- •1.1. Система стратегічного управління: поняття, елементи та їх характеристика
- •1.2. Еволюція стратегічного управління
- •1.3. Види стратегічного управління
- •Характер заходів по наростанню дієвості сигналу
- •1.4. Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів
- •1.5. Елементи системи стратегічного управління
- •1.6. Стадії процесу стратегічного управління
- •2.1. Поняття стратегії організації
- •2.2. Класифікація стратегій організації
- •2.3. Стратегічний набір організації
- •3.1. Зміст, завдання і організація стратегічного аналізу
- •3.2. Методологія стратегічного аналізу
- •3.3. Стратегічний аналіз в умовах невизначеності
- •.1. Аналіз зовнішнього середовища
- •4.2. Аналіз внутрішнього середовища
- •4.3. Характеристика методики swot-аналізу
- •4.4. Стратегічні рекомендації swot- аналізу
- •7.2. Характеристика основних етапів бенчмаркінгового проекту
- •7.3. Стратегічний бенчмаркінг
- •Приклад з практики стратегічного бенчмаркінгу
- •8.1. Методика стратегічної оцінки підприємства (соп)
- •8.2. Визначення рекомендованої стратегії за методом sрасе
- •Приклад методу sрасе з використанням довірчих інтервалів
- •9.1. Матриця Бостонської консалтингової групи (bcg) "Зростання / Частка"
- •9.2. Модель ge/McKinsey "Привабливість галузі/ Позиція в конкуренції"
- •9.3. Матриця спрямованої політики (модель Shell/dpm)
- •10.1. Модель "кривоїдосвіду"
- •10.2. Модель "життєвого циклу попиту"
- •10.3. Метод рімs
- •10.4. Модель "товар — ринок"
- •10.5. Ланцюжок цінностей м. Портера
- •11.1. Роль систем стратегічного вимірювання в управлінні бізнесом
- •11.2. Збалансована система показників (Ваlanced Sсоrecard- вsс)
- •11.3. Система показників відповідальності (Ассоuntability Scorecard - аsс)
- •12.1. Місія, її зміст і роль в організації
- •12.2. Поняття та види цілей
- •12.3. Формулювання та взаємозв’язок стратегічних цілей підприємства
- •13.1. Основи розроблення стратегії: підходи, принципи, визначальні фактори
- •13.2. Мета та принципи стратегічного планування
- •13.3. Моделі стратегічного планування
- •13.4. Особливості розроблення загальної (корпоративної) стратегії
- •13.5. Розроблення ділової (бізнес-) стратегії
- •13.6. Розроблення функціональних і операційних стратегій
- •13.7. Вибір та оцінка стратегії
- •14.1. Підсистеми забезпечення стратегічного управління
- •14.2. Основні характеристики організаційного забезпечення стратегічного управління (озсу)
- •14.3. Взаємозв’язок стратегії і структури
- •14.4. Характеристика організаційних структур управління стратегічного типу
- •15.1. Роль фінансово-економічного забезпечення у стратегічному управлінні
- •15.2. Побудова фінансово-економічного забезпечення стратегічного управління
- •15.3. Поточне та стратегічне бюджетування
- •16.1. Характеристика системи соціально-психологічного супроводження стратегічних змін
- •16.2. Організаційна культура в системі стратегічного управління
- •16.3. Стратегічний організаційний розвиток. «Аналіз поля сил»
- •17.1. Сутність стратегічної інформації. Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управління
- •17.2. Інформаційна система стратегічного управління
- •17.3. Облік та контроль в системі стратегічного управління. Стратегічний контролінг
- •18.2. Завдання керівництва в процесі реалізації стратегії
- •18.3. Зміни на стадії реалізації стратегії
- •18.4. Впровадження стратегічних змін в організації
- •18.5. Контроль реалізації стратегії
11.3. Система показників відповідальності (Ассоuntability Scorecard - аsс)
Одним із перших ідею врахування інтересів зацікавлених сторін в управлінні компаніями сформулював відомий економіст Р. Фрімен у 1984 році. Він доводив, що стратегічне управління фірмами приватного сектору може бути набагато ефективнішим, а акціонери отримають набагато більші вигоди у довгостроковій перспективі, якщо будуть враховані інтереси інших зацікавлених сторін (споживачів, постачальників, менеджерів, робітників тощо).
