19

Зміст

Вступ……………………………………………………….3

1. Мінливість як джерело добору…………………………3

2. Характер прояву генів…………………………………...6

3. Принципи прояву селекції………………………………7

4. Методи селекції на основі законів Менделя…………12

5. Гетерозис і гібридизація………………………………..14

6. Генетичні механізми закріплення гетерозису………..17

7. Висновок…………………………………………………..22

Список використаної літератури……………………...23

Вступ

Генетика є теоретичною основою селекції. Вона розроб­ляє важливі для селекції проблеми спадкової мінливості, системи чистопородного розведення і схрещування, методи добору та підбору. Поряд із тим селекція має свої завдан­ня, предмет і методи досліджень, а тому є самостійною на­укою. Основним завданням селекції є виведення нових і удосконалення існуючих порід, типів, стад і ліній сільсько­господарських тварин.

Селекція як наука складається з таких розділів:

1) ви­вчення видового і породного складу домашніх тварин;

2. аналіз закономірностей спадкової мінливості тварин;

3. дослідження ролі середовища в розвитку ознак і вла­стивостей тварин;

4. розробка систем штучного добору та підбору, що сприяють закріпленню і підсиленню бажаних ознак та властивостей організмів.

В цьому розділі викладені теоретичні основи тих розділів селекції, які найбільш тісно зв'язані з генетикою: спадкова мінливість властивостей і ознак тварин при чис­топородному розведенні і схрещуванні, методи добору та підбору.

Предметом селекції є породи, тобто популяції сільсько­господарських тварин, які штучно створені людиною і мають певні спадкові особливості. В породі всі особини ма­ють подібні спадково закріплені ознаки і властивості: про­дуктивність, комплекс фізіологічних і морфологічних вла­стивостей, а також певну реакцію на фактори зовнішнього середовища. Наприклад, кури кросу «Білорусь-9» відзна­чаються високою несучістю. При підвищенні рівня годівлі і утримання вони підвищують несучість без істотних змін живої маси. Кури кросу «Бройлер-6» характеризуються не­високою несучістю, але високою живою масою. При поліп­шенні годівлі у них підвищується жива маса, але майже не змінюється несучість. Кожна порода створюється для одер­жання від неї певної продукції. Наприклад, чорно-ряба порода великої рогатої худоби створена для одержання від неї в основному молочної продуктивності, а порода шаро­ле — м'ясної. Кожна порода може реалізувати свої гене­тичні властивості тільки при певних умовах годівлі та утри­мання.

Тепер за допомогою селекції досягли значних успіхів у виведенні високопродуктивних порід тварин. Наприклад, створена американськими селекціонерами голштинська по­рода молочної худоби має генетичний потенціал за надоєм більше 8000 кг молока, а від окремих корів за лактацію надоюють понад 20 000 кг молока. Так, від голштинської корови Бічер Арліна Елен (США) за рік при дворазовому доїнні одержано 25 247 кг молока.

1.Мінливість як джерело добору.

Мутаційна мін­ливість. Джерелом для створення нових порід, типів, ліній і родин є спадкова мінливість. У селекції тварин ви­користовують мутаційну, комбінативну і корелятивну спад­кову мінливість.

Спонтанні мутації, що виникають в природі, мають ли­ше тоді еволюційне чи селективне значення, якщо вони підхоплюються природним добором і закріплюються спад­ковістю. При штучному доборі цінність як спонтанних, так і індукованих мутацій визначає селекціонер.

Мутації, що виникають у соматичних клітинах, не пе­редаються потомству. Для того, щоб мутації могли пере­датися потомству, вони повинні виникнути в статевих клі­тинах — сперміях і яйцеклітинах. Однак нова мутація мо­же проявитися у потомства лише в гомозиготному стані, тобто при паруванні тварин, що несуть один і той самий ре­цесивний ген.

