Пунктурна рефлексотерапія: акупунктурні зони, способи їх стимуляції, біоритмологічні аспекти акупунктурної дії

В медицині існує велика кількість методів лікування, які не відносяться до фармакотерапії та хірургії і які входять складовою частиною, або примикають до фізіотерапії та інших немедикаментозних медичних систем. Це, наприклад, масаж, електростимуляція, голкотерапія, локальне знеболювання, мануальна терапія, теплові процедури і кріотерапія, вакуумтерапія, кінезитерапія тощо. Загальний принцип усіх перерахованих методів лікування це рефлекторна дія, котра подразнює чутливі рецептори в певній зоні (наприклад, в зоні локалізації болю, або інших розладів), викликаючи рефлекторну відповідь організма. Тому ми можемо назвати це “рефлексотерапією”. На сьогоднішній день детально вівчені механізми рефлексотерапії, починаючи від аксон-рефлексу і сегментарного рівня і закінчуючи лімбіко-ретикулярним комплексом.

1

Ендокринні залози

Тропні гормони

Фізіологічно

Активні

сполуки

Внутрішни органи

Судини

Мязи

Місцева реакція

Аксон-рефлекс

Nucleus n. vagi

Tr. spinothalamicus

Tr. reticulospinalis

Tr. corticospinalis

Сегментарна реакція

Загальна реакція

Рис. 1. Схема місцевої, сегментарної та загальної реакції організма на голковколювання (за О.М.Вейном).

На відміну від рефлексотерапії у вищенаведеному сенсі, пунктурна рефлексотерапія (ПРТ) то є дія різноманітними фізичними і хімічними факторами на так звані точки акупунктури.

Точки Акупунктури (ТА) – це обмежені за розмірами, але певні за анатомічною локалізацією ділянки шкіри і підлеглих тканин, на які спрямовані різноманітні впливи фізичними або хімічними факторами з діагностичною, лікувальною оздоровчою чи дослідницькою метою. (В бойових мистецтвах можливе використання ТА з метою ураження людини). ТА описані, вивчені і використовуються східною медициною здавна (відомі письмові джерела налічують більше двох тисяч років).

Західна медицина також використовує рефлексогенні зони з діагностичною (наприклад зони Захарїна-Хеда), та терапевтичною метою (шийно-комірцева, попереково-крижова зони в фізіотерапії).

Властивості ТА

• ТА це певні морфологічні (проте без специфічним морфологічних структур) утворення в шкірі та нижче розташованих тканинах, вони мають однакову анатомічну локалізацію незалежно від статі, раси, особливостей конституції темпераменту та ін. Більш того, після оперативного чи травматичного пошкодження з часом ТА відновлюються. Вони не локалізуються нашими органами чуття, органолептично. ТА має площину до 10 мм² (зона рефлекторного впливу).

• В ТА більше пухкої сполучної тканини.

• В них виявлено численні нервові гілки та їх розгалуження у дермі, підшкірній жировій кліковині, мязах та сухожиллях, які повязані з кровоносними судинами, та лімфатичними вузлами. Скупчення нервових закінчень з рецепторними та ефекторними властивостями.

• В ТА підвищена кількість різного виду рецепторів (тактильні тільця, кінцеві колби, гломуси), а також гладеньких мязових волокон. Тому вона є більш чутливою до подразнення ніж поруч розташовані тканини.

• Над зоною ТА більш тонкий шар епідермісу, більш тонкі колагенові волокна, є спиралеподібні судинні сітки, оточені безміеліновими холінергічними волокнами.

• В зоні ТА у 2-3 рази підвищена концентрація опасистих клітин, гепариноцитів, клітин, що містять гістамін порівняно з оточуючими їх тканинами.

• Підвищений обмін речовин, поглинання кисню.

• Більш високий електричний потенціал, порівняно з оточуючими тканинами.

• Над ТА спостерігається знижений електроопір шкіри.

• В ТА більш потужне інфрачервоне випромінювання.

• Проекції ТА на поверхні шкіри мають розміри в декілька квадратних міліметрів (аурикулярні ТА за площиною менші порівняно з корпоральними).

