- •Складнопідрядне речення план
- •Література
- •1.Поняття спр.
- •Диференційні ознаки спр:
- •2. Класифікація спр: історія питання
- •Логіко – граматична класифікація
- •Недоліки:
- •Формально – граматична класифікація.
- •Недоліки:
- •3.Структурно – семантична класифікація
- •Позитивне
- •Недоліки.
- •3. Будова спр.
- •Розчленованого типу
- •Наслідковий: так що
- •2.Прислівні спр:
- •1.Загальна характеристика речень нерозчленованого типу.
- •Присубстантивно – означальні речення.
- •Де, куди, звідки
- •Місце підрядних частин
- •Складнопідрядні з’ясувальні речення
- •Зр розповідного характеру
- •Зр спонукального характеру
- •Зр питального характеру
- •Займенниково – співвідносні речення (зср) план
- •Займенниково – співвідносні речення
- •Предметно – ототожнені речення
- •Якісно – ототожнені спр
- •Просторово – ототожнені спр
- •Складнопідрядні речення розчленованого типу
- •Література
- •2. Спр зі значенням зумовленості
- •3. Спр умовні
- •4. Спр причини
- •Речення з власне-причиновим значенням
- •Речення з невласне-причиновим значенням
- •Спр допустові
- •6. Спр мети
- •7. Спр наслідкові
- •Речення часу.
- •1. Речення гнучкої структури.
- •Порівняльні речення
- •Складнопідрядні речення проміжного типу будови
- •Компаративні спр
- •Відносно репродуктивні речення (супровідні).
- •Безсполучникове складне речення
- •1. Поняття бср. Питання статусу.
- •2. Бср як окремий тип складного речення,
- •3. Бср з однотипними частинами.
- •1.Єднально-перелічувальні.
- •2.Зіставно-протиставні.
- •4. Бср з різнотипними частинами
- •1. Речення, одна з частин яких має часове значення.
- •2. Речення умовного значення.
- •3. Причинові відношення. Друга частина розкриває причину дії у першій.
- •4.Наслідкові: у другій частині — наслідок.
- •5. Пояснювальні: у них друга , пояснююча частина, розгортає, уточнює, коментує або доповнює першу частину. Розглянемо їх.
- •5. Розділові знаки в бср
- •4) Коли друга частина співвідноситься з окремим словом першої і розгортає його семантику.
- •7) Коли друга частина валентно зумовлена присудком першої частини.
- •2) Коли друга частина містить наслідок, результат.
Складнопідрядне речення план
Поняття СПР.
Класифікація СПР.
Структурно – семантична класифікація:
класифікація В.А. Бєлошапкової;
класифікація чернівецьких синтаксистів;
адаптована шкільна класифікація.
Будова СПР.
Література
І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянська. Синтаксис СУМ. Проблемні питання. - К., 1994. – С.416 – 446.
Бєлошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис.– М.,1977. – С.216 – 233.
Загнітко А.П., Теоретична граматика української мови. Синтаксис. - Дон НУ, 2001. – С.354 – 409.
Шульжук К.Ф., Складне речення в українській мові. - К., 1989 (посібник для вчителя).
Скуратівський Л.А., Шелехова Г.Г., Остаф Я.І. Рідна мова. Підручник для 8 класу. – К., 1994.
1.Поняття спр.
Усі відомі визначення СПР залежать від розуміння природи СПР:
як сполучення ПР (простих речень);
як одне речення, специфічну СО.
Згідно з першою точкою зору, СПР складається із нерівноправних простих речень, одне з яких залежне .Оскільки ми виходимо з розуміння складного речення як окремої синтаксичної одиниці, то керуватимемось таким визначенням складнопідрядного речення:
СПР називаються такі речення, члени яких пов’язані підрядним зв’язком при допомозі підрядних сполучників чи сполучних слів .
Диференційні ознаки спр:
1) підрядний зв’язок між предикативними частинами;.
2) засіб його оформлення – підрядні сполучники чи сполучні слова;
3) співвідносні слова у головній частині ( ця ознака є факультативною)
2. Класифікація спр: історія питання
Історія східнослов’янського мовознавства знає три класифікації СПР, які відбивають різні етапи вивчення СР і СПР зокрема, розуміння мовної природи СПР. Відповідно до цього в основу класифікації клали різні принципи.
Логіко – граматична класифікація
В основних рисах вона склалася в середині XIX ст. у працях Ф.І. Буслаєва. Головний принцип сформований ним так: “ Кожен із членів головного речення, окрім присудка, може бути виражений реченням підрядним: підмет, додаток, означення, обставина ( місця, часу, способу дії, міри й лічби, причини). Окремо Ф. Буслаєв виділяє речення підстави, приводу, умови, мети, порівняння , допусту , деякі з них розглядає як проміжні між сурядними і підрядними (допустові, порівняння, підстави). Пізніше Д.Овсянико-Куликовський увів ще присудкові.
Отже, головний принцип логічний (звідси й назва) – ототожнення компонентів простих речень із підрядними членами (у руслі розуміння складного речення як сполучення простих).
Недоліки:
Сама ідея ідентичності підрядних частин із членами простого речення.
Підрядні частини багатші за змістом, ніж члени речення, вони предикативні, порівняймо:
Вона не приїхала на навчання Вона не приїхала на навчання, бо
через хворобу ( нема часової (цілком несподівано для всіх важко)
ознаки) захворіла.
Крім того, підрядна частина дозволяє увести багато другорядних членів ( див. у дужках), які сприяють точному й вичерпному вираженню усіх обставин дії.
Підрядні частини виражають порівняно із членами речення більшу кількість значень ( наслідку, приєднання ).
Визначення видів підрядних речень здійснюється на основі не одного принципу –за значенням підрядної частини, - а й за функцією співвідносного слова ( при наявності у головній частині співвідносного слова ). Унаслідок цього однотипні підрядні речення , залежно від наявності чи відсутності співвідносного слова потрапляли до різних видів чи підвидів.
Визначення підрядної чистини за функцією співвідносного слова не дає змоги поєднати в одну групу однотипні підрядні речення. Щоб проілюструвати це, наведемо відомий дотеп Д.Кудрявського:
Що вовки жадібні, знає кожен /Крилов/ - додаткове речення
Що вовки жадібні, усім це відомо - підметове речення
Я згоден з тим, що вовки жадібні - додаткове речення
Думка Крилова – така, що вовки жадібні - присудкове речення .
Тобто, одне і те ж речення може відноситись до різних видів, залежно від того, якого слова воно стосується, ( біля чого воно стоїть ). Кудрявський порівнював: це : все одно, що визначати вид дерева за наявністю шишок: береза, під якою є ялинкові шишки, – це ялинка? Тобто, визначати вид підрядної частини за функцією співвідносного слова у головній частині – недоцільно, бо це не визначає сутності такого підрядного речення ( вони однотипні ).