6. Кримінальна відповідальність за порушення прав

Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності є найсуворішим, хоч і ефективним заходом для гарантування законності в даній сфері.

У лютому 2006 р. були внесені зміни до Кримінального кодексу і значно посилена відповідальність за злочини проти прав інтелектуальної власності, що відповідає вимогам кримінально-правового захисту прав інтелектуальної власності, сформульованими на міжнародному рівні, зокрема у статтях Угоди TRIPS.

Отже, ст. 176 КК України «Порушення авторського права і суміжних прав» передбачає кримінальну відповідальність за:

• незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних;

• незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;

• інше умисне порушення чужого авторського права і суміжних прав.

Відповідальність за наведені кримінальні правопорушення настає за наявності наступних умов:

1) об’єкт авторського права чи суміжних прав, на який було звернуто посягання, охороняється законом;

2) якщо злочинні дії завдали матеріальної шкоди суб’єкту авторського права та суміжних прав у значному, великому або в особливо великому розмірі. У примітці до ст. 176 КК України чітко визначено, що слід розуміти під цими поняттями, отже матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі – якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі – якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо злочинні дії завдали суб’єкту авторського права чи суміжних прав матеріальної шкоди у значному розмірі, то ці дії караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Якщо злочинні дії завдали суб’єкту авторського права чи суміжних прав матеріальної шкоди у великому розмірі, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, то ці дії караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, – караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.

Ст. 177 КК України «Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію» має своїм призначенням кримінально-правовий захист прав, що охороняються патентами або іншими охоронними документами (свідоцтвами). Будь-яке використання вищеперерахованих об’єктів права інтелектуальної власності без дозволу патентовласника вважається незаконним (крім випадків, передбачених законом). Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, – караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, – караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Ті ж самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, – караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Зауважимо, що матеріальна шкода визначається аналогічно порядку її визначення для суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Таким чином, суб’єктом злочину може бути будь-яка фізична особа – як посадова, так і приватна, в тому числі і сам автор, якщо він приховав співавторство інших осіб у створенні твору.

Суб’єктивна сторона зазначених злочинів завжди характеризується умислом, при цьому мотиви значення не мають.

Склад злочину сформульовано як матеріальний, тобто злочин є закінченим з моменту вчинення матеріальної шкоди у значному розмірі, отже ст. 176, 177 КК України охороняють лише майнові права. Звичайний плагіат,наприклад, якщо ним не заподіяно зазначеної матеріальної шкоди автору, не є злочином і кваліфікується, як правопорушення.

Об’єктивна сторона складається з трьох обов’язкових ознак: 1) незаконного використання зазначених об’єктів, привласнення авторства на них або іншого умисного порушення права на ці об’єкти, 2) наслідку у вигляді матеріальної шкоди у значному розмірі і 3) причинного зв’язку між ними. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння матеріальної шкоди. Відмітимо, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину є встановлення причинного зв’язку.

Суб’єктивна сторона зазначених злочинів характеризується умислом. Мотиви порушення прав промислової власності для кваліфікації злочину значення не мають. Спонукати до злочину можуть корисливість, кар’єризм або інша особиста зацікавленість.

Суб’єкт злочину – загальний: це будь-яка особа, що досягла 16-ти років, суб’єктом злочину може бути як посадова, так і приватна особа.

Законодавство України (ст. 203-1 КК України) передбачає також кримінально правові санкції за наступні незаконні дії, отже, незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, карається штрафом від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах, караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

Настання кримінальної відповідальності відповідно до ст. 216 КК України передбачається за незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних чи голографічних захисних елементів. Цей злочин карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією товарів, промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами.

Зауважимо, що за вищенаведеними складами злочинів у 2006 році засуджено 39 осіб (вироки щодо них набрали законної сили), за статтею 203-1 Кримінального кодексу України засуджено 71 особу.

Щодо кримінальної відповідальності за діяння, пов’язані з порушенням режиму комерційної таємниці, треба відмітити, що ці склади злочину закріплені у Кримінальному кодексі України у статті 231 «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю» та у статті 232 «Розголошення комерційної або банківської таємниці».

