- •1. Аналіз проблеми інтелектуального, емоційно-вольового та морального розвитку вихованців державних закладів опіки Аналіз проблем інтелектуального розвитку вихованців
- •Проблеми емоційно-вольового розвитку вихованців
- •Проблеми морального розвитку особистості вихованців
- •2. Важковиховуваність як передумова виникнення відхилень у поведінці підлітків
- •Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації
- •3.Взаємодія соціального педагога з класними керівниками та шкільним психологом
- •4. Визначте за якою схемою треба робити аналіз заходу соціально-педагогічного спрямування.
- •5. Зміст соціально-педагогогічної діяльності з молодою сім’єю
- •6. Основні завдання у роботі з дітьми та молоддю з особливими потребами.
- •7. Визначте основні типи сімей та їх вплив на формування особистості дитини.
- •Традиційно виділяють декілька типів сімей:
- •8. Особливості управління волонтерськими ресурсами в нуо
- •9. Визначення предмета і завдань соціальної педагогіки.
- •10. Провідні категорії соціальної педагогіки
- •11. Провідні функції соціально-педагогічної підтримки дітей, які стали жертвами насильства.
- •12. Роль неурядових організацій в роботі щодо соціального захисту населення країни.
- •13. Визначити соціальні передумови виникнення агресивності та жорстокості у підлітковому середовищі
- •14. Співвідношення виховання та соціалізації в історичній ретроспективі
- •15. Визначте та охарактеризуйте фактори, механізми, агенти та засоби соціалізації
- •16. Основні напрямки роботи соціального педагога з багатодітними сім’ями
- •17. Специфіка використання гри в умовах вуличної соціальної роботи
- •18. Класифікація неблагополучних сімей
- •19. Дайте характеристику об'єктам та суб'єктам соціальної роботи
- •20. Девіантна поведінка дітей та молоді, як форма соціальної дезадаптації.
- •21. Депривація як головний чинник розвитку дитини поза родиною.Обсяг та зміст поняття «депривація», види депривації та її характеристика.
- •22. Державна система опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: структура, мета, основні завдання та особливості діяльності на сучасному етапі.
- •«Діти вулиці»: поняття, категорії, напрямки роботи соціального педагога
- •24. Закордонна соціальна робота з різними проблемами й групами населення з числа жінок і чоловіків: гендерно-диференційований підхід.
- •Політика і моделі батьківства в країнах Заходу.
- •25.Захист прав дитини як соціально-педагогічна проблема
- •26. Зміст спр з обдарованими дітьми
- •27. Додатково документ
- •28. Критерії ефективності соціально-педагогічної діяльності соціального педагога
- •29. Місце соціальної педагогіки в структурі педагогічних наук та її міждисциплінарні зв’язки.
- •31. Конспект тср в зк(Луценко)
- •32. Напрями спр в межах пенітенціарної педагогіки.
- •1. Основні завдання і принципи перевиховання
- •2.Етап безпосередньої реалізації.
- •36. Етапи здійснення соціального супроводу клієнта
- •38. Охарактеризуйте в цілому особливості підготовки соціальних працівників за кордоном
- •39. Охарактеризуйте критерії ефективності професійної діяльності соціального педагога
- •40. Охарактеризуйте критерії професійної компетентності соціальних працівників
- •41. Охарактеризуйте напрями соціальної роботи по захисту інтересів жіноцтва
- •43. Основні напрями державної молодіжної політики в умовах сучасної України
- •44. Технологія соціальної опіки і піклування передбачає такі напрямки:
- •45. Охарактеризуйте основні причини, фактории та теорії девіантної поведінки.
- •Теорія контролю.
- •Теорії макрорівня.
- •Теорія ярликів.
- •46. Охарактеризуйте основні форми соціально-педагогічної допомоги у школі.
- •47. Охарактеризуйте особливості соціальної роботи в сфері дозвілля.
- •48. Охарактеризуйте принципи соціально-педагогічної діяльності.
- •49. Охарактеризуйте рівні соціалізації на кожному етапі розвитку особистості.
- •50. Охарактеризуйте сім’ю як інститут виховання: функції, класифікація, особливості снування на сучасному етапі.
