Розділ 3. Заходи щодо удосконалення процесу управління інвестиціями у миколаївської області

3.1 Пропозиції щодо підвищення інвестиційної привабливості досліджуваного регіону

Миколаївська область відноситься до найбільш привабливих регіонів України щодо інвестування завдяки великому промисловому потенціалу, наявності природних багатств, власним енергоресурсам, високому науково-технічному потенціалу, розвиненій транспортній інфраструктурі, розвиненій банківській системі та доступності до ринків України, держав СНД, Європи та Азії[4].

Серед причин низької інвестиційної привабливості Миколаївської області можна назвати відсутність необхідних ринкових інституцій, що покликані забезпечити стабільне функціонування правової системи, що гарантує права власності, дотримання контрактних зобов'язань, дієвість антимонопольного законодавства й ін. Відсутність історичних традицій, що визначають правила і норми поводження економічних суб'єктів, також перешкоджає прийняттю інвестиційних рішень. Стримує підвищення інвестиційної привабливості нашої економіки і нерозвиненість ринкової інфраструктури (банківська, фінансова системи, сучасні телекомунікаційні засоби, транспортні комунікації й ін.)[3].

Серед першочергових заходів для поліпшення економічної ситуації в області можна назвати наступні:

-розвиток ринкових відносин;

-проведення приватизації; забезпечення випереджального росту інвестицій;

-інтенсивне відновлення основного капіталу;

-скорочення частки тіньового сектора;

-забезпечення відкритості економіки;

-поліпшення інвестиційного клімату.

Пріоритетною задачею поточного етапу є створення правових і економічних умов функціонування ринкового механізму. Лібералізація законодавства по прямих іноземних інвестиціях буде стимулювати приплив приватних вкладень у прибуткові галузі економіки і ріст ефективності виробництва. Створення правових, економічних інститутів, розвиток банківської, фінансової інфраструктури, формування середнього класу і прихід нового покоління підприємців обумовлять становлення в Україні інституціональної системи ринкового типу[3].

Серед найоб’єктивніших індикаторів реального інвестиційного клімату в будь-якому регіоні є стан малого та середнього підприємництва. Саме мале підприємництво, за умов державної нормативно-правової, інформаційної, кадрової, науково-технічної і морально-психологічної підтримки, здатне успішно вирішувати соціально-економічні і політичні проблеми, такі як безробіття, соціальна напруженість, відсутність робочих місць, наповнення споживчого ринку якісними вітчизняними товарами. Порівняння потенціалу розвитку малого підприємництва в регіонах та інвестиційного клімату надає можливість виявити лінійну залежність: чим вище потенціал, тим сприятливіше клімат для інвестування в цей регіон. Тому в інвестиційній політиці необхідно враховувати потенційні можливості кожного з регіонів, виявляти найбільш сприятливі сектори вкладення прямих коштів, інвестувати навчальні програми, спрямовані на розвиток самозайнятості населення[4].

Стабілізація економічного та соціального стану вимагає формування сприятливого економіко-фінансового, соціального, правового клімату, підвищення активності інвестиційних процесів, залучення вітчизняних та іноземних ресурсів фінансування з подальшим найбільш ефективним використанням їх у різних галузях економіки, соціальній та наукових сферах. Становлення національної економіки України породжує загальні сутнісні риси, зумовлені зміною економічних пріоритетів, формуванням національного ринку, прагненням до інтеграції економіки у світовий ринок [7].

Тому інвестиційний процес розглядається як результат взаємодії цих факторів. Нині в Україні високу питому вагу займають сировинні галузі, а також виробництво проміжного продукту. У теперішній період завдання полягає в тім, щоб із проміжного продукту зробити більше готових предметів праці і предметів споживання.

У сучасних умовах розвитку економіки та постійного підвищення цін, стимулом для збільшення обсягів інвестицій можуть бути технології, що дозволять зменшити витрати виробництва, при цьому не погіршуючи якості виготовленої або переробленої продукції. Цьому може сприяти збільшення державних субсидій, спрощення ставок оподаткування, покращення якості виробничого устаткування та переробної техніки, проведення активної політики просування товарів на ринки, розвиток перспективних секторів економіки, створення нових конкурентних товарів та технологій по його виготовленню, сприяння надходжень довгострокових іноземних інвестицій [2].