Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.
Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленнями від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі чи поведінки громадян.
Об’єктивною характеристикою ріння грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму.
Сукупні і грошові доходи прийнято поділяти на брутто і нетто. Доходи брутто – доходи до сплати податків. Доходи нетто – доходи які сім”я може витратити на кінцеве споживання.
Розглядаючи проблему структури і формування доходів, необхідно розрізняти трудові і нетрудові доходи. У командно-адміністративній економіці до трудових доходів прийнято було відносити доходи, отримані в результаті трудової діяльності на державних і кооперативних підприємствах та організаціях. Всі інші види доходів характеризувалися як нетрудові.
В умовах існування багатьох форм власності в проблемі розподілу Доходів на трудові і нетрудові з'явилися нові суттєві моменти: доходи від підприємницької діяльності і доходи від власності.
На підставі розміру доходів розраховують наступні показники, які використовують при аналізі і прогнозуванні рівня життя:
- розподіл сімей за величиною доходу на сім'ю;
- розподіл сімей за доходами на одного члена сім'ї;
- розподіл за душовим доходом.
Перший показник характеризує відмінність окремих сімей, тоді як другий і третій - рівень індивідуального споживання, що представляє більший інтерес.
Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення. Проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.
Згідно з міжнародним правом мінімальні розміри оплати праці, а також пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші компенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину прожиткового мінімуму. Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає всі виграти на податки та інші обов’язкові платежі.
Прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її набору продуктів харчування.
Профспілками України розроблені методичні підходи до розрахунку прожиткового мінімуму. Згідно з ними визначаються асортимент і вартісна величина «споживчого кошика» на продукт харчування. А також витрат на житлово-комунальні послуги, непродовольчі товари, транспортні послуги тощо. Вартісна оцінка «споживчих котиків» формується за відповідними цінами і тарифами. Необхідно використовувати середні ціни купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх видів торгівлі.
Набір продуктів харчування прожиткового мінімуму включає продовольчі товари, об’єднані в такі укрупнені групи:
хлібопродукти;
картопля:
овочі:
фрукти і ягоди;
м’ясопродукти;
молоко продукти;
рибопродукти;
яйця:
цукор, кондитерські вироби;
маргарин.
Цей набір розрахований на основі мінімальних розмірів споживання продуктів харчування для різних категорій населення, розроблених науково-дослідним інститутом харчування МОЗ України. Розрахунки набору продуктів харчування грунтуються на нормах фізіологічних потреб у харчових продуктах для дорослого населення України і рекомендацій про потреби людини в енергії і білках: відомостей про хімічний склад основних продуктів харчування і витрат речовин у процесі продукції.
Більш правомірною та науково обгрунтованою категорією є мінімальний споживчий бюджет, що забезпечує нормальне відтворення робочої сили працездатних і нормальну життєдіяльність непрацездатних громадян.
МСБ — це законодавче встановлена в державі середньодушова місячна вартість набору продуктів харчування, непродовольчих товарів, оплати необхідних послуг, ліків, предметів побуту, втому числі й довготривалого користування, задоволення в установлених межах культурних потреб, розрахованих на підставі науково обгрунтованих норм і нормативів з урахуванням національних особливостей.
МСБ розраховується на основі натурально-вартісної структури, яка передбачена Законом України "Про мінімальний споживчий бюджет" (1991р.). Відповідно до цього Закону громадянин України для нормального життя повинен мати декілька кошиків (близько 149 позицій товару), які складаються з продуктів харчування, одягу, взуття, білизни, предметів гігієни, меблів, посуду, культтоварів; окремо передбачені витрати на житло, побутові послуги.
В Україні та інших країнах СНД нині визначити МСБ дуже важко. Найбільш простими і надійними можуть бути розрахунки, де нижчий (фізіологічний) і гарантований державою прожитковий мінімум визначаються як середньозважена величина, отримана на основі пропорції (50 і 40 %) відносно середньодушового доходу і витрат населення за місяць, для якого забезпечено ці рівні. Але враховуючи кризові умови сучасного розвитку народного .господарства поняття МСБ у практичних цілях в Україні не використовується.
Розрахунки прожиткового мінімуму доцільно здійснювати не тільки в середньому на дуту населення або сім’ю, а й окремо для працездатних громадян, дітей до 6 років, підлітків 7—15 років, пенсіонерів. Це лає змогу диференційовано оцінювати вартість відтворення, а відтак вивчати мінімально необхідні рівні доходів для різних за складом і кількості сім’ї подружньої нари з дітьми і без дітей, одиноких працівників, попонних сімей, пенсіонерів.
Нині в Україні діє соціальний норматив оцінки рівня життя - межа малозабезпеченості, яка характеризує мінімальний рівень споживання непрацездатної особи. Цей показник розраховується на основі 22 товарів і встановлюється на період кризи в економіці. На нього й орієнтується нижня межа заробітної плати в нашій країні.
Межа малозабезпеченості формується на основі нормативно-статистичного методу. Цим методом визначається набір продовольчих товарів,
Вартість непродовольчих товарів і послуг та вартість утримання житла визначаються відповідно до фактичних витрат сімей з низькими доходами. Вартість непродовольчих товарів не може становити менше п’ятнадцяти відсотків вартості продуктового набору,
Набір продовольчих товарів і послуг для визначення величини вартості межі малозабезпеченості розробляється з участю профспілок Кабінетом Міністрів України.
На життєвий рівень населення негативно впливає інфляція. Тому в умовах інфляційних процесів розбалансованості ринку товарів і послуг, порушення народногосподарських пропорцій в економіці важлива роль належить державі щодо регулювання доходів населення, тобто індексація всіх видів доходів і метою компенсації збитків населення від зростання споживчих цін.
В Україні у квітні 1997 р. було прийнято закон, який припускає індексацію доходів населення за інфляції понад 5%. При цьому передбачається, що індексувалися будуть тільки ті суми, що не перевищують трьох величин межі малозабезпеченості.
Указом Президента України була затверджена Стратегія подолання бідності, в якій вперше визначені наступні терміни:
- бідність - неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільстві в конкретний період часу;
- глибина бідності - відхилення величини доходів та витрат бідних від визначеної межі бідності;
- межа бідності - рівень доходу, нижче за який неможливе задоволення основних потреб:
- крайня форми бідності - бідність, яка поряд зі стандартами цивілізації асоціюється з межею виживання;
- рівень бідності - основна частина сімей (домогосподарств), в яких рівень задоволення (доходів) на одну особу є нижче визначеної межі бідності,
Відповідно до прийнятих у міжнародній практиці критеріїв віднесення різних верств населення до категорії бідних для сучасного етапу розвитку України найбільш прийнятним є використання відносного критерію - 75% медіанних сукупних витрат у розрахунку на умовної о дорослого.
Співвідношення вартісної величини межі обраного критерію бідності з прожитковим мінімумом визначає межу бідності, рівень якої в 2000 р. становив 56,6% прожиткового мінімуму Згідно з цим критерієм До категорії бідних в Україні належали 26.7% населення, вкрай бідних -14,7%,