AktyalniProblemy-2010

190	Plant Ecology and Phytosociology

всеми древесными породами, поэтому в рядах наблюдений имеются определённые пробелы и выпадения фенофаз. Для анализа климатических изменений использовались материалы гидрометеорологических станций Республиканского центра радиологического и климатического контроля и мониторинга (РЦРКМ).

Наблюдаемые в последние десятилетия климатические изменения в природе Беларуси вызвали весьма значительную, но неоднозначную реакцию биотических элементов экосистемы. Зима и весна стали теплее, сместились сроки наступления весенних, осенних и зимних явлений. К примеру, продолжительность безморозного периода увеличилась, а число дней с устойчивым снежным покровом уменьшилось. Эти процессы оказали существенное влияние на растительность республики, которое выразилось в смещении сроков наступления тех или иных фенологических фаз у древесных и кустарничковых растений. Однако фенологические реакции разных видов растений на изменение климатического режима оказались неоднозначными. Наряду с отчетливым смещением средних дат у одних видов, у других они остались неизменными. Несмотря на рост продолжительности безморозного периода в результате более позднего наступления первых и более ранних сроков последних заморозков, вегетационный период у отдельных видов не увеличился, а имеет тенденцию к уменьшению.

Обобщая полученные данные о сроках наступления фенофаз древесных и кустарниковых пород, можно сделать вывод, что происходят значительные изменения в периоде их вегетации, которые в будущем могут существенно повлиять на состояние лесов.

Вплив абіотичних факторів на осмотичний потенціал кленів

ГОЛИКОВА М.М.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара пр. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, Україна 49010

e-mail: [e-mail]

Клени досить широко використовуються на урбанізованих територіях для покращення санітарно-гігієнічного стану навколишнього середовища. В умовах Степового Придніпров’я, крім антропогенного фактора, лімітуючим при інтродукції виступає ще й гідрокліматичний фактор. Так, континентальність клімату обмежує видовий склад рослин, що можуть бути використані для озеленення. Фізіологічні дослідження дозволяють виявити найбільш екологічно пластичні види, що здатні адаптуватися в нових умовах зростання. Зміна показників водного балансу рослин є неспецифічною адаптивною реакцією на стрес (Илькун, 1978).

У роботі було досліджено осмотичний потенціал чотирьох видів кленів

(A. platanoides, A. pseudoplatanus, A. saccharinum, A. negundo). Контрольні види зро-

стають на умовно чистій території ботанічного саду ДНУ ім. О. Гончара, дослідні – на промисловій ділянці поблизу теплової електростанції, де сума річних викидів, у тому числі твердих речовин, окислів азоту та сірки, складає більше 80 тис. т/рік (Екопаспорт, 2008).

За результатами досліджень виявлена чітка тенденція до підвищення осмотичного потенціалу в тканинах рослин, що зростають на території ТЕС. У порівнянні з

Екологія рослин та фітоценологія

191

контрольними видами цей показник зростав у різних видів на 6-43 %. Найбільший осмотичний потенціал спостерігався у A. saccharinum, який незначно зростав під впливом полютантів (на 6 %). Показники становили 0,85 М та 0,90 М відповідно. Це вказує на наявність великої кількості осмотично активних речовин у клітинах, а відповідно, і зв’язаної води (Сенчишина, 2005). Це є передумовою стійкості до стресових гідротермічних факторів та техногенного навантаження (Лихолат,1998, Thomas, 1990). Найбільше осмотичний потенціал у дослідних видів у порівнянні з контрольними зріс у A. pseudoplatanus (на 43 %): від 0,56 М на території ботанічного саду до 0,80 М на промисловій території. Це вказує на кращу адаптивність параметрів водного режиму цього виду до викидів окислів сірки та азоту. Інші досліджувані види також показують достатнє зростання осмотичного потенціалу за умов забруднення (на 30 %). За даними досліджень усі види, окрім A. negundo, є високо чи достатньо стійкими в умовах степової зони та техногенного навантаження. Але відомо, що A. negundo має високу насіннєву продуктивність і здатен до самостійного розмноження, тобто може давати самосів, самовідтворюватися і навіть збільшувати площу свого розповсюдження за рахунок місцевих видів. Це характеризує вид, як високостійкий, не зважаючи на недостатню сформованість адаптаційних механізмів окремо взятої рослини (Трулевич, 1991).

