1.3. Передовий досвід фінансування бюджетного дефіциту в розвинутих країнах
Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів. Ринкова економіка не може стабілізувати економіку й вирівнювати видатки з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.
Дефіцит державного бюджету складається при такій фінансовій ситуації, яка виникає тоді, коли державі необхідно зробити витрати на більшу суму, ніж можлива величина його доходів. Бюджетний дефіцит – перевищення витрат уряду над його доходами. А накопичена сума дефіцитів і бюджетних лишків являє собою державний борг.
Досліджуючи тенденції розвитку і спаду бюджетного дефіциту, можна визначити умови його формування, що полягають у:
- загальному спаді виробництва, зниженні ефективності його роботи;
- несвоєчасному проведенні структурних змін в економіці;
- жорсткій податковій політиці, яка не стимулює виробництво;
- розвитку інфляційних процесів, кредитній та ціновій політиці;
- незбалансованості доходів і видатків бюджету, зростанні видатків при зниженні доходів
Практично неможливо уявити собі державу, в якій бездоганно працюють всі фінансово-економічні важелі, стимулюючі приплив коштів в бюджет, а державні витрати не перевищують доходів. як свідчить світовий досвід, прикладів країн, в яких оптимально вирішені проблеми бюджетного дефіциту, небагато - це, перш за все, Німеччина, Японія і Швейцарія.Навіть Сполучені Штати Америки протягом тривалого періоду щорічно мають відчутний дефіцит державного бюджету, який в останні роки досягає 200 млрд. доларів на рік, що становить 15-20% всіх витрат або 3-6% валового внутрішнього продукту. Більше того, проблема дефіциту (Збільшення внутрішнього боргу і витрат на його обслуговування) довгий час є однією з основних проблем внутрішньої політики США.
З досвіду США, обслуговування Державного боргу (мається на увазі оплата відсотків позикодавцями) є важкою ношею для будь-якої держави, так як постійно відтягує на себе певну частку оборотних коштів і призводить до збільшення дефіциту бюджету держави. В свою чергу зростання останнього обтяжує економіку необхідністю постійного вишукування коштів для його погашення і, як наслідок, призводить до нового витка зростання як внутрішнього, так і зовнішнього боргу держави. Коло замикається, і для того, щоб його розірвати необхідно видозміна економічної політики країни і, насамперед законодавчої бази, кардинальне реформування банківської системи (в першу чергу, зниження ставки банківського відсотка), перегляд системи пільгування, оптимізація податкової політики. Навіть побіжне розгляд світового досвіду прояви бюджетного дефіциту показує, що багато процвітаючі сьогодні країни, мали в минулому значні дефіцити державного бюджету. Так США, у важкі 1943-1945 роки, мали дефіцит державного бюджету в розмірі 105-230% від рівня доходів, або 50-70% від витрат, або 22-31% від валового внутрішнього продукту. В США, Німеччині, Великобританії та Франції, починаючи з 1974 р
Не було жодного державного бюджету, який не мав дефіциту. До початку 90-х років бюджетний дефіцит у видатковій частині бюджету США становив - 11,6%, у Франції становив 9,6%, в Японії - 15,6%, Італії -25,2%. Бюджетні дефіцити значно посилюють напругу на ринку позичкових капіталів, викликають зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниженню високих процентних ставок. Резонанс від подібних дій урядів ряду країн виходить за межі національної політики. Так високий позичковий відсоток, встановлений в США в середині 80-х років, викликав значний відтік капіталів із Західної Європи. За оцінками західних економістів, в даний час США поглинає до 15% усіх накопичень капіталістичного світу. Прагнучи перешкодити відтоку капіталу, західноєвропейські країни такожмушені підвищувати процентні ставки, що призводить до зменшення фінансових можливостей національної промисловості у відношенні розширення виробництва. Так, за даними Конференції Британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1% обходиться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів на рік. Високі процентні ставки викликають негативний ефект у валютній області, призводять до подорожчання товарів за кордоном, отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці. Економічний шкоди в експортних галузях важко відбивається на банківській системі, приводячи до банкрутства деяких банків. Проте, світовий досвід показує, що деякі країни успішно вирішують проблему збалансованості бюджету держави, його доходів і витрат. В Насамперед це країни з розвиненими ринковими відносинами. Як приклад збалансованого бюджету, можна привести бюджет Японії, який свідчить про те, що в цій країні ефективно вирішується проблема покриття дефіциту бюджету. Важливу роль тут зіграли заходи по проведенню ревальвації національної грошової одиниці. Величезну роль в збалансованості бюджетів західних країн грає потужна законодавча база, яка захищає національного виробника. наприклад, закони, що стосуються антимонопольних і антидемпінгових заходів в державі.