- •51. Охарактеризуйте соціальну педагогіку як галузь педагогічної науки: визначте об’єкт, предмет, завдання соціальної педагогіки.
- •52.Охарактеризуйте соціальну педагогіку як інтегративну галузь знань.
- •53. Охарактеризуйте соціальну терапію та методи її реалізації.
- •54.Охарактеризуйте суб’єктивні та об’єктивні фактори перетворення людини на жертву соціалізації
- •55.Охарактеризуйте сфери діяльності та спеціалізації соціального педагога
- •56.Охарактеризуйте тренінг як метод соціально-педагогічної діяльності.
- •57.Охарактеризувати основні моменти з охорони праці жінок, неповнолітніх, людей з обмеженими можливостями, людей похилого віку.
- •58. Вплив соціального виховання на розвиток дитини
- •59.Проаналізуйте діагностичний інструментарій діяльності соціального педагога (на прикладі роботи з певною категоріею клієнтів)
- •60.Проаналізуйте історію виникнення соціальної педагогіки як окремої галузі знань.
- •61.Проаналізуйте основні функції соціального педагога в межах загальноосвітнього закладу
- •62.Проаналізуйте особливості роботи соціального педагога з інвалідами та їх сімями
- •63.Проаналізуйте роль урбанізації в житті суспільства і соціалізації людини
- •64. Проаналізуйте співвідношення та взаємодію соціальної педагогіки та соціальної роботи
- •65.Проаналізуйте шляхи вирішення проблем жорстокогоповодження над дітьми в сімї
- •66. Провідні принципи діяльності соціального педагога в школі
- •67. Психолого-терапевтичне консультування по телефону. Етапи телефонного консультування
- •68.Розкрити зміст соціальних послуг, які надаються випускникам інтернат них заходів та дбст
- •69. Розкрийте зміст соціально-педагогічного діагностування, мета, етапи, методи
- •70. Розкрийте зміст сучасних концепцій соціалізації особистості
- •71. Розкрийте зміст та засоби соціальної роботи
- •72.Розкрийте зміст та напрями діяльності Центрів соціальних служб для молоді
- •73. Розкрийте основні напрями соціально-педагогічної діяльності в загальноосвітніх закладах
- •74. Розкрийте особливості соціально-педагогічної роботи з сім’ями щодо профілактики наркотичної залежності у дітей
- •75. Розкрийте поняття «соціальна технологія».Типи та види соціальних технологій.
- •76.Розкрийте сутність «норми» і «відхилення» від норми в соціальній педагогіці (типи відхилень)
- •77.Розкрийте сутність поняття соціальний досвід.
- •78.Розкрийте сутність понять «адаптація», «дезадаптація», та їх роль в соціальному розвитку та соціалізації особистості.
- •79. Розкрийтесутністьсоціального консультування та соціального посередництва?
- •80. Розкрийтесутність та взаємозв’язок мікро-тамезофакторівсоціалізації?
- •81. Розкритисутність поняття професійного вигорання, назвати головні компоненти емоційного вигорання, його причини і стадії?
- •82.Сирітство в Україні як соціально-педагогічна проблема.Характер соціального сирітства та причини його поширення в сучасній Україні.
- •83.Сімейні форми опіки дітей-сиріт та дітей ,позбавлених батьківського піклування,їх характеристика
- •84. Соціальна підтримка осіб,які живуть з Віл снід
- •I. Загальні положення
- •II. Види та зміст соціальних послуг
- •2.4. Соціально-педагогічні послуги передбачають:
- •2.5. Соціально-медичні послуги передбачають:
- •2.6. Юридичні послуги передбачають:
- •2.7. Інформаційні послуги передбачають:
- •III. Умови та порядок надання соціальних послуг
- •3.1. Кадрове забезпечення
- •85.Стандарти оон та Ради Європи у сфері соціально-правового захисту.
- •86.Сутність превентивної педагогіки,їх завдання.
- •2. Мета, предмет, завдання, методи превентивної педагогіки.
- •Класифікація технологій соціальної роботи
1. Аналіз проблеми інтелектуального, емоційно-вольового та морального розвитку вихованців державних закладів опіки Аналіз проблем інтелектуального розвитку вихованців
Недостатнє інтелектуальний розвиток дитини може полягати і виражатися в ослабленні або несформованості, нерозвиненості пізнавальних процесів, нестійкості уваги, слабкої пам'яті, слабо розвинутого мислення (наочно-образного, абстрактно-логічного, вербального та ін), низькою ерудиції і т.д.
Причини низького інтелектуального розвитку можуть бути різні: від порушення нормальної роботи мозку, до відсутності нормальної освітньо-виховного середовища (педагогічна занедбаність).
Відсутність належної уваги до інтелектуального розвитку дитини може призвести до серйозного відставання в навчанні і неможливості продовжувати навчання в загальноосвітній школі з діагнозом "затримка психічного розвитку".
А це, в свою чергу, стає серйозною перешкодою на шляху взаємодії з іншими і з миром в цілому.
Психологічні дослідження рівня та особливостей інтелектуального розвитку вихованців свідчить, що рівень розвитку уваги і пам'яті вихованців не має су-суспільних відхилень від середньостатистичної норми.
Однак дослідження виявляють слабко сформовану картину світу, підвищену ситуативність, яка у пізнавальній сфері виявляється у нездатності вирішення завдань, що вимагають внутрішніх операцій, без опори на практичні дії, зниження розвитку абстрактно-логічного мислення, особливо у дітей середнього шкільного віку.
Найбільш виражене зниження вербально - логічного мислення. Велику труднощі для дошкільнят і молодших школярів представляє внеситуативно - особистісна бесіда. Як правило, питання "хто вам більше подобається?", "Що ви любите?", "Яке у вас настрій?" і т.п. викликають збентеження дітей, і вони нічого не можуть на них відповісти.
Ці дані свідчать про те, що основними причинами зниження інтелектуального розвитку вихованців загальноосвітніх інтернатних установ є середовищні впливу, педагогічна занедбаність, а не вроджено-спадкові фактори, анатомо-фізіологічні порушення роботи центральної нервової системи.
Однією з причин є відсутність якісного, змістовного спілкування з дорослими, яке було б адекватно для дітей, які виховуються в дитячому будинку.
Проблеми емоційно-вольового розвитку вихованців
Найбільші труднощі та відхилення від нормального становлення особистості вихованців дитячих будинків відзначаються всіма дослідниками в емоційно-вольовій сфері: в порушенні соціальної взаємодії, невпевненості в собі, зниження самоорганізованості, цілеспрямованості, недостатньому розвитку самостійності ("сили особистості"), неадекватною самооцінки, невпевненості в собі , нездатності вибудувати нормальні взаємини з оточуючими, аж до повної відсутності тенденції до співпраці.
Порушення подібного роду проявляються найчастіше в підвищеній тривожності, емоційної напруженості, психічному стомленні, емоційному стресі, підвищеній чутливості до різного роду перешкодам, неготовність долати труднощі, зниженні потреб у досягненнях і успіху, підвищеної агресивності, недовірливості, запальності, нестриманості, надмірної імпульсивної активності, емоційної холодності, відхід у себе, порушенні емоційних контактів з оточуючими, наростанні пасивності, депресії і т.д.
Неповнота емоційного життя у сирітських закладах викликає у дитини в старшому віці різні психічні розлади і порушення соціальної адаптації: у одних це тенденція до зниження активності, що веде до апатії і більшого інтересу до речей, ніж до людей; в інших - гіперактивність з відходом у асоціальну і кримінальну діяльність; у багатьох спостерігається тенденція вести себе зухвало в суспільстві, намагаючись привернути до себе увагу при невмінні створювати міцні емоційні прив'язаності.
Подібні порушення пояснюються всім попереднім розвитком дітей, а також умовами перебування вихованців у закладах закритого типу. Значна частина дітей надходить в дитячі будинки з будинків дитини, де вони виховувалися до трьох, іноді до чотирьох років.
Установи, де вихованням вають діти раннього віку, як відомо, несуть в своїй системі умови для розвитку госпіталізму. Результати досліджень, проведених академіком В.С. Мухіної (100), свідчать: вихованці будинків дитини аутичних, у них слабо виражена потреба до спілкування, спостерігається загальна затримка розвитку.
