41. Економічна суть оборотних засобів, їх склад і структура

Оборотні виробничі фонди – це предмети праці, які цілком споживаються в одному виробничому циклі, втрачають натуральну речову форму і повністю переносять свою вартість на готову продукцію.

До складів оборотних виробничих фондів включають: виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати, витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси – це предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів. До них належать: запаси сировини, насіння, палива, МШП.

Незавершене виробництво – це продукція, що не пройшла всіх стадій обробки.

Напівфабрикати – це предмети праці, які повністю оброблені на одній ділянці виробництва, але мають пройти подальшу обробку на інших ділянках.

Витрати майбутніх періодів – це всі витрати, які були проведені в цьому періоді, але будуть включені до собівартості продукції в наступні періоди.

43. Оборотні засоби обігу, їх склад і джерела формування

Поряд з оборотними засобами засобами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу.

До фондів обігу належать: готова продукція на складах підприємства; готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі; грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках; готівка в касі; грошові кошти у незавершених розрахунках.

Джерелом формування оборотних засобів є власні і залучені засоби. До власних належать кошти, виділені підприємством при його утворені, статутні фонди, а також поповнення цих …. Поповнення може відбуватися за рахунок прибутку підприємства.

Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів. Оборотні засоби здійснюють кругооборот, переходячи з грошових засобів у виробничі запаси, з виробничих запасів у незавершене виробництво, з незавершеного виробництва у готову продукцію, з готової продукції в кошти у розрахунків, з коштів у розрахунках у грошові засоби. Оборотні засоби здійснюючи круооборот проходять три стадії: грошову, виробничу і товарну.

46. Реструктуризація, санація і банкрутство підприємства

Реструктуризація підприємства – комплекс організаційно-господарських, фінансово-економічних, технічних, правових заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшення випуску обсягу конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва та задоволення вимог кредиторів. Метою проведення реструктуризації є створення таких господарств, які здатні виготовляти конкурентоспроможну продукцію, бути технічно забезпеченими і фінансово дієздатними.

Санація – комплекс послідовних, взаємопов’язаних засобів фінансово-економічного, виробничо-технічного, соціального характеру, які спрямовані на виведення підприємства із кризи, відновлення прибутковості та конкурентоспроможності. Санацію називають фінансовим оздоровленням. Санація може проводитися в декілька етапів: 1) перехід до санатора боргів боржника; 2) узгодження умов реструктуризації боржника; 3) узгодження між санатором і кредитором умов виплати боргу.

Якщо кредитори не погоджуються з умовами санації господарський суд визнає підприємство боржника – банкрутом.

Банкрутство – неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджетні і позабюджетні фонди. Причинами банкрутства можуть бути зовнішні і внутрішні чинники. Зовнішні: недосконалість законодавчої системи; високий рівень інфляції; політична нестабільність в суспільстві; кризові явища. Внутрішні: нераціональне управління; недосконалість механізму ціноутворення; утримання зайвих робочих місць; низький технічний рівень виробництва.

Ліквідація – це спосіб припинення діяльності підприємства. Таке припинення може відбуватися: з власної ініціативи; на підставі рішення суду; в разі закінчення ліцензії. Ліквідація може бути добровільною і примусовою.