Розділ 2. Аналіз системи управління інвестуванням у миколаївській області

2.1 Аналіз інвестиційної привабливості Миколаївської області

Ефективність сучасного економічного розвитку будь-якого суб'єкта господарювання нерозривно пов'язана із підвищенням інвестиційної привабливості підприємств як для залучення іноземних інвестицій, так і для міжрегіонального перерозподілу інвестиційних ресурсів.

Інвестиційну привабливість можна визначити як інтегральну характеристику окремих підприємств як об'єктів майбутнього інвестування з позиції перспективності розвитку виробництва й обсягів збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності та фінансової стійкості [4].

Миколаївська область розташована на півдні України у межах Причорноморської низовини в басейні нижньої течії ріки Південний Буг.

На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями.

Центр області — місто Миколаїв, потужний політичний, діловий, індустріальний, науково-технічний, транспортний та культурний центр країни, пов'язаний з областю тісними комерційними і соціальними зв’язками. Відстань до м. Києва становить 480 км, м. Одеси – 135 км, м. Херсона – 69 км, м. Стамбула – 970 кілометрів.

Площа області становить — 24,6 тис.км². До території області належать острів Березань і частина Кінбурнської коси. За розмірами території вона займає понад 4,1 % території держави та знаходиться на 15 місці серед політико-адміністративних формувань України.

В адміністративному від­ношенні область поділяється на 19 районів, 5 міст обласного підпорядкування, 4 міста районного значення, 17 селищ міського типу та 889 сільських населених пунктів [4].

Миколаївська область є привабливим для інвестування регіоном на півдні України завдяки значному промисловому і науково-технічному потенціалу, вигідному географічному положенню, розвинутій транспортній інфраструктурі, високому освітньому рівню населення, висококваліфікованим трудовим ресурсам, наявності природних багатств, доступності до ринків країн СНД, Європи, Азії й Африки. Карта Миколаївської області наведена на рис. 2.1.[4]

Рисунок 2.1 - Карта Миколаївської області

На півдні України, в басейні нижньої течії Південного Бугу на площі понад 24,6 тис. кв. км розташовані землі Миколаївської області. Займаючи понад 4,1% території республіки, область посідає одне із останніх місць по густоті населення - 51,4 чоловік на кв. кілометр. Чисельність населення становить 1166,2 тис. чоловік (2,6% населення України), з яких 66,1% проживає в міських поселеннях. Майже 60% міського населення проживає в Миколаєві - адміністративному, промисловому та культурному центрі області.

Чисельність населення Миколаївської області станом на 1 вересня 2020 року становить 1113541осіб. Середня чисельність у січні-серпні 2020 року ставновить 1116702 осіб [4].

Вікова структура населення Миколаївської області зображена на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 - Вікова структура населення Миколаївської області

На території області мешкає більш як 100 нації та народностей. Переважну кількість населення складають українці - понад 81,9%, до 14,1% населення регіону - росіяни. В раді випадків досить компактно проживають молдовани, болгари та греки. Такий склад населення є сприятливим фактором для розвитку взаємовигідних зв'язків з багатьма державами світу, шляхом створення спільних підприємств та іншого співробітництва.

Адміністративно область поділена на 19 районів. В області налічується 5 міст обласного підпорядкування, 17 селищ міського типу та понад 908 сільських населених пунктів[3].

Провідне місце в структурі сільського господарства північних районів посідає зерно-бурякове рослинництво з розвинутим тваринництвом молочно-м'ясного напрямку, південних - зерно-олійницько-плодоовочеве з тваринництвом м'ясо-молочного напрямку. В сільських місцевості розташовані головним чином підприємства переробної, поліграфічної промисловості та будівельних матеріалів.

Промисловий потенціал області сконцентрований головним чином в п'яти містах обласного підпорядкування, питома вага яких в загальнообласних обсягах промислової продукції досягає майже 95%. Місто Миколаїв є центром машинобудування, в тому числі суднобудування, кольорової металургії, харчової та легкої промисловості області. В м. Южноукраїнськ розташована атомна станція, яка дає понад 20% промислової продукції області. Промислова спеціалізація м. Первомайськ визначається виробництвом дизелів та дизель-генераторів, сільськогосподарського обладнання, цукру, молочних консервів та швейних виробів. Місто Вознесенськ спеціалізується на виробництві шкір, харчової та швейної продукції, а м. Очаків - рибних консервів. Питома вага підприємств міст Первомайськ, Вознесенськ та Очаків в загальнообласних обсягах промислової продукції становить відповідно 1,8; 5,6 та 0,1%[3].