Також необхідно відзначити більш детальний підхід до вивчення бюджетного дефіциту в країнах з розвиненими ринковими відносинами. виявлення прихованого дефіциту, аналіз причин його виникнення, а так же розгляд залежностей пов'язаних з проявами дефіциту бюджету за структурою (структурний дефіцит) і в циклічності (циклічний дефіцит), дозволяє виявити першопричини і деталізувати дефіцит бюджету як явище. Природно вирішувати проблему, знаючи про неї все, або майже все, набагато легше. Трохи докладніше необхідно зупинитися на проблемі так званого «Прихованого дефіциту». За оцінками зарубіжних фахівців до його появи призводить невміле складання бюджету, невірна оцінка макропоказників, використовуваних при складанні статей доходів, а також використання останніх не в повному обсязі. Надалі в ході бюджетного процесу уряд змушене виробляти періодичний перегляд видаткової частини бюджету, що в кінцевому підсумку призводить до секвестру окремих статей останнього. В свою чергу сукупність скорочених статей бюджету призводить до накопичували або прихованого дефіциту бюджету, а це не що інше, як збільшення державного боргу і відповідно збільшення видатків з його обслуговування, і як наслідок, збільшення реального дефіциту бюджету країни. Більш глибокий аналіз досвіду передових країн показує, що не можна не враховувати в якості внутрішнього державного боргу заборгованість держави перед своїми громадянами по виплаті пенсій і заробітної плати працівників бюджетної сфери. Такі заборгованості є не що інше, як збільшення видаткової частини бюджету і природно повинні збільшувати реальний бюджетний дефіцит. Як показує світовий досвід, бюджетний дефіцит є проблемою міжнародної і присутній в бюджетах всіх країн з розвиненими ринковими відносинами. Актуальність його скорочення відзначається урядами багатьох країн, в тому числі і урядом Сполучених Штатів Америки, найпотужнішою і економічно розвиненої країни в світі. Вирішення проблеми дефіциту бюджету (або хоча б зменшення його частки в бюджеті держави) залежить від правильності підходу уряду до її оцінки та введення цивілізованих заходів спрямованих на скорочення бюджетного дефіциту. Прийняття продуманих законів спрямованих на підтримку національного виробника та розвиток виробництва в цілому, а так само розробка механізму їх виконання, найбільш вірний шлях, що веде до збалансованого бюджету держави.
Сутність державного бюджету будь-якої країни визначається її соціально- економічним устроєм, природою, завданнями і функціями держави. В США в 1991 р був прийнятий план скорочення та поступового зведення до нуля дефіциту федерального бюджету. Тоді це не вдалося, але країна не відмовляється від наміченої мети. У 1995 р прийнятий закон "Про збалансованому бюджеті ", зведення дефіциту до нуля намічено на 2002р. Головним вважається не збільшення доходів держави (передбачається зниження податків), а скорочення його витрат. Для цього проводяться детальна інвентаризація та аналіз рішень та програм, що включаються до федерального бюджету, усуваються застарілі "програми-динозаври", які не переглядалися десятиліттями, а також численні дублювання в діяльності організацій, відповідальних за виконання одних і тих же статей бюджету. Переглядається не тільки бюджетний процес загалом, а й функції президента, комісій конгресу з розробки та контролю за виконанням бюджету. Подібна робота чекає і російським законодавчої і виконавчої владі
Висновок до розділу 1
Після аналізу теоритичної інформації можна зробити висновок, що успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність та соціальний рівень життя у державі.
Бюджетний дефіцит – це перевищення видатків над доходами. Він може фінансуватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, грошового-кредитної емісії та інших джерел. Саме емісія призводить до інфляції, що в свою чергу спричинює занепад економіки, а зовнішні запозичення збільшують державний борг .
Бюджетний дефіцит не можна однозначно відносити до розряду надзвичайних, катастрофічних подій, ще й тому, що різним може бути якість, природа дефіциту. Дефіцит може бути пов’язаний з необхідністю здійснення великих державних вкладень в розвиток економіки. У цьому випадку він відображає державне регулювання економічної кон’юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва.
Бюджетний дефіцит вимагає постійного пошуку шляхів його подолання, тобто збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету .