Розділ 2 система видатків бюджету в україні

2.1. Видатки бюджету на економічну діяльність

Бюджетна політика є вагомим елементом фінансової політики та одним із ключових інструментів реалізації економічної і соціальної політики держави. Саме бюджетна політика значною мірою уособлює місце та роль держави у регулюванні соціальних і економічних процесів та забезпеченні макроекономічного зростання. Отже, «від оптимальності та ефективності налагодження бюджетного процесу зрештою залежить успішність реалізації управлінських функцій держави в усіх сферах її впливу – соціальній, економічній, екологічній тощо»

Бюджетна політика безпосередньо впливає на економічне зростання, його темпи та якість. Як правильно зазначив російський науковець С.Глазьєв у виступі на засіданні Державної думи Росії , «чистий вклад бюджетної політики в економічне зростання визначається тим, що держава вносить через бюджет додаткові можливості для розвитку економіки або, навпаки, забирає їх. Ефективна бюджетна політика вкупі з іншими напрямами макроекономічної політики є важливим чинником, що впливає не лише на темпи, а й на якість економічного розвитку» [2.18]

Виконання державою її функцій залежить від рівня їх фінансування та ефективності використання виділених коштів. Аналіз структури видатків бюджету на виконання кожної функції держави у їх загальній сумі та у ВВП дає змогу визначити, які функції є пріоритетними на кожному етапі соціально-економічного розвитку країни і чи співпадають вони з проголошеними в бюджетних резолюціях пріоритетами бюджетної політики.

Значна увага сучасних дослідників спрямована на вивчення факторів, які формують політику у сфері видатків бюджету в контексті їх впливу на соціально-економічні процеси. Так, І.Лунін зазначає, що за допомогою політичних та економічних факторів відбуваються зміни рівня державних видатків. Серед найвагоміших виокреслюються: зміна структури потреб домогосподарств та зростання питомої ваги потреб, які задовольняються державою; зміна відносного значення благ і послуг, надання яких державою зумовлене наявністю зовнішніх ефектів; проведення стабілізаційної політики; збільшення державного боргу та зростання процентних витрат; демографічні зміни. І.Чугунов стверджує, що «бюджетна політика повинна визначатися з одного боку, з урахуванням циклічності економічного розвитку, з другого-стану державних фінансів і запису стійкості бюджетної системи, суттєве зменшення якої може призвести до ускладнення проведення ефективного державного регулювання для позитивного впливу на економічне зростання» [3.15]

Серед інструментів державного регулювання економічного зростання в більшості країн світу фінансово-податкові інструменти займають одне з провідних місць. Фактично для кожної із загально визначених моделей регуляторного впливу держави притаманним є використання фінансових, бюджетних або податкових інструментів, які дають змогу перерозподілити товарні, грошові та інвестиційні потоки в країні. Їхнє призначення полягає у використанні бюджетної архітектоніки, що визначається оптимальним співвідношенням основних елементів бюджетної системи, для впливу на розвиток економічної системи.

Серед основних фінансово-податкових інструментів механізму державного регулювання економічного зростання необхідно виділити політику державних видатків. Збільшення величини державних видатків на розвиток економіки та вирішення питань соціального спрямування призводить до розширення обсягу виробництва на більшу величину.[5.186]

Тому на перехідному етапі економіки України бюджетні видатки мають спрямовуватися насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідного рин­кового середовища, підтримання пріоритетних і базових галузей еко­номіки, розвиток наукомістких технологій, підтримання в належно­му стані екології.[5.187]

Основні напрями розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів України, установами Академії наук України із залучен­ням інших зарубіжних і вітчизняних фахівців та науково-дослід­них установ.

На найближчу перспективу пріоритетними галузями народного господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, кос­мічна галузь, металургія, сільське господарство. Саме вони в комп­лексі з інфраструктурою визначають економічний поступ України, забезпечують значні валютні надходження, зовнішньоекономічний імідж України. Оскільки на зовнішньому ринку діє жорстка кон­куренція, на перехідному етапі держава має підтримувати експортні галузі.

Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми фінансування:

• капіталовкладення;

• операційні витрати;

• кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за дво­ма напрямами:

а) у відомчому розрізі;

б) у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий (відомчий) підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерст­вам і відомствам, які, в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Украї­ні, хоча має недолік — розпорошення коштів.