Статтею 231 чинного КК України, передбачена відповідальність за два окремі склади злочину: 1) умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей; 2) незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності.

Цей склад злочину карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

З конструкції цієї статті слідує, що злочин вважатиметься закінченим з моменту вчинення будь-яких умисних дій, спрямованих на незаконне збирання відомостей з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, незалежно від характеру їх подальшого використання. Суб’єктивна сторона незаконного збирання відомостей характеризується прямим умислом та обов’язковою ознакою – наявністю мети: подальше розголошення або інше використання відомостей, наприклад, розголошення з метою заподіяння матеріальної шкоди; впровадження у власне виробництво; продаж іншим суб’єктам господарювання та інше. Мотив незаконного збирання зазначених відомостей може бути різним, наприклад, усунути конкурента з ринку. Але в будь-якому разі, за цим мотивом стоятиме певний комерційний інтерес, це підтверджує і розташування цього складу злочину у розділі 7 КК України – «Злочини у сфері господарської діяльності».

Щодо наявності наслідків у вигляді «істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності», треба відмітити, що КК України не містить кількісного визначення розміру цієї шкоди, яка, відповідно, визначатиметься судом у кожному конкретному випадку, при цьому можливо врахування шкоди, що була заподіяна діловій репутації суб’єкта.

Суб’єктивна сторона складу злочину, передбачає наявність лише умисної вини, тобто винна особа повинна усвідомлювати, що вона незаконно використовує відомості, які становлять комерційну таємницю, тобто використовує їх з порушенням законодавства, що регламентує використання комерційної таємниці, чи використовує відомості, здобуті незаконним шляхом.

Ст. 232 «Розголошення комерційної або банківської таємниці» закріплює що умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, - карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Таким чином, закінченим цей злочин вважатиметься лише з моменту фактичного завдання істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності. У разі, якщо шкода буде визнана неістотною або взагалі не завдана, але буде встановлено, що в особи був умисел щодо заподіяння істотної шкоди, її дії кваліфікуватимуться як замах на розголошення комерційної таємниці (який також каратиметься за санкцією цієї ж статті).

Способи розголошення комерційної таємниці можуть бути різноманітними: безпосереднє повідомлення іншим особам; повідомлення цих відомостей за допомогою ЗМІ, надання іншим особам для ознайомлення документів, що містять комерційну таємницю.

Суб’єктом цього злочину може бути особа, якій комерційна таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю. До цих осіб, зокрема, належать працівники органів державної виконавчої влади, правоохоронних органів, банківських установ. Отже, право ознайомлення з відомостями, що становлять комерційну таємницю при умові збереження режиму охорони відносно цих відомостей, встановлені законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про Антимонопольний комітет України», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», «Про міліцію», «Про статус суддів», «Про Службу безпеки України», «Про прокуратуру», Митним кодексом України тощо.

Розголошення комерційної таємниці також матиме місце в разі його вчинення особою, яка обіймає посаду на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Один з таких випадків прямо вказаний у ч.2 статті 62 Закону України «Про акціонерні товариства»: посадові особи органів акціонерного товариства не мають права розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства, крім випадків, передбачених законом.

Законодавством також прямо передбачено ряд випадків, коли обов’язок зберігати режим таємності щодо комерційної інформації покладено на осіб, які знайомляться з такою інформацією в силу своїх професійних обов’язків. Такими особами, наприклад, є страховики, які зобов’язані не розголошувати відомостей про страхувальника (п.6 ст. 20 Закону України «Про страхування»).

Притягнення до кримінальної відповідальності конкретних винуватців злочину не виключає заявлення потерпілими цивільно-правових вимог про відшкодування заподіяних збитків.

Таким чином, захист прав інтелектуальної власності являє собою передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів щодо визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб’єктів права у сфері інтелектуальної власності, та здійснюється у визначеному законодавством порядку, тобто за допомоги застосування належних форм та способів захисту.