батьків без позбавлення останніх батьківських прав;

-діти батьків, визнаних у судовому порядку безвісти відсутніми, недієздатними;

-діти, батьки яких не мають можливості їх виховувати (за станом здоров'я; у зв'язку з тривалим від'їздом, відбуванням покарання, перебуванням під вартою; в період слідства; у зв'язку з тяжкими матеріально-побутовими умовами та інше).

У будинок дитини приймаються діти від народження до трирічного віку; діти з вадами фізичного та психічного розвитку можуть знаходитись у реабілітаційних групах до чотирирічного віку.

Приймання дітей із пологових будинків та карантинів-розподільників здійснюється безпосередньо у групу; із сімей, стаціонарів, підкинутих дітей - в карантинну групу або ізолятор, де проводяться потрібні лікувальні та виховні заходи відповідно до стану здоров'я та віку дитини. Із карантинної групи (ізолятора) дитина поступає у вікову групу. Кожне наступне переміщення дитини повинно фіксуватися на титульній сторінці історії розвитку дитини з обгрунтуванням останнього у тексті.

У будинок дитини не приймаються діти, хворі на СНІД, з активною формою туберкульозу, активним сифілісом, заразними хворобами шкіри, захворюваннями центральної нервової системи в гострому періоді, гострими інфекційними хворобами, а також з іншими

18

захворюваннями, які потребують стаціонарного лікування.

На кожну дитину, прийняту у будинок дитини, оформляється облікова картка та історія розвитку дитини (Ф-112-0). Всі дані про дітей реєструються у журналі обліку приймання дітей у будинок дитини

(Ф-121-0). Сторінки

журналу обліку приймання дітей до будинку дитини нумеруються, журнал прошнуровується, скріплюється печаткою будинку дитини і після його закінчення зберігається в архіві будинку дитини постійно.

Супровідна медична документація на дитину, яка прийнята у будинок дитини, зберігається в індивідуальному пакеті протягом всього часу перебування дитини у даному закладі та підклеюється до історії розвитку дитини.

Адміністрація будинку дитини виконує обов'язки опікуна по

відношенню до дітей, яким органами опіки опікуни (усиновителі) не призначені.

Адміністрація будинку дитини сприяє, щоб дітям-сиротам та дітям, які залишилися без піклування батьків, були своєчасно оформлені та видані документи про інвалідність, пенсійні свідоцтва і доходи за приватизаційними сертифікатами.