ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..2

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В РЕГІОНІ………………………………………………………..6

1. Економічний зміст та види інвестицій………………………………………..6

1.2 Сутність управління регіональною інвестиційною діяльністю…………...12

1.3 Регіональні тенденції залучення інвестицій в Україні………………….…17

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТУВАННЯМ У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ…………………………………………………..20

2.1. Аналіз інвестиційної привабливості Миколаївської області…………….20

2.2 Стан інвестиційної активності в регіоні…………………………………….28

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ У МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ………………………....32

3.1 Пропозиції щодо підвищення інвестиційної привабливості досліджуваного регіону………………………………………………………………………..….32

3.2 Перспективи зростання обсягів залучення інвестицій у Миколаївській області…………………………………………………………………………...34

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………..…38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..40

ВСТУП

Дослідження проблем інвестування в економіку завжди знаходилося в центрі уваги сучасної економічної науки. Це обумовлено, насамперед, тим, що інвестиції торкаються самих глибин основи господарської діяльності держави, визначаючи процес економічного росту в цілому. А стабільна економіка держави - це застава стабільності суспільства в цілому.

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, положення й рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції є основою для розвитку підприємств усіх форм власності, окремих галузей і економіки в цілому. Вищезгадане визначає значення й актуальність обраної теми. Інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України з економічної кризи, необхідною умовою структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях і, як наслідок, підвищення добробуту народу. Активізація інвестиційного процесу є одним із найбільш діючих механізмів соціально-економічних перетворень [5].

Таким чином, у зв'язку з нестабільністю в економічному стані України доцільніше буде залучати в широких масштабах в українську економіку іноземних інвестицій, що являє довгострокові цілі створення в Україні цивілізованого суспільства, яке характеризувалося б високим рівнем життя населення.

Іноземний капітал може внести в країну досягнення науково-технічного прогресу та передовий досвід управління. Крім того, залучення іноземного капіталу в матеріальне виробництво набагато вигідніше отримання кредитів для закупок необхідних товарів, які тільки збільшують загальний державний борг.

Приток зарубіжних капіталовкладень життєво важливий для досягнення середньострокових цілей, таких як вихід із сучасного кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому, звичайно, українські громадянські інтереси не співпадають з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не лишити їх власників власних мотивацій, одночасно направляючи дії останніх на благо суспільних цілей.

Вищезгадані питання тісно зв'язані з фундаментальними соціально-економічними процесами розвитку суспільства, з рішенням завдань по подоланню економічної кризи. Тому дослідження сучасних особливостей інвестиційної діяльності різних господарських суб'єктів в Україні є актуальним для сучасної економічної науки.

Сьогодні українська економіка розвивається в умовах глибокого спаду, що характеризується скороченням обсягів виробництва, зниженням інвестиційної активності, старінням основного капіталу, відтоком капіталів за кордон і т.д. Не використовуються сприятливі стартові можливості для здійснення ринкової трансформації. Непослідовне проведення реформ привело до уповільнення темпів економічного розвитку. Серед головних причин сформованої ситуації можна назвати також відсутність цілісної економічної стратегії, невиконання базових задач, ігнорування необхідності в інституціональних перетвореннях. У результаті Миколаївська область не змогла залучити іноземний капітал у значних обсягах.

Метою даної роботи є вдосконалення системи управління інвестиціями в регіоні на прикладі Миколаївської області.

Виходячи з поставленої мети потрібно виконати наступні завдання:

- розкрити теоретичні засади управління інвестиційними процесами в регіоні;

- провести аналіз системи управління інвестуванням у Миколаївській області, зокрема, розглянути особливості інвестиційної привабливості та стан інвестиційної активності в регіоні;

- нести пропозиції щодо підвищення інвестиційної привабливості досліджуваного регіону та напрямів зростання обсягів залучення інвестицій.

Об’єктом дослідження є процес регіонального інвестування на прикладі Миколаївської області.

Предметом дослідження даної роботи є теоретико-методологічні та прикладні засади в управлінні інвестуванні у Миколаївській області.

Інформаційні джерела дослідження - дocлiджeння cучacних зapубiжних тa вiтчизняних вчeних з питань управління інвестуванням в регіонах, Інтернет-джерела, статистичні дані тощо.