• ТА виявляються з моменту народження і розташовуються ідентично у різних індивідуумів.

• Візуально ТА не відрізняються від поруч розташованих ділянок шкіри.

• В проекції ТА в більшості випадків пролягає нерв, артеріола, вена (які часто перфорують фасцію) або лімфатична судина з оточуючими їх нервовими спленіннями.

Класичних точок, розташованих по ходу меридіанів – 361.

Японські лікарі, як більш прагматичні, здебільшого використовують близько 100 ТА.

Накопичивши багатий досвід вивчення діагностичних та терапевтичних властивостей ТА східні лікарі розробили теорію застосування ТА з діагностичною і лікувальною метою. Ця теорія базується на пятьох основних концепціях акупунктури. Незважаючи на архаїчність, східні концепції та правила акупунктури можуть бути корисними сучасному лікареві як на етапі діагностичного обстеження хворого, так і на етапі лікування.

Концепція Інь-Ян.

До Інь ми відносимо предмет, явище, функцію чи орган, який має наступні ознаки: нижнє, важке, інертне, темне, холодне, внутрішнє, щільне, вологе, жіноче, матеріальне і т.п.

До Ян ми відносимо предмет, явище, функцію чи орган, який має протилежні ознаки: верхнє, легке, рухливе, світле, гаряче, зовнішнє, порожнисте, сухе, чоловіче, функціональне і т.п. Ні інь ні ян не бувають абсолютними. В кожному явищі інь є, бодай в зародку, частинка ян і навпаки. Стабильність і гармонія в світі, в природі, і здоровя в організмі можливі лише за умови гармонійної рівноваги і взаємопідтримки інь і ян. Тому причина виникнення і розвитку хвороби – порушення рівноваги між інь і ян в організмі, часто під впливом шкідливих зовнішніх факторів. Симптоми і синдроми хвороб відносяться або до інь або до ян, залежно від переваги одного чи другого компонента в клінічній картині захворювання.

Концепція У-сін. Концепція пятьох стихій, пятьох першоелементів.

С точки зору традиційної китайської медицини усе різноманіття предметів та явищ у природі, Всесвіті можна звести до панування і взаємодії пятьох першоелементів та шести стихій. Першоелементи це Дерево, Вогонь, Земля, Метал, Вода. Стихії це Вітер, Тепло, Спека, Сухість, Вологість, Холод. Оскільки людина є невід‘ємною часткою і створінням Всесвіту, то ціж самі стихії та елементи існують і взаємодіють в її організмі. Серед внутрішніх органів обрано дванадцять, с точки зору східних медиків найважливіших, і віднесено їх до певних першоелементів з огляду на подібність їх властивостей, на думку східних лікарів, до властивостей цих першоелементів. (див. Таблицю 1, Рис. 2). До Дерева відносяться печінка та жовчний міхур, до Вогню – серце та тонка кишка, до цього ж елемента відносяться також два штучних органи східної медицини потрійний обігрівач та перикард, які доцільно асоціювати з ендокринною системою та вегетативною нервовою системою, що регулює тонус судин відповідно. До Землі належать селезінка-підшлункова залоза та шлунок, до Металу – легені та товста кишка, до Води – нирки та сечовий міхур. Ці першоелементи впливають одне на одне та взаємодіють за певними правилами. Графічно взаємозвязок і взаємодія внутрішніх органів між собою показані на малюнку (стор. 7).

Концепція щільних та порожнистих органів – Чжан-Фу.

