Екологізація сучасної науки і техніки

Прогрес людства завжди залежав від ста­ну і рівня розвитку науки і техніки, техніч­ної винахідливості людей та їх спромож­ності діяти спільно. Прискорення розвитку науки і техніки, піднесення винахідливості та раціоналізатор­ства використовувались для забезпечення прогресу в сфері еко­номічного і соціального розвитку, введення та освоєння нових сфер навколишнього середовища, підвищення ефективності ви­користання матеріалів і енергії. Успіхи в науці та техніці знахо­дять широке розповсюдження в суспільстві. Досвід розвинених науково і технічно країн показує, що досягнення науки і техніки не тільки забезпечують високий рівень комфорту людини, але й створюють сприятливі умови для збереження і розвитку навко­лишнього природного середовища. Застосування новітніх техно­логій не тільки веде до підвищення продуктивності праці, але й сприяє ефективності використання природних ресурсів, зво­дить до мінімуму забруднення середовища, вирішує багато про­блем екології людини. Невипадково тому під впливом суспіль­них і державних структур почався активний процес екологізації всіх галузей наукового і технічного знання. Кожна наука, галузь технічного знання тепер мають екологічні дослідження, де вис­новки і рекомендації учених проходять апробацію на екологічну безпеку. Крім того, наука, галузь технічного знання займаються складанням вірогідних прогнозів зворотної реакції природного середовища на антропогенний вплив, дають оцінки суперечнос­тей, що виникають між необхідністю охорони навколишнього се­редовища і необхідністю використання її ресурсів виробництвом. В сучасних умовах соціальна екологія поставила перед науко­вим і технічним знанням ряд проблем. Новий рівень взаємодії природи і суспільства на принципах коеволюції вимагає і нових знань про суспільство і про природу. Не стосується питань фор­мування принципово нової політики з екології, нового екологіч­ного виміру матеріального виробництва, культури, всього духов­ного життя суспільства. Відчувається і нестача наукових знань про основні властивості навколишнього середовища, форми та рівні її організованості, структурні механізми, фізичної суті при­родних процесів і динаміки їх змін, викликаних антропогенними факторами. Актуальними стають поняття - екологічні шляхи на­укового пізнання, екологічний стиль мислення тощо. Ось чому головне спрямування екологічних досліджень в фундаменталь­них, технічних і гуманітарних науках є винятково важливе розкриття шкідливого впливу техніки на середовище, збереження здоров'я й генофонду людини, оптимізація природно-техніч­них систем. Сучасний рівень наукових знань дозволяє дати струнку наукову, цілісну картину біосфери в ЇЇ єдності з суспільством, ви­значити глобальні шляхи переростання ЇЇ в ноосферу на основі коеволюції. Однак знань ще недосить, щоб на якомусь відрізку шляху не впасти в прірву. Потрібні нові знання, нові наукові по­шуки. Наука, учені, також як і політики, відповідальні за пошуки вчасного виходу з екологічного тупика, в який веде його науково-технічний прогрес, якщо розвивається стихійно, якщо не здійснюєть­ся в межах екологічних велінь, не спрямовується розумом і відпо­відальністю політичних і державних діячів, всіх людей.

Досягнення науки і техніки, науково-технічної революції не тільки дозволили успішно вирішувати питання створення необхід­них матеріальних благ, але здійснили революцію в інфраструк­турі суспільства: появилися нові засоби повідомлення, зв'язку, обміну інформацією тощо. Народи Землі, що перебувають на різно­манітних стадіях культурного і духовного розвитку, виявилися втягнутими в єдиний світовий процес. Різко зросли міграція на­селення і урбанізація (тобто зростання населення в містах). В су­часних умовах у світі в містах проживає понад 40 відсотків насе­лення. Величезних розмірів набрала міграція (в тому числі й екологічна) всередині країн і між державами. Порушилася еколого-етнічна цілісність націй і народів. Під терміном етнос маєть­ся на увазі група, спільність людей, що спілкуються однією мовою, визнає своє загальне походження, для якої характерний загальний комплекс звичаїв, життєвого укладу, духовних цінностей.