24.6. Організація стриження овець

Заключним процесом у виробництві вовни с стриження овець, які проводять в тонкорунному і напівтонкорунному вівчарстві 1 раз на рік, весною, а молодняк весняного ягніння стрижуть весною наступного року, зимового ягніння - на початку вересня, коли довжина вовни досягає 4-5 см.

Перед стриженням перевіряють вгодованість тварин та стан їх вовнового покриву. З урахуванням названих факторів та часу ягніння складають план-графік, в якому визначається порядок і терміни проведення стриження, для здійснення якою організовують спеціальні стригальні пункти, які можуть бути внутрішньогосподарськими, що створюються окремими підприємствами і міжгосподарськими, що створюються декількома суміжними підприємствами. Стригальні пункти можуть бути як стаціонарні, так і пересувні. Стригальні пункти облаштовують у приміщеннях, що з’єднані або прилаштовані до вівчарні та під навісами при умові теплої сонячної погоди.

Обладнання стригальних пунктів складається із стригальних агрегатів, верстатів для точильного обладнання та наладки стригальних машинок, столу обліковця з терезами для зважування вовни, столів для укладання розкласованої вовни. Розмір стригального пункту визначається кількістю робочих місць.

У великих стригальних пунктах (на 36-60 машинок) організовують декілька самостійних технологічних ліній, що дозволяє одночасно проводити стриження поголів’я двох і більше отар овець та виключає можливість змішування від них вовни. Стриження починають з отар, поголів’я яких має менш цінну вовну. В першу чергу стрижуть валухів та молодняк, потім маток і баранів, що дозволяє навчити менш досвідчених стригалів роботі на менш цінних тваринах.

Годівлю овець, визначених для стриження, припиняють за 24 години до стриження, поїння - за 12 годин.

Отару, призначену для стриження зранку, звечора попереднього дня доставляють до стригального пункту і розміщують на ніч в приміщені. Овець, визначених для стриження у другій половині дня, розміщують в приміщенні для утримання зранку. Ягнят завчасно відлучають від маток і розміщують в окремому приміщенні чи під навісом.

Острижених маток негайно запускають до ягнят, які не повинні бути відлученими більше 3-4 годин.

24.7. Організація відгодівлі і нагулу поголів’я овець та отримання смушків і овчин

Раціональна організація відгодівлі і нагулу овець є одним із шляхів збільшення виробництва і покращення якості баранини. Відгодівля овець проводиться в стійловий період при достатній годівлі грубими, соковитими та концентрованими кормами. Нагул проводять в період випасання тварин на хороших пасовищах з обов’язковою мінеральною підгодівлею.

На початку пасовищного періоду після стриження дорослих тварин ставлять на нагул, додаючи, крім випасання, концентрати в кількості 200-400 г на 1 голову на добу. У серпні^:, після відбивки ягнят, на нагул ставлять відбракованих вівцематок і понадремонтний молодняк з наступним переведенням їх, в разі необхідності, на стійлову відгодівлю. Вибракуваних маток групують для нагулу в окрему отару і направляють на хороші випаси, щоб отримати середньодобовий приріст живої маси 140-180 г.

В тонкорунному і капівтонкорунному вівчарстві застосовують також нагул і відгодівлю ягнят, які в належних умовах утримання і годівлі мають високу енергію росту що дає можливість реалізовувати їх до 12-місячного віку.

Високим попитом в Україні і за кордоном користується соковита баранина, тому при організації нагулу і відгодівлі нееобхідно досягти підвищеного забійного виходу, вище середньої та середньої вгодованості тварини.

Смушки (шкірки новонароджених ягнят з волоссям у вигляді завитків} отримують від забою ягнят каракульських овець в 1-3-денному віці.

Через 1-2 години зняті і охолоджені шкірки консервують і відправляють для обробітку у спеціалізовані цехи чи заводи для кінцевого обробітку і для дубління та покраски. При заготовці смушків важливе значення має мінімізація дефектів - деформації волосяного покриву, розриви, порізи і ін.., через які ця продукція стає неконкурентоспроможною.

Овчини (шкіри знятих з овець у віці 5-8 міс.) діляться на шубні (кращі від романівських овець з довжиною вовни 2,5-6 см), міхові (від тонкорунних і напівтонкорунних овець з довжиною вовни 1-5 см і шкіряні (непридатні для переробки в шубні і міхові вироби).

Отримання овчини з необхідними технологічними характеристиками досягається за рахунок належного утримання і повноцінної годівлі та дотримання технології.