ПЛАН МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.1.СУЧАСНІ ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

1.2.ПЛАНУВАННЯ ПОТРЕБИ В МАТЕРІАЛЬНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСАХ

1.3.РОЗРАХУНОК ЗАПАСІВ.

1.4.МАТЕРІАЛЬНІ БАЛАНСИ

1.1.Сучасні завдання і зміст планування матеріально-технічного забезпечення виробництва

Завдання планування матеріально-технічного забезпечення – це визначення потреби в ресурсах, їх розподіл за видами робіт і в часі.

МТЗ виробництва планується в річному, квартальному, та місячному розмірах.

Річний план потреби МТЗ повинен забезпечувати баланс(рівновагу) річної потреби в матеріальних ресурсах з можливістю підприємства забезпечити їхнє придбання.

Квартальні та місячні плани передбачають оперативне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами відповідно до термінів їх постачання та випуску готової продукції.

Процес МТЗ виробництва направлений на своєчасне постачання на склади підприємства або безпосередньо на робочі місця матеріально-технічних ресурсів (МТР), забезпечення їх ефективного використання, застосування вторинних ресурсів, сировини і матеріалів місцевого виробництва.

Функції планування МТЗ полягають

• у координації попиту та пропозиції на конкретний товар при мінімізації витрат як в стратегічному так і в тактичному відношенні,

• підтриманні на певному рівні відносин підприємства з конкретними постачальниками та споживачами.

Забезпечення виробництва ресурсами здійснюється через:

1.Товарно-сировинні біржі;

2.Прямі зв’язки;

3.Посередників;

4.Аукціони;

5.Конкурси;

6.Спонсорство;

7.Власне виробництво.

У зміст планування МТЗ входить:

1. Визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії всіх видів, спецодязі, спецхарчуванні, інструменті, запасних частинах.

2. Розрахунок запасів усіх видів товарно-матеріальних цінностей на плановий період.

3. Оперативний обік,контроль та аналіз виконання планів МТЗ

4. Поточне регулювання забезпечення матеріальними ресурсами виробничих підрозділів підприємства.

Послідовність розробки плану МТЗ:

1. Підготовча робота;

2. Погодження джерел та умов забезпечення потреби в матеріальних ресурсах;

3. Розрахунок потреби в МТЗ;

4. Розробка норм виробничих запасів;

5. Складання матеріальних балансів.

Вихідними даними для складання плану МТЗ є:

1. обсяг випуску продукції,

2. план організаційно-технічного розвитку та інвестицій,

3. матеріальні норми і нормативи,

4. ціни і тарифи на матеріально-енергетичні ресурси в окремі періоди часу,

5. ліміти на деякі ресурси (напр. воду, електроенергію, нафтопродукти тощо).

При формуванні плану МТЗ розраховуються такі показники:

1. Потреби в матеріальних ресурсах, в тому числі за їх видами;

2. Очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок та кінець планового періоду;

3. Виробничі запаси; 4. Зниження норм витрачання окремих видів матеріальних ресурсів;

4. Загальні матеріальні витрати, їх частка у собівартості продукції;

5. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів.

1.2.Планування потреби в матеріально-енергетичних ресурсах

До складу МТР входять:

1. Сировина

2. Матеріали

3. Комплектуючі вироби

4. Технологічне обладнання та оснастка

5. Транспортні засоби

6. Вантажно-розвантажувальне обладнання

7. Обчислювальна техніка

8. Паливо

9. Енергія

10. Вода тощо

При плануванні потреби в матеріально-технічних ресурсах для основного ви­робництва використовуються різні методи розрахунку. Найбільш загальними з цих ме­тодів є

• метод прямого розрахунку;

• методи, що ґрунтуються на обліку даних про рецеп­турний склад продукції,

• нормативних строках зносу,

• формулах хімічних реакцій.

Методи визначення потреби в ресурсах - це способи встановлення кількості матері­альних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої діяльності підприємства.

Основні дані для визначення потреби - це погоджені з попитом пропорції підприємства щодо вироб­ництва товарів і послуг та норм витрат на їх виготовлення.

Метод прямого розрахунку дозволяє одержати науково обґрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів. Суть його полягає в тому, що розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи у плановому періоді. Методом прямого розрахунку визначається потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат. Якщо один і той же вид матеріалу використовується для виготовлення кількох видів виробів, потреба в ньому (Пм) визначається за формулою:

Річну потребу в основних матеріалах визначають шля­хом множення технічно-обґрунтованих норм на виробничу програму.

