Форма імпульсів.

Найбільш ефективною і природньою є форма, що нагадує потенціал дії нервового волокна, тобто біполярний асиметричний потенціал із високоамплітудним швидким фронтом збудження та експоненційним спадом і повільною компенсаторною фазою протилежної спрямованості. Чим коротший імпульс – тим менш болючі відчуття у пацієнта.

Сумарний електричний опір живих тканин (імпеданс) має активну та емкісну складові (їх величини змінюються нелінійно). Індукційного опору у живих обєктах не знайдено. При підведенні до живих сруктур ЕРС (електрорушийна сила) утворюються активні електричні ланцюги із наявністю внутрішньої ЕРС.

Скорочення мязового волокна.

Фаза скорочення завжди коротша за фазу розслаблення (подовшення) приблизно у 2 рази. (Тобто свердловинність = 3.) У різних за структурою мязів вона коливається від 7,5 до 150 мс. При втомленні фаза розслаблення стає більш тривалою.

У здорових організмів у природніх умовах довільні поодинокі імпульси стимуляції скорочення мязу не викликають. Потрібна серія імпульсів за певний проміжок часу, щоб мяз скоротився. Причому другіи імпульс повинен надійти до закінчення фази розслаблення волокна, тобто потрібна сумація скорочень. Коли частота стимулюючих імпульсів сягає великих граничних значень (10 - 15 кГц), спостерігається повний (гладкий) тетанус. На практиці використовують частоти дещо більші за граничні для гладкого тетануса, бо при цьому швидкість скорочення мязу зростає.

При частоті стимуляції, що дає неповний тетанус пацієнт відчуває “вібрацію”, коливання мязових волокон.

Сила скорочення залежить від площі електродів. Вона пропорційна щільності струму. Тобто, чим менша площа електродів при тому ж струмі, тим сильніші скорочення.

По суті ЕМС це низькочастотна імпульсна стимуляція нервово-мязових структур, переважно скелетної мускулатури. Індукційна котушка дає біполярні асиметричні імпульсні сигнали з нульовою постійною складовою.

Методика емс.

При біоактивній техніці ЕС обидва електроди однакової площини накладають на мяз, що підлягає стимуляції, чи на групу мязів, впоперек ходу мязевих волокон. Перед накладанням електродів, їх чохли або прокладки змочують фізрозчином (електропровідним гелем) і електроди щільно фіксуються до шкіри. При підведенні стимуляції до ТА застосовують малі за площею електроди.

• Електроди не повинні торкатися один до одного.

• Шкіра між електродами повинна бути без ушкоджень, на мати на собі розчину електроліту чи гелю.

• Фіксація електродів до шкіри має бути шільною (однак без порушень кровообігу тим не менше).

• Якшо на шкірі є подряпини, родимі плями та ін. їх ізолюють пластирем. Зручно використовувати електроди на липкій основі.

• Електроди накладають на початку і наприкінці мязів (місця переходу сухожилля у мяз), ближче до початку сухожиль. У випадках, коли небажано викликати скорочення мязу (гіпсова іммобілізація, ушкодження суглоба), застосовують поперечну чи перехресну локалізацію електродів.

• Тривалість сеансу ЕМС визначається довільно і коливається як правило, від 10 до 30 хвилин. В.Ю.Давиденко дослідив можливість оптимізувати тривалість сеансу ЕМС за динамікою підвищення температури шкіри над мязом, що стимулюється. При ЕМС температура над мязом підвищується, і коли вона виходить на плато – час припиняти процедуру. Інші методи визначення тривалості процедури є менш інформативними. Оптимальна тривалість сеансу дуже варіює і залежить від віку, статі, генотипу та конституції пацієнта. Середні значення норми придатні для характеристики популяції чи групи пацієнтів, але не для окремої особи. Цікаво що ЕМГ не придатна для визначення початку втомлення мяза при ЕМС. Кількісні прояви фази стомлювання коливаються під час сеансу і остаточне стомлювання, коли вже час закінчувати процедуру, важко визначити.

• Субєктивні відчуття втоми не є критерієм для закінчення сеансу ЕМС.

• Динамометрія і ЕМГ не є критеріем для визначення оптимального часу процедури.

У кролів в експерименті ЕМС при силі скорочень 90 % від максимуму оптимальна тривалість сеансу 10 хвилин.

У спортсменів, при застосуванні ЕМС для тренування мязів, найкращі результати отримували при ритмі скорочення-розслаблення – 4 с. 1,8 с напруження, 2,2 с розслаблення. І так 300 циклів на сеанс.