Мінерально-сировинні ресурси на території області представлені значними запасами будівельних матеріалів. Республіканське значення мають родовища різнобарвних гранітів, що відзначаються широкою гамою кольорів і високими декоративними якостями, з них виготовляються декоративно-оздоблювальні вироби. Розвідані запаси чотирьох родовищ гранітів досягають 20 млн. куб. метрів, що становить близько 10% запасів України.

З інших будівельних матеріалів домінують розвідані запаси будівельного каміння - понад 480 млн. куб. м (6,1% запасів України), матеріалу для виробництва буто-щебневої продукції. Запаси сировини для виробництва цементу - карбонатні та глинисті породи досягають 85 млн. тонн (3,5% запасів України)[4].

Промислове значення мають також поклади вапняків, гнейсів, кварцових пісків та глини для виробництва вапна, цегли, шляхових матеріалів тощо. На території області розвідані поклади кобальто-нікелевих руд - понад 3 млн. тонн, що складає близько 7% запасів України, мінеральної води, лікувальної грязі тощо.

Сприятливими факторами економіко-географічного положення Миколаївської області є її близькість до великих промислових центрів Донецько-Придніпровського регіону та вихід до Чорного моря. Це посилює значення області в територіальному поділі праці, зумовлює розвиток портового господарства, морського транспорту республіканського та міжнародного значення, а також рекреаційного господарства.

Природні ресурси регіону, нароблений досвід зовнішньоекономічного співробітництва, наявність різноманітних форм власності відкривають широкі можливості для раціонального використання інвестицій закордонних партнерів [3].

Промисловий комплекс Миколаївщини має великий потенціал, свідченням чого є виробництво на підприємствах області майже 40% продукції суднобудування України, понад 70% державного виробництва газових турбін, більше 80% обсягів виробництва глинозему (сировини для виробництва алюмінію), близько 10% електроенергії України (в тому числі близько 21,5% електроенергії виробленої атомними станціями України), 7% цементу, близько 17% шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів та понад 45% фруктових соків вироблених на території України [3]. Миколаївщина має значні можливості для розвитку аграрного сектора, перетворення його у високоефективний, експортоспроможний сектор економіки, здатний забезпечити продовольчу безпеку. Природно-кліматичні умови та родючі землі області сприяють подальшому розвитку аграрного сектора, дозволяють отримувати високі врожаї всіх сільськогосподарських культур в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу[4].

Родючі південні чорноземи Миколаївської області сприяють вирощуванню великих врожаїв зернових культур, винограду, овочів, соняшнику та інших сільськогосподарських культур. Питома вага зернових та зернобобових культур області у загальнодержавному обсязі становить 5,4%, соняшнику - 8,6%, овочів - 4%.

Туристично-рекреаційний комплекс Миколаївщини представлений національним археологічним заповідником "Ольвія", чорноморськими курортними зонами Коблева та Очакова, регіональними ландшафтними парками "Гранітно-степове Побужжя" і "Кінбурнська коса", в яких щорічно відпочивають сотні тисяч гостей з усіх регіонів України та багатьох країн світу[3].

Інвестиційній привабливості Миколаївського регіону сприяє розвинута транспортна інфраструктура, науково-технічний потенціал та сучасні інформаційні та енергетичні мережі.

Однією із стратегічних задач соціально-економічного розвитку регіону є розвиток транспортного потенціалу Миколаївської області. Географічне розташування області на вході до внутрішніх водних шляхів, розгалужена потужна транспортна система, до складу якої входять всі види транспорту (залізничний, морський, річковий, автомобільний, авіаційний та трубопровідний), наявність судноплавних водних артерій - все це відіграє провідну роль для розвитку Миколаївського транспортного (інтермодального) вузла[4].

Науковий комплекс Миколаївської області представлений 16 вищими навчальними закладами, які щорічно випускають більш ніж 12 тисяч фахівців.

