2. Система цінностей консультанта.

Кожна людина має власну систему цінностей, що ви­значає її рішення й те, як вона сприймає навколишній світ та інших людей. Ідеться про найважливіші життєві кри­терії. Система цінностей консультанта визначає вихідні пе­редумови консультування. Будь-яка проблема особистості, як стверджує R. May (1967), — це моральна проблема; інак­ше кажучи, кожна проблема особистості має свій мораль­ний підтекст.

Консультант повинен бути «об'єктив­ним», ціннісно-нейтральним і не вносити в консультативні стосунки свою життєву філософію й систему цінностей. Він зобов'язаний повністю сконцентруватися на цінностях клієнта. Це не означає, що ідеальним вважається консультант який не має власної системи цінностей, – просто він не повинен займати під час консультування певну позицію в моральних і ціннісних аспектах. Зміст даної настанови консультанта базується на тому, що в процесі консультування клієнт, часто завдяки заохоченню ззовні, нама­гається змінити вихідні передумови своєї поведінки, адже самооцінка формується на підставі інтеріоризації оцінок оточуючих. С. Patterson (1958; цит. за George, Cristiani, 1990) вказує також на цілий ряд причин, через які кон­сультанту варто уникати впливу на цінності клієнта:

• життєва філософія кожного індивіда унікальна й не слід нав’язувати її іншим;

• жоден консультант не може стверджувати, що має гра­нично розвинену, адекватну філософію життя;

• найбільш доцільні місця для засвоєння цінностей –це родина, церква й школа, а не кабінет консультанта;

• індивід розвиває власну етичну систему, користую­чись не одним джерелом і не за один день, а під впли­вом багатьох життєвих факторів й упродовж певного відтинку часу;

• ніхто не може перешкодити іншій людині у форму­ванні унікальної філософії життя, що була б для неї самоусвідомленою;

• клієнт має право на неприйняття етичних принципів і філософії життя іншої особи.

Консультант повинен чітко усвідомлювати свої цінності, не приховувати їх від клієнта й не уникати на консультативних зустрічах дискусій про цінності, оскільки чимало проблем приховано саме в ціннісних конфліктах клієнтів або в нерозумінні ними власної ціннісної системи. Однак чітка ціннісна позиція консультанта в жодному разі не має на меті моралізуван­ня. У будь-якому випадку вплив цінностей фахівця на клієнта має свою етичну сторону, якщо визнати, що філо­софія життя консультанта відбивається на його позиції та на методах, які він застосовує у своїй роботі. Навіть не нав’язуючи клієнтові своїх цінностей прямо, однак дотри­муючись у фаховій діяльності певної філософії, ми неми­нуче «вносимо» в консультування свої погляди на систему життєвих цінностей.

Консультантові важливо передбачити, як впливати­муть його цінності на хід консультування, щоб він міг бути самим собою й уникнути нав’язування власних настанов клієнтам. З іншого боку, нейтральність консультанта означає або його амбівалентність у ставленні до цінностей, або те, що він піклується тільки про «захист» процесу консуль­тування від своїх цінностей, і це заважає автентичності й щирості. У процесі консультування ми повинні допомогти клієнтам найбільш повно виявити систему їхніх цінностей і прийняти на її підставі самостійне рішення, яким чином вони можуть змінити поведінку або навіть самі цінності клієнтів.

Отже, консультант формулює питання, а відповіді на них шукає і знаходить клієнт на основі власних цінностей. Консультант, орієнтуючись на свою систему цінностей, та­кож допомагає клієнтові краще зрозуміти наслідки деяких рішень, вчинків для його власного життя й благополуччя близьких йому людей.