3. Категорії спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти права інтелектуальної власності

Справи з інтелектуальної власності стосуються широкого спектру питань, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності, а саме:

- порушення прав на торговельні марки, у тому числі про: визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг; припинення дії міжнародної реєстрації в Україні і визнання недійсною міжнародної реєстрації на торговельну марку; припинення незаконного використання торговельної марки; усунення порушень виключного права на знак для товарів і послуг; заборону використовувати позначення; визнання знака добре відомим;

- порушення авторського права і суміжних прав, з них з позовними вимогами про: припинення дій, що порушують авторське право; стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав; стягнення авторської винагороди;

- порушення патентних прав, а саме: припинення дій, що порушують права власника патенту на винахід; визнання недійсним патенту на промисловий зразок; заборону використання патенту на винахід.

Найбільша кількість розглянутих справ у сфері інтелектуальної власності стосується вимог про визнання недійсними свідоцтв на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) з підстав їх невідповідності умовам надання правової охорони.

Отже, суб’єкт, права якого порушені, може вимагати:

- визнання цього права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до пору­шення;

- примусове виконання обов’язку в натурі;

• зміна правовідношення;

• припинення правовідношення;

• відшкодування збитків та інші способи відшко­дування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяль­ності органу державної влади або органу місце­вого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд також може захистити право інте­лектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи законом.

4. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав

Існує дві форми захисту прав інтелектуальної влас­ності: юрисдикційна і неюрисдикційна . Неюрисдикційна форма захисту передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самоза­хист. Отже, особа, право якої порушене, може відмовитися від виконання певних дій, наприклад, відмовитися внести певні зміни до твору, що не були передбачені договором, або відмовитися від виконання договору в цілому. Ця форма захисту застосовуються досить рідко.

Юрисдикційна форма захисту права інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку та у адміністративному.

Сутність останньої форми захисту полягає у тому, що суб’єкт права інтелектуальної власності, право якого порушене, звертається до належного державного органу, який і надає захист. Як правило, це спори, пов’язані з відмовою у видачі патенту; за запереченнями третіх осіб про видачу патенту; про визнання патенту недійсним. Такі суперечки розглядаються у спеціальному органі Державного департаменту інтелектуальної власності – в Апеляційної палаті. Рішення цього органу можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Отже, особа право якої порушене може звернутися за захистом в органи Антимонопольного комітету України або в органи Державної митної служби України.

Судовий захист прав інтелектуальної власності здійснюється судами загальної юрисдикції, господарськими судами України (якщо хоча б однією із сторін у спорі є фізична особа, то зазначена справа розглядається в суді загальної юрисдикції), а в сфері публічно-правових відносин – адміністративними судами.

За згодою сторін спір може бути розглянутий третейським судом. Позивач на свій розсуд може звернутися за захистом свого порушеного права до громадської організації.

Неюрисдикційна форма захисту права інтелектуальної власності характеризується тим, що це позасудовий захист, який здійснюється особою, право якої порушене, самостійно, але в межах закону.

Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності являє собою реалізацію санкцій, законодавчо передбачених за здійснення адміністративного правопорушення у цій сфері. Законодавство України передбачає вирішення в адміністративному порядку широкого кола питань захисту прав інтелектуальної власності.

Норми адміністративного права, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності, містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУАП), Митному кодексі України (МКУ), Законах України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних», «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» та в інших актах законодавства.

Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності застосовується у випадках, передбачених статтями 51-2, 164-3, 164-6, 164-7, 164-9 та 164-13 Кодексу про адміністративні правопорушення, зокрема при: порушенні прав інтелектуальної власності; здійсненні дій, що становлять акти недобросовісної конкуренції; незаконному розповсюдженні примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних; порушенні законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва.

