3.5. Туризм і рекреації
Черкащина, будучи осердям держави у географічному розумінні (біля міста Шполи знаходиться географічний центр України), є серцем України в її історичному, політичному, духовному, культурному розвиткові. Саме на цій землі на початку нашої ери сформувалось ядро ранніх слов’янських племен, пізніше утворилося князівство Київська Русь, зародилися державотворчі процеси, які привели до утворення в середині XVII ст. української козацької держави, першою столицею якої став Чигирин; була одним із основних районів формування гайдамацьких загонів в Україні та розвитку гайдамацького руху, який досяг найбільшого піднесення у 1768 р. під проводом Максима Залізняка і увійшов в історію під назвою «Коліївщина»; ця земля дала людству генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка, що і навічно спочиває у ній, похований на Чернечій горі; на початку 1944 р. тут відбулася одна з найбільших у ІІ світовій війні Корсунь-Шевченківська битва, що дістала назву «Новий Сталінград» тощо. Тому територія регіону насичена різноманітними рекреаційними об’єктами, серед яких основна роль належить пам’яткам історії та культури, визначним місцям.
Рис. 3.24. Туристичні об’єкти Черкаської області
За кількістю та щільністю історико-культурних пам’яток Черкаська область займає середні позиції серед регіонів України. Значна кількість на території області і пам’яток історії та культури національного значення, частка яких від загальної кількості пам’яток у регіоні складає 1,6% . Всі ці рекреаційні об’єкти активно можуть використовуватися в екскурсійній діяльності, духовно-інтелектуальній щоденній та щотижневій рекреації місцевого населення, бути елементами атрактивності (привабливості) при здійсненні культурно-пізнавального та ділового туризму українськими та іноземними туристами (додаток В.1).
П’ять заповідників Черкаської області (Державний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка», Корсунь-Шевченківський Державний історико-культурний заповідник, Кам’янський Державний історико-культурний заповідник, Державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів», Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура») та історико-культурний центр у м. Умань, пов’язаний із хасидизмом на місці поховання Рабина Нахмана, представляють широкий тематичний та часовий простір і розташовані досить рівномірно на території регіону.
Черкащина має і чудові природні умови та ресурси. Хоча об’єкти природно-заповідного фонду займають невелику частку території області (1,9%), що відповідає 20 місцю серед регіонів України, але їх кількість значна (439 об’єктів або 6 рейтингове місце) і багато цих об’єктів може використовуватися у психо-фізичній і духовно-інтелектуальній рекреації, екскурсійній діяльності, культурно-пізнавальному, навчально-освітньому, діловому туризмі (табл. 3). За кількістю природоохоронних об’єктів, які найбільше використовуються в рекреаційній діяльності, Черкаська область займає 10 місце серед інших регіонів України. І хоча область не має національних природних парків і ботанічних садів, їх нестачу у повній мірі компенсують інші важливі природоохоронні об’єкти, які наявні на території області: всесвітньо відомий дендропарк «Софіївка» в Умані, один із найдавніших в Україні (створений у 1923 р.) Канівський природний заповідник, Черкаський зоопарк, де утримується понад 120 видів тварин, 13 з яких занесено до Червоної книги України, 6 пам’яток природи та 6 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Козацький парк, заснований 1750 року в с.Козацьке (тепер Звенигородського району), є одним із найстаріших на Черкащині. В його історію вписали сторінки князі Любомирські, Г.Потьомкін, С.Ф.Голіцин, баронеса Врангель. До нашого часу збереглася головна алея із вікових дерев липи та ясена, водяна система із 4 ставків із греблями, водотоками, містками [81].
Важливою складовою рекреаційних об’єктів є сакральні споруди. На території Черкаської області їх нараховується понад 540. Переважають християнські конфесії, у структурі яких наймасовішим є православ’я: понад 270 релігійних громад належать до Української Православної Церкви, близько 40 – до Української Православної Церкви Київського патріархату і 14 – до Української Автокефальної Православної Церкви.
Рекреаційними об’єктами виступають і водойми, які використовуються для таких видів діяльності, як купально-пляжна, лікувально-оздоровча, спортивно-оздоровча рекреація, водний туризм, рибальство.
Територією Черкащини протікає 1037 річок загальною довжиною понад 7,5 тис. км, узбережжя яких майже повсюдно використовуються для пляжного відпочинку. Самі ж водні артерії застосовуються для купання, рибальства, судноплавства тощо. Найбільшими серед них є Дніпро, Рось із Росавою, Тясмин із Гнилим Ташликом, Супій, Золотоношка, Гірський Тікич і Гнилий Тікич із Шполкою, Велика Вись, Ятрань з Уманкою, Синиця.
Рис. 3.25. Діаграма кількості туристів в Черкаській області
за 2010-2012рр.
