скотартство лб

повинно припадати 94-95 г перетравного протеїну, 7,6 г кальцію, 4,6 г фосфору, 39 мг каротину, 0,9 тис. МО вітаміну Д, 35 мг вітаміну Є.

Сухостійних корів доцільно забезпечувати раціоном з переважанням грубих кормів: сіна — 38-40%, соломи — 12-15, силосу — 15-20, концкормів — 25-30%. Суворого режиму треба дотримуватись при годівлі новотільних корів, через те що телята в перший час після народження споживають по 4,5-5 кг молозива за добу. Така невідповідність призводить до розладу функціональної діяльності шлунково-кишкового тракту в телят і виникнення маститів у корів. Щоб запобігти небажаним наслідкам, коровам у перші 15-20 днів після отелення згодовують в основному сіно.

При безприв'язному утриманні потреба лактуючих корів буде задовольнятися, якщо на 100 кг живої маси вони одержують 2,2-2,5 кг сухої речовини, або 1,7-2,1 корм, од., концентрація енергії в 1 кг сухої речовини має становити 9,8 МДж, вміст перетравного протеїну — 7,2-7,5%. У другій половині періоду лактації при зниженні молочності та після відлучення телят від матерів рівень годівлі встановлюють із розрахунку 2,2-2,4 кг сухої речовини, або 1,4-1,7 корм. од. на 100 кг живої маси; 5,4-5,6% перетравного протеїну, 0,47 Са і 0,27 Р в 1 кг сухої речовини з концентрацією енергії 9 МДж. Потреба в сирій клітковині — 22-26%. На кожну кормову одиницю оптимальна норма перетравного протеїну така: в період сухостою — 105-110 г, в перший період лактації — 95-100 г і в кінці лактації —

86-88 г.

Істотним резервом подальшої інтенсифікації м'ясного скотарства є відгодівля всіх вибракуваних корів до стану вищої вгодованості. При цьому від кожної корови додатково можна одержати не тільки 50-100 кг приросту (в живій масі), а й прекрасну сировину. Поряд із сухостійними можна підгодовувати і лактуючих корів, які перебувають на 2-7-му місяцях лактації. При цьому ефективно поєднуються два виробничих процеси: відгодівля корів (600 г приросту за добу) і вирощування приплоду на підсосі (понад 100 г приросту за добу). Годувати дорослу худобу найефективніше повноцінними напіввологими кормосумішами, які повинні складатися із соломи, силосу, концентрованих кормів і мінеральних добавок. Кормосуміші готують у кормоцеху, де обладнано лінії переробки грубих, соковитих і концентрованих кормів.

У господарствах, де практикують прив'язне утримання і корів годують у приміщеннях, норми годівлі знижують на 10%, а в племгоспах — навпаки, підвищують на 10-15%.

41

Молодим коровам слід вводити додатковий корм із розрахунку 1- 1,5 корм, од., 12-18 МДж обмінної енергії за добу; на 1 корм. од. має припадати 100-105 г перетравного протеїну, 7,3 г кальцію, 4,2 г фосфору, 38 мг каротину. Для того, щоб забезпечити повноцінну годівлю маточного поголів'я в зимово-стійловий період, необхідно на кожну корову згодовувати від 17 до 20 ц сіна і соломи, 17-21 ц сінажу, 13-19 ц силосу, 2,5-3,8 ц концентрованих кормів, тобто 16,7- 18,5 ц корм. од.

Вирощування молодняку в перші півтора-два місяці після відлучення

Тварини м'ясного напряму продуктивності в період після відлучення (40-60 днів) дуже реагують на зміну умов годівлі й утримання зниженням інтенсивності росту. Відлучати молодняк бажано не поступово, а відразу. Для цього гурт заганяють у приміщення, маток випускають, а телят залишають. Корів після відлучення молодняку утримують на пасовищі. В наступні 5-7 днів спостерігають за гуртом, оскільки деякі самки в пошуках своїх телят залишають його. Відлучений молодняк утримується у приміщенні по 15-20 голів, в необмеженій кількості його забезпечують кормами й водою. Через 12-15 днів його випускають на пасовища або вигульний майданчик. Відлучений молодняк розподіляють за статтю. При повноцінній годівлі відлучені телята швидко звикають до нових умов утримання.

