16. Освіта та її функції і структура (види, форми)

Освіта - це розвиток особистості й формування фомадянина, здатного самостійно й вільно мислити й діяти.

Навчання - ядро освіти, але останнє відбувається й за межами навчальних закладів — протягом усього життя людини. Освіта пов'язана як із навчанням, так і з вихованням, а також з процесами соціалізації.

Отже, освіта як соціальний інститут, як цілісна система передбачає наявність:

• суб’єктів освітньої діяльності - педагогів, учнів та студентів навчальних закладів;

*

• об’єктів освітньої діяльності - як окремих учнів та студентів, так і їх колективів, в яких розвиваються здібності, здійснюється обмін діяльністю, знаннями, формами спілкування;

• засобів освітньої діяльності - навчальних планів, програм, методів й організаційних форм навчання, підручників, посібників, технічних засобів та ін.

Функції освіти

Культурна функція забезпечує передання від покоління до покоління культурної спадщини, відтворення та розвиток культури.

Професійно-економічна функція визначає характер взаємозв’язку освіти з розвитком продуктивних сил суспільства.

Соціальна функція містить можливості впливу на соціальну структуру, створює певні канали соціальної мобільності, рольових та статусних переміщень.

Виховна функція втручається у процес гармонізації та вдосконалення людських якостей, формування громадянина.

Функція соціального захисту поширює можливості людини у професійному й особистому самовизначенні, особливо за ринкових умов.

Соціалізаційна функція забезпечує засвоєння широкого кола цінностей, соціальних ролей і очікувань, на основі яких складаються повсякденне життя людей.

Функція соціального контролю проявляється у тому що, перебуваючи у навчальних закладах по декілька годин на день учні та студенти одержують знання на основі стандартизованих підручників, виконують внутрішній розпорядок закладу, вимоги адміністрації та наставників, засвоюють звички і переконання, що пропагуються освітньою установою.

Освіта - це соціальна система, яка має свою структуру (іформи, види, ступені). Традиційно виділяють: дошкільну, шкільну і вищу освіту; професійну і непрофесійну; природничо-наукову, технічну, гуманітарну; очну, вечірню, очно-заочну, дистанційну;

17. Нові тенденції взаємодії людини і суспільства у сучасних умовах.

Більшість дослідників вважають стан сучасного суспільства кризовим, а взаємодію між суспільством їв особистістю – проблемною.

Як свідчать результати соціологічних досліджень, у результаті розширення комунікаційних можливостей, розвитку інформації усіх сфер суспільного життя досить багато людей в різних країнах світу вже не відчувають своєї національної приналежності, не солідаризуються з такими соціальними спільнотами як нація, держава, релігійна конфесія, покоління тощо. Це стає причиною порушення соціальної рівноваги у суспільстві, оскільки воно не забезпечує дотримання основного принципу своєї єдності, інтегрованості - консенсусу, суспільної згоди стосовно основних цінностей.

Сьогодні, людині дозволяє успішно інтегруватися до соціального середовища, комп'ютерна грамотність, знання іноземних мов тощо. Технічна і технологічна модернізація виробництва спричинила до зміни характеру праці, що вимагає від працівника високого рівня фаховості, компетентності, творчості, самодіяльності

Із суспільної точки зору найважливішими властивостям особистості є:

• її здатність узгоджувати власні цілі діяльності із суспільними, відповідальність за власні вчинки, за наслідки своєї діяльності;

• здатність до аналізу та адекватної оцінки суспільних явищ, самокритичність, загальний рівень культури, освіченість.

Сучасне українське суспільство переживає період системної трансформації - реформуються економіка і політика, глибокі зміна відбуваються у духовному житті народу. Успіх процесу державотворення залежить від рівня консолідованості суспільства, усіх його членів об’єднати зусилля для досягнення мети - побудови економічно розвиненої, демократичної. держави - рівноправного члена світового співтовариства. Формування особистості, зорієнтованої на особисту причетність до реформування суспільну солідарність, особисту відповідальність за те, що відбувається у нашому суспільстві, набуває вирішального для побудови нового суспільства значення.

• 18. Сім 'я як об’єкт соціологічного вивчення

Предмет соціології сім’ї - специфічні соціальні відносини, що виникають між сім’єю і суспільством та всередині сім’ї.

Об’ єкт її - сім’я як мала соціальна група і як специфічний соціальний інститут регулювання відтворення людини за допомогою певної системи норм, ролей. Шлюб є історично змінною соціальною формою стосунків між чоловіком та жінкою, через яку суспільство впорядковує й санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні та батьківські права й обов’язки.

Сім’я є складнішою системою ніж шлюб, оскільки вона, здебільшого, об’єднує не тільки подружжя, а й їх дітей і найближчих родичів.

Ознаки сім’ї:

• шлюбні зв’язки;

• зв’язки спорідненості (через шлюб і по крові);

спільний бюджет;

• спільний побут.