М
ІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
С.В. Сапожников
ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ
ТА БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС
За редакцією члена-кореспондента НАПН України, доктора педагогічних наук, професора Глузмана О.В.
Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів
вищих навчальних закладів
Дніпропетровськ – 2010
У ДК 378.1 (4-13)
ББК 74.580 (4)
С 19
Гриф надано
Міністерством освіти і науки України
(лист № 1/11-8404 від 08.09.2010 р.)
Рецензенти:
М.Б. Євтух д-р пед. наук, проф., дійсний член НАПН України, академік-секретар відділення педагогіки і психології вищої школи НАПН України.
Л.І. Редькіна д-р пед. наук, проф., завідувач кафедри педагогіки РВНЗ ״Кримський гуманітарний університет״ (м. Ялта).
Н.П. Волкова д-р пед. наук, проф., професор кафедри практичної психології Дніпропетровського університету економіки і права.
Друкується за рішенням Вченої ради Республіканського вищого навчального закладу ״Кримський гуманітарний університет״ (м. Ялта) (протокол № 5 від 30.12.2009 р.) та Вченої ради Дніпропетровського гуманітарного університету (протокол № 1 від 16.02.2010 р.).
Сапожников С.В.
С 19 Педагогіка вищої школи України та Болонський процес: Навч. посіб. – Дніпропетровськ: Інновація, 2010. – 358 с.
ІSBN 978-966-8676-42-0.
У навчальному посібнику висвітлено загальні засади педагогіки вищої школи, історію і сьогодення вищої освіти в Україні, сутність, зміст і завдання процесу навчання, методи, форми і засоби його організації відповідно до рекомендацій Болонського процесу, сучасні технології навчання з урахуванням новітніх тенденцій розвитку українського суспільства. Детально викладено вимоги до особистості сучасного викладача вищого навчального закладу. З позицій входження України в Європейський освітній простір наведені особливості підготовки спеціалістів у країнах Чорноморського регіону.
Навчальний посібник призначений для студентів магістратури та аспірантів вищих навчальних закладів. Може бути використаний для самостійного вивчення окремих розділів дисципліни викладачами вищих навчальних закладів.
ІSBN 978-966-8676-42-0
© Сапожников С.В., 2010
З
МІСТ
Передмова 5
РОЗДІЛ 1. Теоретичні та методичні основи педагогіки
вищої школи 8
Роль вищої освіти в сучасній цивілізації.
Предмет та основні категорії педагогіки вищої школи 8
Методи та методика сучасного науково-педагогічного дослідження 14
1.3. Вища педагогічна освіта в Україні: історія і сучасність 42
1.4. Сучасні напрями вдосконалення вищої освіти України як
країни Чорноморського регіону та Болонський процес 59
1.5. Основні документи Болонського процесу. Європейська кредитно-трансферна система (ECTS) 68
1.6. Впровадження європейських освітніх стандартів у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів України та способи їх адаптації 81
1.7. Системи вищої освіти та особливості підготовки
спеціалістів у країнах Чорноморського регіону 87
РОЗДІЛ 2. Навчання та розвиток особистості студента у вищому навчальному закладі 113
2.1. Мета та завдання підготовки фахівців у вітчизняній вищій школі. Зміст освіти 113
2.2. Людина: індивід, особистість, індивідуальність 122
2.3. Психологічні особливості студентського віку 134
2.4. Сутність процесу навчання у структурі цілісного педагогічного процесу вищого навчального закладу 140
2.5. Принципи та закономірності навчання у вищій школі 152
2
.6.
Сучасні технології та методи навчання
у вищому
навчальному закладі 159
2.7. Форми організації навчально-виховного процесу у вищій
школі 184
2.8. Контроль та оцінка результатів навчання студентів 208
РОЗДІЛ 3. Викладач вищого навчального закладу: професія та особистість 237
3.1. Педагог і суспільство 237
3.2. Особистість викладача вищого навчального закладу 239
3.3. Педагогічна майстерність викладача вищого навчального закладу 244
3.4. Педагогічне спілкування 249
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 273
КОРОТКИЙ АНОТОВАНИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК 276
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 283
ДОДАТКИ 289
П ередмова
Людина за визначенням є особистість як втілення високих моральних та інтелектуальних якостей. У процесі розвитку природного світу розвивалася і виокремлювалася людина. Пізнання, осмислення світу, самої себе, а отже, і свого буття в ньому, передача набутих знань молодшому поколінню, до того ж усвідомлення значущості цієї діяльності – невід’ємні складники постійного збагачення і розвитку людини як особистості. Педагогічний процес є тим видом людської діяльності, без якого апріорі неможлива спадкоємність поколінь, а отже, існування й розвиток цивілізації. Науковці довели і, як наслідок, суспільство визнало той факт, що майбутнє будь-якої країни і людської цивілізації в цілому визначається системою її освіти. Сьогодні вже не викликає сумніву провідна роль вищої освіти у становленні, формуванні й посиленні інтелектуального, культурного, соціального і науково-технічного потенціалу держави. На жаль, жодний із українських вчених чи громадських діячів не був удостоєний Нобелівської премії, а втім, саме Україна була батьківщиною шести лауреатів Нобелівської премії (Ілля Мечніков (1908), Зельман Ваксман (1952), Шмуель Агнон (1966), Саймон Кузнєц (1971), Роальд Гофман (1981), Георгій Шарпак (1992).
Формування культурних цінностей, наукового та інтелектуального потенціалу суспільства є прерогативою вищих навчальних закладів, основу яких становить сфера науково-педагогічної діяльності професорсько-викладацького складу – педагогів вищої школи, покликаних керувати процесами навчання, виховання та розвитку особистості у вищому навчальному закладі, її професійним становленням.
Теоретична база вищої школи постійно, і це природно, зазнає певних змін, коригується. Цей процес зумовлений багатьма важливими факторами, як-от: всезростаючий обсяг знань, умінь і навичок студентів, результати досліджень природи розвитку особистості, досвід роботи системи освіти в цілому.
Основна мета навчального курсу ״Педагогіка вищої школи України та Болонський процес״ безпосередньо спрямована на виконання завдань, невід’ємно пов’язаних зі становленням у студентів і магістрантів вищих навчальних закладів гуманного світосприйняття, формування в них педагогічних знань, умінь та навичок, конче необхідних як для професійної викладацької діяльності, так і для підвищення загальної компетентності у міжособистісних відносинах.
Основні завдання навчального курсу
1. Формування сучасного педагогічного мислення майбутніх педагогів вищої школи, скадниками якого є:
а) розвиток пізнавальних інтересів студентів у процесі професійної підготовки;
б) засвоєння ідеї унікальності та неповторності кожної людини, зокрема її психологічних властивостей, а відтак формування ідеї неприпустимості для педагога застосування тільки рецептурних дій;
в) ставлення до особистості як найвищої цінності, що виключає маніпулювання людиною та використання її як засобу для досягнення інших цілей;
г) визнання відносин між людьми провідною рушійною силою і водночас джерелом новоутворень індивідуальної психіки.
2. Розвиток у магістрантів уявлення про історію, сучасний стан вищої освіти в Україні та у деяких країнах Чорноморського регіону; ознайомлення з основними підходами до визначення кінцевих і проміжних цілей вищої освіти, методів їх досягнення (методів навчання і виховання); вивчення засобів забезпечення педагогічного контролю (у тому числі тестів) за ефективністю навчально-виховної роботи та досягненням поставлених педагогічних цілей.
3. Поглиблення, інтеграція знань з педагогіки, порівняльної педагогіки, педагогічної майстерності, сучасних педагогічних технологій. Формування здатності майбутнього викладача вищої школи до здійснення аналізу основних тенденцій розвитку вищої школи на сучасному етапі розвитку людської цивілізації.
4. Освоєння слухачами різних форм організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації.
5. Виховання у студентів і магістрантів особистісних якостей майбутнього педагога, відповідального ставлення до виконання обов’язків викладача вищого навчального закладу, прагнення до самовдосконалення і самовиховання; необхідності усвідомленого засвоєння норм професійної етики педагога, встановлення зі студентами відносин партнерства та співробітництва.
5. Формування установки на постійний пошук педагогічних, психологічних, соціально-економічних та інших підходів до вирішення проблем навчання і виховання у вищій школі.