інвестиційна привабливість регіон миколаївський

Розділ 1. Теоретичні засади управління інвестиційними процесами в регіоні

1.1 Економічний зміст та види інвестицій

Поняття інвестиції означає вкладення капіталу в галузі економіки всередині країни чи за кордоном з метою одержання прибутку. У системі суспільного відтворення, інвестиціям належить найважливіша роль у справі поновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, отже, і забезпеченні визначених темпів економічного росту. Якщо представити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну і споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки - виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку [1].

Під інвестиціями в широкому змісті розуміються кошти, майнові й інтелектуальні цінності держави, юридичні і фізичні особи, що направляються на створення нових підприємств, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих, придбання нерухомості, акцій, облігацій і інших цінних паперів і активів з метою одержання прибутку та іншого позитивного ефекту. Інвестиції - це більш широке поняття, чим капітальні вкладення.

Ріст інтенсивного типу інвестицій є чинником швидкого підвищення матеріального рівня життя. Тому що зростаючий виробничий апарат підвищує продуктивність праці. Так що сьогоднішній добробут є, у значній мірі, результатом учорашніх інвестицій, а сьогоднішні інвестиції, у свою чергу, закладають основи завтрашнього збільшення продуктивності праці і підвищення добробуту.

Інвестиції як економічна категорія виконують ряд найважливіших функцій, без яких немислимо нормальний розвиток економіки будь-якої держави.

Інвестиції на макрорівні є основою:

- для здійснення політики розширеного відтворення;

- для прискорення НТП, поліпшення якості і забезпечення конкурентоздатності вітчизняної продукції;

- для структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;

- для створення необхідної сировинної бази промисловості;

- для цивільного будівництва, розвитку охорони здоров'я, культури, вищої і середньої школи, а також для рішення інших соціальних проблем;

- для пом'якшення чи рішення проблеми безробіття;

- для охорони природного середовища;

- для конверсії військово-промислового комплексу;

- для забезпечення обороноздатності держави і рішення багатьох інших проблем.

У макроекономічному масштабі сьогоднішній добробут є значною мірою результатом учорашніх інвестицій, у свою чергу, закладають основу завтрашнього росту продуктивності праці і більш високого добробуту. Ми постійно знаходимося "на розпутті" - між споживанням сьогоднішнім і завтрашнім. Чим більшу частину зробленого сьогодні ми збережемо й інвестуємо, тим більше буде в нас можливості споживати завтра. Навпаки, чим більше сьогоднішніх ресурсів ми використовуємо на споживання, тим менше в нас буде шансів на більш високий рівень потреби завтра.

Інвестиції грають винятково важливу роль і на мікрорівні. На цьому рівні вони необхідні, насамперед, для досягнення наступних цілей:

-розширення і розвитку виробництва;

-недопустимість надмірного морального і фізичного зносу основних фондів;

-підвищення технічного рівня виробництва;

-підвищення якості і забезпечення конкурентоздатності продукції конкретного підприємства;

-здійснення природоохоронних заходів;

-придбання цінних паперів і вкладення засобів в активи інших підприємств.

В остаточному підсумку вони необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства в майбутньому, стабільного фінансового стану і максимізації прибутку [2].

Таким чином, інвестиції є найважливішою економічною категорією і відіграють значиму роль як на макрорівні, так і на мікро рівні, у першу чергу, для простого і розширеного відтворення, структурних перетворень, максимізації прибутку і на цій основі рішення багатьох соціальних проблем.

За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні (Іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.

За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестування.

Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно, вкладення капіталу на період, не більше одного року.

Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином: до 2 років, від 2 до 3 років, від 3 до 5 років, понад 5 років.

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном.

Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

Під інвестиціями, звичайно, розуміються довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей народного господарства, в інфраструктуру, в соціальні програми, в охорону навколишнього середовища. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої формується прибуток або досягається соціальний ефект. Державні інвестиції можуть здійснюватись і з метою регулювання розвитку економіки. Основними цінностями інвестицій є:

- рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

- кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;

- майнові права, похідні від авторського права - ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності;

- право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права [6].

