3.3. Педагогічна майстерність викладача вищого навчального закладу

Педагогічна майстерність – характеристика високого рівня педагогічної діяльності.

Проблема педагогічної майстерності була порушена в XIX ст. у працях К. Ушинського, А. Дистервега, П. Блонського, П. Каптерєва, вона, крім того, стала проблемою багатьох викла­дачів гімназій і вчителів народних шкіл. Попри деякі особливості, загалом її тлумачать як комплекс властиво­стей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності.

Розглянемо найсуттєвіші елементи педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу.

1. Гуманістична спрямованість діяльності викладача внз.

Гуманістична спрямованість – спрямованість на особистість студента, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків.

Передбачає вияв професійної ідеології викладача ВНЗ, його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її мети, змісту, засобів, суб’єктів. Її становлять такі ціннісні орієнтації:

• на себе. Передбачає самоутвердження як кваліфікованого, вимогливого викладача;

• на засоби педагогічного впливу. Виявляється у найважливішому значенні для викладача ВНЗ навчальної програми, заходів, способів їх реалізації;

• на студента. Є призвичаювання викладача до студентського колективу, його особливостей;

• на мету педагогічної діяльності. Спрямовані на допомогу студенту в його розвитку (гуманістична стратегія).

Провідною є орієнтація на головну мету за гармонійної узгодженості всіх інших: гуманізації діяльності, гідного самоутвердження, доцільності засобів, врахування потреб вихованців.

Гуманістична спрямованість є виявом здатності бачити великі завдання у малих справах. Вона дає змогу викладачу ВНЗ оцінювати діяльність під кутом зору безпосередніх і опосередкованих результатів (позитивних індивідуальних змін у життєдіяльності і структурі особистості студентів, частковим організатором яких є він). Доброзичливе і поважне ставлення до юнаків, студентів – запорука успіху в педагогічній праці, оскільки тільки щира і глибока повага педагога до вихованців породжує відповідне почуття і повагу до нього самого, до його ідей, поглядів, переконань, до знань тощо.

2. Професійна компетентність, професіоналізм викладача вищого навчального закладу. Професійна компетентність передбачає наявність професійних знань (суспільних, психолого-педагогічних, предметних, прикладних умінь та навичок). Зміст її складають знання предмета, методики його викладання, педагогіки і психології. Особливостями професійних знань є їх комплексність (уміння синтезувати матеріал, аналізувати педагогічні ситуації, вибирати засоби взаємодії), натхненність (висловлювання власного погляду, розуміння проблеми, своїх міркувань).

Професіоналізм викладача вищого навчального закладу – сукупність психофізіологічних, психічних та особистісних змін, які відбуваються в людині, що працює на посаді науково-педагогічного працівника, у процесі опанування та довготривалого здійснення діяльності, що забезпечують якісно новий, більш ефективний рівень виконання складних професійних завдань.

Виділяють напрями формування професіоналізму:

• зміни всієї системи діяльності, її функцій та ієрархії побудови. В ході цього процесу розвиваються професійні навички, формується індивідуальний стиль діяльності;

• зміни особистості суб’єкта. Проявляється у зовнішньому вигляді, у формуванні елементів професійної свідомості (професійного мислення, уваги, пам’яті), становленні професійного світогляду викладача ВНЗ;

• зміни в установках суб’єкта по відношенню до об’єкта діяльності. В результаті змін установка на вплив замінюється взаємовпливом.