- •1. Основні поняття і предмет соціальної екології
- •Суть соціальної екології
- •Предмет і метод соціальної екології
- •2. Актуальні проблеми соціальної екології
- •Проблема коеволюції
- •Екологічні вимоги сучасного виробництва
- •Екологізація сучасної науки і техніки
- •Еколого-етнічна цілісність націй і народів
- •Проблеми формування і управління соціоприродною системою
- •Деякі аспекти екологічної зміни соціальних процесів
- •Види екологічної освіти
- •Екологія людини в Західній Європі
- •Екологічний вимір міжнародних відносин
Кремінь
ЕКОЛОГІЯ І ПОЛІТИКА
Проблема: людина - суспільство - природа, знов і знов на кожному етапі розвитку історії відображається крізь призму часу, рівні розвитку науки і культури, визначальних духовний клімат суспільства. Різноманітні відносини з навколишнім середовищем людина встановлює в процесі життєдіяльності. Різноманітні відносини й дозволяють їй жити як природній і соціальній суті. Відносини людини з навколишнім середовищем відрізняються більшою різноманітністю: від матеріальних (тобто зв'язаних з умовами життя суспільства і життя людини) до естетичних. В ході розвитку суспільства відносини людини з навколишнім середовищем теж змінюються. На протязі історії людства люди прагнули так будувати відносини з природою, щоб забезпечити всі необхідні умови існування і водночас встановити гармонійні з нею відносини. Якщо на ранніх етапах еволюції суспільства людині вдавалося встановлювати гармонійні відносини з природою без особливих на те зусиль, то з середини XIX століття, з швидким розвитком продуктивних сил суспільства, виникають серйозні проблеми.
1. Основні поняття і предмет соціальної екології
Проблематичність взаємовідносини суспільства і природи пояснюється, по-перше, різким зростанням так званого антропного впливу суспільства на навколишнє природне середовище (тобто господарської діяльності людини) і, по-друге, споживчим відношенням з боку людини до природного середовища.
В 60-х роках XX століття виникла глобальна екологічна криза. Глибоке розуміння екологічної кризи, всіх її негативних наслідків для існування людини стало усвідомлюватися порівняно нещодавно. Це зв'язано не тільки з усвідомленням реальної загрози життю людей, але й з процесами поновлення, характерними для сучасності - критичного аналізу минулого та сучасності. В сучасних умовах суспільство більше поінформоване про екологічну ситуацію в світі й в окремо узятій країні. Екологічна свідомість жителів України здійснила величезний стрибок у розвитку. Безумовно, тут має відбиток наслідки аварії планетарного масштабу на Чорнобильській атомній електростанції (1986 p.). Але справа не тільки в аварії. Задовго до аварії в ряді міст і регіонів України внаслідок непродуманої господарської діяльності створилося середовище, непридатне для проживання людини. Забрудненість навколишнього середовища в містах Запоріжжя, Маріуполь, Дніпропетровськ та інших досягла такого рівня, збереження якого неминуче приведе до фізичного та інтелектуального виродження місцевого населення. Тому не випадково парламент України проголосив всю територію України зоною екологічного лиха. В складних умовах екологічні проблеми стали предметом дослідження не тільки природничих, але й гуманітарних наук. Виникають і діють рухи захисту навколишнього середовища. Появились галузі знання, що спеціалізуються на всебічному вивченні екологічних проблем, - екологія навколишнього середовища, екологія біосфери, екологія атмосфери та ін. Виникла відносно самостійна галузь знань - соціальна екологія.
Суть соціальної екології
Що ж таке соціальна екологія? В чому її особливості та що є її предметом? Слово екологія вперше ввів в науковий обіг німецький біолог Ернст Геккель. У книзі «Природна історія походження» Ернст Геккель словом екологія назвав один з напрямків зоології, що вивчав відносини між всіма видами живих істот та їх навколишнього природного середовища. Саме ж слово екологія грец. oikos - оселя та logos - вчення - розділ біології, що вивчає взаємовідносини тварин або рослин з навколишнім середовищем. Концепції соціальної екології - теорії, що вивчають закономірності та форми взаємодії суспільства зі середовищем проживання, різноманітність зв'язків соціальних змін з змінами в життєвозабезпечую-чих матеріальних передумовах соціальних процесів. Соціальна екологія - це рух за якість середовища проживання. Соціально-екологічні концепції багатозв'язані з соціал-дарвінізмом, еволюціонізмом, інструменталізмом, натуралізмом. В умовах переходу від екстенсивного до інтенсивного природокористування в середині XIX століття сформувалися чотири основні соціально-реформістські орієнтації в рішенні проблеми взаємодії суспільства з природним середовищем: консерватизм, охоронна концепція, екологізм і економізм.
Екологія, що виникла в межах розвитку біології - самостійна галузь наукових знань. В її основі лежать ідеї Чарльза Дарвіпа про еволюцію живих систем, зокрема, думка про те, що в живому світі безупинно йде боротьба за існування. Відомо, вчення про боротьбу за існування Чарльз Дарвіп обі'руптував тим, що між живими істотами має місце не тільки безліч стосунків різного типу, але й стосунки з навколишнім природним середовищем. Екологія досліджує саме такі тини стосунків. З моменту виникнення поняття екологія зазнало певної еволюції. В сучасних умовах можна зустріти неоднозначне розуміння терміну екологія та предмету екології як науки. Та різноманітні підходи до визначення предмету екології дають можливість виділити основні елементи, без яких
неможливо обійтися у визначенні суті екології як науки: відносин живих істот і середовища, живі істоти, середовище та іп. Тому-то екологія - наука, що вивчає відносини живих істот до їх середовища, їх взаємовідносини у середовищі, а також вплив середовища на живі істоти. Сучасна біологія та інші природні науки переконують в тому, що таке визначення істинно, тому що всі живі системи, еволюціонізуючі па різних рівнях, ведуть спільне життя та мають чітко виражені зв'язки з навколишнім їх середовищем. Екологія вивчає та узагальнює принципи спільного проживання живих систем у будь-якій сфері живого.