Нагромадження мутацій у популяції є основою для до­бору особин за типом будови тіла, його величиною, кольо­ром волосяного покриву, поведінкою і т. д. Слід зазначити, що деякі нові мутації дають небажаний ефект, а частина з них шкідлива для організму. Найбільшу цінність для се­лекції мають мутації з бажаними змінами у сільськогоспо­дарських тварин. Наприклад, у великої рогатої худоби по­ява комолості є бажаною мутацією, оскільки комода худоба на відгодівельних майданчиках і молочних комплек­сах менше травмується, ніж тварини, що мають роги.

Полігенні ознаки, такі як жива маса, продуктивність, екстер'єр та інші, зумовлені дією багатьох генів. Тому во­ни мають безперервний характер мінливості без чітко ви­раженої межі від однієї крайності до іншої, як, наприклад, чорна або червона масть, рогата чи комола тварина. Тому специфічну мутацію, яка впливає на полігенні ознаки, важ­ко виявити. Однак у процесі еволюції виду відбувалися і відбуваються безліч специфічних мутацій генів, чим зумов­люється мінливість в популяціях між тваринами і між по­родами за середнім рівнем розвитку тих або інших ознак.

Породні відмінності—це генетична різниця, і загально­ відомо, що від корів голштинської породи одержують знач­ но більше молока, ніж від корів симентальської породи;- а м'ясні якості у свиней породи ландрас значно кращі, ніж у свиней великої білої. Ці генетичні відмінності зумовлені мутаціями, що виникли в минулому, а добір, який прово­ дить людина і сама природа, виявився ефективним в нагро­ мадженні і комбінуванні більш бажаних генів за даною ознакою.

Мутації спочатку відбуваються в однієї особини. їх за­кріплення і зберігання в популяції відбуваються по тих ге­нах, які частіше піддаються мутаційним змінам. Частоту прояву мутантного бажаного гена можна збільшити шля­хом спрямованого добору і створення певних умов середо­вища. Мутації можуть бути індуковані, тобто одержані шляхом дії на генетичний матеріал хімічними або фізич­ними факторами мутагенезу. Однак, як показали дослі­дження, не можна штучним шляхом одержати тільки ба­жану, мутацію, тобто в селекції племінних тварин викори­стання фізичних і хімічних мутагенів з метою прояву корисних ознак продуктивності не має практичного значен­ня, оскільки при цьому поряд з корисними з'являється бага­то дефектних генів.

Шкідливі рецесивні гени знаходяться в популяціїв низьких частотах.і в більшості випадків причиною їх прояву в гомозиготному стані є інбридинг, рідше — розведення за лініям» або ж випадковість. Тому в товарному тваринницт­ві інбридинг, як правило, не застосовують.

Генетичні дефекти завдають економічних збитків тва­- ринництву,а тому необхідно організовувати генетичний моніторинг, тобто контроль за їх виникненням, визначення частоти поширення в популяції, елімінацій тварин-носіїв цих мутацій. Наприклад, фермери США при народженні в їхньому стаді тварини з яким-небудь дефектом звертаю­ ться за допомогою до генетика сільськогосподарської до­ слідної станції. Щоб визначити, чи має даний дефект ге­ нетичне походження, необхідна певна інформація: 1) чи були повідомлення у літературі про те, що цей дефект у даного виду тварин є спадковим; 2) чи не одержана де­- фектна тварина в результаті застосування спорідненого па­ рування; 3) чи проявлявся цей дефект у тому ж стаді в попередні роки. Якщо відповіді на ці питання будуть за­- перечливими, то дана аномалія може бути зумовлена не- генетичними факторами.

Комбінативна мінливість виникає при пару­ванні особин з різними спадковими властивостями. Дося­гають цього частіше при міжвидовій гібридизації, міжпо­рідному схрещуванні і при паруванні особин з контраст­ними властивостями при чистопородному розведенні.

Класичним прикладом комбінативної мінливості є успад­кування кольору хутра у хутрових звірів (норка, лисиця) і кролів. Знаючи закономірності успадкування кольору хутра, можна планувати одержання різних кольорів на ос­нові певних схрещувань. Наприклад, гібрид, одержаний від схрещування платинової й алеутської норок (кожен з цих кольорів зумовлюється наявністю в генотипі пари ре­цесивних генів), має коричневе хутро дикого типу. При схрещуванні гетерозиготних норок між собою в Р₂ буде розщеплення у співвідношенні 9 коричневих, 3 алеутських, З платинових і 1 сапфірова. Останні є гомозиготними за обома рецесивними генами — алеутського і платинового типу.

