51. Трихінела. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Трихінела (Trichinellaspiralis) - збудник трихінельозу

Географічнепоширення! переважає у країнах північної півкулі (країни Європи, в Росії, США),

Морфологія. Статевозріла особинамає поперечно посмуговану кутикулу.Довжина самки 3-4 мм, самця 1,4-1,6 мм. Передня половина тіласамки звужена. У ротовій капсулі розміщений стилет.Самки живородящі, з непарним статевим апаратом.

Цей паразит -біогельмінт.

Особливістьжиттєвого циклу: одна і та самаособина послідовно стає остаточним і проміжним хазяїном.

Локалізація: статевозрілі особини- тонка кишка, личинки -скелетна мускулатура.

Інвазійнастадія- личинка.

Патогеннадія: виражена алергічна реакція організму в період міграції личинок; травмуюча діяличинок у період міграції; інтоксикація продуктами життєдіяльності паразита.

Діагностика. Клінічна: епідеміологічний анамнез (вживання в їжусвининиабом'яса диких тварин, які не пройшли санітарно-ветеринарного контролю), поєднання лихоманки, болі в м'язах, висипкиі набрякуобличчя.

Лабораторна: серологічні реакції, які обов'язково проводять повторно, з огляду на динаміку наростання титру антитіл; лярвоскопія (виявлення личинок) у біоптатім'язів хворого

Профілактика. Особиста: не вживати свинину, що не пройшласанітарно-ветеринарного контролю. Термічнаобробкатрихінельозногом'ясанеефективна, тому що личинки зберігаютьжиттє - здатністьзавдякищільнимзвапненим капсулам.

Громадська: санітарно-ветеринарний контроль

52. Ришта. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Ришта (Dracunculus medinensis) _ збудник дракункульозу.Географічнепоширення: осередки хвороби у країнах із тропічним і субтропічним кліматом (Індія, Пакистан, Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Централь-

на Африка).

Морфологія. Найбільша із паразитуючих у людини нематод.

Статевозріла особина (рис. 3.126) ниткоподібна, білого кольору. Самка 70C120 см, шириною 0,9-1,7 мм, самець - до 3 см. Живородящі. Личинка довжиною 0,65-0,75 мм, головний кінець заокруглений, закручений, хвостовий кінець

загострений.

Життєвий цикл (рис. 3.127) Ришта - біогельмінт. Остаточний хазяїн _ людина, можуть бути домашні і дикі тварини (кінь, собака, мавпа та ін.)

Проміжний хазяїн _ прісноводний рачок циклоп.

Життєвий цикл (рис. 3.127) Ришта C біогельмінт. Остаточний хазяїн _ людина, можуть бути домашні і дикі тварини (кінь, собака, мавпа та ін.)

Проміжний хазяїн _ прісноводний рачок циклоп.

Інвазійна стадія - личинка.

Патогенна дія: токсично-алергічна; ураження тканин і приєднання вторинної інфекції.

Діагностика. Клінічна: огляд хворого. Якщо паразит загинув і звапнився, він може бути виявлений при рентгеноскопії. Лабораторна: зазвичай не потрібна.

Профілактика. Особиста: кип'ятіння води. Громадська: виявлення і лікування хворих,

50. Вугриця кишкова. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Вугриця кишкова (Strongyloides stercoralis) збудник стронгілоїдозу.

Географічне поширення: повсюдне, переважає в країнах з жарким вологим кліматом.

Морфологія. Статевозріла особина безбарвна, напівпрозора, самка довжиною 2-3 мм, самець - 0,7 мм. Передній кінець тіла рівномірно звужений, задній -загострений.

Яйця прозорі, овальні, розміром 50 χ ЗО мкм. Всередині знаходиться зріла личинка, що вивільняється відразу після відкладання яйця. Рабдитоподібні личинки довжиною 0,2-0,25 мм, мають стравохід із двома розширеннями.

Філярієподібні личинки довжиною близько 0,55 мм, містять стравохід циліндричної форми і розщеплений хвостовий кінець.

Геогельмінт. Паразитує тільки в людини. Особливість життєвого циклу - чергування вільноживучого і паразитичного поколінь.

Локалізація: тонка кишка.

Інвазійна стадія філярієподібні личинки.

Діагностика. Клінічна: алергічні прояви в поєднанні з ураженням шлунково-кишкового тракту, тривалий перебіг хвороби з періодичними загостреннями. Лабораторна: виявлення личинок (лярвоскопія) у фекаліях або дуоденальному вмісті

Профілактика. Та ж, що і при анкілостомозі.