Світ живої матерії різноманітний і можна поділити: па рослинний, тваринний та світ людини. Відповідно, в сучасній екології розрізняють екологію рослин, екологію тварин і екологію людини. Кожна з них вивчає відносини людини, відносини тварин та рослий з навколишнім середовищем. З трьох видів екологій наймолодшою є екологія людини, що вивчає відносини людини з її природним середовищем у взаємозв'язках, у взаємовідносинах, у взаємодії. В соціології виділяються основні теми екології людини: населення, середовище, технологія та організація виробництва й саме життя. Екологію людини можна визначити як напрямок, що вивчає місце людини в екосистемі, взаємний вплив людини та екосистеми й результат впливу. Під екосистемою розуміється функціональне єднання, що складається з взаємодії організмів та всіх складових природного середовища. Саме поняття екосистема в екологи визначилося не з моменту її появи. Первісно в екології описувалися окремі види та їх взаємовідносини й взаємодії, різноманітні форми симбіозів, відносини з іншими видами і підвидами тощо. В середині 30-х років вперше поняття екосистема вжив Артур Джордж Тонслі. Тоді екологі-сти, найбільш близькі до академічних кіл, будують свою модель взаємодії суспільства з природою на об'єктивних, природно наукових закономірностях. Включаючи у взаємозалежні зв'язки екосистеми і людські співтовариства, бачать призначення соціальної системи в тому, щоб забезпечувати оптимальне функціонування екосистеми та відвертати порушення екологічних процесів. Екологісти запропонували тоді три соці-альпо-екологічні ідеї, що зберігають значення для соціальної екології й па сучасному етані: ідеї екосистемного холізму (Апрі Леопольд), морального співтовариства (що з'єднає холізм з індивідуалізмом) і біотичний функціоналізм. Біотичний функціоналізм полягає в тому, що моральні норми і соціальні інститути, що інтегруються ними, розглядаються як функціональні двійники природних біологічних інстинктів, що дозволять зберегти цілісність і гармонію екосистеми (Роберт Парк, Луіс Вірт, Роберт Маккензі та ін.). В функціоналістському варіанті «співтовариство» розумілося вже не як організм і посій субсоціальних сил, а як функціональна одиниця, здатна до взаємодії із середовищем. Починаючи з 70-х років поняття екосистема виконує важливі гносеологічні функції в екологічних знаннях, виступає, по суті, своєрідною клітинкою, початком розгортання всієї логічної послідовної і обґрунтованої системи екологічних знань. У сучасній екології найчастіше міркують про біосферу (біосфера, в перекладі з грецького - життя, куля). Біосфера - сфера життя, комплексна земна оболонка, життя, що охоплене та організоване, місце і роль людини в біосфері. Та поняття екосистема не втратило методологічної ролі в системі екозпаппя.
Сучасна екологія оперує певними, притаманними тільки їй категоріями. До найважливіших екологічних категорій належать, насамперед, поняття середовище. В соціальній екології даються різноманітні тлумачення поняття середовища. Так, в книзі «Суспільство та природне середовище» визначається середовище як сукупність впливів, що модифікують і визначають розвиток життя. В інших джерелах під середовищем розуміється агрегат існуючих речей, умов і впливів. Мабуть, правильно середовище - сукупність взаємозв'язаних умов і впливів, присутніх в будь-якій сфері буття. Виходячи з визначення середовища, виділяються його компоненти: конкретна сфера буття, умови та взаємовплив організму й середовища, мінливість і переміни як наслідок взаємодії живої системи та природного середовища. В понятті середовище важливо розрізняти природне середовище та штучне середовище. Природне середовище -система природних факторів: земля, вода, сонце, повітря, рослинний і тваринний світ. Штучне середовище - все те, що створене людиною в процесі її предметної діяльності. Між природним та штучним середовищем існує тісний взаємозв'язок, який виявляється в тому, що предметна трудова діяльність людини неможлива без предмету праці, якими виступають різноманітні природні форми. Але справа не тільки в такому розумінні. На сучасному етапі суспільного розвитку характер взаємодії природного та штучного середовища дедалі більше відображається в понятті екологічне середовище. Під екологічним середовищем розуміється природне або штучне оточення, в якому живі системи мають ознаки об'єкту і суб'єкту впливу. Якісний і кількісний характер впливів виступає передумовою збереження або руйнування оточення.
Природно, екологія як наука має свій предмет, специфічні категорії, закони функціонування екологічної предметності. Екологічні проблеми в основі мають суспільпо-екопомічний характер, тісно зв'язані з предметною діяльністю людини, особливостями розвитку суспільства. Зрозуміло, що в межах тільки екології не можна теоретично вирішити актуальні питання захисту природного середовища. Необхідна система теоретичних знань, що адекватно відображає специфічний характер взаємодії між суспільством і природою, в якому в знятому вигляді присутні природний і соціумпий моменти (тобто суспільний). Така система знання якраз і представлена в соціальній екології.