Лексичне значення[ред. • ред. Код]

Конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.

Коли б ти, нічко, швидше минала…

Вибач, коханая… Це ж я не знала

Днини такої, щоб була щасна

Так, як ти, ніченько, так, як ти, ясна…

Чом ти, березо, така журлива?

Глянь, моя сестренько, та ж я щаслива

Не рони, вербо, сліз над водою,

Буде ж, матусенько, милий зо мною…

Батьку мій рідний, темненький гаю

як же я ніченьку свою прогаю…

Нічка коротка — довга розлука…

Що ж мені суджено — щастя чи мука? (Леся Українка)

Попри те, що займенників у мові небагато, частота їх вживання у розмовній мові досить велика.

Класифікація займенників за граматичними ознаками[ред. • ред. Код]

За значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:

• ті, що співвідносяться з іменниками (відповідають на питання хто?, що?)

  • я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони, себе, хто, що, хтось, щось, абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, казна-що, казна-хто, ніхто, ніщо

• ті, що співвідносяться з прикметниками (відповідають на питання який? чий?)

  • мій, твій, ваш, наш, їхній, той, цей, дечий, чийсь, нічий, ніякий

• ті, що співвідносяться з числівниками (відповідають на питання скільки? котрий?)

  • скільки, стільки, скількись, казна-скільки, котрий, котрийсь, декотрий, котрий-небудь, ніскільки

Синтаксична роль[ред. • ред. Код]

У реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. Вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.

• підметом:

  • Я не нездужаю нівроку… (Тарас Шевченко)

  • Ти знаєш, що ти людина. (Василь Симоненко)

  • Рано ми вмієм любити, пізно — любов шанувати (М. Луків)

  • Так ніхто не кохав (Володимир Сосюра)

  • Він подав руку й мовчки вийшов. За ним виходили інші — хлопці й дівчата. (Улас Самчук)

  • А ми живі, нам треба поспішати… (Ліна Костенко)

• присудком:

  • Ми з тобою просто ти і я. І тому для мене так трагічно те, що ти чиясь, а не моя. (Василь Симоненко)

  • Ах, очі, ті очі… Кохана, чом серце твоє не таке? (Павло Тичина)

  • Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. (Ліна Костенко)

• означенням

  • Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов. (Павло Тичина)

  • Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше (Леся Українка)

• додатком:

  • Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не любити! (Володимир Сосюра)

  • Мене любов ненависті навчила (Леся Українка)

• обставиною

  • Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ю. Яновський).

Розряди займенників[ред. • ред. Код]

За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяють на розряди:

• особові

  • я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони

• зворотний

  • себе

• взаємні

  • одне одного, одне другого

• присвійні

  • мій, твій, ваш, наш, його, її, їхній

• вказівні

  • цей, сей, осей, той, такий

• означальні

  • весь, всякий, кожен, самий, сам, жодний, інший

• питальні

  • хто?, що?, скільки?, котрий?, чий?

• відносні

  • хто, що, скільки, котрий, чий (інколи два розряди об'єднують у питально-відносний)

• неозначені

  • абихто, абищо, деякий, дечий, хтось, щось, котрийсь, будь-хто, будь-що, скільки-небудь, казна-скільки, хтозна-як

• заперечні

  • ніхто, ніщо, ніяк, ніскільки,аніщо, ані-чий, аніякий