2. Консультування і спілкування.

Консультативна допомога здійснюється під час взаємодії консультанта з клієнтом. Така взаємодія відбувається за допомогою процесу спілкування. Основними функціями соціально-педагогічного спілкування є:

Інформаційна функція, яка полягає в інформуванні об’єктів соціально-педагогічної допомоги про шляхи і засоби вирішення тих проблем, з якими вони звертаються до соціальних служб.

Психотерапевтична функція – допомога клієнтам різноманітними психотерапевтичним засобами.

Педагогічна функція, що передбачає здійснення виховного впливу у процесі роботи педагога з дітьми та молоддю.

Організаційна функція – це прийняття необхідних організаційних рішень і координація зусиль всіх суб’єктів соціально-виховної діяльності, а також об’єктів соціально-педагогічної допомоги.

Відповідно до функцій існують і окремі види соціально-педагогічного спілкування: інформаційне, психотерапевтичне, педагогічне, організаційне. Кожне з них має власні закономірності та особливості. Але найбільш складним, специфічним та професійно спрямованим є психотерапевтичне та педагогічне спілкування. Ці види спілкування потребують не просто добре розвиненої загальної комунікабельності, а сучасних наукових знань, переконань та відпрацьованих навичок. Ті негативні звички та манери, які можуть ставати на заваді інформаційного або організаційного спілкування є абсолютно неприпустимими у психотерапевтичному та педагогічному спілкуванні.

Психотерапевтичне спілкування є для соціальних педагогів найбільш важливим за його обсягом та ефективністю у соціальній допомозі клієнту. Це пояснюється тим, що значне місце у соціально-педагогічній діяльності займають види консультування: батьків – з приводу виховання дітей, подружжя – з проблем стосунків між ними, молоді – з приводу конфліктів з батьками, з приводу труднощів міжособистісного спілкування та позитивної “Я – концепції”, та інші. Таке консультування є фактично психотерапевтичною діяльністю і відрізняється від психотерапевтичної практики психіатрів та медичних психологів тільки тим, що у сферу соціально-педагогічного консультування не входять такі спеціальні види психотерапії як гіпноз, психоаналіз тощо. Воно є різновидом індивідуальної та групової психотерапії, яка безпосередньо спрямована на вирішення соціальних проблем клієнтів, хоча опосередковано, і на покращання їх психічного та фізичного здоров’я.

Соціально-педагогічне консультування набуває у зв’язку з демократизацією і гуманізацією суспільства все більшого значення і перспектив, що фактично зменшує новий етап у забезпеченні психологічного комфорту, тобто більш високої якості життя людини. Добре відомо, наскільки важливим для людини є емпатичне (довірливе, щире, розуміюче) спілкування, можливість поділитись з кимось власними проблемами, отримати пораду і співчуття.

Таким чином, консультант, по-перше, виконує функції уважного, розуміючого і співчуваючого співрозмовника, і, по-друге, допомагає вирішенню тієї проблеми, з якою звернувася клієнт. Це може бути проблема поведінки або емоційного стану клієнта, коли консультант допомагає порадою чи користується спеціальним психокорекцій ним впливом; може бути питання, вирішення якого потребує участі юриста, лікаря або інших спеціалістів соціально-педагогічних служб.

Психотерапевтичне спілкування покликане сприяти зменшенню психологічного дискомфорту клієнта. Перша закономірність полягає у використанні консультантом такої тактики спілкування, яка передбачає необхідні послідовні етапи вирішення проблеми клієнта:

• етап створення сприятливих обставин для спілкування;

• етап вивчення проблеми клієнта;

• етап формування оцінки психотерапевтичної ситуації;

• етап формулювання цілей, завдань та програми психотерапевтичної допомоги;

• етап виконання програми допомоги;

• етап оцінки результатів.

Головною проблемою педагогічного спілкування є те, що його специфіка – інструктування, пред’явлення вимог, накази, зауваження, роз’яснення, перестороги – породжує у педагогів установку переважно на директивний стиль, при якому важко утриматись у межах поміркованості, ввічливості і тактовності.

Соціальному педагогу необхідно, по-перше, самому правильно здійснювати педагогічне спілкування з дітьми, підлітками та молоддю і , по-друге, орієнтувати на продуктивне педагогічне спілкування педагогів та батьків у процесі консультативної та просвітницької діяльності.

Щоб стати досвідченим консультантом не достатньо бути розуміючим, потрібно ще вміло застосовувати на практиці відповідні прийоми і методи.