3.2 Перспективи зростання обсягів залучення інвестицій в Миколаївській області

Інвестиційна діяльність є визначальним фактором економічного росту будь-якої країни та її регіонів. Тому питання її активізації є особливо актуальним. Світова історія доводить, що залучення ресурсів у формі інвестицій є дієвим засобом піднесення національної економіки та економіки регіонів. Тому від створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залежить подальший її соціально-економічний розвиток.

Сьогодні значно зросла частка грошових доходів населення, використовуваних на нагромадження у внесках, цінних паперах і на купівлю валюти. Однак участь фізичних осіб в інвестиційних процесах в регіонах досі характеризується гранично низьким рівнем. По-перше, головна причина – украй незначні обсяги тимчасово вільних коштів (заощаджень) населення через низький рівень доходів, який диктує незначну схильність до заощадження.

По-друге, існує значна недовіра до інститутів заощадження – банків, інвестиційних компаній, пенсійних фондів, страхових компаній тощо, яка має успадковану природу та може бути подоланою лише з часом. Це є додатковим чинником зменшення схильності до заощадження, а також веде до використання громадянами іноземної валюти як засобу заощадження.

По-третє, значною мірою через дію вищезазначених чинників, низьким залишається рівень розвитку ощадних інституцій, які не здійснюють активної політики залучення заощаджень населення[4].

По-четверте, громадянам України поки що властивий низький рівень економічних знань, корпоративної культури, поінформованості про можливі об’єкти вкладання грошей та оптимальні методи зберігання заощаджень. Одним з альтернативних джерел позабюджетних надходжень може стати проведення муніципальної позики. На сьогодні існують чотири потенційних моделі позики, що відрізняються цілеспрямованістю, ступенем складності юридичного оформлення; економічною ефективністю. Слід зазначити, що емісія облігацій не набула розвитку в Україні. Основними перепонами в реалізації будь-якої моделі позики є оподаткування, складна процедура реалізації та здійснення емісії, недовіра до цінних паперів з боку населення.

У сучасних умовах однією з найбільш перспективних форм залучення інвестиційних ресурсів є лізинг – вид підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування тимчасово вільних чи залучених фінансових коштів, коли за договором фінансової оренди (лізингу) лізингодавець зобов’язаний придбати у власність обумовлене договором майно у визначеного продавця і надати це майно лізингоотримувачу за плату в тимчасове користування для підприємницьких цілей. Перевагою використання лізингу є те, що воно дозволяє упроваджувати у виробництво нове прогресивне обладнання й технології, у т. ч. ноу-хау. При цьому оплата придбаного устаткування і віднесення всіх пов’язаних з цим витрат надають можливість зменшення бази оподаткування та податкових платежів. У сучасних умовах використання виключно власних коштів доступно порівняно великим, підприємствам, що стійко працюють[4].

Аналіз показує, що в сучасних умовах акціонування як метод формування інвестиційних ресурсів найчастіше використовується для реалізації великомасштабних проектів. Акціонування являє собою форму одержання додаткових інвестиційних ресурсів шляхом емісії цінних паперів. Ця форма передбачає заміну інвестиційного кредиту ринковими борговими зобов’язаннями, що оптимізує структуру інвестиційних ресурсів підприємства шляхом зниження частки довгострокових кредитів банку. Акціонування містить у собі додаткові емісії цінних паперів під конкретний інвестиційний проект, що забезпечує інвестору участь у статутному капіталі підприємств. Аналіз основних проблем інвестиційної політики в регіоні дозволяє дійти висновку про необхідність виявлення шляхів та ініціатив збільшення обсягів інвестицій, їхнього приросту. Особливої уваги має бути приділено розширенню джерел та обсягів одержання інвестиційних коштів. Усе це стане можливим лише за умов подальшого вдосконалення державного регулювання інвестиційних процесів як передумови структурних зрушень в економіці України[7].

Проведений аналіз показав, що останнім часом велика частина інвестиційних ресурсів концентрується у промисловості. Разом з тим спостерігається істотне послаблення інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки, а саме в таких галузях народного господарства як сільське господарство та будівництво. Логічно, що в умовах економіки, що зростає, галузева структура інвестицій повинна змінюватися в такий спосіб, щоб у ній підвищувалася частка тих галузей, де більш висока капіталовіддача. Виходячи з цього показника, можна дійти висновку, що в даний час пріоритети інвестиційної політики держави повинні визначатися переорієнтацією капіталовкладень на користь інвестиційних галузей і сільського господарства, але це лише загальний висновок, тому що всередині кожної галузі є свої підгалузі та різні підприємства з неоднаковою ефективністю виробництва, тому пріоритетний розвиток найбільш прогресивних із них може вирішальним чином вплинути на поліпшення економічної ситуації в галузі в цілому.