Загалом можна зробити висновок, що усі досліджувані види є добре пристосованими до умов зростання у промисловому центрі з техногенним та гідротермічним напруженням. Адаптивним механізмом є зростання осмотичного потенціалу за умов дії полютантів.

ЛІТЕРАТУРА

Илькун Г.М. Загрязнители атмосферы и растения. – Киев: Наук. думка, 1978. – 246 с. Лихолат Ю.В. Еколого-фізіологічні особливості багаторічних дерноутворюючих зла-

ків техногенних територій. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 1998. – 188 с.

Сенчишина І. Характеристика водного обміну у представників роду Acer L. // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. – 2005. – Вип. 40. – С. 166-173.

Трулевич И.В. Эколого-фитоценотические основы интродукции растений. – М.: Наука, 1991. – 215 с.

ЭкологическийпаспортДнепропетровскойобласти2008 г// http://www.menr.gov.ua. – 130 с. Thomas H. Osmotic adjustment in Lolium perenne; its heritability and the nature of solute

accumulation // Annals of Botany. – 1990. – 66. – P. 521-530.

Использование метода фитоиндикации при определении экологического состояния озер Национального парка «Браславские озера»

ГРИЩЕНКОВА Н.Д.

Белорусский государственный университет, НИЛ озероведения пр. Независимости, 4, г. Минск, 220050, Беларусь

e-mail: [e-mail]

Фитоиндикация является одним из практических использований различных признаков и свойств отдельных растений или растительных сообществ (фитоценозов). Данный метод был применен для качественной и количественной характеристики

192	Plant Ecology and Phytosociology

экологического состояния озер Богинское, Южный Волос, Дривяты и Снуды, расположенных в пределах Национального парка «Браславские озера» на северо-западе Беларуси на территории Белорусского Поозерья. Анализ полученных данных позволяет представить следующие результаты.

Так, незначительное развитие рясковых в исследуемых озерах свидетельствует о благополучии в их водных экосистемах. Невысокий показатель обилия

Lemna trisulca L., L. minor L., Spirodela polyrhiza (L.) Schleid. говорит о бедности водной среды биогенными веществами и, следовательно, малой степени эвтрофикации и загрязнения водоемов промышленными и сельскохозяйственными стоками. Локальное интенсивное развитие рясковых, нитчатых водорослей и узколистных рдестов может указывать на места поступления биогенных веществ в водоемы с водосборной площади.

О незначительном антропогенном воздействии на рассматриваемые водные экосистемы также свидетельствует слабое развитие Sagittaria sagittifolia L., Alisma plantago-aquatica L. В то же время интенсивное развитие таких погруженных расте-

ний, как Elodea canadensis Michx. (Южный Волос, Снуды), Stratiotes aloides L. (Бо-

гинское) и Ceratophullus demersum L. (Южный Волос, Снуды) может косвенно указывать на нарушение экологического состояния и устойчивости экосистем перечисленных озер.

Наличие таких противоречий в определении степени эвтрофикации методом фитоиндикации обусловлено тем, что высшая водная растительность более консервативна, чем сообщества фито- и зоопланктона и бентоса, поэтому показателем изменения качества воды служат изменения в видовом составе, проективном покрытии зарослей макрофитов и в их фитомассе за длительный период. Трудность выявления видов-индикаторов у водных растений связана еще и с тем, что недостаточно сведений об экологии и физиологии многих видов водных растений.

