Акупресура

Акупресура (точковий масаж) являє собою механічне подразнення (натискування, пресація) в зонах (точках) з лікувальною метою. Терапевтичні ефекти акпресури мають певну схожість з дією сегментарного масажу, коли останній проводиться по зонам Захар’їна-Геда. Походження цих зон обумовлено єдністю (на рівні спиномозкових сегментів) інервації метамерів шкіри та внутрішних органів. Подразнюючи під час масажу екстерорецептори шкіри, пропріорецепотри м’язів, сухожиль, вегетативні переваскулярні та періостальні закінчення можна нормалізувати функцію ураженого внутрішнього органу.

Акупресуру використовують самостійно (у дітей, людям похилого віку, пацієнтам з підвищеною чутливістю, ослаблених хворих), або разом з акупунктурою, термопунктурою, прийомами мануальної терапії.

Переваги акупресури:

Доступність і економічність

Зручність для самостійної роботи лікаря

Можливе використання в ургентних ситуаціях

Обмеження акупресури:

Акупресура є компонетом комплексного лікування, де на першому місці – оптимізація способу життя, дієти, способу рухів, а далі - прийом фармакологічних засобів

Неможливість схематичного (стандартного) лікування; акупресура потребує індивідуального підбору ТА для даного хворого на кожний сеанс масажу

Лікування з використанням акупресури потребує певного часу (10—15 сеансів), оскільки терапевтичні ефекти реалізується через ланки саногенезу, які мають свою інерційність, ритмічність функціонування

Показання до використання акупресури:

Функціональні розлади серцево-судинної системи;

Захворювання органів дихання;

Захворювання органів травлення;

Захворювання органів сечополової системи;

Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта та суглобів;

Наслідки травм;

функціональні розлади ендокринної системи;

функціональні розлади вегетативної нервової ситеми;

ургентні ситуації (колапс, гострий біль, напад стиенокардії, пароксизмальне порушення ритму серця)

Протипоказання до використання акупресури:

гострі стадії запальних процесів;

гостра стадія ревматичного артриту;

активні форми туберкульозу;

кровотечі; рани; гнійні запалення будь-якої локалізації;

хронічний остеомієліт;

захворювання шкіри, волосся інфекційної і невідомої етіології;

гостра стадія артеріального та венозного тромброзів;

варикозне розширення вен з трофічними порушеннями;

аневризма судини; гостра стадія серцево-судинної недостатності;

гостра стадія психічного захворювання.

В залежності від характеру механічної дії на точки акупунктури методику точкового масажу поділяють на два види: польцевий масаж (пальцеве чжень, шіацу) і масаж масажером з кульоподібним наконечником.

1.Методика впливу на ТА точковим масажем (акупресурою).

Необхідно одразу зазначити, що ефективність акупресури повною мірою проявляється лише при її регулярному і систематичному застосуванні.

Певною мірою, вплив на ТА починається ще в момент їх обстеження, діагностичної чи локалізаційної пальпації, як це описано раніше. В міру набуття навичок і досвіду використання акупресури, виявлення функціональних змін в шкірних і підшкірних структурах, а також визначення змін порогу больової чутливості в ТА може проводитися безпосередньо під час лікувального впливу на ТА. Точковий масаж призводить до підсилення кровопостачання як в самій ТА (за рахунок ввімкнення резервних капілярів і повязаних з ними нервових закіннчень), так і в шкріномязових структурах кисті, стопи і пальців, що мають особливу функціональну значущість. Імпульси від рецепторів шкіри, мязів, сухожиль, пальців приходять до кіркових аналізаторів, підкіркових структур, а також до спинного мозку, спричиняючи активацію одночасно всіх найважливіших нейроендокринних утворень і повязаних з ними органів. Таким чином, здійснюється свідома спрямована регуляція діяльності регуляторних систем організму.

Натискування проводять кінчиком ІІ чи ІІ пальця, чи ІІ-ІІІ пальцями зразу, притискуючи шкіру в ТА до появи незначної болючості, роблячи потім обертові рухи за бігом годинника і проти нього, з наступним просуванням до сусідньої ТА. На кистях рук можна робити акупресуру охопивши кисть чи променевозапястковий суглоб великим і вказівним пальцями відповідної руки і масуючи обрані ТА двома пальцями з долонної і тильної сторони одночасно.

Сила впливу та ТА регулюється больовими відчуттями і лежить в межах 50-100 Н. При слабій, пороговій стимуляції сила натискування становить 50-70 Н, при помірній, гармонізуючій стимуляції вона складає 70-80 Н, а при сильній, седативній стимуляції – 80-100 Н. Силу натискування треба коригувати також і з часом проведення процедури. У ранішні години а також для швидкої активації організму в екстремальних умовах – біль сильне натискування в поєднанні з швидкими (2-3 рухи на секунду) інтенсивними рухами. Перед сном, для зняття фізичного і психічного напруження, вплив має відбуватися легкими, спокійними рухами малої частот, бажано разом з дихальною гімнастикою. Тривалість масажу кожної ТА визначається індивідуально з врахуванням загальних принципів дозування подразнення (див. Табл. 4) але не менше 5-15 сек. на ТА.

2. Мікропресорефлексотерапія та вібромасаж. Методи та техніка впливу.

Мікропресорефлексотерапія (цуботерапія) є способом пролонгованої дії на механорецептори і полягає в накладанні і фіксації в зоні точок акупунктури кульок з нержавіючої сталі діаметром 1-3 мм (для аурикулярних точок дещо меншого діаметру).

Вібромасаж це метод точкового масажу, при якому проводять коливальні рухи кінчиком 1 або 2 пальця, можна застосовувати для цього і механічні вібромасажери.

Таблиця 7