Функції неформальних груп
До функцій неформальних груп належать наступні|слідуючі|:
реалізація загальних|спільних| матеріальних і соціальних інтересів Це може бути зацікавленість в раціоналізації або розробці і впровадженні винаходу, в отриманні|здобутті| додаткових прибутків, в сумісному|спільному| будівництві гаражів, у вирішенні дачних питань, в організації турпоходів і т.п.;
захист від надмірного тиску|тиснення| адміністрації, надмірній інтенсифікації праці, підвищення норм вироблення, скорочення працівників і т.п.;
отримання|здобуття| і передача необхідної або цікавої інформації;
полегшення комунікацій і налагодження|налагоджування| взаємодопомоги при вирішенні як організаційних, так і особистих|особових| завдань|задач|;
збереження|зберігання| і культивування загальних|спільних| культурних, соціальних, національних, релігійних і інших цінностей;
створення|створіння| сприятливого середовища|середи| діяльності і психологічного комфорту, подолання|здолання| відчуження, страху, отримання упевненості і спокою;
адаптація і інтеграція нових і молодих співробітників.
Як видно з приведеного переліку функцій, неформальні групи можуть виконувати як конструктивні, так і деструктивні функції. Проте при раціональній формальній організації і умілому керівництві неформальні групи, впливаючи на формальну структуру, допомагають гуманізувати працю, пристосувати організацію праці до потреб і побажань людини. Внаслідок цього підвищуються задоволеність працею і ефективність діяльності, знижується текучість робочої сили, скорочуються прогули і інші дисфункціональні форми поведінки.
Різноманітність функцій неформальних груп необхідно враховувати в практичній управлінській роботі. Керівник повинен уміти визначати функціональне призначення неформальної групи. Слід створювати сприятливі умови для формування і об'єднання груп, сприяючих досягненню цілей організації.
Вплив на неформальні групи
Процес формування і функціонування неформальних груп багато в чому керований, піддається цілеспрямованому регулюванню. При цьому важливо враховувати, що управління неформальними групами має бути комплексним, тобто охоплювати і формальні групи, оскільки в реальному житті вони знаходяться в нерозривній єдності. Управління динамікою неформальних груп сприяє:
1) подоланню|здолання| широко поширеного негативного, зневажливого|зверхнього| відношення|ставлення| до неформальних групп. При цьому важливо|поважно| пам'ятати, що ліквідація неформальної організації і, як наслідок, руйнування неформальної групи можуть зробити нежиттєздатною і формальну організацію, завдати збитку робочій групі в цілому|загалом|;
уважному облік|урахування|у думки членів і особливо лідерів неформальних груп, які допомагають досягненню цілей організації. Необхідно всіляко уникати протистояння формального і неформального лідерів;
постійному облік|урахування|у впливу ухвалюваних рішень|розв'язань| на неформальні групи і недопущення негативних наслідків такого впливу;
обов'язкового включення|приєднання| в процес ухвалення|прийняття| важливих|поважних| рішень членів неформальної групи, і насамперед|передусім| її лідера. Це усуває або послаблює|ослабляє| опір таких груп ухваленим рішенням|розв'язанням|;
систематичному забезпеченню учасників неформальних груп достовірною інформацією. Це мінімізує можливості|спроможності| розповсюдження|поширення| різного роду чуток і появи деструктивної для організації в цілому|загалом| поведінки.
Для ефективності діяльності робочої групи в цілому|загалом| необхідне оптимальне поєднання в ній формальної і неформальної структур і груп при провідній ролі першої з|із| них, а також розвиненість, зрілість неформальної структури, яка виражається|виказує| перш за все|передусім| в груповій згуртованості. Саме згуртованість перетворює групу з|із| простої суми її окремих членів в якісно новий колективний суб'єкт, що володіє вищими можливостями|спроможностями| в реалізації цілей кожного працівника і всієї організації.
Згуртованість характеризується привабливістю групи для кожного її члена, бажанням залишатися в її складі, а також розвиненістю співпраці і групових комунікацій на основі принципів солідарності, взаємної підтримки. Максимальна задоволеність перебуванням працівника в організації і ефективність сумісної праці зазвичай спостерігаються у високо згуртованих колективах з інтенсивними комунікаціями.