Тема 9 Основи права соціального захисту населення

Питання теми

1 Сутність соціального захисту та його законодавче забезпечення в Україні.

2 Пенсійне забезпечення в Україні.

3 Соціальний захист окремих категорій населення.

Основні терміни теми: соціальний захист, соціальне забезпечення, державне соціальне страхування, соціальна допомога, пільги, субсидії, прожитковий мінімум, державні соціальні стандарти, державні соціальні гарантії, сім’я з дітьми, малозабезпечена сім’я, середньомісячний сукупний дохід сім’ї, державна соціальна допомога сім’ям, пенсії, трудові пенсії, соціальні пенсії.

Інформаційний блок

1 Сутність соціального захисту та його законодавче забезпечення в Україні

Загальна декларація прав людини (ст.25) проголошує, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї. Конституція України (ст. 48) закріпила право кожного на достатній для себе і своєї сім'ї життєвий рівень, тобто достатнє харчування, одяг та житло.

З цим правом тісно пов'язане конституційне право громадян України на соціальний захист (ст. 46), під яким розуміється система гарантованих Конституцією України економічних, соціальних та правових заходів щодо забезпечення громадянам, які потрапили у складні життєві обставини, умов для подолання цих обставин та можливості рівної участі у житті суспільства.

Соціальний захист як комплекс суспільних відносин вклю­чає передусім право громадян на соціальне забезпечення, тобто сукупність передбачених зако­нодавством заходів, спрямованих на забезпечення громадян матеріальною допомогою їх у разі пов­ної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника чи безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших ви­падках, передбачених законодавством.

Форми соціального забезпечення

Державне соціальне страхуван-ня

Державні соціальні допомоги

Додаткове добровіль-не страху-вання

Суспільна благодій-ність

Соціальний захист поширюється насамперед на громадян, які внаслідок похилого віку, інвалідності або хвороби самі не можуть забезпечити собі нормальні умови життя, а також на сиріт, безпритульних, малозабезпечених, безробітних, біженців, вагітних жінок.

Крім цього, у випадках, що передбачені законом, право на соціальний захист виникає і в інших громадян.

Певні особливості має соціальний захист окремих категорій громадян: військово­службовців, ветеранів війни і праці, потерпілих від стихійного лиха, техногенно – екологічних катастроф.

Названі права дістають свій роз­виток у статтях Конституції, інших нормативних актах України, що закріплюють право на охорону здоров'я, соціальне забезпечення тощо.

Основними законодавчими актами соціального захисту населення є Конституція України, закони України: "Про пенсійне забезпечення" (1991 р.); “Про статус і соціальний захист громадян, які пост­раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (1991 р.), "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (1995 р.); "Про основні за­сади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (1994 р.), “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” (2000р.), ”Про охорону дитинства” (2001 р.), “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (2003р.), “Про соціальні послуги” (2003р.), укази Президента України, наприклад, “Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року” (2000 р.), “Про стратегію подолання бідності” (2001), постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативні акти.

Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000р. визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Він встановлюється законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Прожитковий мінімумПродукти харчуванняПослугиНепродовольчі товари

Соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Основні державні соціальні гарантії

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; рівнів оплати праці працівників різної кваліфікації в установах та організаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів; індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін; надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування; забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Однією з форм соціального забезпечення є соціальне страхування – система суспільних фондів споживання, створена на основі страхового методу для цільового використання цих коштів на соціальне забезпечення.

Найважливішими нормативно – правовими актами, що регулюють відносини у сфері страхування, є Закони України: “Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття” (2000р.), “Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (2000р.), “Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та похованням” (2001р.), “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного страхування ” (2001р.) та “Основи законодавства України про загально- обов’язкове державне страхування” (1996р.), затверджені Указом Президента України.

Державне соціальне страхування здійснюється у вигляді певних грошових виплат із спеціальних страхових фондів, які формуються з передбачених законом обов'язкових внесків підприємств, ус­танов та організацій, обов'язкових відрахувань із заробітної плати працівників та дотацій з державного бюджету. Саме з цих фондів здійснюються виплати працівникам у разі втрати ними працездатності та в інших передбачених законом ви­падках.

Кожне підприємство перераховує до Фонду соціаль­ного страхування певний відсоток виплаченої працівникам заробітної плати.

Такі ж внески підприємств надходять і до Пенсійного фонду, куди здійснюють виплати в розмірі 1% нарахованої заробітної плати всі працівники.

Державним центром з питань управління державним страхуванням є Фонд соціального страхування України.

Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнятими Верховною Ра­дою України у січні 1998 року, передбачено запровадження п'яти окремих видів загальнообов'язкового державного соці­ального страхування (пенсійного, медичного, у зв'язку з тим­часовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, на випадок безробіття, а також від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання, які спричинили втрату працездатності).

Види державного соціального страхування

На випадок

безробіття

У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовле-ними народженням та

похованням

Медичне

Пенсійне

Від нещасного випадку на виробництві та про-фесійного захворювання

Першочерговим завданням у сфері соціального страхуван­ня є прийняття законів України з конкретних видів загальноо­бов'язкового державного соціального страхування, створення сучасної нормативно-правової бази, яка б визначила їх право­ві, економічні та організаційні засади, та відповідної системи управління соціальним страхуванням.