Основними характерними рисами теорії зацікавлених сторін є наступні:
1) всі групи чи особи, які мають стосунок до фірми, є зацікавленими сторонами, а керівництво компанії повинно враховувати не тільки інтереси акціонерів, але й інших груп та організацій;
2) корпорація розглядається як деякий організаційний об’єкт, через який різноманітні учасники вирішують свої численні завдання.
Практична цінність теорії зацікавлених сторін може бути відчутною лише тоді, коли правильно визначено склад зацікавлених сторін, визначено співвідношення інтересів, розроблено систему вимірювання та оцінки взаємного впливу різних сторін.
Система показників відповідальності (АSС), яка вперше була описана Фредом Ніколсом у 2000 році, призначена для пошуку своєрідного "балансу інтересів" між самим підприємством і різними зацікавленими сторонами (акціонери, власники, постачальники, клієнти, споживачі, менеджери і працівники, державні урядові структури, та ін., наприклад конкуренти, товариства захисту прав споживачів, кредитори).
Підприємство та зацікавлені сторони поєднуються двома типами зв’язків – внесками і стимулами. Зацікавлені сторони залишаються зацікавленими доти, поки підприємство забезпечує такі стимули, цінність яких перевищує, або, як мінімум, компенсує зроблені внески. Внески і стимули у більшості випадків мають двосторонній, відносний характер, що робить обмін між двома сторонами взаємним. Взаємною є також відповідальність, яку беруть на себе сторони. Показники, які відображають внески та стимули для основних груп зацікавлених сторін подано в табл. 11.2.
Якщо провести порівняльний аналіз моделей ВSС і АSС, можна відзначити, що у моделі ВSС баланс встановлюється між різними групами фінансових і нефінансових показників, а у моделі АSС - між підприємством і зацікавленими сторонами.
Послідовність впровадження моделі ASC:
1. Ідентифікація зацікавлених сторін.
2. Визначення внесків, отриманих від кожної зацікавленої групи осіб, і стимулів, наданих підприємством цим групам.
3. Ранжування внесків і стимулів за пріоритетом.
4. Визначення показників для кожного внеску і стимулу.
5. Практичне застосування вибраних показників для підготовки і прийняття стратегічних управлінських рішень.
Таблиця 11.2 – Ключові показники у моделі ASC
Зацікавлені сторони |
Внески |
Показники |
Стимули |
Показники |
Акціонери |
Капітал |
Величина акціонерного капіталу |
Зростання вартості фірми, рентабельність інвестицій |
Ринкова вартість акцій, прибуток на одну акцію |
Персонал |
Праця |
Продуктивність праці, кількість відпрацьованого часу |
Відповідний рівень життя і умови праці |
Величина і рівень оплати праці, інтегрована оцінка факторів забезпечення умов праці |
Покупці |
Прихильність до фірми |
Обсяг виручки від продажу продукції, частка постійних клієнтів |
Якість і вартість продукції |
Кількість браку або швидкість виконання замовлень, ціна (порівняно з конкурентами) |
Поста-чальники |
Необхідні активи |
Оборотність запасів, забезпеченість основними засобами |
Повна і своєчасна оплата поставок |
Величина кредиторської заборгованості, середній термін оплати рахунків |
Потрібно зауважити, що за кожною групою зацікавлених сторін оцінка внесків робиться з точки зору користі для підприємства, а стимулів - навпаки, з точки зору максимальної користі для сторін, які взаємодіють з фірмою.
Модель АSС лише дозволяє побачити картину взаємовідносин між фірмою і зацікавленими сторонами, тобто виконує інформаційну роль у підтримці управлінських рішень.