Фінансування інвестиційних проектів, навпаки, дозволяє кон­центрувати ресурси на реалізації основних завдань. [6.180]

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визна­чається двома чинниками:

- можливостями бюджету;

- наявністю необхідних та ефективних проектів.

Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має жодної нормативної бази (наприклад, відповід­но до Закону України «Про освіту» щорічно на її фінансування повинно виділятись 10 % національного доходу і хоча, як прави­ло, цього розміру не додержуються, але база для планування іс­нує). Тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рі­вня, а не від потреб. [7]

Вартість інвестиційних проектів визначається в їх коштори­сах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:

1. На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рента­бельність, мінімальність ризиків та економічна ефективність і со­ціальна значимість проекту) здійснюється конкурсний відбір проектів.

2. Проводиться тендер (конкурс) серед виконавців того чи ін­шого проекту.

В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні певних темпів економічного зрос­тання (приріст ВВП).[12.185]

Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:

- фінансування геолого - розвідувальних робіт;

- фінансування лісового і водного господарства;

- землевпорядкувальні роботи;

- заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;

- утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

Фінансування геолого - розвідувальних робіт проводиться за рахунок двох джерел: бюджету та коштів підприємств. З бю­джету фінансуються роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, за рахунок підприємств видобувної промисловості — роботи в межах існуючих родовищ.

Фінансування бюджетом геолого - розвідувальних робіт забез­печується спеціальним компенсаційним доходом — відрахуван­нями на геолого-розвідувальні роботи, які вносять до бюджету підприємства видобувної промисловості. Обсяги фінансування і суми надходжень відрахувань між собою врівноважені, але не збалансовані. Щороку існують незначні відхилення між цими по­казниками. Залишок відрахувань використовується у поточному році на фінансування інших видатків. Якщо їх недостатньо, то ці видатки перекриваються іншими доходами бюджету. Вартість геолого-розвідувальних робіт визначається на підставі спеціаль­них кошторисів, які розраховуються, виходячи з обсягів цих ро­біт та існуючих розцінок. [15.126]

Утримання лісового і водного господарства віднесене на ви­датки бюджету в зв'язку з тим, що на даний час ці ресурси_— за­гальнонародна власність. У бюджеті існують цільові доходи, пов'язані з фінансуванням вказаних витрат, — лісовий дохід і плата за використання прісних водних ресурсів. Проте, на відмі­ну від геолого-розвідувальних робіт, доходи і видатки за цими напрямами не врівноважені — видатки набагато вищі.

Землевпорядкувальні роботи включають заходи з підвищення і відновлення родючості ґрунтів (наприклад, протиерозійні захо­ди, тобто боротьба з вітряною і водною ерозією ґрунтів).

Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин та хворобами тварин.

Протиепідемічні заходи у цілому фінансуються з бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон, а поточні ви­трати -безпосередньо тим чи іншим господарством. Виділення коштів бюджету здійснюється на підставі кошторису. У такому самому порядку, тобто на кошторисній основі, фінансуються на­сіннєві станції і племінні господарства, які забезпечують потреби відповідного регіону. [16.347]

Бюджетні кредити надаються підприємствам держав­ного сектора на тимчасові потреби в разі фінансових ускла­днень. Вони можуть бути безпроцентні або з невисокою про­центною ставкою.

Державна дотація являє собою виділення з бюджету ко­штів на покриття збитків суб'єктів господарювання в тому разі, коли збитковість визначається певною фінансовою по­літикою держави в сфері ціноутворення (як правило, обме­ження рівня цін).

Може надаватись у сумі, що повністю відшкодовує збитки чи покриває їх частково, що визначається станом бюджету. Обсяг дотації встановлюється як різниця між витратами і доходами під­приємств. Виділення коштів може проводитись на підставі пла­нових чи фактичних розрахунків. [16.350]

Отже, успішна реформа системи державних видатків є найважливішою умовою реалізації економічних реформ та забезпечення високих темпів зростання. Але ці реформи повинні виступити не відокремленим елементом державного впливу на економічний розвиток економіки України, а перебувати в тісному взаємозв’язку з реформами в таких сферах, як оподаткування, ціноутворення, діяльність державних підприємств, розвиток соціальної інфраструктури ринкової економіки. Не менш важливими умовами успіху є : стримування рівня державних видатків у допустимих, з макроекономічного погляду, межах; зміцнення ролі державних органів в економічному стимулюванні діяльності приватного сектора; заохочення тих капітальних інвестицій, які підвищують розподільчу та виробничу ефективність української економіки. [18.29]