2. Колоніальна політика Російської імперії щодо України у XVIII столітті.

Особливістю перебування Лівобережжя і Слобожанщини у складі Росії в XVIII ст. був тотальний, безперервний, хоча і хвилеподібний наступ самодержавства на права України. Суть цього наступу полягала в намаганні ліквідувати українську автономію та інкорпорувати ці землі до складу імперії. З огляду на це можна констатувати, що офіційна російська політика в українському питанні у цей час пройшла кілька етапів, у межах яких темпи, форми, методи, інтенсивність та результативність імперської експансії були різними, але поступальність цього процесу зберігалася постійно.

І етап (1708—1728) — форсований наступ на українську автономію. Хвиля репресій, розгром Батурина та ліквідація Запорозької Січі були першою реакцією Петра І на перехід І. Мазепи до шведів. Головна мета царського уряду на даном етапі була: посіяти незгоду між полковниками та гетьманом. У 1708 році гетьманом обрано І.Скоропадського (1708-1722). Йому було відмовлено у підтвердженні традиційних прав і вольностей козаків. Розпочинається форсований наступ на укр. автономію:

1. Обмеження влади гетьмана і встановлення контролю за нею (гетьманську резиденцію перенесли до Глухова, ближче до російського кордону, а біля гетьмана перебував російський резидент – наглядач).

2. Економічні утиски (значна частина укр. товарів дозволили вивозити лише до російських портів, водночас певні товари заборонялось ввозити до України, їх змушували купувати на російських фабриках).

3. Експлуатація демографічного потенціалу (1721 р. на будівництво Ладозького каналу було направлено 10 тис. козаків. 30% з них загинуло).

4. Культурне обмеження (1720 р. сенатським указом зазначалось: в Україні "книг ніяких, окрім церковних давніх видань, не друкувати", російська мова проголошувалась державною).

5. Використання земельних ресурсів – росіяни отримували великі земельні наділи, які не підпорядковувались гетьманові і на яких вводилось кріпацтво).

6. У 1722 році було створено Малоросійську колегію, яка контролювала фінанси, стежила за стосунками старшини та козацтва, обмежувала владу гетьмана.

Після ув’язнення гетьмана І.Полуботка (1722-1724), Малоросійська колегія починає контролювати усі укр. державні структури – адміністрацію, судочинство, Генеральну канцелярію.

ІІ етап (1728 – 1734) – повернення Україні частини її прав та вольностей.

1727 р. – касування діяльності Малоросійської колегії та певне пом’якшення офіційної російської позиції в укр. питанні – обрано нового гетьмана Д.Апостола (1727-1734). Гетьман отримав від царя Петра ІІ "Решительные пункты":

1. Гетьман не мав права вести дипломатичні переговори.

2. Генеральна старшина та полковники затверджувалися царем.

3. Гетьманські фінанси контролювали вже два підскарбія.

4. Мито за товари, які ввозилися до України, мало йти у царську казну.

Надані пільги та вольності:

1. Обирати гетьмана.

2. Гетьманщину перевели із Сенату знову під юрисдикцію Міністерства зовнішніх справ.

3. Скорочення російських військ на укр. території.

4. Скасовувались податки, встановлені Малоросійською колегією.

Завдання: Чи згодні Ви з думкою О.Бойко, що "...особливістю цього періоду було лише формальне поновлення укр. автономії , фактично ж усе суспільне життя перебувало під контролем російської сторони"?

Досягнення Д.Апостола:

1. Ревізія землеволодінь (1729-1730), дала змогу поповнити державний земельний фонд.

2. Реформа судочинства.

3. Засновано скарбницю і забезпечено перший бюджет Гетьманщини.

4. Під владу гетьмана було повернено Київ.

5. Помітно зменшилося переселення селян на Правобережну Україну, і навпаки – зріс потік тих, хто повертався на Лівобережну.

ІІІ етап (1734 – 1750) – посилення імперського тиску.

1734 р. – смерть Д.Апостола. Усю повноту влади передано тимчасовому державному органу – "Правління гетьманського уряду", на чолі з О.Шаховським. Характерними рисами даного періоду були: свавільне втручання російських чиновників у всі сфери суспільного життя, русифікація укр. населення , терор "Таємної канцелярії". Ситуацію ускладнила російсько – турецька війна (1735-1739), під час якої загинуло 35 тис. українців і витрачено 1,5 млн. карбованців.

IV етап (1750 – 1764) – тимчасове уповільнення процесу російської експансії.

Відновлено гетьманство – гетьман К.Розумовський.

Завдання:

1. Дайте оцінку гетьманству К.Розумовського.

2. Чому, на Вашу думку, О.Субтельний писав "...за Розумовського Гетьманщина пережила "золоту осінь" своєї автономії"?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.

V етап (1764 – 1783) – остаточна ліквідація української автономії.

1764 р. – уся повнота влади зосереджується в руках ІІ Малоросійської колегії на чолі з П.Румянцевим. Було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію.

1775 р. – знищено Запорізьку Січ.

1781 р. – ліквідовано полкову систему на Гетьманщині, утворено намісництво за російським зразком.

1783 р. – юридично оформлено кріпацтво.

1785 р. – видано "Жалувану грамоту дворянству" – українська знать звільнялася від військової служби та урівнювалась у правах з російським дворянством.

Таким чином, було остаточно ліквідовано українську автономію.

Курсанти формулюють власні висновки, які, після обговорення у групі, записують до практикуму.

Отже,_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.