Стаття 18. Обладнання, матеріали, устаткування та інше майно, необхідне для потреб угоди про розподіл продукції

1. На інвестора та усіх його підрядників не поширюється режим ліцензування та квотування під час ввезення в Україну належного їм або орендованого обладнання, матеріалів, устаткування та іншого майна, необхідного для провадження робіт, визначених угодою про розподіл продукції.

2. Ввезені для виконання угоди обладнання, матеріали, устаткування та інше майно і матеріальні цінності, крім майна та матеріальних цінностей, вартість яких була відшкодована інвестору компенсаційною продукцією і які перейшли у власність держави, можуть бути вивезені за межі України на умовах, передбачених частиною першою цієї статті.

Стаття 19. Розподіл виробленої продукції

1. Вироблена продукція відповідно до угоди про розподіл продукції підлягає розподілу між сторонами угоди: державою та інвестором (інвесторами) згідно з умовами угоди, які повинні передбачати умови і порядок:

визначення загального обсягу виробленої (видобутої) продукції та її вартості;

визначення частини компенсаційної продукції з врахуванням вимог, передбачених цією статтею;

розподілу між державою та інвестором прибуткової продукції;

передачі державі належної їй відповідно до умов угоди частини виробленої продукції або її грошового еквівалента;

передачі іншому інвестору (іншим інвесторам) у багатосторонній угоді належної йому (їм) частини прибуткової та/або компенсаційної продукції або їх грошового еквівалента, якщо це передбачено угодою.

(частину першу статті 19 доповнено абзацом шостим  згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

2. Вироблена продукція розподіляється щоквартально (далі - розрахунковий період), якщо інше не передбачене угодою про розподіл продукції, а відповідне коригування з урахуванням обсягів видобутку (вище або нижче норми) за квартал переноситься на наступний розрахунковий період.

Угоди про розподіл продукції стосовно вуглеводнів можуть передбачати безперервний розподіл вироблених вуглеводнів.

(частину другу статті 19 доповнено абзацом другим  згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

3. Щоквартальна частка компенсаційної продукції не може перевищувати 70 відсотків загального обсягу виробленої в розрахунковий період продукції до повного відшкодування витрат інвестора.

4. Жодна із сторін угоди про розподіл продукції не має права розпоряджатися виробленою продукцією до її розподілу за угодою без письмового погодження з іншими сторонами угоди.

5. Порядок визначення складу витрат, що підлягають відшкодуванню інвестору компенсаційною продукцією, визначається угодою про розподіл продукції і повинен відповідати таким вимогам:

відшкодуванню підлягають лише витрати інвесторів, пов'язані з виконанням передбачених угодою робіт, іншою діяльністю, що здійснюється за угодою, та виконанням інших зобов'язань інвестора за угодою, понесені після офіційного опублікування результатів конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції відповідно до частини одинадцятої статті 7 цього Закону або прийняття рішення Кабінетом Міністрів України відповідно до частини п'ятої статті 6 цього Закону, якщо інше не передбачено угодою;

(абзац другий частини п'ятої статті 19 у редакції  Закону України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

склад витрат, що відшкодовуються компенсаційною продукцією, може відрізнятися від передбаченого законодавством складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства відповідно до розділу III Податкового кодексу України;

(абзац третій частини п'ятої статті 19 із змінами,  внесеними згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

відшкодування витрат розпочинається не пізніше першого розрахункового періоду, якщо інше не передбачено угодою;

відшкодування витрат здійснюється шляхом передачі інвестору права власності на компенсаційну продукцію в пункті виміру;

при укладенні угоди про розподіл продукції відшкодуванню компенсаційною продукцією підлягають витрати, понесені інвесторами - учасниками угоди про розподіл продукції, в тому числі інвестором-нерезидентом чи його представництвом, а облік таких витрат ведеться оператором в порядку та на умовах, визначених угодою;

(частину п'яту статті 19 доповнено новим абзацом  шостим згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

витрати, що підлягають відшкодуванню за угодою, підтверджуються документально в порядку та на умовах, визначених в угоді;

(частину п'яту статті 19 доповнено новим абзацом  сьомим згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI,  у зв'язку з цим абзаци шостий та сьомий  вважати відповідно абзацами восьмим та дев'ятим)

довгострокові (понад 10 років) угоди повинні передбачати відповідне індексування витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією, але не були відшкодовані та умови його застосування.

(частину п'яту статті 19 доповнено абзацом восьмим  згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2562-VI,  абзац восьмий частини п'ятої статті 19 із змінами,  внесеними згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

Витрати на придбання необоротних активів та витрати на виконання робіт по розвідуванню, облаштуванню і видобутку корисних копалин включаються в момент їх понесення в повному обсязі до складу витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією без застосування правил амортизації.

(частину п'яту статті 19 доповнено абзацом дев'ятим  згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI)

Стаття 20. Право власності сторін угоди про розподіл продукції на вироблену продукцію

1. До моменту розподілу продукції в пункті виміру право власності на всю вироблену за угодою продукцію належить державі.

2. З моменту розподілу продукції в пункті виміру інвестор набуває права власності на компенсаційну продукцію та визначену угодою частину прибуткової продукції; решта виробленої продукції залишається у власності держави.

3. Угода про розподіл продукції може передбачати можливість продажу (реалізації) оператором угоди частки інвесторів у виробленій продукції або всього обсягу виробленої продукції після його розподілу, в тому числі державної частки, із обов'язком оператора здійснювати передачу грошового еквівалента часток такої продукції інвесторам та/або державі. Порядок та умови реалізації виробленої продукції та передачі грошового еквівалента такої продукції визначаються в угоді про розподіл продукції.

(статтю 20 доповнено частиною третьою  згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

Стаття 21. Використання державної частини виробленої продукції відповідно до угоди про розподіл продукції

Частина виробленої продукції, що залишається у власності держави, використовується (реалізується) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому враховуються потреби тієї території, на якій розташована ділянка надр, передана у користування на умовах угоди. Розрахунок та обгрунтування місцевих потреб у виробленій продукції здійснюється органом місцевого самоврядування. В такому розрахунку в обов'язковому порядку повинна передбачатися відповідна компенсація втрат, що виникли внаслідок порушення екологічних вимог при використанні природних ресурсів у даній місцевості.

Стаття 22. Розпорядження частиною виробленої продукції, що належить інвестору

1. Інвестор має право вільно розпоряджатися частиною виробленої продукції, право власності на яку набуто ним відповідно до умов угоди, в тому числі: самостійно визначати умови реалізації (зокрема право на вільний вибір покупця), продавати за вільними цінами в Україні та за її межами (експортувати), обмінювати, передавати безоплатно та здійснювати будь-які інші операції щодо такої продукції. На таку продукцію не поширюються режим ліцензування та квотування під час експорту та аналогічні обмеження під час реалізації її на території України.

(абзац перший частини першої статті 22 із змінами,  внесеними згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

Інвестор зобов'язаний реалізовувати виключно в межах території України державі або іншим суб'єктам підприємницької діяльності продукцію, що належить йому відповідно до умов угоди про розподіл продукції, якщо така вимога випливає з умов конкурсу та укладеної угоди, а ціна реалізації не нижча від цін, що склалися на міжнародних ринках на таку продукцію. В цьому разі реалізація продукції здійснюється за умови гарантій її оплати, якщо інше не передбачене договором купівлі-продажу.

2. Будь-які обмеження прав інвестора, передбачених частиною першою цієї статті, допускаються лише якщо вони передбачені угодою та випливають з умов конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції.