• кухонна сіль - 22-24 г;

• Кращим сіном для молодняку є злаково-бобове, злакове і різно­травне. Бобове сіно згодовують в половинній кількості норми сіна. При вирощуванні молодняку для швидких алюрів особливу увагу звертають на забезпечення його хорошим злаковим сіном, оскільки годівля бобовим сіном приводить до розвитку вогкості кінцівок. 

•   Макухи, шроти, горох, висівки і інші концентровані корми в раціоні молодняка ваговозних по­рід можуть складати до 50% від норми вівса, в раціоні ж молодняку верхо­вих і рисистих порід - біля 30-35%.  

• У раціоні зимового періоду використовують премікси і добавки лізину, в літній період, за наявності в господарстві хороших пасовищ, такі добавки не потрібні. 

• Зерно і інші концентрати, а також кормові добавки в раціоні можна за­міняти повністю комбікормом, призначеним для молодняка коней цього віку. 

•   Таблиця 1. Орієнтовні раціони для молодняку верхових і рисистих порід на зимовий період, на голову за добу.

  Назва корму, добавки	Вік, міс
  	6-12	12-18	18-24
  	жива маса, кг
  	250	350	400
  Сіно злаково-бобове, кг Овес (плющений), кг Висівки пшеничні, кг Шрот соєвий, кг Кукурудза (зерно), кг Морква, кг L-лізину моногідрохлорид, г Меляса, кг Монокальцийфосфат, г Премікс, кг Сіль кухонна, г	4,5 3,0 0,5 0,5 - 2,0 5,0 - 50,0 0,1 18,0	6,0 4,0 0,6 - 0,1 2,0 8,4 0,4 50,0 0,1 22,0	6,0 4,0 0,6 - 1,0 2,0 6,7 0,4 - 0,2 35,0

• Таблиця 2. Орієнтовні раціони молодняку при стійловому утриманні на зимовий період, на одну голову, кг.

  Назва корму	Молодняк до року	Молодняк до 2 років
  Овес	4	4
  Кукурудза	-	1
  Висівки	1	1
  Трав’яне борошно	0,5	-
  Сіно	5	7
  Морква	0,5	0,5

• Годувати молодняк 1-2 років слід 4-5 разів на добу, невеликими порціями. З настанням весни молодняк, за винятком тренованих дворічок, випус­кають на пасовища і утримують там до глибокої осені. В цей час розмір годівлі концентратами (вівсом) визначають залежно від якості пасовищно­го корму, в середньому 2-3 кг. Кращим племінним лошатам дають 4-5 кг в добу. Випасати однорічок і дворічок можна спільно, але окремо жеребчиків і ко­билок; кобил можна пасти в матковому табуні [10].

• Таблиця 3. Орієнтовні раціони для молодняку рисистих і верхових порід на літній період, на голову за добу.

  Назва корму, добавки	Вік, міс
  	6-12	12-18	18-24
  	жива маса, кг
  	250	350	400
  Трава пасовищна, кг Овес (плющений), кг Ячмінь, кг Шрот соєвий, кг L-лізину моногідрохлорид, г Премікс, кг Сіль кухонна, г	15,0 3,5 - 0,5 10,0 50,0 15,0	30,0 2,5 0,5 - - 50,0 22,0	30,0 2,0 0,5 - - - 24,0

• Таблиця 4. Орієнтовні добові раціони молодняку коней при стійлово-пасовищному утриманні на літній період, на одну голову, кг .

  Назва корму	Молодняк до года	Молодняк до 2 лет
  Овес	4	4
  Висівки	0,5	0,5
  Трава	15	25
  Зелена підкормка	-	-
  Сіно	-	-

• Техніка вирощування і годівлі. Якість племінних, спортивних та робочих коней значною мірою залежить від умов вирощування, які були створені їм у ранньому віці [1]. Науковою основою технології вирощування коней будь-якого призначення є вчення про нерівномірність росту і розвитку їх органів й тканин протягом онтогенезу. Цю закономірність підтверджує тип будови тіла новонароджених лошат, телят, ягнят. Для них характерна високоногість при короткому, вузькому й неглибокому тулубі. Так, висота в холці новонароджених лошат заводських порід становить 60-65% цього показника дорослих коней, обхват грудей 43-46%, коса довжина тулуба 39-43%, жива маса близько 9-12%. При оптимальних умовах вирощування молодняк коней закінчує свій розвиток у 3-4-річному віці, але якщо вони не створені, цей процес гальмується. Незадовільна годівля підсисних кобил і лошат супроводжується затримкою лінійного росту кісток осьового скелета, які зумовлюють достатню ширину, довжину та глибину їх тулуба. Недорозвинений молодняк зберігає ознаки дитинства (інфантилізм), має малий ріст, низькі показники обхвату грудей і п’ястка, незадовільну робото здатність. При поліпшенні умов годівлі організм здатний частково компенсувати затримку в рості. Ступінь компенсації залежить від тривалості та рівня недостатності годівлі, віку лошат, породи, статі молодняка. Лошата чистокровної верхової породи навіть при незначних порушеннях годівлі і утримання у ранньому віці частково втрачають результативність у скаковому та біговому масах. За віком лошат поділяють на групи:

• •сисуни – від народження до відлучення;

• •лошата – після відлучення до кінця поточного року;

• • одно-, дво-, трирічки – з 1 січня кожного року без врахування місяця їх народження.

• Закономірності росту і розвитку. Під ростом розуміють накопичення живої маси організму, а під розвитком – необхідні якісні зміни в організмі, які викликаються ускладненням структури і функцій. При сприятливих умовах, в ході цих процесів реалізується закладені в зиготі спадкові властивості батьків. В рості і розвитку тварин виділяють два суттєво різні періоди – утробний і післяутробний. Післяутробний розвиток – період новонародженості – починається після народження лошати (протягом 7-8 днів). Лошата народжуються на більш ранній стадії онтогенетичного розвитку ніж інші сільськогосподарські тварини. Маса лошати при народженні складає близько 10% живої маси матері. Уже через 1-2 год. Після народження лоша спроможне самостійно рухатися. Новонароджене лоша складом свого тіла значно відрізняється від дорослого коня, при короткому, вузькому і неглибокому тулубі воно на вигляд високоноге. Потім здійснюється після утробна перебудова організму, яка продовжується 2-3 місяці. У цей період лоша інтенсивно росте в ширину і довжину, а також висоту. Змінюється лінійні і фізіологічні показники його організму. Новонароджене лоша характеризується більш високою температурою тіла, частим ритмом серцевих скорочень і дихання. До 2-3-місячного віку ці показники знижуються. При загальному затуханні з віком інтенсивності росту організму мають місце окремі періоди швидкого і уповільненого росту лошат, обумовлені спадковістю і умовами зовнішнього середовища. При цьому інтенсивність росту різних частин тіла з віком знижується неоднаково, оскільки окремі органи і тканини в утробний період закладаються в різний час і розвиваються з різною швидкістю. По мірі зниження інтенсивності росту і розвитку лошат змінюється морфологічний склад крові, знижується концентрація гемоглобіну і вміст еритроцитів у крові. З 6-8 і 12-18-місячного віку в розвитку лошат настає період статевого дозрівання. На початку цього періоду спостерігається інтенсивний ріст тіла, особливо розмірів грудної клітки, довжини тулуба і висоти в холці. До кінця періоду енергія росту зменшується, дихання і пульс стають рідшими, температура тіла знижується, вміст еритроцитів і гемоглобіну в крові зростає. Ріст коня триває до настання зрілості як правило до 4-5-річного віку. У цей період формується склад тіла, приходять в норму фізіологічні показники, відбувається зміна молочних зубів на постійні. Найбільш інтенсивний ріст спостерігається у внутрішньоутробний період і відразу після народження. Недостатня годівля жеребих кобил призводить до затримки плоду і насамперед всього росту трубчастих кісток. У такому випадку лошата народжуються з відносно укороченими кістками, що зберігається у них протягом всього життя (ембріоналізм). При неповноцінній годівлі у цей період недорозвиваються частини осьового скелету (хребет, грудні кістки, ребра). У таких випадках дорослі коні бувають високоногими, з вузьким тазом і неглибоким вкороченим тулубом (інфантилізм). На ріст і розвиток лошат також справляє вплив сезон жереблення. Краще розвиваються лошата раннього тереблення (з лютого по квітень). Лошата пізнього тереблення (квітень – серпень) бувають недостатньо підготовлені до зими і слабо розвиваються у стійловий період. Тому злучну компанію у конярстві планують з таким розрахунком, щоб тереблення припадало на кінець зими – початок весни. Ступінь недорозвинення окремих органів і тканин організму залежить від тривалості недогодівлі в окремі періоди життя. Неповноцінна годівля лошат не проходить безслідно. У той же час хорошою годівлею і належним утриманням можна формувати або дещо стримувати ріст і розвиток лошат у різні вікові періоди. Інтенсивною годівлею можна прискорити ріст і розвиток організму. Це веде до настання більш ранньої фізіологічної і господарської стиглості коней. При поганій годівлі лошата відстають у рості, втрачають племінну і господарську цінність. Ріст і розвиток організму коней залежить від статі: жеребчики ростуть і розвиваються пізніше ніж кобилки. Схильність чоловічих особин до більш тривалого розвитку пов’язана з більш пізнім їх статевим дозріванням. Екстер’єрні відмінності між жеребчиками і кобилками посилюються після їх статевого дозрівання. Це особливо помітно у віці 1,5 року, коли жеребчики по промірах і живій масі обганяють кобилок [2].

