4.Обов'язки власника , фінансування охорони праці

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

- Створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції з їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

-Розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

-Забезпечує усунення причин, які призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

-Організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, контролює виконання заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

-Розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних, міжгалузевих і галузевими нормативними актами з охорони праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами з охорони праці;

-Здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог охорони праці;

-Організовує пропаганду безпечних методів роботи та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

Атестація робочих місць на відповідність їх нормативним актам з охорони праці проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" від 1 серпня 1992 р. № 442.

До переліку питань з управління охороною праці мають включатися вирішення таких основних завдань:

-Навчання працюючих безпеки праці та пропаганди питань охорони праці;

-Забезпечення безпеки виробничого обладнання;

-Забезпечення безпеки виробничих процесів;

-Забезпечення безпеки будівель і споруд;

-Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

-Забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

-Забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працюючих;

-Організація лікувально - профілактичного обслуговування працюючих;

-Санітарно-побутове обслуговування працюючих;

-Професійний відбір працюють за окремими спеціальностями.

Обов'язки, права та відповідальність посадових осіб за виконання покладених на них функцій з питань охорони праці мають передбачатися у посадових інструкціях, форма яких розроблена Держнаглядохоронпраці та узгоджена з Державним комітетом по стандартизації, метрології та сертифікації і Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

У рамках цих заходів працівник зобов'язаний:

-Знати і виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

-Дотримуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачені колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

-Проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

-Співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особа.

Головною метою і завданням представників профспілок є захист прав і законних інтересів працівників у сфері охорони праці, надання їм практичної допомоги у вирішенні цих питань. Відповідно до Закону "Про охорону праці" представники профспілок беруть участь у розробці:

-Національної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також відповідних угод з питань поліпшення умов і безпеки праці;

-Державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці.

Профспілковий орган, який підписав колективний договір, має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу розірвання трудового договору (контракту) з керівним працівником або усунення його від займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язань за колективним договором. Вимога профспілкового органу може бути оскаржене працівником, власником або уповноваженим ним органом у висшстоящем профспілковому органі або в суді.

Професійні спілки мають право за результатами перевірки дотримання вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці вносити власникам або уповноваженим ним органам, а також державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь (ст. 48 Закону України "Про охорону праці "). У поданні може бути поставлено питання і про притягнення винних працівників до відповідальності, в тому числі дисциплінарної.

Фінансування охорони праці

Згідно статті 19 закону „Про охорону праці” фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачає фінансування за рахунок державного і місцевих бюджетів (поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством). светодиодная лента рынок юность

Закон встановлює мінімальні рівні витрат роботодавців на охорону праці таким чином: Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Закон також передбачає, що не повинно бути довільного визначення заходів з охорони праці, які фінансує роботодавець за рахунок собівартості своєї продукції. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України. доставка медикаментов Киев

Таким чином, кошти, які виділяються на охорону праці, не обкладаються прибутковим податком і не можуть використовуватися для інших цілей. Витрати на охорону праці, котрі передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком. Працівники не несуть ніяких витрат на реалізацію заходів по охороні праці.