До кожного з першоелементів відносяться, як бачимо, по два органи. Один з них щільний (іньський, чжан орган), другий порожнистий (янський, фу орган). До органів чжан віднесено печінку, серце, перикард, селезінку-підшлункову залозу, легені та нирки. Вважається, що вони оцищують перерозподіляють, зберігають та концентрують життєву енергію, тобто вони є акумуляторами енергії. До фу органів належать жовчний міхур, тонка кишка, потрійний обігрівач, шлунок, товста кишка та сечовий міхур. Вони виконують функцію травлення, всмоктування та виділення, тобто вони споживають енергію. Для більш повної відповідності цієї східної “фізіології” потребам клініки, до чжан органів було приписано і додаткові функції. Наприклад легені, крім забезпечення функції газообміну, іще “відповідають” за стан шкіри і її придатків. Серце, крім функції насосу, що жене кров по судинах, іще “відповідає” за інтелект, вищу нервову діяльність, емоційну сферу. Нирки, крім сечовиділення, також “відповідають” за здоровя та функціонування прокреативних органів. І т.п. Таким чином утворюється досить деталізована та складна система взаємодій внутрішніх органів із взаємостимулюючим та гальмівним впливом одне не одне. Враховування цих непростих взаємовідношень дозволяє створювати терапевничні комплекси, що є адекватними до ступеню розладу функцій того чи іншого органа і цілого організма.

Концепція каналів Цзін-Ло.

Канали відомі близько тисячи років.Ця концепція тісно повязана з теоріями інь-ян, у-сін та чжан-фу. Стародавня східна медицина виходила з того, що організм є цілісним, і центром цього органічно цілісного утворення є “головні органи”, які повязані з іншими частинами тіла і зі шкірою за допомогою цзін-ло (канали, лінії, в Європі їх прийнято називати “меридіани”). Спочатку було відомо десять меридіанів, а згодом до них долучили два меридиани перикарда та потрійного обігрівача, які не мають аналогів у західній медицині, а є скоріше, функціональними системами, “функціональними колами”, що обєднують функції інь і ян усього організму. Такі ж обєднуючі функції мають і непарні передній та задній серединні меридіани, які було впроваджено пізніше. Вважається, що ТА, розташовані на даному меридіані, мають внутрішній звязок зі своїм органом. А органи в свою чергу створюють взаємний вплив на їх функціональну активність, стимулюючи, підсилюючи, чи обмежуючи, гальмуючи активність одне одного.

Всі 12 парних меридіанів звязані між собою послідовним проходженням життєвої енергії Чі, у відповідності з циркадіанними біологічними ритмами активності певних органів і систем організма. До понять “меридіан”, “канал” не варто ставитись тільки як до умовних ліній, що зєднують певні точки. Це складна, еволюційно обумовлена функціональна система, в основі якої лежать вісцеро-вісцеральні, сомато-вісцеральні, вісцеро-соматичні та сомато-соматичні звязки. Меридіан – це багатофункціональна, багатоморфологічна, багатошарова, стереоструктурна гомеостатична система.

Крім ТА розташованих на меридіанах є ще позамеридіанні, “нові”, ситуаційні (ши сюе) точки а також ТА численних мікроакупунктурних систем, наприклад корейська система Су-Джок, мікроакупунктурні системи вушної раковини, райдужної оболонки ока, стоп і т.п.

Концепція Чі.

Уява про функціонування органів та систем спирається на вчення східних лікарів про внутрішнє середовище організму, в поняття якого входять: субстанція Чін, життєва енергія Чі, кров Сюе, органічні рідини, тілесні соки Цзінь-є, та духовне начало Шень.

Матерія (інь) метаболізуєтя, перетворюється у живі клітини, органи і організми завдякі специфічній енергії Чі. Цю енергію (природжена чі) зигота отримує від гамет з організму батьків, далі плід живиться енергією від матері а після народження джерелом постачання чі є вода, їжа, повітря та енергетичне випромінювання всесвіту (зовнішня, набута чі).

Кожний внутрішній орган, в процесі життєдіяльності виробляє свою чі, яка циркулює по каналах-меридіанах, перетікаючи з одного до другого на протязі доби. У разі порушення циркуляції чі по каналах, або появи дисбалансу (надміру чи браку) чі внаслідок дії хвороботворчих стихій і виникають хворобливі стани та захворювання.

Таким чином терапевтичні маніпуляції можна звести до процедур додавання чі там де її мало, і розсіювання надміру чі (в тому числі і нечистоі, хворобливої чі) там де її накопичилось забагато з метою врівноваження співвідношення інь та ян, гармонізації взаємного впливу внутрішніх органів, що відносяться до певних першоелементів, і у такий спосіб відновлення здоровя

Таблиця 1