Предмет навчальної дисципліни

Обєктом наукового вивчення історії вчень про державу та право є не держава і право як соціальні інституції, а форми їх теоретичного пізнання й осмислення – ідеї, концепції, теорії, доктрини. Вони в логічно-поняттєвій формі відображають історичний процес глибокого пізнання державно-правових явищ і позначаються загальним терміном «учення» («вчення»). Кожне з них має порівняно сталу структуру, а саме – програмні й оцінні засади (політична оцінка держави та права, визначення їхніх мети й завдань, відображення інтересів та ідеалів певних соціальних груп, їхнього ставлення до держави та права).

Предметом історії політичних і правових вчень є теоретично обґрунтовані й концептуально виважені знання людства про державу і право в їхньому історичному розвиткові.

Місце навчальної дисципліни в структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми підготовки фахівця за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем. Нормативна навчальна дисципліна “Історія політичних і правових вчень” є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Міжнародне право». Вона тісно пов’язана з дисциплінами: соціально-гуманітарними (історією України, історією суспільної думки, історією мистецтв), теорією держави і права, історією держави та права зарубіжних країн, а також із галузевими юридичними дисциплінами (адміністративним, кримінальним, цивільним, конституційним і земельним правом).

Вимоги до знань та вмінь Студенти повинні знати:

на понятійному рівні основні етапи та тенденції зародження й розвитку найбільш загальних і провідних закономірностей виникнення вчень про державу та право у працях мислителів, філософів, державних діячів їх зміст які, як відомо, якраз і складають предмет даної науки;

на функціональному рівні зміст новітніх наукових ідей щодо минулих і сучасних державно-правових явищ; нові підходи і методи, досягнення інших наук, особливості нових зв’язків та властивостей вказаних явищ;

на практично-творчому рівні сформувати вимоги, які ставляться до юриста – дипломата, керівника, юриста-педагога, одним словом, спеціаліста, адже юрист-практик, якщо він прагне й повинен чинити законно, має бути логіком, навіть “формалістом” – хоча б у позитивному, соціально корисному сенсі цього поняття.

Студенти повинні вміти:

на репродуктивному рівні реалізувати вимоги держави щодо формування у дипломатів, юристів, керівників високої професійної культури; виробляти в себе позитивні риси і якості, які пропагують загальнолюдські цінності; давати сучасну характеристику державно-правових явищ;

на евристичному рівні застосовувати так званий персоналістичний підхід, використовувати потребовий підхід (тобто, це - інтерпретація й оцінка державно-правових явищ як інструментів, важелів, засобів задоволення потреб людини, соціальних спільнот, суспільства в цілому);

на творчому рівні використовувати свої внутрішні позитивні якості у підвищені ефективності професійної діяльності, досліджувати актуальні питання юридичної практики; давати об’єктивні оцінки та оцінки сучасного стану розвитку української державності і права, з метою відповідності їх високим вимогам конституціалізму, демократизму, міжнародно-правовим стандартам забезпечення прав людини і громадянина.

Система контролю знань та умови складання заліку:

Контроль знань здійснюється за модульно-рейтинговою системою.

Навчальна дисципліна “Історія політичних і правових вчень” складається з двох змістових модулів (ЗМ1, ЗМ2):

- історія політичних і правових вчень стародавнього світу та середніх віків;

- історія політичних і правових вчень нового і новітнього часу.

Максимальна кількість балів, які студент може отримати за ЗМ1– 50, за ЗМ2 – 50.

Оскільки формою контролю дисципліни є залік, то оцінювання знань студентів здійснюється шляхом поточного (модульного ЗМ1, ЗМ2) контролю, а підсумковий результат роботи студента впродовж семестру оцінюється за 100-бальною шкалою і розраховується за формулою:

підсумкова оцінка = ЗМ1(Оцінка в балах) + ЗМ2(Оцінка в балах)

Параметри	Змістовий Модуль 1 (ЗМ1)	Змістовий Модуль 2 (ЗМ2)	Разом (підсумкова оцінка)
Оцінка в балах	50	50	100 (50+50)

Поточний контроль включає в себе такі форми роботи та порядок їх оцінювання :

• усна відповідь – до 24 бал (до 3 балів на кожному семінарському занятті);

• доповнення – до 16 балів (до 1-2 бали на кожному семінарському занятті);

• виконання домашніх індивідуальних завдань – до 20 балів (до 2 балів за кожне з домашніх індивідуальних завдань);

• виконання завдань проміжного залікового модуля – до 40 балів ( до 20 балів за кожну модульну контрольну роботу), проводиться на останньому семінарському занятті змістового модуля.

У випадку відсутності студента на лекції або семінарському занятті він зобов’язаний відпрацювати пропущене заняття через усне опитування в позааудиторний час (час консультацій викладача) або відпрацювати пропущене заняття шляхом написання реферату на тему, задану викладачем (але не більше половини від загальної кількості лекцій та семінарських занять). Невідпрацьовані заняття вважаються незданими і за них не нараховується оцінка в балах.

Шкала оцінювання

За 100-бальною шкалою	Оцінка за національною шкалою
60 - 100	зараховано
1 – 59	незараховано

Якщо студент отримав підсумкову оцінку з дисципліни від 1 до 59 балів, йому виставляється за національною шкалою оцінка „незараховано”.

Якщо впродовж семестру студент не з’являвся на заняття (незалежно від причин) або не має модульних оцінок, у відповідних графах екзаменаційної відомості виставляються нулі „0”, а у графі заліку– відмітка „незараховано”.