Промислова рекреація (збір ягід, грибів, лікарських рослин), мисливство пов’язані із лісами та болотами. Ліси Черкащини займають понад 320 тис. га (16% загальної площі області) та поширені дрібними острівцями в західній частині і на Лівобережжі, великими масивами – в центральній частині Правобережжя. Вони багаті на такі гриби, як білі, підберезовики, маслюки, опеньки, лисички, печериці та ін. Тут значні запаси ягід, плодів і лікарських рослин. Мисливські угіддя Черкаської області являють собою лісові, лучні, водоболотні місцевості та займають площу понад 1,6 млн. га. Тут поширені всі види мисливських тварин – копитні, хутрові, а також перната дичина. В області організоване полювання на лося, оленя, козулю, дикого кабана, зайця, лисицю, диких гусей, качок, лисок тощо.
Отже, на Черкащині добре розвинуті всі основні види рекреаційних об’єктів, вони досить рівномірно розміщені на території області, деякі з них мають не тільки місцеве, а загальнодержавне та навіть світове значення.
Найбільше туристів цікавлять Умань, Канів, Чигирин та Шевченківські місця на Звенигородщині Щороку Черкащиною цікавиться все більше туристів. Так, за три роки кількість внутрішніх туристів у області зросла на 12 %, а екскурсантів – на 7%. Фахівці стверджують, що зацікавленість регіоном поступово зростає. Серед лідерів за відвідуванням – Умань, Чигирин, Канів та Шевченківські місця на Звенигородщині.
Під час навчально-професійної практики наша група відвідала такі об’єкти Черкаської області:
Національний дендрологічний парк «Софіївка». Парк, навчально-дослідницького інституту Національної академії наук України, розташований в північній частині міста Умань Черкаської області України, на берегах річки Кам’янка.
Кожен рік його відвідує близько 500 тис. туристів. Площа-179,2 га. «Софіївка» є пам’ятником ландшафтного типу світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII - першої половини XIX сторіччя. В паркі росте більше 3323 таксонів міських і екзотичних дерев і кущів, серед них: болотяний кипарис, сосна Веймутова, тюльпанове дерево, платан, гинго, та багато інших рослин. В 2007 році колекція рослин парку включала 2103 таксона деревних і 1212 трав’янистих. Парк «Софіївка» заснований в 1796 році хазяїном міста Умані, польским магнатом Станіславом Потоцьким, названий в честь його дружини Софії Віт-Потоцької і подарований їй до дня народження в травні 1802 року. Автором топографічного і архітектурного проекту і керівником будівництва парку був польский військовий інженер Людвіг Метцель, а всі роботи в парку виконували кріпаки Умані.
Парк був виконаний в майже безлісовій місцевості, розділеною річкою Кам’янкою, балками і каньйонами, які врізались в граніт, часто виходячий на поверхню. При створенні парка вміло використовувався рельєф. Постановою Раднаркома УРСР N26/630 від 18 травня 1929 року «Софіївка» була проголошена державним заповідником. В 1945 року парк отримує повну назву «Уманський державний заповідник «Софіївка». В 1949 році створюється декоративний розсадник на площі в 20 га. Активно проводяться роботи по ремонту і реставрації малих архітектурних форм, дорожньо-алейної системи, скульптур парка.
В північній частині заповідника розташований англійський парк, який займає невелику територію розміром близько 2 га.
Рис. 3.26. Англійський парк «Софіївки».
На схилі західніше від Нижнього ставка розташована природна діброва яка називається Дубинка. Раніше там був дубовий ліс але залишився тільки один дуб який знаходиться біля Китайської альтанки.
Рис.3.27. Китайська альтанка
Головною родзинкою парку є Нижній ставок з фонтаном у вигляді змії, вода надходить до фонтану з Верхнього ставку по самоплинному водогону викладеного з гранітного каменю, використовуючи природній перепад висот між водоймами, вода з отвору фонтана «Змія» досягає висоти 20метрів.
Рис.3.28. Фонтан «Змія»
Головна композиція парку проходе по руслу Кам’янки, де споруджений ряд самостійних басейнів і ставків: Верхній - 8 га, нижній - близько 1,5 га , водоспади (один із них 14 м висотою), шлюзи, каскади, підземна ріка Ахеронт (довжина 224 м). Парк прикрашають скелі (Левкадска, Тарпейска), гроти (Венери, «Горішок», «Страху і сумніву»), павільйони (Флори, Рожевий). В 1972 році до «Софіївки» приєднують територію площею 5,1 га, яка раніше належала військовій частині. З 1991 року парк здобуває статус науково дослідницького закладу НАН України. 28 лютого 2004 року Указом Президента України № 249/2004, дендрологічний парк здобув статус національного закладу і став називатися Національним дендрологічним парком «Софіївка».
Заповідник «Чигирин». Заповідник охоплює: місто Чигирин, села Суботів, Стецівка, Медведівка, а також дубово-ясеневе урочище Холодний Яр та Атаманський парк.На території заповідника розташовані 35 пам'яток археології, історії, архітектури, етнографії, мистецтва, природи, які входять до складу заповідника. Територія заповідника складається з 18 ділянок заповідника та 5 ділянок окремих пам'яток, що знаходяться за межами заповідника, і становить 1249,65 га. Його території, межі та охоронні зони визначені Генеральною схемою зон охорони Чигиринського історико-культурного заповідника (1991 р.) та Генеральним планом розвитку Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», розробленим Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування (2001 р.).
