Критика «інформаційного суспільства»

Неузгодженості і протиріччя концепції «інформаційного суспільства» не лишилися поза увагою частини фахівців, які закликають до більш зваженого підходу до оцінок і перспектив розвитку сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в суспільстві та їх впливу на характер відносин у суспільстві.

Іще на початку 80-х років деякі фахівці, на відміну від Марка Пората, намагалися більш точно перевірити оцінки Махлупа за його ж методикою і отримали інші результати, ніж результати Пората — з плином часу частка ВВП країни, що створюється галузями знань, практично не зростає. Про це пише у вже згадуваній статті^[8] Сюзан Кроуфорд, посилаючись на результати, отримані американцем Майклом Купером. Цікавою щодо цього є думка самого Купера, яку цитує Кроуфорд: «Очевидно, що концепція інформаційної економіки є новою, однак багато продукції та послуг в ній не змінилися. Неясно, чи відбувся перехід від економіки послуг до інформаційної економіки, чи скоріше відбулося пере-маркування існуючих продукції та послуг.»

Підтвердження цієї думки можна отримати також простежуванням обсягів продукції світової інформаційно-комунікаційної сфери за останні роки. У нижченаведеній таблиці зібрані зі спеціалізованих світових статистичних джерел дані щодо обсягів (млрд. доларів США) продукції галузей, які сьогодні складають основу інформаційно-комунікаційної сфери у світі^{[Джерело?]}.

З даних таблиці вимальовується досить стабільна картина поступового розвитку інформаційно-комунікаційної сфери світу пропорційно розвитку її економіки. Ніяких ознак «революційних» зростань в цій сфері не простежується. Навпаки, сфера відреагувала спадом на фінансово економічну кризу 2008 — 2009 років та показує тенденцію до невеликого скорочення своєї питомої ваги в економіці світу. Тобто про «інформаційну революцію» у світі, де панує економіка «золотого мільярду», сьогодні говорити немає підстав.

З настанням кризи «дот.комів» у 2001 — 2002 роках, критика концепції «інформаційного суспільства» посилилася. Найґрунтовнішою в цьому відношення є вже згадувана робота американського соціолога Френка Уебстера^[6]. Він провів глибокий аналіз десятків монографій, присвячених впливу сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та індустрії знань на суспільні відносини і дійшов до висновку про відсутність єдності в аргументації авторів цих робіт щодо сутності «інформаційного суспільства». Більше того, він класифікував авторів цих робіт у дві принципово різні групи за їх поглядами на сутність «інформаційного суспільства». До першої групи, яка є провісниками нового типу суспільства («інформаційного»), він відніс теоретиків постіндустріалізму (Деніел Белл і його послідовники), постмодернізму (Жан Бодрійяр, Марк Постер), гнучкої спеціалізації (Майкл Пайор, Чарльз Сейбл, Ларрі Хіршхорн), інформаційного способу розвитку (Мануель Кастельс). До другої групи, що пропагують ідеї соціальної наступності, Уебстер відніс теоретиків неомарксизму (Герберт Міллер), регуляційної теорії (Мішель Альєтта, Ален Ліпиць), гнучкої акумуляції (Девід Харві), рефлексивної модернізації (Ентоні Гідденс), публічної сфери (Юрген Хабермас, Ніколас Гарнем).

В результаті свого аналізу Уебстер дійшов до ряду важливих висновків, основними з яких слід вважати:

• поняття «інформаційного суспільства» хоча й грало, в свій час, організуючу роль в соціологічних дослідженнях впливу інформації та інформаційно-комунікаційних технологій на розвиток суспільства, але воно вводить в оману тим, що натякає на існування нового типу суспільства;

• дослідженню має підлягати не новий тип суспільства («інформаційного»), а процес безперервної інформатизації суспільства, який триває, можливо, кілька століть, а після індустріалізації ХІХ століття та у зв'язку із процесом глобалізації в ХХ столітті він прискорився;

• протягом історії мав місце взаємний вплив способів роботи з інформацією та історичних процесів у суспільстві, однак він завжди був спрямований на збереження існуючих форм організації суспільства;

• сьогоднішній розвиток суспільства під впливом процесу інформатизації характеризує змішана картина — щось змінюється, а в чомусь зберігається спадковість. Слід брати до уваги як аргументацію прихильників «інформаційного суспільства» щодо значного впливу сучасного процесу інформатизації на суспільство, так і аргументацію прихильників спадковості щодо стабілізації суспільних відносин. Однак слід визнати, що наступність у суспільних відносинах переважує кардинальність («революційність») змін, викликаних процесом інформатизації, а значення новацій не слід перебільшувати;

• феномен сучасної інформатизації можна краще зрозуміти у контексті історії капіталізму, але треба іще враховувати історію накопичення теоретичних знань у суспільстві з розвитком капіталізму. Теоретичне знання складає сутність сьогоднішніх суспільних відносин і на основі накопиченого теоретичного знання сьогодні вже можна керувати майбутнім суспільства;

• роль інформації в сучасному світі і вплив процесу інформатизації на суспільство можна краще зрозуміти, якщо з'ясувати, якого типу інформація з'явилася, навіщо вона була потрібна, які групи у суспільстві її використали і для яких цілей.