2. Основні види та джерела доходів населення

Під доходами населення розуміється сума грошових коштів і матеріальних благ, отриманих або зроблених домашніми господарствами за певний проміжок часу. Їх роль в життєдіяльності людини визначається тим, що рівень і структура споживання населення прямо залежить від розміру доходу.

Доходи окремого домогосподарства, як правило, підрозділяють на чотири групи:

–доход, що отримується у вигляді плати за працю, що набуває форми заробітної плати;

–доход, що отримується за рахунок використання інших чинників виробництва : доход від володіння капіталом - відсоток, доход від володіння землею - рента, підприємницький доход;

–трансфертні платежі: пенсія за віком, стипендія, додаткові посібники(понад заробітну плату), посібник з безробіття, посібники на дітей і т. д.;

–доходи, що отримуються від зайнятості в неформальному секторі економіки. Натуральні доходи населення - усі надходження продуктів сільського господарства : продуктів землеробства, скотарства, птахівництва; різних виробів, послуг і іншої продукції в натуральній формі, отримуваних з присадибних, садово-городніх ділянок, домашнього господарства, самозаготовки дарів природи. Співвідношення між грошовими і натуральними доходами періодично міняється, але все-таки поширенішою формою доходів є грошова форма.

У бідних верств населення завжди висока доля натуральних доходів. В період погіршення економічної обстановки в країні питома вага натуральних доходів підвищується. Важливе значення для характеристики добробуту населення мають сукупні доходи усього населення, сім'ї, окремої людини.

Зростання сукупних доходів при незмінних цінах і податках свідчить про підвищення можливостей населення для задоволення своїх потреб. Сукупними доходами називається увесь об'єм життєвих коштів, який поступає в розпорядження населення, включаючи безкоштовні і пільгові послуги з громадських фондів споживання. Частиною сукупних доходів є мобільні доходи, які складають сукупні доходи без урахування послуг з громадських фондів споживання. .Розмір доходів населення, їх розподіл безпосередньо впливають на формування, розвиток і використання трудового потенціалу суспільства. Високорозвинуті країни з високими доходами населення та помірною їх диференціацією, як правило, мають потужний трудовий потенціал (Канада, Швейцарія, Фінляндія, Швеція, Японія, Німеччина та ін.). Проблеми доходів і рівня життя населення посідають провідне місце у системі управління трудовим потенціалом суспільства. Саме тому необхідно розглянути їх джерела, структуру, види тощоджерел.

2.1 Заробітня плата – основна форма доходів населення

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Витрати на оплату праці складаються з: - фонду основної заробітної плати;

-фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми. Під час складання статистичної звітності з праці показуються грошові суми, нараховані до виплати згідно з платіжними документами, за якими з працівниками були проведені розрахунки по заробітній платі (номінальна заробітна плата). Зазначені суми подаються «брутто», тобто включаючи податки та інші утримання відповідно до законодавства («нетто» — грошові суми, нараховані до виплати без прибуткового податку та обов’язкових внесків працівника до фонду соціального страхування і пенсійного фонду). До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, включаються в фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, що припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються в фонд оплати праці наступного місяця. При натуральній формі оплати праці та наданні соціальних пільг зазначені виплати у звіт з праці включаються в сумі, обчисленій виходячи з середньої ціни реалізації за звітний період. Якщо продукція надана безкоштовно, то розмір заробітної плати в цьому випадку дорівнює повній вартості цієї продукції; якщо вона надана за зниженими цінами — то різниці між вартістю проданої за зниженими цінами продукції і її повною вартістю. Усі види нарахувань в іноземній валюті включаються до фонду оплати праці в національній валюті України в сумі, яка визначається шляхом перерахування іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату їх нарахування. Дані про фонд оплати праці за відповідний період минулого року при складанні звітів з праці показуються згідно з методологією, яка прийнята у звітному періоді поточного року. Заробітна плата за своїм складом неоднорідна, вона включає різні за функціональним значенням складові частини. Співвідношення між ними утворює структуру заробітної плати. У ній слід розрізняти основну і додаткову частини і види винагороди, що входять до кожної з них. Заробітна плата має дві форми: відрядну і почасову. У свою чергу, кожна з них має відповідні їм системи. Відрядну форму заробітної плати в основному застосовують, коли рівень механізації виробництва такий, що результат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності праці робітників. Комплексна механізація та автоматизація виробництва обумовлюють широке використання почасової форми заробітної плати. При цьому частка простої почасової оплати знижується, а підвищується частка почасової преміальної оплати.