Чигирин заснований у першій половині XVI століття на кордоні з Диким Полем, посідає визначне місце в історії України. Свого найбільшого розквіту місто досягло в 1648-1657 рр., коли було гетьманською резиденцією Богдана Хмельницького. З 1657 по 1676 роки Чигирин обирали своєю резиденцією гетьмани України І. Виговський, Ю.Хмельницький, П.Тетеря, П.Дорошенко.
Знайомство з туристичними об’єктами Чигирина, зазвичай, починається з відвідання музею Богдана Хмельницького.
Рис. 3.29. Музей Богдана Хмельницького
Зібрання експонатів музею великого гетьмана налічує біля 2000 предметів. Серед них унікальна археологічна колекція речей XVII століття, козацька зброя та спорядження, нумізматика, твори українського мистецтва на козацьку тематику. Музей має чисельну колекцію пізньосередньовічних предметів декоративно-ужиткового мистецтва: горщики, глечики, миски, кухлі, пічні кахлі із замчища Б. Хмельницького в с. Суботів.
Праворуч від музею височіє відтворений коштом благодійного фонду «Нащадки Богдана Хмельницького» храм святих Первоверховних апостолів Петра і Павла та його автентичні залишки епохи середньовіччя. Біля церкви встановлено пам’ятник митрополиту Йосипу Нелюбовичу-Тукальському, який в 70 роках XVII ст. був настоятелем храму [67].
.
Рис. 3.30. Храм святих Первоверховних апостолів Петра і Павла
Від каплиці кам’яні сходи ведуть на верхівку Замкової гори, з якої відкривається неповторна панорама Чигирина та його околиць. Тут до уваги туристів пропонується цікава розповідь екскурсовода про історію міста, стародавні легенди, визначні пам’ятки на горі: величний монумент Б. Хмельницькому, кам’яний хрест на честь захисників міста в часи середньовіччя, залишки Чигиринської фортеці - бастіон Дорошенка.
Рис.3. 31. Монумент Б.Хмельницькому
Село Суботів. Суботів колись було родовим хутором Хмельницьких. Перша документальна згадка про нього датується початком XVII століття. Тоді Суботів належав Михайлу Хмельницькому. Період розквіту Суботова припадає на час, коли Богдан був гетьманом. Тут була його улюблена резиденція - палац оточений дерев’яними стінами на високих валах. До стін входили оборонні вежі, одна з яких була мурованою. Вона виконувала функції останнього рубежу оборони. У межах резиденції ще стояли господарські будівлі та дерев’яна Михайлівська церква. Цікаво, що церква, перебудована у 1786 році, існувала до радянських часів. У 30-х її спочатку перетворили на клуб, а потім розібрали на дрова. За Богдана Хмельницького Суботів став значним осередком культури: у гетьмана була велика бібліотека. Чималий інтерес становили тут будівлі і архітектура - у Суботові, як і в Чигирині, був будинок гетьмана, а поряд будинки козацької старшини. Проте після смерті Богдана Хмельницького Суботів втратив своє значення.
Центром Суботова був замок площею 2 га, природні переваги розташування якого підкріплені інженерними спорудами. Для будівництва обрали мис, оточений з півночі, сходу і заходу болотами та крутими схилами ярів. Найменш неприступною виглядала південна сторона, яку і укріпили штучними перекопами [55].
Суботівський замок не відрізнявся принципово від багатьох інших, що були на пограниччі з Диким Полем. Його дерево-земляні укріплення були розраховані на відбиття татарських нападів. Оборонні споруди включали рів, два яруси валів із ескарпованими схилами (на верхньому було викопано ряд загострених паль) та чотири дерев'яні вежі
При в’їзді в Суботів з боку Чигирина постає велична споруда визначної архітектурної пам’ятки XVII ст. – церква Святого Іллі, нині діюча. Цей храм збудований за наказом і коштом Б. Хмельницького. Церква мала призначення родової усипальниці гетьмана і одночасно була частиною оборонної системи місцевого замку. За літописом, в 1657 році в цій церкві і було поховано великого гетьмана. У ХІХ ст. біля церкви добудували дзвіницю.
Рис. 3.32. Церква святого Іллі
Поруч із церквою розташоване замчище Б. Хмельницького площею біля 2 га. Археологами досліджена лише невелика його частина. Над знайденими кам’яними підмурками оборонної вежі споруджений павільйон.
Рис. 3.33. Залишки оборонної вежі
З центру Суботова повертає вузенька вуличка до трьох криниць. Це щеодна пам’ятка пов’язана з ім’ям Б. Хмельницького. За легендою ці криниці викопані за наказом гетьмана на місці козацького шпиталю.
Рис. 3.34.Три криниці Хмельницького