Ці діти часто відстають в мовному розвитку, не вміють грати, не вміють спілкуватися. У свої перші роки життя вони відрізняються не властивою дитинству пасивністю. Позбавлений з народження самого головного для нього - материнської любові і ласки, а в умовах закритого установи - можливості нормального спілкування з дорослими, у віці 6 - 8 місяців дитина втрачає вроджений потенціал до розвитку, стає пасивним. Умови виховання в закритих установах задають дитині пасивну тенденцію в поведінці.
З іншого боку, у дитини з'являється величезна кількість непотрібних і непродуктивних для розвитку рухових форм, виникає величезна кількість так званих тупикових рухів: дитина розгойдується, смокче пальці, губу, відтворює один і той же дію без видимого сенсу.
Дитина, що росте в умовах закладів інтернатного типу, як правило, не освоює навички продуктивного спілкування. Його контакти поверхневі, нервозні і передчасні: він одночасно домагається уваги і відкидає його, переходячи на агресію чи пасивне відчуження. Маючи потребу в любові та уваги, він не вміє поводитися таким чином, щоб з ним спілкувалися відповідно до цієї потребою.
Відчуженість, емоційна холодність, невміння емоційно спілкуватися, відсутність навичок спілкування - ось далеко не повний перелік відхилень у розвитку.
У дітей в дитячих будинках яскраво проявляється так званий емоційний голод: вони легко вступають в контакт з будь-якою людиною, яка приходить в установу.
Однак спільної діяльності, грі, внеситуативно спілкуванню, бесіді з дорослими діти воліють безпосередній фізичний контакт: забратися на коліна, обійняти, погладити по голові, притиснутися, взяти за руку - це своєрідна форма ситуативно-особистісного спілкування, в якій засоби спілкування (навіть включаючи мову , хоч і бідну за змістом і лексико-граматичному складу) не відповідають мотивам і потребам.
Ділові контакти з дорослими виникають пізно і здійснюються в примітивній формі. Діти з цікавістю можуть спостерігати за ігровими діями дорослого, виконувати його вказівки, охоче приймати всі пропозиції, але включитися в гру, бути її рівноправними і активними учасниками діти не можуть.
Активність у співпраці, прагнення і здатність щось робити разом з дорослим у дітей не виникає. Спроба дорослого аргументувати привабливість спільної гри, діяльності може викликати раптове відчуження, демонстрацію показного байдужості, що представляє варіант захисного поведінки, яке маскує переляк, невпевненість в собі і т. п. Дитина не вміє себе проявити в спілкуванні. Його ніхто не розвивав в плані емоційної культури та культури спілкування. Емоції є найважливішим компонентом у цілісній картині поведінки дитини дошкільного та молодшого шкільного віку, його діяльності, ставлення до світу, оточуючим людям і самому собі.
Специфічні умови життя в установі інтернатного типу, емоційна депривація порушують психічний розвиток дитини, спотворюють його емоційну сферу. Е.А.Мінкова перераховує своєрідні риси емоційного портрета вихованця дитячого будинку:
знижений фон настрою; бідна гамма емоцій, одноманітність емоційно-експресивних засобів спілкування;
схильність до швидкої зміни настрою; одноманітність і стереотипність емоційних проявів;
емоційна поверховість; неадекватні форми
емоційного реагування на схвалення та зауваження (від пасивності та байдужості до агресивності і ворожості);
підвищена схильність до страхів, тривожності і неспокою;
Основна спрямованість позитивних емоцій - отримання все нових і нових задоволень; нерозуміння емоційного стану іншої людини; надмірна імпульсивність, афективна вибуховість (діти до шести-семи років не опановують поведінкою, знаходяться у владі афекту) і т.д.
Часто у дітей дошкільного віку рухова расторможенность і підвищена збудливість поєднуються з по-височини истощаемостью, соціально-вольової нестійкістю, підвищеною стомлюваністю, дратівливістю (так званий церебрастенический синдром). Це говорить про те, що причинами емоційної незрілості і відхилень в емоційному розвитку є не тільки психічна, соціальна, емоційна депривації, але і спадкова (спадкова обтяженість нервово-психічної паталогией) і вроджена (наприклад, органічне ураження центральної нервової системи в період внутрішньоутробного розвитку) патологія.