Головним об'єктом вивчення виступали капітальні вкладення як процес руху вартості, авансованої у розширене відтворення основних фондів. Основна увага приділялась вивченню структури джерел фінансування капітальних вкладень, договірним стосункам замовників та підрядників, ролі банків як установ, що здійснюють фінансування та кредитування капітальних вкладень. За обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.

Головними етапами інвестування є:

- перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);

- перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;

- приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.

Початковий та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи новий взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження повторюється.

Поняття інвестиційних ресурсів охоплює всі зроблені засоби виробництва, тобто усі види інструмента, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби і збутову мережу, використовувані у виробництві товарів і послуг і доставці їх до кінцевого споживача. Процес виробництва і нагромадження цих засобів виробництва називається інвестуванням.

Інвестиційні товари (засобу виробництва) відрізняються від споживчих товарів тим, що останні задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перші роблять це побічно, забезпечуючи виробництво споживчих товарів. Фактично, по своєму змісті, інвестиції уявляють той капітал, за допомогою якого збільшується національне багатство держави. При цьому варто мати на увазі, що термін «капітал» не має на увазі гроші. Правда, менеджери й економісти часто говорять про «грошовий капітал», маючи у виді гроші, що можуть бути використані для закупівлі машин, устаткування й інших засобів виробництва. Однак, гроші, як такі, нічого не роблять, а, отже, їхній не можна вважати економічним ресурсом. Реальний капітал - інструмент, машини, устаткування, будинки й інші виробничі потужності - це економічний ресурс, гроші, чи фінансовий капітал, таким ресурсом не є [7].

Таким чином, одна частина інвестицій - це споживчі блага, що не використовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина інвестицій - це ресурси, що направляються на розширення виробництва (вкладення в будинки, машини і спорудження).

Було б неправильно пов'язувати ріст національного доходу тільки з виробничими інвестиціями, хоча очевидно, що вони безпосередньо визначають збільшення виробничих потужностей і випуску продукції. Слід зазначити, що на цей ріст роблять значний вплив, хоч і не прямий, також інвестиції в сферу нематеріального виробництва, причому, загальносвітова тенденція полягає в тому, що їхнє значення в нарощуванні економічного потенціалу надалі зростає.

Відтворення основних фондів народного господарства відбувається за допомогою трьох основних каналів надходження інвестиційних вкладень: державних капітальних вкладень; капітальних вкладень, здійснюваних за рахунок підприємств і компаній та інвестицій, здійснюваних за рахунок ресурсів інвестиційних фондів і компаній, формованих на основі акумуляції коштів населення.

Із загальної величини інвестиційних вкладень велика частина приходиться на капітальні вкладення в розширене відтворення, основним джерелом яких є національний доход. Про величину цих вкладень, названих чистими інвестиціями, можна судити по приросту основних фондів, хоча точної відповідності між ними за кожен відрізок часу може не бути. Приріст основних фондів за визначений період, як правило, рік, обчислюється по вартості закінчених об'єктів будівництва, прийнятих на баланс, а капітальні вкладення даного року складаються з відпущених банками засобів, що втілюються в закінчені і здані основні фонди по проходженню необхідного для завершення будівництва визначеного часу [7].

Іншим джерелом капітальних вкладень є амортизаційний фонд. Середня зношеність основних фондів, особливо по робочих машинах і устаткуванню, в економіці України досить велика. Для технічного відновлення виробництва велике значення має використання капітальних вкладень на реконструкцію діючих підприємств. У зв'язку з цим дуже важливо встановити доцільне співвідношення між вкладеннями в нове будівництво, реконструкцію, модернізацію і розширення існуючих виробничих потужностей.

Таким чином, під інвестиціями розуміються ті економічні ресурси, що спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на чи розширення модернізацію виробничого апарата. Це може бути зв'язане з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів і інших інженерних споруд. Сюди ж варто включити витрати на наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати являють собою інвестиції в «людський капітал», що на сучасному етапі розвитку економіки здобувають усе більше і більше значення, тому що, у кінцевому рахунку, саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, що визначає економічне становище країни у світовій ієрархії держав.