2 Пенсійне забезпечення в Україні

Основним видом соціального забезпечення є пенсії - щомісячні грошові виплати із Пенсійного фонду, який утво­рюється із страхових зборів громадян і підприємств, непрацездатним громадянам з досягненням пенсійного віку, за інвалідністю, за вислугу років, при втраті годувальника, що призначаються у зв'язку з минулою трудовою діяльністю, в розмірах, як правило, залежних від трудового внеску, одер­жуваного раніше заробітку.

Удосконалення соціального захисту тих верств населен­ня, які цього потребують, розвиток пенсійного законодавст­ва — одна з найважливіших функцій демократичної, со­ціальної й правової держави.

Конституційне положення про те, що громадяни мають право на соціальний захист у старості, на випадок хвороби, повної чи часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника, визначає суть пенсійного забезпечення, пра­вові засади якого створені Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року з подальшими допов­неннями. Закон установлює пенсії двох видів: трудові та соціальні.

Види пенсій

Трудові

Соціальні

Трудова пенсія - встановлений законодавством вид пенсії, який виплачується залежно від трудового стажу пенсіонера. Вона призначається особам, зайнятим суспільно корисною працею.

На трудову пенсію мають право особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, неза­лежно від форм власності, за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також інші грома­дяни, наприклад учні та студенти, особи, які стали інва­лідами під час виконання державних і громадських обо­в'язків, та ін.

Трудові пенсії поділяються на пенсії за віком (старістю), за інвалідністю, у разі втрати годувальника та за вислугу років. Кожен вид пенсії призначається за наявності певних умов. Так, пенсії за віком призначаються на загальних і пільгових умовах. До загальних умов належать вік і трудовий стаж. Пенсії за віком призначаються чоловікам з досягненням віку 60 років, а жінкам — 55 років при загальному стажі роботи відповідно 25 і 20 років. Може бути призначено пенсії і при неповному стажі роботи.

Загальний стаж роботи - це сумарна тривалість трудової діяльності людини незалежно від місця роботи і перерв у роботі. До стажу роботи зараховується оплачувана робота, що виконується на основі трудового договору (контракту), а також договору цивільно-правового характеру, якщо при цьо­му працівник підлягав обов'язковому державному соціальному страхуванню. До стажу роботи входять також інші види суспільно корисної діяльності (служба в армії, навчання, до­гляд за малолітніми дітьми тощо).

Для пенсійного забезпечення за віком має значення за­гальний і спеціальний стаж роботи. Спеціальний стаж робо­ти — це тривалість роботи в певних умовах праці і на пев­них посадах, що дає право на пенсію на пільгових умовах (зменшення пенсійного віку, а іноді стажу роботи). Така пільга обумовлена у чинному законодавстві кількома факторами: праця на особливо шкідливих та особливо важких вироб­ництвах, на роботах, пов'язаних із втратою професійної пра­цездатності або працездатності до настання віку, що дає пра­во на пенсію за віком (вислуга років).

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, що видається на підприємстві на кожного працівника. Стаж можна підтвердити й іншими документа­ми, що видаються з місця роботи, служби, навчання, архівни­ми установами, а також показаннями свідків.

Пенсії за інвалідністю призначаються за наявності однієї із трьох груп інвалідності (перша, друга або третя). Є два види пенсій за інвалідністю: пенсії за інвалідністю внаслі­док трудового каліцтва або професійного захворювання і за­гального захворювання. Пенсії за інвалідністю внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призна­чаються незалежно від стажу роботи. Пенсії за інвалідністю внаслідок загального захворювання призначаються, коли є стаж роботи певної тривалості залежно від віку інваліда. Пенсії призначаються в однаковому розмірі незалежно від зазначеної причини інвалідності.

Пенсію в разі втрати годувальника мають право отриму­вати непрацездатні члени родини померлого, які були на його утриманні, а також діти незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника, та ін. Розмір такої пенсії залежить від тривалості трудової діяльності та рівня заробіт­ної плати втраченого годувальника. Пенсії за вислугу років надаються окремим категоріям гро­мадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності до досягнення віку, що дає право на пенсію за віком. Це, наприклад, льотно-випро­бувальний склад авіації, працівники локомотивних бригад, деякі категорії артистів та ін. Цей вид пенсій, як правило, призначається чоловікам після досягнення 55-річного віку та зі стажем 25 років. Для жінок — відповідно 50 і 20 років.

Військовослужбовцям та особам, які прирівнюються до них, пенсії за вислугу років призначаються на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 травня 1992 року. Пенсії для названих осіб надаються на пільгових умовах.

Пенсії за віком, за інвалідністю, в разі втрати годуваль­ника можуть установлюватися і при неповному стажі, недо­статньому для призначення повної пенсії. Розмір таких пенсій пропорційний наявному стажу роботи, але не нижче 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а в разі інвалідності чи втрати годувальника — не нижче соціальної пенсії відпо­відних пенсіонерів.

Соціальна пенсія — пенсія для всіх непрацездатних за відсутності права на трудову пенсію. На неї мають право інваліди з дитинства, чоловіки, яким виповнилося 60 років, жінки з 55 років та ін.

Призначення пенсій проводиться органами соціального захисту населення за місцем роботи чи проживання пенсіо­нера. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення регу­люються Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Іноземці, котрі проживають в Україні, та особи без грома­дянства мають право на пенсію на рівні з громадянами Украї­ни за умов, передбачених законодавством чи міждержавни­ми угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, які проживають за її межами, здійснюється на основі договорів з іншими державами.

В Україні здійснюється комплекс заходів, пов'я­заних з проведенням пенсійної реформи, головна мета якої — підвищення державних гарантій у досягненні більш високих соціальних стандартів у пенсійному забезпеченні громадян.

Відповідно до основних напрямів реформування пенсійного забезпечення в Україні, схвалених Указом Президента України від 13 квітня 1998 року , основним змістом подальшої роботи щодо реформування пенсійного забезпечення є запровадження трирівневої системи пенсійного забезпечен­ня.

Структура пенсійного забезпечення в УкраїніПерший рівень – солідарна системаДругий рівень –накопичувальна системаТретій рівень – недержавне пенсійне страхування

Перший рівень - солідарна система пенсійних виплат (пен­сії з поточних надходжень), яка є обов'язковою і передба­чає поетапну оптимізацію співвідношення між середньою пенсією і середньою заробітною платою з урахуванням трива­лості страхового стажу, величини заробітної плати та демогра­фічних показників з метою поступового переходу до системи страхуван­ня.

Другий рівень - система накопичу вальних індивідуальних пенсійних рахунків у рамках загальнообов'язкового державно­го пенсійного страхування, запровадження якої розпочнеться в період піднесення економіки. Ця система передбачає акуму­лювання персоніфікованої частини внесків громадян на індиві­дуальних накопичу вальних пенсійних рахунках та подальше ін­вестування цих коштів з метою одержання інвестиційного до­ходу.

Активи індивідуальних накопичу вальних пенсійних рахун­ків визначатимуть розмір додаткової пенсії, яка виплачувати­меться після досягнення громадянином пенсійного віку разом з пенсією, що фінансуватиметься з поточних надходжень до со­лідарної системи.

Третій рівень - система недержавного пенсійного страху­вання, яка забезпечуватиме виплату додаткової пенсії за раху­нок добровільних пенсійних внесків громадян.

Основою цієї системи стануть недержавні пенсійні фонди, в тому числі ство­рені за професійними ознаками.

Здійснюватиметься пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про недержавні пенсійні фонди”.