На сьогодні в області успішно реалізують інвестиційні проекти компанії зі світовим ім'ям: PepsiCo (ТОВ "Сандора" є виробником натуральних фруктових та плодоовочевих соків, нектарів, напоїв, і виноградних вин), Dyckerhoff (ОАО "Югцемент"), SunInterbrew ("Сан ІнБев Україна", які виробляють пиво України), РусАл (Миколаївський Глиноземний завод, який виробляє металургійний глинозем), ТОВ "Миколаївський морський порт "Ніка-Тера", ПрАТ "Лакталіс-Миколаїв", та інші [2].

Переважна більшість інвестицій сконцентрована в обласному центрі (близько 88%), решта надходжень - у містах Вознесенську, Очакові, Первомайську, Березанському, Вознесенському, Жовтневому, Кривоозерському, Миколаївському, Первомайському та Снігурівському районах (від 0,1% до 8% загального обсягу інвестицій).

В умовах постійного підвищення цін на енергоресурси промислові підприємства поновлюють виробничі фонди та вводять енергозберігаючі технології у виробництво, що є стимулом для збільшення обсягів інвестицій. Цьому сприятиме прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про спеціальні режими інноваційної діяльності технологічних парків" та інших законів України, що стимулюватиме імпорт інвестиційної продукції шляхом фінансової підтримки та надання цільових субсидій для реалізації проектів технологічних парків у вигляді безвідсоткового кредитування, звільнення від ввізного мита при ввезенні нового устаткування, обладнання, комплектуючих, матеріалів тощо.

На основі вище сказаного визначено такі сильні й слабкі чинники (сторони) та можливі зовнішні впливи (можливості і загрози) на подальший соціальний та економічний розвиток Миколаївської області.

Таблиця 2.2 - SWOT-аналіз Миколаївської області [4]

Сильні сторони	Слабкі сторони
1	2
1.Вигідне географічне розташування.	1. Значний знос існуючої інфраструктури області
2.Значний транзитний потенціал та розвинута транспортна інфраструктура	2. Високий рівень фізичного зносу основних фондів у реальному секторі економіки області (насамперед у суднобудуванні), застарілість технологій
3. Висококваліфіковані трудові ресурси та високий науковий потенціал	3. Високий рівень енергоємності виробництва
4.Сприятливі природно-кліматичні умови для ведення сільського господарства	4. Низький рівень впровадження інновацій у виробництві
5. Багатогалузева економіка	5. Незадовільний стан доріг
6. Наявність значної сировинної бази для подальшої переробки сільськогосподарської продукції (розвиток сучасних підприємств переробної промисловості)	6. Наявність великих агрохолдінгів (висока концентрація земельних ресурсів в одних руках)
7. Наявність кваліфікованих управлінських кадрів на підприємствах та установах	7. Низька зайнятість населення у сільській місцевості, відсутність робочих місць у невеликих містах і селищах
8. Висока частка економічно активного населення	8. Міжрайонні диспропорції у соціально-економічному розвитку
9. Багатофункціональна туристично-рекреаційна галузь	9. Можливість виникнення надзвичайних ситуацій внаслідок природних катаклізм та наявність потенційно небезпечних об’єктів
10. Наявність пам’яток історії та культури, багатий природно-заповідний фонд	10. Проблема утилізації відходів
11. Розвинута мережа навчальних закладів	11. Низька забезпеченість медичними та педагогічними кадрами у сільській місцевості
12. Висока соціальна активність і національна толерантність мешканців	12. Відсутність природного приросту населення та депопуляція сільського населення

Продовження до таблиці 2.2

Можливості	Загрози
1	2
1.Створення сприятливого інвестиційного клімату	1. Загострення чи продовження воєнного конфлікту на сході
2.Скорочення енергоспоживання шляхом активного впровадження енергоефективних технологій	2.Подальша централізація бюджетних ресурсів
3.Підвищення ефективності наукового потенціалу	3.Продовження централізації влади
4.Підняття якості товарів та послуг до європейських стандартів	4.Нестабільність курсу національної валюти
5.Поглиблення інтеграції з ЄС	5.Монополізація ринків, відсутність конкуренції
6.Нарощування міжнародної технічної допомоги	6.Зростання цін на енергоносії
7.Зростання експорту з області	7.Відтік робочої сили за межі області
8.Розвиток органічного землеробства	8.Закриття ринків збуту в Росії
9.Підвищення транзитного потенціалу області	9.Погіршення конкурентоздатності товарів через зростання імпорту з ЄС
10.Створення індустріальних парків (розміщення миколаївських підприємств на території області)	10.Забруднення територій відходами
11.Розвиток внутрішнього туризму	11.Зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення
12.Децентралізація влади