Вирощування понадремонтних бугайців

Після відлучення поголів'я понадремонтних бугайців поділяють на кілька (4-5) груп за живою масою. Кожну групу спрямовано дорощують і відгодовують за окремою технологією, яка забезпечує одержання до забою кондиційних тварин. Загальний рівень годівлі молодняку до 15-місячного віку визначають з розрахунку 2-2,2 корм, од.; старшого віку — 1,7-1,8 корм. од. на 100 кг живої маси.

Понадремонтних бугайців необхідно інтенсивно вирощувати до оптимальних забійних кондицій — 550-600 кг у 18-22-місячному віці. При досягненні молодняком 550-600 кг у віці З років витрати кормів на кілограм приросту з урахуванням витрат на корову становлять 1820 корм, од.; у віці 2,5 року — 12-13 корм. од.

Для одержання дешевої яловичини у м'ясному скотарстві більшість поголів’я в літній період має знаходитися на пасовищах. Собівартість кормової одиниці посівних однорічних та багаторічних трав, скошених і згодованих із годівниць, дорожча, ніж пасовищних, в 2,2…4,3 рази, кормових коренеплодів – у 15…19 разів, зернових

42

кормів – у 3,8…6,9 рази залежно від урожайності та технології виробництва. Собівартість кормової одиниці, отриманої з покращених природних угідь, становить60…70%, а не покращених – 25…38% від культурних пасовищ.

Пасовищне утримання рекомендовано, передусім, для маточного поголів’я і ремонтного молодняку. Воно доцільне також для молодняку на відгодівлі. За такого утримання тварин, поряд з ефективним використанням природних кормових угідь, підтримують оптимальні параметри відтворення стада. Для корів із телятами на підсосі, різних статевовікових груп ремонтного і нагульного молодняку слід виділяти окремі пасовищні ділянки.

Технологічний процес пасовищного утримання стада м’ясної худоби передбачає низку послідовних операцій за пасовищного утримання м’ясної худоби: підготовка до виходу на пасовище; зважування худоби (корів, телят, телиць парувального віку, молодняку не старше 12-місячного віку); проведення планових щеплень ветпрацівником і огляд худоби; огляд і ремонт стаціонарної огорожі пасовища; визначення маршруту руху худоби на пасовище; добір і ремонт необхідного обладнання (напувалок, годівниць, пересувної електорогорожі, пересувного будиночка); ремонт скотопрогону між загонами на пасовищі; визначення врожайності 1…3 загонів і відокремлення за допомогою електроогорож першого загону для тридобового випасання худоби; транспортування на пасовище пересувного будиночка, напувалок, годівниць; перегін на пасовище підготовленого стада худоби.

Під час вибору пасовища необхідно врахувати екологічні умови вибраної площі, розташування її відносно тваринницьких і житлових приміщень; шляхи, джерела води тощо. Оптимальні строки початку випасання худоби весною, коли трава знаходиться у фазі кущення, а висота травостою становить не менше 10 см.

Переведення худоби зі стійлового утримання на пасовищне – поступове, від 10 до 12 діб. У перший день випасати худобу необхідно протягом 2-х годин і додатково згодовувати сіно, сінаж та силос. У наступні дні тривалість випасання поступово збільшують, годівлю худоби грубими та соковитими кормами – зменшують.

Визначення площі пасовища. Перш за все необхідно визначити площі пасовища, яка залежить від кількості поголів'я худоби, потреби її в пасовищному кормі, передбачуваної врожайності зеленої маси та розподілу за циклами випасання. При продуктивності пасовища 40-50 ц/га кормових одиниць на одну дорослу голову виділяють 0,45 - 0,50

43

га, для молодняка віком до одного року 0,25% (від потреби дорослих тварин), старше року - 0,60% та 15% резервної площі Навантаження худоби на 1 га пасовища розраховують за формулою:

Н = У / К х Д

де Н - навантаження худоби на 1 га, голів, У - урожайність зеленої маси пасовища за відповідний період,

ц/га;

К - кількість зеленої маси на одну голову за добу, кг; Д - тривалість періоду використання пасовища, днів.