Для ефективнішого сприяння залученню іноземного капіталу в економіку України та її окремих регіонів потрібно вживати заходів загальнодержавного рівня і спрямувати їх на:

-забезпечення макроекономічної і політичної стабільності;

-створення чіткого й надійного правового поля, здатного забезпечити захист прав власника;

-реформування системи оподаткування у напрямі зниження податкового тиску, вдосконалення системи адміністрування податків;

-перегляд митних тарифів;

-проведення активної боротьби з корупцією та бюрократичною тяганиною;

-сприяння створенню в Україні фондового ринку з урахуванням конкурентоспроможності вітчизняних і зарубіжних інвесторів та активності фінансових посередників, зі стимулюванням залучення портфельних іноземних інвестицій[7].

Для зростання залучення інвестицій для Миколаївської області необхідно[4]:

-розроблення регіональних механізмів захисту іноземних інвесторів від ризиків некомерційного характеру, визначення основних пріоритетів для орієнтації іноземних інвесторів і напрямів вирішення проблем структурної перебудови економіки області;

-формування інвестиційної інфраструктури області через налагодження двосторонньої співпраці агентств і організацій та впровадження програм сприяння іноземним інвестиціям із попереднім визначенням цілей та конкретних галузей, в яких область має відносні конкурентні переваги;

-налагодження транспортної інфраструктури, спрощення процедур митного контролю для стратегічних інвесторів.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Способи, якими досягаються позитивні результати реформування економіки та вирішення соціальних проблем в Україні, суттєво відрізняються насамперед походженням кредитних та інвестиційних коштів. Активізація інвестиційного процесу - один з найдієвішних механізмів соціально-економічних перетворень. Актуальним на даному етапі є поглиблене дослідження ринкових форм і механізмів інвестиційної діяльності на макро- і мікрорівнях. Для України, як і для інших країн з перехідною економікою, важливе завдання - стимулювання інвестиційних процесів, фінансування дефіциту держбюджету.

Основними шляхами реалізації цього завдання є:

- проведення політики фінансових запозичень у вигляді зайвих коштів міжнародних фінансових організацій;

- формування умов для припливу зовнішніх інвестицій та стимулювання внутрішніх інвесторів.

Традиційні джерела фінансування підприємств в Україні - власні інвестиційні ресурси, кредити банків та державне фінансування - зараз незначні. Розраховувати підприємств на фінансову допомогу або дотації держави є недоцільним на даному етапі розвитку ринкових відносин, оскільки державний бюджет переживає період глибокої кризи. Кредити ж банків в основному короткотермінові - нестабільна макроекономічна ситуація в Україні. Значні темпи інфляції не спонукають банки надавати довготермінові кредити. Несприятлива податкова і амортизаційна політика в Україні унеможливлює фінансування інвестиційних проектів підприємств за рахунок власних коштів.

У сучасних умовах розвитку економіки іноземні інвестиції відіграють особливу роль серед форм міжнародного руху капіталу, оскільки вони є найважливішим засобом забезпечення структурних зрушень у народному господарстві, технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях.

Миколаївська область відноситься до найбільш привабливих регіонів України щодо інвестування завдяки великому промисловому потенціалу, наявності природних багатств, власним енергоресурсам, високому науково-технічному потенціалу, розвиненій транспортній інфраструктурі, розвиненій банківській системі та доступності до ринків України, держав СНД, Європи та Азії.

Серед першочергових заходів для поліпшення економічної ситуації в Миколаївській області можна назвати наступні: розвиток ринкових відносин,

проведення приватизації, забезпечення випереджального росту інвестицій, інтенсивне відновлення основного капіталу, скорочення частки тіньового сектора, забезпечення відкритості економіки, поліпшення інвестиційного клімату.

Пріоритетною задачею є створення правових і економічних умов функціонування ринкового механізму. Лібералізація законодавства по прямих іноземних інвестиціях буде стимулювати приплив приватних вкладень у прибуткові галузі економіки і ріст ефективності виробництва. Створення правових, економічних інститутів, розвиток банківської, фінансової інфраструктури, формування середнього класу і прихід нового покоління підприємців обумовлять становлення в Україні інституціональної системи ринкового типу.