• Вирощування молодняку старшого віку. У молодих заводських порід на другому році життя інтенсивніше проростає довжина та об’єм тулуба, ніж показник висоти в холці, спині та крижах. Повноцінна годівля та активний моціон у цей період сприяють формуванню коней бажаної будови тіла. Серед факторів, що впливають на ріст і розвиток молодняка, має значення стать приплоду. У добрих умовах годівлі та утримання жеребчики ростуть швидше і вибагливіші до кормів ніж кобилки. Тому за різницею їх розвитку досить об’єктивно оцінюють організацію вирощування молодняка. Якщо в 1,5-2,5-річному віці жеребчики чітко відрізняються за розвитком від кобилок, то це свідчить, що створені оптимальні умови вирощування молодняку.

• У весняно-літній період молодняк необхідно утримувати переважно на пасовищах. Найдоцільніше використовувати сіяні пасовища, створючи левади – огорожені ділянки пасовища. Молодняк 1-2 років споживає за добу 25-35 кг трави. Під час пасовищного утримання молодняк чистокровної верхової, рисистої та інших порід обов’язково підгодовують концентрованими кормами. Розмір їх добової даванки залежить від віку і стану, породи та призначення молодняку, продуктивності пасовищ і становить 3-5 кг на одну голову за добу. У зимовий період молодняк годують різноманітними доброякісними кормами. Для нормального розвитку велике значення має забезпечення його вітамінами. В технології вирощування коней великого значення набуває вміння обслуговуючого персоналу годувати їх, тобто підмітити особливості поїдання корму, проявлення апетиту, своєчасно змінити набір кормів у раціоні тварин [2].

• 3.Корми, які використовують в годівлі коней

• 3.1. Вимоги до кормів

•  Прояв високої працездатності і племінних якостей коня в значній мірі залежить від повноцінної годівлі. Коні на відміну від жуйних менш пристосовані до перетравлення клітковини, тому для них слід заготовлювати сіно у фазі бутонізації бобів або викидання мітелки у злакових трав. Для годівлі коней краще використовувати хороше лугове, степове конюшинове або люцернове сіно, виковівсяну суміш, із зернових - овес, кукурудзу і ячмінь; корисні також пшеничні висівки і морква [7].

•   Хороше сіно згодовують без підготовки. Солому, переважно вівсяну, краще запарити або здобрити мелясою, висівками, комбікормом. Висівки дають в зволоженому вигляді в суміші з іншими концентратами. Зерно бажано плющити і дробити; після такої обробки воно краще засвоюється. Це особливо важливо при годівлі лошат і старих коней. Залежно від породи, статі, віку і фізіологічного стану рівень обмінних процесів у коней може розрізнятися; відповідно змінюється і потреба в поживних речовинах. Наприклад, високий рівень концентрації поживних речовин відрізняє раціон жеребців в злучний період, кобил в останніх 3 місяці жеребності і перші 3 місяці лактації, а також інтенсивно тренованих коней і лошат в перший рік життя. Коні ваговозних порід  споживають менше поживних речовин з розрахунку на 100 кг живої маси, ніж коні рисистих і верхових порід. 

•    Разом з традиційними кормами, такими, як сіно і овес, в раціони коней включають комбікорми, цукровий буряк, патоку, трав'яні гранули, брикети, сінаж, силос, мінеральні і вітамінні суміші, білкові і інші добавки. 

•  З концентрованих кормів коням крім вівса згодовують кукурудзу, ячмінь, жито, висівки пшеничні, макуху. У південно-східних регіонах країни для годівлі коней використовують мелене зерно проса, сорго, могару. Відмінною дієтичною і смаковою добавкою, що підсилює моторику шлунково-кишкового тракту і послабляючи діє на травлення, є патока. З соковитих кормів для коней дієтичним кормом вважається морква,   норма згодовування якої може досягати 6-8 кг в день. Для коней, які працюють повільним алюром, а також для жеребих і підсисних кобил хорошими соковитими кормами служать буряк, картопля і кукурудзяний силос, заготовлений в ступені молочно-воскової стиглості. Даванку цих кормів при тривалому моціоні доводять до 2-4 кг на 100 кг живої маси[6].                                                   

•   На добу 1 коню можна давати максимально основних кормів в наступних нормах (у кг кожного окремо):  

• злаково-бобової трави – 30;  

• різнотравного сіна – 25;  

• соломи – 10;  

• злаковобобового сіна - 18;  

• вівса - 12;  

• моркви -12;  

• ячменю і кукурудзи - 8;  

• барди свіжої – 12;  

• картоплі і силосу - 16;  

• мясокісткової муки – 0,3;  

• крейди – 0,6-0,1 [9].