На пасовищах застосовують загінно-порційну систему випасання – розділення пасовища на окремі загони і послідовне циклічне їх використання згідно з розробленим графіком. Для раціонального використання пасовищ необхідно поступово збільшувати інтервали між стравлюванням: 1 цикл втравлювання – з 15 травня по 8 червня (25 діб); 2 – з 9 червня по 13 липня (35 діб); 3 – з 14 липня по 27 серпня (45 діб); 4 цикл втравлювання з 28 серпня по 30 жовтня (65 діб).

Загінна система випасання худоби сприяє підвищенню продуктивності пасовищ до 35%, скорочує потребу в пасовищній площі на 25-35% порівняно з безсистемним випасанням. Кількість загонів встановлюють залежно від швидкості відростання трав і часу перебування тварин у кожному загоні. Для дорослих корів пасовище доцільно розбивати на 12…15, а для ремонтного молодняку – на 8…10 загонів. Найбільш раціонально площа загонів 4…6 га для 200220 голів корів чи молодняку. У разі загінного використання пасовищ, порівняно з безсистемним, на одній і тій же площі можна прогодувати на 30% більше худоби з одночасним підвищенням продуктивності тварин у середньому на 35%.

У зв’язку з інтенсивним ростом трав у першому циклі на пасовищі завжди буває надлишок зеленої маси, тому 30…35% трави можна скошувати у фазі виходу в трубку на сінаж чи силос, 10…15% - у фазі колосіння злаків. Цим досягається неодночасне відростання отави до пасовищної стиглості і безперервне забезпечення худоби зеленою масою.

Під час утримання м’ясної худоби на природних пасовищах технологією передбачається використання комплекту обладнання: стаціонарної і переносної електроогорож, напувалок і годівниць. У

44

випадку відсутності джерел водопостачання на пасовищі воду доставляють мобільними агрегатами.

Порядок виконання:

Робота виконується в лабораторії скотарства і технології виробництва молока і яловичини. Студенти отримують індивідуальні завдання і користуючись методичними вказівками для виконання лабораторних робіт з даної дисципліни, норм годівлі та таблиць поживності кормів розраховують потребу у корма на все погол

ів’я та розраховують потребу у площі пасовищ для корів зі шлейфом.

Завдання до теми

1. Розрахувати згідно індивідуального завдання потребу у кормових одиницях на все поголів’я за видами і поживністю кормів.

Таблиця 10 Кількість кормових одиниць за видами і поживністю кормів

Види кормів	ц корм.од.	% за поживністю	ц корм.од. на все
			поголів'я
Концентровані
Силос
Коренеплоди
Жом
Сіно
Сінаж
Солома
Зелена маса
Усього

Висновок___________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

2. Згідно індивідуальних завдань розраховувати потребу в пасовищах, навантаження худоби на 1 га пасовища.

Таблиця 11

45

Розрахунок потреби в площі пасовища для тварин стада м'ясної худоби, га

Вікові групи			Показники
		норма на 1	кількість тварин в	потреба в
		голову	групі, гол	пасовищах по
				групі тварин, га
Бугаї-плідники
Корови
Молодняк	до
року
Молодняк	ст.
року
Разом		х	х

Розрахунок навантаження на 1 га пасовища

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

Висновок___________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

Контрольні питання:

1.Організація кормової бази.

2.Як потрібно доглядати культурне пасовище?

3.Як слід облаштовувати культурне пасовище?

4.Які особливості годівлі корів в різному фізіологічному стані.

5.Як проводиться розрахунок потреби в площі пасовищ?

6.Як організовують годівлю молодняку за різних типів його відгодівлі?

7.Охарактеризуйте технологію нагулу м'ясного молодняку.

8.Як визначити потребу в кормах для м'ясного скотарства?

Тема 6: Визначення собівартості продукції та рентабельності м'ясного скотарства

46

Мета заняття: навчитись розраховувати собівартість продукції та рентабельність м'ясного скотарства.