При наявності даних про кількість окремих деталей і вузлів в незавершеному вироб­ництві потреба в матеріалах на його зміну визначається за детальними нормами, а якщо таких даних підприємство не має - за укрупненими показниками норм витрат даного виду матеріальних ресурсів на 1 тис. грн. незавершеного виробництва

Потреба в матеріальних ресурсах у капітальному будівництві розраховується з вра­хуванням джерел надходження матеріальних ресурсів для здійснення будівельно-мон­тажних робіт

Для ремонтно-експлуатаційних потреб в основному використовуються допоміжні матеріали, паливо, електроенергія. Для їх розрахунку вибирається облікова одиниця, що в найбільшій мірі відображає витрати даного матеріалу

Потребу в змащувальних матеріалах на плановий період визначають із врахуван­ням специфіки їх споживання

Для діючого виробництва потребу в інструменті розраховують так: визначають його витрати для виконання певного обсягу виробництва, а також зміну величини обігового фонду протягом планового періоду. Витрати оснащення визначають різними методами залежно від типу виробниц­тва та особливостей експлуатації. В основу розрахунків мають бути покладені питомі норми витрат технологічного оснащення на кожну операцію або середні норми на оди­ницю випущеної продукції (чи верстато-годину роботи устаткування).

У масовому та багатосерійному виробництві норму витрат інструменту визначають, виходячи з обсягу робіт на 1000 (або 100) верстато-годин роботи певної групи верстатів.

Потреба в матеріалах для виготовлення Інструменту розраховується залежно від кількості інструменту, яка повинна бути виготовлена за плановий період, і норм витрат матеріалів на виготовлення кожного типу інструменту.

Потреба в матеріалах на ремонт обладнання залежить від типу і кількості обладнання, що підлягає ремонту, і виду ремонтних робіт.

На підприємствах машинобудування за основу розрахунку беруть норми витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю і обсяг ремонтних робіт, виражений в одиницях ремонтної складності

Потреба в матеріалах на ремонт будівель на плановий період в нату­ральних одиницях визначається виходячи із питомої ваги матеріальних витрат в за­гальній вартості ремонтних робіт і структури витрат:

Вибір методів планування потреби залежить від призначення обладнання.

Основ­ними напрямками використання обладнання є:

• укомплектування виробничих об'єктів, що будуються;

• заміна фізично та морально застарілого обладнання;

• поповнення парку діючих машин на підприємстві.

Визначення потреби в новому обладнанні для заміни зношеного і морально застарілого базується на розрахунку економічної ефективності та доцільності впро­вадження нового обладнання замість його модернізації і капітального ремонту.

Рішення про таку заміну приймається керівництвом підприємства на основі ви­сновку компетентної комісії спеціалістів. При цьому враховується можливість при­дбання нового обладнання на заміну списаного, залежно від фінансового стану підприємства.

Потреба в додатковому обладнанні для збільшення виробничої потуж­ності підприємства визначається на основі розрахунку необхідної кількості об­ладнання для виконання виробничих планів. Якщо розрахована потреба в облад­нанні більше його наявності, то підприємство повинно придбати недостатню його кількість, звідси величина потреби в придбанні визначається як різниця між потре­бою та наявністю обладнання на підприємстві.

Потреба в запасних частинах для забезпечення роботи обладнання встанов­люється на основі прогресивних норм їх витрат і кількості працюючих машин.

В залежності від конкретних особливостей роботи машин, норми витрат можуть встановлюватись в середньому на 100 машин або на основі даних про строки зносу кожної деталі машини.

Потреба в паливі частіше всього визначається шляхом множення обсягу роботи в плановому періоді на норму його витрат, при цьому норми витрат різних видів палива встановлюються в одиницях умовного палива.

Для визначення кількості палива в натуральному виразі розраховану цим методом потребу ділять на тепловий еквівалент (відношення калорійності даного палива і кало­рійності умовного палива).

Потреба в енергії (парі) для опалення будівель залежить від об'єму і теплової характеристики будівлі, температури всередині приміщення і зовні, тривалості опалю­вального періоду і різниці між тепловмістом пари і конденсату.

Потреба в енергії на технологічні цілі визначається виходячи з норм її витрат на одиницю продукції та планового обсягу її виробництва в натуральному або грошо­вому виразі.

Кількість електричної енергії для технологічних цілей розраховується двома шляхами:

а) на планову програму;

б) за потужністю встановленого устаткування.

Перший метод значно точніший. Він застосовується при масовому та багато­серійному виробництві