Сапробиологическая оценка состояния озер по высшим водным растениям показала, что произрастание олигосапробного (Potamogeton lucens L.) и олиго-β- мезосапробного вида (Fontinalis sp.) в озерах Снуды и Ю. Волос указывает на чистоту водной среды этих озер. Наиболее интенсивное развитие в озерах получили β-

мезосапробные виды: Elodea canadensis, Potamogeton natans L., P. pectinatus L., Nuphar lutea (L.) Smith, Ceratophullus demersum, Batrachium circinatum (Sibth.) Spach. α-мезосапроб – Potamogeton perfoliatus L. – в силу своей способности произрастать в водах различной степени загрязненности, получил широкое распространение во всех озерах.

Расчет индекса сапробности Пантле-Букка (в модификации Сладечека) позволил установить качество озерных вод и степень загрязнения водоемов органическими веществами. Полученные показатели варьируют от 1,85 для оз. Дривяты до 2,00 для оз. Ю. Волос. Таким образом, воды исследуемых озер могут быть отнесены к классу умеренно загрязненных и разряду достаточно чистых.

Екологія рослин та фітоценологія

193

Особливості впливу листкового опаду Populus tremula L. на Leptospira interrogans в умовах перезволожених біотопів

ГУЛАЙ О.В., ГУЛАЙ В.В.

Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка вул. Шевченка 1, м. Кіровоград, 25006, Україна

e-mail: [e-mail]

Фізіологічно активні речовини, що вилуговуються з відмерлих вегетативних органів рослин є одним з засобів взаємодії рослин. Значну біомасу з опалих частин рослини становлять листки, в найбільшій мірі це спостерігається у деревно – чагарникових видів. Вплив речовин, що були накопиченні у листковій масі і які в наслідок вилуговування потрапляють у довкілля, проявляється у топічному типі впливу на компоненти фітоценозу. Про те вивільненні речовини здатні впливати не тільки на рослинність, а й на мікроорганізми. Особливий практичний інтерес становлять взаємозв’язки та кількісна оцінка взаємодії між фоновими видами рослин та патогенними мікроорганізмами. У якості об’єктів наших експериментів були використані осика

(Populus tremula L.) та патогенні спірохети (Leptospira interrogans).

Вивчали in vitro алелопатичний вплив опалого листя P. tremula на культури спірохет L. interrogans серовару Icterohaemorrhagiae. Витяжки з опаду проводили за методом одержання водних розчинів (Гродзінський, 1973), а потім фільтрували через бактеріальний фільтр Зейтца. У зв’язку з тим, що у природних стаціях постійних концентрацій фізіологічно активних речовин не існує, і з метою можливості порівняння результатів експерименту – готували наступні розведення 1:10, 1:100, 1:1000 та 1:10000. Для цього у дослідні пробірки вносили 0,4 мл водних витяжок з опалого листя відповідного розведення та 0,1 мл культур лептоспір. У якості контролю – аналогічні співвідношення дистильованої води та культур. Експозиція – 24 години при температурі + 20…22 ºC. Щільність спірохет у зразках визначали методом прямого підрахунку у відомому об’ємі (Самострельський, 1966).

Розрахунок одержаних результатів проводився за загальноприйнятими статистичними методиками. Для виявлення достовірності середніх значень використовували коефіцієнт Стьюдента (t) (Брандт, 2003). Аналіз даних виявив, що при розведенні 1:10 різниця щільності спірохет у контрольному та дослідних зразках була недостовірною (t=1,38). Зі збільшенням розведення до 1:100 відмічався слабкий негативний вплив (різниця щільності спірохет між дослідним та контрольними зразками становила 17,53% при t=2,58). Аналіз експериментальних розведень 1:1000 та 1:10000 встановив помірну ступінь пригнічення (27,32% при t=5,25 та 35,05% при t=7,23) (Гулай, 2004).

