43

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № Н-6.01

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка  

^{(повне найменування вищого навчального закладу)}

Кафедра української мови  

^{(повна назва кафедри)}

Курсова робота

з сучасної української мови  

^{(назва дисципліни)}

на тему: Фразеологічні зрощення у структурі українського речення: семантичний та функційний аспекти   

Студентки IІІ курсу У-32 групи

напряму підготовки 6.020303 Філологія. Українська мова та література  

спеціальності –  

Бутко Я.Ю.  

^{(прізвище та ініціали)}

Керівник асист. Шрамко Р.Г.  

^{(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)}

Національна шкала  

Кількість балів: Оцінка: ECTS  

Члени комісії ________________ ___________________________  

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________  

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________  

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Полтава – 2013 рік

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. Фразеологізми в системі української мови……………………….6

1.1 Фразеологізм як окрема мовна одиниця. Основні ознаки фразеологічних одиниць…………………………………………………………………………….6

1.2 Класифікація фразеологічних одиниць. Джерела їх виникнення………...13

1.3 Стилістичне вживання стійких та видозмінених фразеологізмів у творах художньої літератури……………………………………………………………21

1.4. Функціональний аспект фразеологічних одиниць. Фразеологічні одиниці в синтаксично залежній та синтаксично автономній позиціях…………………24

РОЗДІЛ II. Фразеологічні зрощення в художніх творах українських письменників………………………………………………………………………32

2.1. Фразеологічні зрощення у мові твору Л. Костенко “Берестечко”……..32

2.2. Використання фразеологічних одиниць у творах М. Стельмаха………34

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….41

ВСТУП

Проблема дослідження елементів розмовного стилю в художньому тексті постійно перебуває в полі зору українських мовознавців (І. Білодіда, В. Ващенко, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюха, В. Русанівського, Н. Сологуба, І. Чередниченко). Більшість науковців зазначало, що в мові художнього твору відбувається стилізація розмовності, тобто свідоме переймання письменником характерних особливостей розмовного стилю з метою створення відповідного колориту в художньому тексті. Саме з метою стилізації розмовності в мові художньої літератури письменники використовують фразеологію, окремі слова, властиві живому усному мовленню, синтаксично-інтонаційну будову речень.

В українському мовознавстві розмовні елементи художньої мови традиційно розглядаються у зв’язку з вивченням індивідуальних стилів письменників. Зокрема, ґрунтовно досліджуючи мовотворчість Григора Тютюнника, С. Бибик відзначає народнорозмовність як мовно-стильову естетичну домінанту його прози. Місце розмовних одиниць поряд з іншими стилістично маркованими засобами в мовостилях окремих письменників з’ясовували також Г. Бикова, Л. Бурківська, Т. Должикова, Л. Науменко, О. Переломова, Л. Шевченко та багато інших.

Творчий набуток Ліни Костенко та творчість Михайла Стельмаха репрезентують українську літературу й українську літературну мову 40 − 60 років ХХ ст. Різні аспекти індивідуальних стилів письменників привертали увагу мовознавців. Зокрема, лексичну синоніміку творів досліджували А. Бевзенко, фразеологію – Л. Авксентьєв, лексику – М. Миронюк. Мовотворчості Михайла Стельмаха в контексті української народнопісенності присвячене дослідження Л. Козловської, епітетам в образній системі митця – Н. Сидяченко.

Слід зауважити, що функціонування фразеологічних зрощень у творчості Михайла Стельмаха, Ліни Костенко розглядалося досить поверхово у сучасному мовознавстві, що і зумовило вибір теми нашої курсової роботи.

Актуальність теми зумовлена необхідністю поглибленого теоретичного й практичного дослідження фразеологічних засобів стилізації розмовності в українському мовознавстві.

Об’єкт дослідження – фразеологічні одиниці в системі української мови.

Предмет дослідження – фразеологічні зрощення у творах М. Стельмаха, Л. Костенко

Мета роботи полягає у визначенні семантичного та функціонального аспектів фразеологічних зрощень у структурі українського речення.

Мета передбачає виконання таких завдань:

• проаналізувати стан досліджуваної проблеми на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки;

• розглянути сутність понять: “фразеологічна одиниця”, “фразема”, “фразеологічні зрощення”, “фразеологічні єдності”, “фразеологічні вислови” та ін.;

• з’ясувати класифікацію фразеологічних одиниць, джерела їх виникнення;

• виявити і дослідити у текстах М. Стельмаха, Л. Костенко особливості творення фразеологічних зрощень;

• простежити семантичний та функційний потенціали фразеологічних одиниць розмовного походження у творчості українських письменників.

Мета і завдання зумовили вибір відповідних методів і прийомів дослідження: описовий метод, структурний, метод аналізу і синтезу. З метою виявлення і опису закономірностей функціонування одиниць художньої мови (фразеологічних зрощень), а також їх естетичного спрямування в художньому тексті використовувався метод лінгво-естетичного аналізу.

Джерелознавча база: фразеологічний словник української мови у 2-х томах, текст історичного роману Ліни Костенко “Берестечко” та тексти повістей “Щедрий вечір”, “Гуси-лебеді летять” та романів “Чотири броди”, “Кров людська – не водиця” Михайла Стельмаха.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та списку використаних джерел.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету, завдання й методи дослідження.

У першому розділі – “Фразеологізми в системі української мови” розглянуто теоретичні засади дослідження фразеологізмів, визначено місце фразеологізмів серед інших одиниць мовної системи, джерела виникнення фразеологізмів та їх класифікацію, а також стилістичний та функційний аспекти фразем.

У другому розділі – “Фразеологічні зрощення в художніх творах українських письменників ” з’ясовано особливості творення та стилістичне функціонування фразеологічних зрощень у художніх текстах Ліни Костенко та Михайла Стельмаха.

У висновках узагальнено матеріал дослідження.

У списку використаної літератури зазначено 29 джерел.