Зміст заняття:Собівартість продукції сільськогосподарських господарств складається із витрат , пов’язаних із використанням в процесі виробництва приміщень, машин, механізмів та інших основних фондів, матеріальних, трудових і інших виробничих ресурсів і виражається у вигляді витрат на всю продукцію, показника витрат на одиницю продукцію або витрат коштів на одиницю вартості продукції. У собівартість включають витрати на реалізацію продукції, обов’язкові оплати-податки, страхування, відсотки за банківські позики, відрахування в централізовані фонди, на підготовку кадрів і інше, тобто всі поточні витрати господарства, які йому необхідно відшкодувати для здійснення процесу виробництва. Собівартість показує, як обходиться кожному підприємству виробництво і реалізація продукції.

Відповідно до економічної природи собівартості, враховуючи послідовність формування затрат на одержання продукції, у практиці сільськогосподарських підприємств розрізняють виробничу і повну собівартість. У виробничу собівартість включають всі затрати , пов’язані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожне підприємство несе певні витрати щодо реалізації продукції. Собівартість, вирахувана з врахуванням затрат з її реалізації, називається повною (комерційною). Виробничу і повну собівартість поділяють на планову і фактичну. Планову собівартість визначають техніко-економічними розрахунками (складання кошторису) затрат на виробництво передбаченої планом одиниці продукції (робіт, послуг).

До складу собівартості продукції включають наступні затрати: на виконання виробничих операцій, зумовлених технологією і організацією виробництва; на утримання і ремонт основних засобів; на проведення зоотехнічних і інженерних заходів (крім заходів, що здійснюють за рахунок капітальних вкладень і цільового фінансування із бюджету), метою яких є підвищення продуктивності тваринництва, покращення якості продукції, росту продуктивності праці і економічного використання матеріальних ресурсів; поточні затрати на заходи з охорони навколишнього середовища, охорони праці, професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників; попередження виникнення пожеж, охорону виробничих об’єктів; на управління виробництвом, включаючи відрахування на утримання

47

вищих ланцюгів управління.

Усобівартість продукції включають також відрахування на соціальне страхування; відрахування профспілкової організації на проведення культурно-масової і фізкультурної роботи (у встановленому розмірі);платіж за державне обов’язкове страхування майна сільськогосподарських підприємств; витрати на винаходи і раціоналізацію; витрати на утримання їдалень і приміщень для приготування їжі; витрати, пов’язані з безкоштовним забезпеченням приміщень і інших засобів для медичних закладів і суспільних організацій; витрати на утримання таборів праці і відпочинку для учнів старших класів навчальних шкіл у розмірі, визначеному в установленому порядку.

Витрати на відтворення основних фондів включають у собівартість продукції у вигляді амортизаційних відрахувань, відповідно до встановлених норм. Витрати внаслідок загибелі молодняку і дорослої худоби, що відгодовували, включають у собівартість продукції звітного року.

Порядок визначення собівартості наступний. Спочатку встановлюють об’єкт калькуляції. Потім підраховують кількість виробленої продукції і визначають собівартість робіт обслуговуючих виробництв. Далі враховують всі затрати (сумують прямі і до них додають розподілені). Останнім кроком, облікові затрати розподіляють на поєднані види продукції і визначають собівартість її одиниці в рослинництві, потім у тваринництві.

Утваринництві визначають собівартість 1 ц приросту живої маси і 1 ц живої маси. Собівартість 1 ц приросту живої маси

відповідної групи певного виду худоби розраховують шляхом ділення затрат, віднесених на приріст живої маси цієї групи, на валовий приріст живої маси цієї групи. Собівартість продукції в м'ясному скотарстві залежить від вартості річного утримання м’ясної корови, ділового виходу телят, їх продуктивності і вартості кормів.

Собівартість приросту живої маси приплоду на кожному етапі його вирощування різна. У підсисних телят вона найвища, оскільки на неї відносять всі витрати з утримання основного стада впродовж року. З підвищенням вартості основного стада збільшується собівартість приросту телят до 8-місячного віку. Як правило, чим вищий вихід телят під час відлучення, тим нижча собівартість приросту і навпаки.

