Деякі аспекти екологічної зміни соціальних процесів

Однією з причин того, що людина і при­родне середовище виявилися в конфрон­тації ~ екологічне неуцтво, нерозуміння суті проблеми і ЇЇ наслідків, неінформованість, хижацьке ставлення до природи. В світі щорічно публі­кується 15~18 тис. праць і досліджень з екології. Однак їх чита­ють здебільшого фахівці, та й то не всі. В Україні, окрім журналу «Ойкумена» (тираж якого лише 1000 прим.), виходить ще неве­лика кількість видань, що, звичайно, не можуть претендувати ані на повноту висвітлення екологічної обстановки в країні, ані тим більш вести повноцінне просвітництво і освіту серед населення. Екологічна свідомість населення України, незважаючи на еколо­гічну кризу, продовжує залишатися на низькому рівні. І справа тут не тільки в кількості та якості періодичних видань, хоча й це важливо. У багатьох жителів України в свідомості існує стерео­тип про невичерпні багатства країни, необмежені ЇЇ можливості та використання сировини без оглядки на майбутнє. Утверджен­ню такої думки сприяли школа і засоби масової інформації. На уроках і в шкільних підручниках постійно проводилася думка про необхідність дальшого підкорення природи людиною. Лю­дина малювалася як загарбник і перетворювач природи. На гаслі «Не чекати милостей від природи, взяти їх - наше завдання!» виховувалось не одне покоління. У багатьох виробився прагма­тичний споживчий стереотип мислення у ставленні до навко­лишнього природного середовища.

Види екологічної освіти

Ьудь-яка мати, що народила сина або донь­ку, скаже, що війна і приготування до війни - безглуздя. Скаже так, тому що війна загрожує припинити її рід, зробити її життя байдужим, позбавленим мети, загрожує загибеллю най­дорожчих для неї істот, берегти і оберігати яких продиктоване законом материнства. В культурі суспільства такий закон уза­гальнений від простого біологічного відтворення до таких духов­них висот як «Сикстинська мадонна» Рафаеля та ін. Але те ж саме утверджує соціальна екологія, прогнозуючи руйнівні для людства наслідки екологічної катастрофи, у випадку, якщо не вдасться здійснити взаємодію суспільства та природи на принци­пах коеволюції, формування екологічного суспільства. Рішення складних за змістом і тривалістю проблем здійснюється поворотом всієї системи освіти і виховання особи до екологічних про­блем. Саме поняття «екологічне виховання і освіта» не може обмежуватися статтю і віком. Кожен зобов'язаний підтримувати рівновагу між середовищем проживання і природою, попереджа­ти можливі небезпеки. Екологічна освіта - свідомий і планомір­ний розвиток знань про навколишнє природне середовище. Ос­новна мета: формування уявлень про навколишнє природне середовище, специфіці її внутрішніх відносин, характер антропо­генного на неї впливу, а також принципах гармонійного розвит­ку людини та природного середовища. Екологічна освіта вклю­чає певні знання про природу, характер антропогенного впливу на неї і формуванні поведінки, спрямованого на збереження, при­множення і розвиток природного середовища. Викладене розумін­ня змісту екологічного освіти, безумовно, вимагає великих знань. Тому-то його важливо починати з раннього дитинства, повинно охоплювати всі існуючі форми загальноосвітньої і професійної школи, різноманітні види і форми підвищення кваліфікації і три­вати до кінця життя людини.

Екологічна освіта та виховання ґрунтується на методологічних но­силках: по-перше, світ матеріальний і становить складну систему взає­мозв'язаних і взаємообумовлепих елементів; но-друге, суспільство - ре­зультат еволюції матерії, тому природа і суспільство характеризуються взаємозв'язком і відмінністю; по-третє, коеволюція - специфічний вид розвитку, що визначається об'єктивними і суб'єктивними передумова­ми; по-четверте, пезворотпі біосфериі зміни, небезпечні для суспільства, визначаються непродуманими антропогенними впливами па природне середовище.

В сучасних умовах в Україні велика увага приділяється екологічній освіті та вихованню. Захист і охорона природи і навколишнього сере­довища - конституційний обов'язок всіх, хто проживає на території України. Існує струнка програма екологічного знання в системі дошкільної, загальноосвітньої, вищої і середньої спеціальної освіти. Ставлячи мету - формування екологічної культури молодого поколі­ння, вирішується завдання: засвоєння ідей, понять, уявлень і науко­вих фактів про природу і навколишнє середовище, розуміння багато­сторонньої цінності природи; осмислення еколого-етнічної цілісності нації; оволодіння прикладними знаннями, вміннями і навиками при­родокористування; свідоме дотримання норм поведінки в природі; не­терпиме ставлення до дії тих людей, що завдають шкоду природі тощо. В сучасних умовах в Україні реалізується комплексна екологічна ре­форма. В її основі лежить загальна всебічна екологічна економіка, суть якої полягає в здійсненні принципово нової політики викорис­тання природних ресурсів. Вода, ґрунти, повітря, корисні копалини, що використаються у виробництві, мають певну вартість, і вона ком­пенсується. Це дозволяє державі здійснювати збалансовану політику використання і поновлення природних ресурсів, знайти великі кошти на підтримання всієї системи екологічної освіти і виховання населен­ня. В формуванні нової екологічної свідомості у молоді, реалізації дер­жавних і міждержавних екологічних програм велика роль належить суспільним екологічним формуванням.