9.Принципи фінансового менеджменту

До основних принципів фінансового менеджменту належать такі .

1.Інтегрування із загальною системою управління підприємством. Фінансовий менеджмент тісно взаємодіє з іншими видами функціонального менеджменту (виробничим менеджментом, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу)

2. Комплексний характер формування управлінських рішень. Фінансовий менеджмент є комплексною системою управління, яка забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких вносить свою частку в загальну результативність фінансової діяльності підприємства.

3. Плановість і системність у розробленні управлінських рішень — це планування матеріальних і фінансових ресурсів з метою забезпечення їх збалансованості, системність у розробці стратегії і тактики фінансового менеджменту.

4. Високий динамізм фінансового управління, який враховує зміни факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації фінансової та виробничої діяльності, фінансового стану підприємства, кон'юнктури фінансового ринку.

5. Варіативність підходів до розроблення окремих управлінських рішень полягає у прогнозуванні варіантів фінансового розвитку підприємства, пошуку та обгрунтуванні альтернативних фінансових рішень.

6. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства —- це орієнтація на стратегію довгострокового розвитку підприємства, досягнення стратегічної мети, забезпечення стабільного економічного розвитку в перспективі.

10.Сутність і класифікація активів підприємства

Активи - економічні ресурси, контрольовані підприємством, що виникли у результатів минулих подій і використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства класифікуються за різними ознаками, основними з яких з позицій фінансового менеджменту є такі:

За об’єктом фінансового управління виділяють оборотні та необоротні активи.

Оборотні активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточну виробничо-комерційну діяльність і повністю споживаються протягом одного операційного циклу. Необоротні активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово використовуються в процесі господарської діяльності та підлягають частковій амортизації протягом кожного операційного циклу..

За речовою формою інвестування виділяють реальні та фінансові.

Реальні активи – активи підприємства у матеріальній та нематеріальній формах. До складу матеріальних активів відносять основні засоби, незавершені капітальні вкладення, запаси готової продукції, товари та ін. Нематеріальні активи представлені такими складовими: права користування окремими природними ресурсами, права на промислові зразки та моделі, торгова марка, права на використання комп’ютерних програм тощо.

Фінансові активи включають: грошові кошти в національній та іноземній валюті, дебіторська заборгованість, короткострокові та довгострокові фінансові вкладення.

За строком отримання грошового потоку виділяють короткострокові та довгострокові активи.

За формою отримання доходу розрізняють активи, що приносять дохід в явній формі (рентні платежі, відсотки по облігаціях, дивіденди по акціях і т. ін.) та активи, що приносять дохід в прихованій (лише при продажу активу) формі (різниця цін купівлі-продажу, гудвіл та ін.).

За регулярністю отримання доходу: активи, що забезпечують одноразові, періодичні та регулярні доходи.

За ступенем ризику виділяють активи з гарантованим грошовим потоком (безризикові) та негарантованим грошовим потоком (ризикові).

Залежно від оборотності розрізняють такі види активів: високооборотні; з нормальною оборотністю, з низькою оборотністю.

Залежно від рівня ліквідності розрізняють високоліквідні активи (грошові кошти), середньоліквідні (всі форми дебіторської заборгованості, крім довгострокової та безнадійної, запаси готової продукції), низьколіквідні (запаси сировини та матеріалів, активи у формі незавершеного виробництва, основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення), неліквідні активи (безнадійна і довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів).

 11.Поняття системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту

Система організ-го забезпечення фін-го менеджменту являє собою взаємопов’язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підпр-тва, які забезпечують розробку і прийняття упр-ких рішень щодо окремих напрямів його фін-вої діяльності і несуть відповідальність за результати здійснення цих рішень.

Загальні принципи формування організаційної системи управління підприємством передбачають створення двох центрів управління — за ієрархічною і функціональною ознаками.

Ієрархічна будова центрів упр-ня підпр-вом передбачає виокремлення різних рівнів упр-ня. На даний час найпоширенішими є дво- або трирівневі системи упр-ня, де перший рівень представлений апаратом упр-ня підпр-твом в цілому, а наступні — управлінськими службами його окремих структурних одиниць і підрозділів.

Функціональна будова центрів упр-ня підпр-вом ґрунтується на диференціації за функціями упр-ня або видами діяльності. При функціональній будові центрів упр-ня підпр-вом обидва ці підходи можуть бути використані окремо або в комплексі. Але найбільша ефективність організ-ої системи фін-го менеджменту досягається за умови використання функціональної будови центрів упр-ня.

Існує два підходи до функціонального розмежування центрів управління: перший — принцип незалежної діяльності функціональних центрів управління; другий — принцип взаємопов’язаної діяльності функціональних центрів управління.

Функціональна будова центрів упр-ня фін-вою діяльністю суттєво відрізняється на підпр-вах різних масштабів (мале, середнє, велике, крупне)