Таким чином, продукти розкладу листкового опаду P. tremula виявляють виражений негативний вплив in vitro на культури патогенних лептоспір сировару Icterohaemorrhagiae. Ступінь цього впливу залежить від концентрації біологічно активних речовин в середовищі. Між рослинами P. tremula та патогенними лептоспірами в природних умовах можуть встановлюватися екологічні взаємодії топічного типу.

ЛІТЕРАТУРА

Гродзінський А.М. Основи хімічної взаємодії рослин. – К.: Наук. думка, 1973. – С. 35-37.

194	Plant Ecology and Phytosociology

Гулай О.В. Вивчення біоценотичних зв’язків лептоспір з водними рослинами: методичні рекомендації. – Дніпропетровськ: ВФК «Оксамит – Прес», 2004. – 14 с.

Самострельський А.Ю. Метод прямого счёта лептоспир в определённом объёме // Ла-

бораторное дело. – 1966. – № 2. – С. 105-108.

Урбах В.Ю. Биометрические методы. – М.: Наука, 1964. – 415 с.

Закономерности восстановительно-возрастной динамики древостоев на неиспользуемых сельскохозяйственных угодьях в южной тайге

ГУЛЬБЕ А.Я.

Учреждение Российской академии наук Институт лесоведения РАН, лаборатория лесоводства и биологической продуктивности ул. Советская, 21, с. Успенское, Одинцовский р-н, Московская обл., 143030, Россия

e-mail: [e-mail]

С начала 90-х годов XX века в Российской Федерации значительно увеличилась площадь заброшенных сельскохозяйственных земель. В настоящее время она составляет более 55 млн. га, или 33 % от площади всех сельскохозяйственных угодий. На освободившихся территориях в условиях южной тайги естественным путём восстанавливаются лесные фитоценозы.

По данным многолетних стационарных исследований установлены закономерности возрастной динамики структуры, роста, надземной фитомассы и годичной продукции древостоев и выявлена специфика формирования молодняков в условиях залежи в южной тайге.

Установлено, что заселение залежей древесной растительностью происходит в течение первых двух лет после прекращения обработки почвы. Успешному семенному возобновлению древесных пород способствуют лучшие (по сравнению с лесными почвами) свойства пахотного горизонта, отсутствие развитого напочвенного покрова в период поселения древесной растительности, наличие источников обсеменения. На начальных этапах восстановительной сукцессии приоритет принадлежит мягколиственным породам, в основном берёзе повислой (Betula pendula Roth). Ольха серая (Alnus incana (L.) Moench) поселяется на пониженных элементах рельефа, приуроченных к источникам её семян по границе пашни.

Популяции мягколиственных древесных пород характеризуются большой начальной плотностью заселения залежи (до 2162,7 тыс. шт.·га-1) и интенсивным естественным изреживанием древостоев. На начальном этапе формирования древостои берёзы и ольхи серой имеют высокие темпы роста в высоту (до 94-123 см·год-1) и по объёму стволов (до 17-26 м3·га-1·год-1). По всем показателям роста сероольшаники превосходят березняки.

Мягколиственные древостои на залежи характеризуются быстрыми темпами накопления фитомассы и уже к 7-10-летнему возрасту накапливают 34-54 т·га-1 надземной фитомассы, причём ольшаники превосходят березняки в 1,5 раза. Для молодняков мягколиственных пород характерно интенсивное увеличение годичной

Екологія рослин та фітоценологія

195

продукции древостоя и его отдельных фракций. Максимальных значений годичной продукции (10-12 т·га-1·год-1) семенные березняки и ольшаники достигают в возрасте 9 лет, березняки порослевого происхождения – в 4 года.