Як правило, властивості продуктивності визначаються складною взаємодією генів у системі генотипу. Враховую­чи полігенну детермінацію цінних господарських ознак, характер їх успадкування досить складний. Чим більше генів бере участь у визначенні ознаки, тим більше може бути різних типів їх поєднання і тим складніше одержати бажану комбінацію генів. Однак комбінативна мінливість постійно використовується в селекції для поєднання генетичних особливостей, якими характеризуються різні породи

тварин. Послідовне схрещування порід, типів і ліній з ціле­спрямованим добором та підбором дає можливість синтезу­вати нові генотипи. Таким методом створені високопродук­тивні кроси в птахівництві і гібриди у свинарстві.

Знання закономірностей комбінативної мінливості у кожного виду тварин дає змогу селекціонеру вміло піді­брати вихідний матеріал і проводити парування тварин найбільш доцільним шляхом.

Слід зазначити, що такі видатні породи тварин, як ве­лика біла порода свиней, орловська порода рисистих коней та інші, були виведені в доменделівський період, однак їх створення зв'язано з іменами не одного покоління талано­витих селекціонерів, які витратили значно більше праці і часу, ніж це було б зроблено тепер. Так, орловський рисак створювався більше 50, а найпоширеніший у нас крос м'яс­них курей «Бройлер-6» — лише кілька років.

З метою одержання комбінативної мінливості для се­лекції тварин застосовують міжвидову гібридизацію, на основі якої створена зебувидна молочна і м'ясна худоба (санта-гертруда), одержані гібриди яка й бізона (біфало), у вівчарстві — гібрид дикого барана архара з вівцями по­роди прекос (архаромеринос), або гібрид муфлона з аска-нійським рамбульє (гірський меринос), в свинарстві — гіб­рид дикого середньоазіатського кабана з великою білою та кемеровською породами свиней (семирічинська порода) та інші.

Таким ичном, використання комбінативної мінливості дає змогу створювати вихідний матеріал для селекції,, вдо­сконалювати існуючі та виводити нові породи, типи, лінії й кроси тварин.

Корелятивна мінливість. Організм розвиває­ться як єдине ціле під впливом спадковості і умов середо­вища. Тому зміна одних органів або тканин може призво­дити до змін інших органів, тканин або ознак організму. На думку вчених, основною причиною корелятивної мінливості є плейотропія і зчеплення генів.

Генетичні кореляції між селекційними ознаками можуть бути позитивними і негативними. За величиною — високи­ми, середніми і низькими. При високому позитивному зв'яз­ку селекція на поліпшення однієї ознаки зумовлює генетич­не поліпшення іншої. Наприклад, добір свиней на високу швидкість росту сприяє генетичному поліпшенню ефектив­ності використання кормів. Це вказує на те, що як фізіо­логічно, так і генетично ці дві ознаки корелюють, або на їх формування впливають одні й ті ж гени. Якщо генетична кореляція між двома ознаками достатньо висока, то немає необхідності в оцінці їх окремо, особливо якщо така оцінка вимагає додаткових витрат часу і коштів. Отже, якщо між швидкістю росту і ефективністю використання кормів ви­сока генетична кореляція, то в селекційній програмі доціль­но реєструвати тільки швидкість росту і проводити добір за цією ознакою, поліпшуючи наведені показники.

Якщо між ознаками відсутня кореляція, то для їх ге­нетичного поліпшення ведеться незалежний добір. При на­явності негативної генетичної кореляції, як наприклад, між надоєм корів і вмістом у молоці жиру, успішний добір на поліпшення однієї ознаки призводить до погіршення іншої. Тому програма добору тварин в такому випадку ве­деться з урахуванням обох ознак.