Таким чином, можна зробити висновок, що в області переважають сильні сторони, а також воно має чудові шанси для подальшого розвитку. Що ж стосується слабких сторін, на нашу думку, варто направити свої зусилля на залучення інвестицій.

2.2 Стан інвестиційної активності в регіоні За даними Головного управління статистики, впродовж І півріччя 2019 року на розвиток економіки Миколаївської області спрямовано 4713,9 млн. грн. капітальних інвестицій[10]. На сьогоднішній день інвестиційна привабливість вітчизняного аграрного сектора стабільно зростає. Сільське господарство Миколаївської області, в тому числі, потребує постійного втручання з боку іноземних інвесторів. Це є одним із найактуальніших питань, тому що агропромисловий сектор вважається одним з перспективних для інвестування проектів. Головним джерелом фінансування інвестицій залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких освоєно 4048,2 млн грн, або 85,9%. Частка кредитних ресурсів становила 9,3% (439,3 млн грн), бюджетних асигнувань – 2,6% (125,3 млн. грн.). Інвестиційна привабливість Миколаївської області зумовлена насамперед цілою низкою факторів, основними з яких є [11]: - наявність сприятливих умов для розвитку агропромислового комплексу; - вигідне географічним положенням; - наявність та розвиненість транспортної інфраструктури (залізничного, автомобільного, морського, річкового та інших видів транспорту); - підтримка місцевими органами влади інвестиційної діяльності та поліпшенням інвестиційного клімату; - зручне розташування 4 митних пунктів; - доступність до ринків країн Європи, СНД, Азії та Африки;високий освітній рівень трудових ресурсів та багато інших. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіці України за регіонами в 2015–2019рр.( млн дол. США)наведено у таблиця 2.3.

Таблиця 2.3– Прямі іноземні інвестиції в економіці України за регіонами в 2015–2019рр.( млн дол. США)[12]

Аналіз даних показує, що в 2015—2019 рр. регіонами - лідерами за обсягами надходення іноземних інвестицій є такі: м. Київ з найбільшими частками надходження у загальному підсумку від 46,6% на початок 2015 р. до 52,9% у 2017 р. і 2019 р., Дніпропетровська (від 10,8% у 2019 р. до 15,1% у 2015 р.), Київська (від 4,6% у 2015 р. до 5,0% у 2016 р. та 2018 р.), Донецька (від 3,5% у 2018 р. до 6,1% у 2015 р.), Одеська (від 3,7% у 2015 р. до 4,1% у 2016 р.) області, тобто регіони із найбільшим рівнем виробництва та науковим потенціалом.

Отже, одним із основних показників інвестиційної привабливості вважається наявність в області підприємств з іноземним капіталом, яких на сьогоднішній день нараховується більше 226. За даними Державної служби статистики України станом на 1 липня обсяг прямих іноземних інвестицій становив 226,1 млн. дол. США, який збільшився приблизно на 21 млн. дол. США порівняно з результатами, які були на початку року.

Іноземними інвесторами виступає більше ніж 48 країн світу, але найбільші їх обсяги надійшли з Кіпру - 90,2 млн. дол. США (що складає 47,6% загального обсягу), Білорусі, Нідерландів - 20,2 млн. дол. США (10,6%) Польщі та Швейцарії - 18,7 млн. дол. США (9,8%)[12].

Рисунок 2.3 - Структура прямих іноземних інвестицій у Миколаївську область за основними країнами-інвесторами

Завдяки сприянню державної політики можна прогнозувати, що у наступні 5-10 років українські агропромислові компанії можуть залучити більше, ніж 20 мільярдів доларів США, що безперечно відобразиться також на сільськогосподарській галузі Миколаївської області [6].