Молодняки мягколиственных пород, формирующиеся на залежах в южнотаёжной подзоне Европейской части России, являются высокопродуктивными функциональными ценозами и по показателям надземной фитомассы и годичной продукции не только сопоставимы с искусственными хвойными древостоями, но и могут их превосходить. Результаты исследований могут использоваться для прогноза лесообразовательного процесса на залежи, определения роли молодняков в углеродном цикле лесных экосистем, обоснования системы лесоводственных мероприятий, направленной на выращивание высокопродуктивных древостоев на залежи с учётом целевого назначения лесов и региональных особенностей социально-экономических условий.

Работа выполнена при поддержке гранта РФФИ № 09-04-01199а и гранта Президента РФ для государственной поддержки ведущей научной школы РФ НШ6959.2010.4.

Растительные сообщества побережий искусственных водоемов Воронежской области

ДАВЫДОВА Н.С.

Ботанический сад им. проф. Б.М. Козо-Полянского Воронежского государственного университета ул. Ботаническая, 1, г. Воронеж, 394068, Россия

e-mail: [e-mail]

Создание прудов и водохранилищ является одним из основных путей решения проблемы благоустройства территорий и повышения водообеспеченности населения. В условиях дефицита водных ресурсов на территории Воронежской области к настоящему времени создано и функционирует около 1600 прудов. На искусственных водных объектах и в зоне их гидрогенного воздействия формируются 4 типа биотопов: 1 – водный, 2 – прибрежноводный, 3 – переходный, 4 – плакорный. Увеличение ландшафтного разнообразия под влиянием водоема способствует возрастанию богатства и разнообразия видов растений и их сообществ, и распространению вселенцев.

Биотопы на плакоре характеризуются зональными условиями среды и не испытывают воздействия водоема. В исследованиях они используются в качестве фоновых для сопоставления с остальными биотопами. Растительность плакоров представлена разнотравнодерновиннозлаковыми сообществами, в том числе: разно- травно-мятликово-типчаковыми, шалфеево-мятликовыми, люцерново-мятликовыми; злаковыми, кострово-овсянницево-вьюнковыми; полукустарничково-злаковыми и разнотравными. На нарушенных местообитаниях: полынно-тысячелистниково- типчаковыми, полынно-тысячелистниковыми, мятликово-бодяково-клеверовыми. Проективное покрытие сообществ изменяется от 100 до 40 %, видовая насыщенность колеблется от 24 до14 видов на 100 м2.

196	Plant Ecology and Phytosociology

Биотопы склонов (переходные) имеют дополнительное увлажнение в связи с особенностью микроклиматического воздействия водоема. Здесь формируются растительные сообщества с участием мезофильных видов, присутствуют сорные виды. Встречены сообщества: наземновейниково-бодяковое, лебедово-циклахеновое, клеверовое, пырейное, щавелевое, мятликово-клеверовое. Общее проективное покрытие в этих сообществах колеблется от 100 до 40 %, видовая насыщенность изменяется от 16 до 4 видов.

Прибрежноводные биотопы располагаются в зоне подтопления и периодического заливания. Здесь представлены сообщества, в которых доминируют виды из экологической группы гидрофитов и мезофитов: мать-и-мачехово-хвощево-ивовое, вербейниково-зюзниковое, меозотоново-клеверово-осотовое, трехраздельночередовое, бодяковое, повойниковое, крапивно-осоковое, тростниково-осоковое, чередово- клубнекамышево-дурнишниковое. Общее проективное покрытие изменяется в более широком диапазоне – от 100 до 30 %. Видовая насыщенность сообществ максимальная – 28 до 10 на 100 м2, т.к. здесь компенсирован лимитирующий водный фактор и присутствуют как наземные виды, переносящие заливание, так и водные растения, имеющие наземные формы.

Водный биотоп мелководий до глубины 1,5-2 м – область распространения сообществ гидрофитов. Для этих биотопов характерны горцевое, клубнекамышевосусаковое, клубнекамышевое тростниковое, озернокамышевое, рогозовотростниковое, рогозовое, сусаково-рогозовое, сусаковое. Общее проективное покрытие в сообществах изменяется от 80 до 30 %. Видовое богатство самое низкое – до 5-6 видов, часто распространены моноценозы.