Проаналізуємо більш докладніше ці склади правопорушень. Відповідно до ст. 24 цього Кодексу захист прав здійснюється шляхом проведення наступних адміністративних процедур: вилучення або конфіскація контрафактної продукції та обладнання, що використовується для її виготовлення, виправні роботи, адміністративний арешт або накладання адміністративних штрафів. Так, згідно з вимогами ст. 51-2 КУАП незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об’єкт або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Для розв’язання проблем, пов’язаних з проявами «піратства» у сфері авторського права і суміжних прав у 2002 році прийнято Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», яким у 2005 року посилені правові норми щодо відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності та недопущення виробництва і розповсюдження піратської продукції. Отже, Держдепартамент інтелектуальної власності застосовує до суб’єктів господарювання фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, наприклад,:

• здійснення господарської діяльності з виробництва дисків для лазерних систем зчитування, матриць без ліцензії – 200 відсотків вартості виробленої продукції, але не менше 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• виробництва дисків для лазерних систем зчитування, матриць без нанесення спеціальних ідентифікаційних кодів – 200 відсотків вартості виробленої продукції, але не менше 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• виробництва дисків для лазерних систем зчитування, матриць без дозволу осіб, яким належить авторське право та/або суміжні права, – 200 відсотків вартості виробленої продукції, але не менше 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При повторному порушенні ліцензійних умов протягом дії ліцензії до суб’єктів господарювання фінансові санкції застосовуються у подвійному розмірі. Рішення про застосування вищевказаних фінансових санкцій приймається головою Держдепартаменту або його заступником на підставі відповідних актів перевірки суб’єктів господарювання, у яких зафіксовано вчинення суб’єктом господарювання порушення( Додаток 1).

Відповідно до ст. 164-13 КУАП України такі дії як порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В 2003 році внесено зміни до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп’ютерних програм, баз даних» яким додатково запроваджено обов’язкове маркування контрольною маркою у вигляді голографічного захисного елементу примірників комп’ютерних програм, баз даних, відеограм. Це дозволило вживати заходи для припинення піратства у сфері інтелектуальної власності та встановити контроль за розповсюдженням зазначених примірників. У зв’язку з прийняттям цього закону були внесені зміни до ст. 164-9 КУАП, ця стаття передбачає адміністративну відповідальність за незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних при якому упаковки не марковані контрольними марками або марковані контрольними марками, що мають серію чи містять інформацію, які не відповідають носію цього примірника, або номер, який не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок. Отже, у наступний час таке правопорушення тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників. Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке правопорушенню, карається штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних.

Для забезпечення результативного захисту прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку спрямована діяльність таких органів державної влади, як Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України тощо. Вказані державні органи в межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері. У деяких із зазначених державних органів (Держдепартаменті інтелектуальної власності, МВС України, Службі безпеки України, Держмитслужбі України) створені спеціальні підрозділи, які займаються саме питаннями, пов’язаними із захистом прав інтелектуальної власності.

Крім того, за порушення правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання також можуть бути застосовані уповноваженими державними органами адміністративні санкції.

Так, Антимонопольний комітет України відповідно до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» накладає штрафи на суб’єктів господарювання за вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція.

До таких дій відносяться:

• неправомірне використання чужого імені, комерційного (фір­мового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань;

• введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;

• відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарської діяльності і введення йо­го в господарський оборот;

• неправомірний збір, розголошення і викорис­тання комерційної таємниці, а також інші проти­правні дії.

Розглянемо більш детальніше статті Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», що визначають які дії відносяться до неправомірних. Отже, це ст. 4 «Неправомірне використання позначень», ст. 5 «Неправомірне використання товару іншого виробника»; ст.6 «Копіювання зовнішнього вигляду виробу»; ст. 17 «Розголошення комерційної таємниці», ст. 19 «Неправомірне використання комерційної таємниці».

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» вчинення суб’єктами господарювання дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п’яти відсотків доходу (виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Митна служба України створює належні умови для захисту прав інтелектуальної власності на митному кордоні.