Для оцінювання економіки виробництва яловичини у м'ясному скотарстві враховують матеріально-грошові затрати на отримання

48

одиниці продукції відповідної якості. Основним показником ефективності виробництва яловичини є собівартість 1 ц приросту худоби. Обчислюють її за фактичними затратами під час виробництва продукції, до якої включають: вартість кормів і кормових добавок; заробітна плата з нарахуваннями по догляду за тваринами; амортизаційні відрахування від вартості приміщень та обладнання; інші прямі затрати (електроенергія та енергоносії, ветеринарні препарати… Розміри загальновиробничих та загальногосподарських затрат визначають за фактичними витратами в господарстві.

Проводять аналіз витрат на утримання м’ясних корів і вирощування телят до 8-місячного віку на повному підсосі за певної технології утримання. Обчислюють річну вартість утримання мясної корови з приплодом до 8-місячного віку і собівартість 1 ц його приросту. Визначають також ефективність утримання молодняку віком від 8 місяців до реалізації.

Що стосується молодняку старшого 8 місяців, то під час визначення витрат враховують витрати , пов’язані з отриманням приросту після відлучення. Під час розрахунку загальних витрат враховують також витрати на вирощування телят до 8 місяців та після відлучення. Затрати на одиницю продукції визначають діленням собівартості всієї продукції відповідного виду на об’єм у натуральному виразі, а затрати на гривню продукції – діленням собівартості всієї продукції відповідного виду на її об’єм у натуральному виразі, а затрати на гривню продукції – діленням собівартості всієї продукції на її об’єм у вартісному виразі. Собівартість 1 ц живої маси приплоду під час відлучення визначають за формулою:

загальні затрати, грн..

Собівартість 1 ц живої маси =

загальна жива маса відлучених телят, кг

Об’єктами калькуляції собівартості продукції у м'ясному скотарстві є приплід (телята) м’ясних порід і їх помісей, приріст молодняку всіх вікових груп і дорослої худоби на відгодівлі, жива маса поголів’я, реалізованого на м'ясо, переведеного в основне стадо, а також вибулого із господарства за різних причин та того, що залишилось на кінець звітного року.

Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції і господарств загалом недостатньо абсолютної величини прибутку. Необхідно отриманий прибуток порівняти з

49

виробничими витратами. Для цього використовують відносний показник – рівень рентабельності, під яким розуміють відсоткове відношення прибутку до суми матеріальних і трудових затрат, пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції.

Рентабельність м'ясного скотарства, передусім, залежить від загальної живої маси молодняку під час відлучення. Це пояснюється віднесенням витрат на утримання основного стада (бугаї, корови, у тому числі і ті, які не дали впродовж року телят) на загальну живу масу потомків під час відлучення, яка в свою чергу залежить від збереженості телят до відлучення та їх живої маси на час відлучення.

Рівень рентабельності визначають за формулою:

Рентабельність =	прибуток, грн..		х 100.

загальні витрати на виробництво продукції, грн.

За її використання обчислюють рівень рентабельності за окремими видами продукції і одночасно аналізують головні фактори

– собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних і трудових затрат із виробництва і реалізації продукції. Практично кожний відсоток рентабельності відповідає отриманню 1 коп. прибутку з розрахунку на 1 грн. виробничих затрат.

Порядок виконання:

Робота виконується в лабораторії скотарства і технології виробництва молока і яловичини. Студенти отримують індивідуальні завдання і користуючись методичними вказівками для виконання лабораторних робіт з даної дисципліни розраховують собівартість продукції та рівень рентабельності виробництва.

Завдання до теми:

1. Розрахувати згідно індивідуального завдання собівартість: Таблиця 12

Витрати, грн..		Приклад		Індивідуальне
		Грн.	%	завдання
Загальновиробничі витрати		662761	100
Корми		357891	54,0
Підстилка		15906	2,4
Ветеринарні товари		25185	3,8
Відтворення/оренда бугаїв		7953	1,2
	50