Выводы: Топо-экологический гидрогенный ряд от плакора к искусственному водоему включает четыре биотопа, в которых усиливается роль водного фактора. В этом же направлении происходит замещение доминантов разной экологии: ксерофильныеÆ мезофильныеÆ гигрофильные Æ гидрофильные. Общее проективное покрытие и видовая насыщенность максимальны в переходном прибрежноводном биотопе и минимальны в водном. В составе сообществ побережий встречены виды,

являющиеся карантинными (Cyclachaena xanthiifolia, Ambrosia artemisiifolia, A. trifida) и распространяемые водой Xanthium albinum, Bidens frondosa.

Життєві форми та ценотичні особливості дикорослих представників родини бобових (Fabaceae), поширених в Київській області

ДАНЧЕНКО Н.В.

Інститут агроекології НААНУ вул. Метрологічна, 12, 03143, м. Київ, Україна e-mail: [e-mail]

Національним багатством України є її біологічне різномаїття, яке забезпечує існування як окремих рослин, так і їх угруповань, формує середовище життєдіяльності організмів. Значну долю нашої флори складають види родини Fabaceae, чисельність яких в Україні біля 60 родів і 250 видів (Флора …, 1957). Різноманітність видів цієї

Екологія рослин та фітоценологія

197

родини визначає перспективність пошуків нових високопродуктивних кормових рослин для введення в культуру і селекційний процес. У зв’язку з цим важливе наукове і практичне значення має уточнення видового складу, географічного поширення, приуроченості до грунтів, життєвих форм (Собко, Мордатенко, 2004). Шляхом мар- шрутно-експедиційних та камеральних досліджень виявлено видовий склад дикорослих представників родини Fabaceae поширених у Київській області. Видовий склад налічує 69 видів, що належать до 17 родів (Программа …, 1966; Собко, Мордатенко, 2004).

Рід Genista L. представлений двома видами: G. germanica L., G. tinctoria L. Рід

Sarothamnus Wimm представлений одним видом: S. scoparius L. Рід Chamaecytisus

Link представлений шістьма видами: Ch. austriacus (L.) Link, Ch. albus (Hacq.) Rothm.,

Ch. borysthenicus (Grun.) Klósková, Ch. lindemannii (V. Krecz.) Klósková, Ch. ruthenicus

(Fisch. ex Wołosczc.) Klósková, Ch. zingeri (Nenuk.) Klósková. Рід Lembotropis Grised

представлений одним видом: L. nigricans (L.) Griseb. Рід Ononis L. представлений двома видами: O. arvensis L., O. spinosa L. Рід Medicago L. представлений чотирма видами: M. minima (L.) Bartalini, M. lupilina L., M. romanica Prod., M. falcata L. Рід

Melilotus Hill представлений чотирма видами: M. dentatus (Waldst. et Kit.) Pers.,

M. officinalis (L.) Pаll., M. albus Medik, M. wolgicus Poir. Рід Trifolium L. представлений тринадцятьма видами: T. lupinaster L., T. spadiceum L., T. dubium Sibth., T. aureum Poll, T. campestre Schreb., T. fragiferum L., T. montanum L., T. repens L., Т. elegans Savi, T. arvense L., T. alpestre L., T. medium L., T. pretense L.. Рід Anthyllis L. представлений одним видом: A. macrocephala Wend. Рід Lotus L. представлений одним видом:

L. ucrainicus Klok. Рід Tetragonolobus L. представлений одним видом: T. maritimus (L.) Roth. Рід Galega L. представлений одним видом: G. officinalis L. Рід Caragana Fabr представлений одним видом: C. frutex (L.) K. Koch. Рід Astragalus L. представлений десятьма видами: A. sulcatus L., A. pubiflorus DC., A. cicer L., A. dasyanthus Pall., A. galegiformis L., A. glycyphyllos L., A. varius S.G. Gmel., A. asper Jacq., A. onobrychis L., A. arenarius L. Рід Coronilla L. представлений одним видом: C. varia L. Рід Vicia L.