У 2006 році до розділу X Митного кодексу України «Сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України», зокрема статті 255 - 257 та до ст. 345 «Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності» внесені суттєві зміни, що стосуються:

– встановлення відповідальності правовласника перед власником товару, митне оформлення якого призупинено, але факт порушення прав інтелектуальної власності не доведено (відповідна норма передбачена ст. 56 Угоди ТRІРS);

• надання права митним органам призупиняти митне оформлення товару за власною ініціативою в разі переміщення через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про захист прав інтелектуальної власності, але є достатні підстави вважати, що під час його переміщення можуть бути порушені ці права (застосування дій за посадою, що передбачені ст. 58 «Дія ex officio» Угоди ТРІПС);

• застосування вимог, які містяться у ст. 59 «Заходи щодо усунення правопорушень» Угоди ТRІРS та стосуються заборони вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності;

• незастосування заходів, пов’язаних із призупиненням митного контролю й митного оформлення щодо товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, та переміщуються через територію України транзитом чи ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї фізичними особами для власного використання і не призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях.

Отже, особа, якої належать майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності та яка має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються її права, має право подати до митного органу заяву про сприяння захисту належних їй майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності. Якщо митний орган на підставі даних митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, виявляє ознаки порушення прав інтелектуальної власності щодо товарів, пред’явлених до митного контролю та митного оформлення, то їх митне оформлення призупиняється, а товари підлягають розміщенню на складах тимчасового зберігання або на складах митних органів. Рішення про призупинення митного оформлення товарів на строк до 15 календарних днів і в разі необхідності продовження цього строку не більше ніж на 15 календарних днів приймає керівник митного органу або особа, що його заміщує. Не пізніше наступного робочого дня після прийняття цього рішення митний орган повідомляє особу, якій належать майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності, про факт пред’явлення цих товарів до митного оформлення, а декларанта – про причини призупинення їх митного оформлення, а також повідомляє декларантові найменування та адресу особи, якій належать майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності. Якщо протягом 15 календарних днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення особа, якій належать майнові права, письмово не поінформує митний орган про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, то товари, митне оформлення яких було призупинено, підлягають митному оформленню в установленому порядку.

Для розв’язання проблем, пов’язаних зі спорами, стосовно об’єктів промислової власності,таких як відмова у видачі патенту; заперечення третіх осіб про видачу патенту; визнання патенту недійсним, застосовується адміністративний чи адміністративно-судовой порядок. Цей порядок захисту передбачений для розв’язання спорів, що виникають на стадії реєстрації прав інтелектуальної власності. Ці спірні ситуації розглядаються у Апеляційної палаті Державного департаменту інтелектуальної власності. В Апеляційній палаті законодавчо закріплена колегіальна форма розгляду справ, віднесених до її компетенції. Заперечення розглядається колегією Апеляційної палати, яка приймає рішення щодо правомірності дій Держдепартаменту з відмови в реєстрації прав. Склад Апеляційної палати формується з найбільш кваліфікованих працівників Держдепартаменту та Укрпатенту. До складу Апеляційної палати входять голова Апеляційної палати, його заступник та члени Апеляційної палати. Склад Апеляційної палати затверджується наказом Держдепартаменту на строк три роки. Апелянт може подати заперечення до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання ним рішення Держдепартаменту чи копій затребуваних матеріалів стосовно: заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок; заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми; заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг та ін. Заперечення проти рішення Держдепартаменту, як правило, розглядається протягом 2 місяців від дати його одержання Апеляційною палатою. Рішення Апеляційної палати після затвердження його наказом Держдепартаменту є обов’язковим для апелянта, Держдепартаменту та Укрпатенту і підлягає виконанню в порядку, установленому зазначеним наказом, але апелянт може оскаржити затверджене Держдепартаментом рішення в судовому порядку протягом двох місяців від дати його одержання.

Отже, адміністративні стягнення накладаються великою кількістю органів, перелік яких міститься в КУАП України і деяких інших законодавчих актах. Незважаючи на ту обставину, що адміністративні стягнення можуть застосовуватися суддями, адміністративна відповідальність все ж є позасудовим видом правової відповідальності.