представлений тринадцятьма видами: V. sepium L., V. pilosa Bieb., V. angustifolia L.,

V. dumetorum L., V. pisiformis L., V. sylvatica L., V. cassubica L., V. picta Fisch. et May., V. villosa Roth, V. cracca L., V. tenuifolia Roth, V. hirsuta (L.) S.F. Gray, V. tetrasperma (L.) Schreb. Рід Lathyrus L. представлений сімома видами: L. sylvestris L., L. pratensis L., L. tuberosus L., L. pisiformis L., L. palustris L., L. niger (L.) Bernh., L. vernus (L.) Bernh.

Внаслідок проведеного аналізу дикорослих бобових рослин Київської області було виявлено 69 видів з 17 родів, при цьому встановили, що серед представників родини переважають багаторічники – 58 %, кущі складають – 17 %, однорічники – 13 %, дворічники – 12 %. Переважна більшість багаторічників зустрічається на луках, сухих схилах, узліссях, рідше – в чагарниках; кущі частіше всього зустрічаються в лісах, по узліссях; однорічні і дворічні рослини – на схилах, узліссях, по краях доріг, чагарниках. Враховуючи природне поширення представників родини, наприклад, види роду Genista, слід рекомендувати для закріплення сухих степових схилів з метою попередження ерозії ґрунтів, види роду Chamaecytisus Link – для закріплення піщаних берегів річок, а види, що мають лікарське значення - для створення буферних зон біля заказників і заповідників.

198	Plant Ecology and Phytosociology

ЛІТЕРАТУРА

Программа и методика биоценологических исследований / Под ред. Н.В. Дылиса. –

М.: Наука, 1966. – 334 с.

Собко В.Г., Мордатенко Л.П. Визначник рослин Київської області. – К.: Фітосоціо-

центр, 2004. – 374 с.

Флора УРСР. Т. 6. – К.: Видавництво Академії наук РСР, 1957.

Накопичення основних дозоутворюючих радіонуклідів вищою водною рослинністю в прісноводних екосистемах (аналіз літератури)

ДВОРНИК Н.В.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, факультет екології та біотехнології вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, м. Київ, 03041, Україна

e-mail: [e-mail]

Випробування ядерної зброї, експлуатація підприємств атомної енергетики і, особливо, аварія на Чорнобильській АЕС загострили проблему радіонуклідного забруднення довкілля, зокрема прісноводних екосистем. Необхідність виявлення закономірностей поведінки основних дозоутворюючих радіонуклідів у водних екосистемах і їхньої дії на водні організми має першочергове значення для вирішення проблем радіаційного захисту людини і навколишнього середовища за умов техногенезу, що посилюється.

Багато водних рослин здатні концентрувати радіонукліди в життєво важливих органах і тканинах у великих кількостях. З одного боку це впливає на міграцію і розподіл радіонуклідів у водних екосистемах, а з іншого – може призводити до істотного збільшення дозових навантажень на водні організми за рахунок внутрішнього опромінювання (Кутлахмедов, Корогодін, Кольтовер, 2003).

Вищі водні рослини (макрофіти) та водорості відносяться до автотрофних гідробіонтів і є одним з домінуючих за біомасою компонентів прісноводих екосистем. Їм притаманний високий продукційний потенціал і здатність активно накопичувати радіоактивні речовини. Займаючи в більшості прісних водойм літоральну і частково субліторальну зони, рослинні угруповання відіграють важливу роль в процесах самоочищення водних екосистем (Гудков, Деревец, Зуб, 2005).

На прикладі екосистеми оз. Глибокого в Чорнобильській зоні відчуження було показано, що більше половини загального вмісту 90Sr в гідробіонтах знаходиться у вищих водних рослинах, а кількість 137Cs в рослиннах озера становить 97 %. Подібні дослідження проводилися і для озера Далекого-1, також в зоні відчуження. Вміст радіоактивного 90Sr у вищих водних рослинах становив 46%, а 137Cs – 86 % (Гудков та ін., 2008).

Доаварійна кількість радіонуклідів у вищій водній рослинності р. Прип’ять за забрудненням 90Sr та 137Cs була в 10-15 разів меншою, ніж у післячорнобильський період. Радіоактивне забруднення природного водного середовища в результаті аварії на

Екологія рослин та фітоценологія

199

ЧАЕС призвело до збільшення радіаційного фону, накопичення радіонуклідів біотою і збільшення дозових навантажень на водні організми (Гудков та ін., 2008).

Накопичення радіонуклідів біотою обумовлене особливостями мінерального обміну всіх живих організмів, при якому надходження мікроелементів в організм відбувається значно швидше, ніж їх виведення (Кузьменко, Романенко, Деревець, 2001). Інтенсивність накопичення і міцність фіксації радіоактивних речовин в живих компонентах водойм визначається фізико-хімічною формою знаходження радіонукліда у водному середовищі, біологічними особливостями водних рослин, що населяють водойму, а також сорбційними властивостями різних компонентів (Кутлахмедов, Корогодін, Кольтовер, 2003).

Водні рослини є важливою складовою водної екосистеми, що бере активну участь в процесах міграції, накопичення і перерозподілу радіонуклідів у гідробіоценозах (Куликов, Чеботина, 1988). Накопичення радіонуклідів вищою водною рослинністю забезпечує зміни в екосистемах, які викликаються опроміненням компонентів, зумовлюють певні флуктуації її структури, і цим самим, дають матеріал для подальшого вивчення.

ЛІТЕРАТУРА

Гудков Д., Кузьменко М., Кірєєв С., Назаров О., Шевцова Н., Дзюбенко О., Каглян О.

Радіоекологічні проблеми водних екосистем зони відчуження Чорнобильської АЕС // Вісн.

НАН України. – 2008. – № 4. – С. 44-55.

Гудков Д.И., Деревец В.В, Зуб Л.Н. и др. Распределение радионуклидов по основным компонентам озерных экосистем зоны отчуждения Чернобыльской АЭС // Радиационная био-

логия. Радиоэкология. – 2005. – 45, № 3. – С. 271-280.

Кузьменко М.І., Романенко В.Д., Деревець В.В. та ін. Радіонукліди у водних екосисте-

мах України. – К., 2001. – 318 с.

Куликов Н.В., Чеботина М.Я. Радиоэкология пресноводных биосистем. – Свердловск:

УрО АН СССР, 1988. – 129 с.

Кутлахмедов Ю.О. та ін. Основи радіоекології: Навч. посіб. / Кутлахмедов Ю.О., Корогодін В.І., Кольтовер В.К.; За ред. В.П. Зотова. – К.: Вища шк., 2003. – 319 с.

Морфо-анатомічна структура листків гіркокаштана звичайного

(Aesculus hippocastanum L.), ураженого каштановою мінуючою міллю (Cameraria ohridella Deschka & Dimić)

ДЕМЧУК Т.Л., ЛІХАНОВ А.Ф., КОЛОМІЄЦЬ Ю.В., ГРИГОРЮК І.П.

Національний університет біоресурсів і природокористування України вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, 03041, Україна

e-mail: [e-mail]

Насадження гіркокаштана звичайного (Aesculus hippocastanum L.) в Україні значно уражені каштановою мінуючою міллю. Масове розмноження цього шкідника вперше було виявлено у 1984 р. в Македонії у природних каштанових лісах навколо озера Охрід (Simova-Tosic, Filov, 1985). В Україні каштанову мінуючу міль виявили в 1998 р. у Закарпатській області. У Києві вона з’явилась у 2002-2003 рр. і за короткий