AktyalniProblemy-2010

290	Plant Ecology and Phytosociology

татів досліджень по роках, значна трудомісткість. Нагальною є необхідність розробки нових, та модифікація вже відомих експрес-методів лабораторної і лабораторнопольової діагностики адаптивності та реадаптивності садових культур до умов певних макро- й мікрозон вирощування.

Перспективним у цьому сенсі є метод електропровідності у модифікації О.І. Китаєва. Цей метод останнім часом широко застосовується при оцінюванні посухостійкості плодових деревних та кущових культур (Андрусик, 2008; Тороп, 2003; Ходаківська, 2008), тоді як придатність його для вирішення аналогічних завдань на інших культурних рослинах, особливо квітниково-декоративних рослин, вивчена недостатньо. Суттєвою перевагою цієї модифікації є те, що при оцінюванні об’єкту в лабораторних умовах його цілісність порушується мінімально, а отримані результати максимально наближені до стану рослини у відкритому ґрунті. Електрометр Е 7-13, який використовується за цим методом, дозволяє здійснювати вимірювання на об’єктах у відкритому ґрунті, без відокремлення їх органів.

Стійкість рослинного організму до порушень водного режиму великою мірою залежить від внутрішньоклітинних змін, що ініціюються впливом несприятливих умов сезону вегетації. Витриваліші рослини під час посухи відрізняються меншими змінами в ході обмінних реакцій, що сприяє рівновазі їх йонного балансу, відповідно значення електропровідності їх листків є стабільнішими (Ходаківська, 2008). Актуальним питанням є визначення граничних рівнів адаптивних змін, що характеризували б ступінь стійкості об’єкту до посухи не лише в межах дослідної вибірки (тобто групи сортів чи гібридних форм), але й щодо культури в цілому.

Внаслідок своєї анатомо-морфологічної будови ірис гібридний є зручним об’єктом для відпрацювання відповідної методики дослідження змін електропровідності в рослинах різних квітниково-декоративних культур під впливом посухи. Його висока посухостійкість дає можливість чітко визначити чутливість ряду лабораторних методів та обрати найперспективніший, що дозволить прискорити оцінку посухостійкості не тільки ірису, але й інших декоративних культур.

Проведене нами порівняльне вивчення посухостійкості ірису гібридного за комплексом лабораторних методів, а саме, водним дефіцитом, оводненістю, зміною електропровідності тканин листків показало перспективність останнього стосовно чутливості до функціональних змін в дослідних об’єктах за порушення водного режиму. На основі цього методу нами розроблено методику для визначення посухостійкості перспективних для інтродукції декоративних трав’янистих рослин з різних кліматичних зон вирощування.

ЛІТЕРАТУРА

Андрусик Ю.Ю. Адаптивність сортів малини до умов правобережної підзони Західного Лісостепу України: Дис... канд. с.-г. наук. – К., 2008. – 203 с.

Методика государственного сортоиспытания сельскохозяйственных культур. Выпуск шестой (декоративные культуры). – М.: Колос, 1968. – С. 106-109.

Тороп В.В. Застосування електрометричних методів у садівництві // Проблеми моніторингу у садівництві. Під ред. А.М. Силаєвої. – К.: Аграрна наука, 2003. – С. 145-154.

Ходаківська Ю., Копань В. Визначення посухостійкості сортів груші методом електропровідності листків // Вісник Львівського національного аграрного університету: Агрономія.

– 2008. – № 12 (2). – С. 77-80.

Екологія рослин та фітоценологія

291

Проблеми відновлення рослинного покриву на проммайданчиках та відвалах Стебницького калійного заводу

(підприємства «Полімінерал»)

СЛОБОДЯН Л.З.

Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка, кафедра екології вул. Івасюка,11, м. Трускавець, 82200, Україна

e-mail: [e-mail]

Стебницький калійний завод знаходиться на території міста Стебника. Видобуток руди на Стебницькому ДГХП «Полімінерал» проводився з 1966 р. двома рудниками на відповідних шахтних полях. На даний час рудник № 1 не працює, а рудник № 2 знаходиться в стані консервації, проте залишились закинуті проммайданчики на території заводу та відвали пустої породи поблизу м. Дрогобича (4 км). Оскільки під рудниками знаходяться пустоти, то часто трапляються тріщини і навіть провалля, що є значною екологічною проблемою для регіону. Доказом цього є обвал ґрунту на відвалах біля м. Дрогобича в січні 2010 р., після якого утворилося карстове провалля.

З метою оптимізації пустуючих площ проммайданчиків і відвалів та для запобігання провалів, необхідне вивчення спонтанно сформованої рослинності на цих об’єктах. Адже рослини мають здатність своєю кореневою системою утримувати ґрунт і попереджують його зсув.

Рудеральні угруповання, які формуються на проммайданчиках та відвалах мають переривчастий характер поширення і це зумовлено різницею в умовах біотопів і впливом на них антропогенних факторів (Григора, Соломаха, 2005). Різноманітні екологічні умови зростання є причиною формування великої кількості угруповань.

На проммайданчиках найбільш поширені угруповання з домінуванням

Calamagrostis epigeios, в якому субдомінантом є Lotus corniculatus. Угруповання Tussilago farfara, де субдомінантами є Artemisia vulgaris та Daucus carota,

зустрічаються на ділянках із значним засміченням різноманітними уламками цегли, асфальту, деревини. Такі ж місцезростання притаманні угрупованню з домінуванням Cichorium intybus, де співдомінантом є Sonchus arvensis. Ділянки з помірним зволоженням характеризуються наявністю угруповань Poa pratensis із співдомінантом

Odontites vulgaris та Leontodon autumnalis із співдомінантом Plantago lanceolata. Знач-

на кількість потічків та різноманітних улоговин створює хороші умови для розвитку наступних угруповань: монодомінантного угруповання Typha angustifolia, угрупован-

ня Juncus effusus із співдомінантом Carex otrubae, Phragmites australis із співдомінантом Tripolium vulgare, монодомінантне угруповання Bolboschoenus maritimus, угруповання Juncus articulatus із співдомінантом Mentha longifolia.

Особливістю відвалів пустої породи біля м. Дрогобича є угруповання з домінуванням Salicornia europaea із співдомінантами Puccinella distans та Tripolium vulgare. Розміщені вони в нижній частині відвалів, куди стікають розчини солей, вимиті дощами з породи. Значне місце серед рослинності відвалів займають угруповання Calamagrostis epigeios із співдомінантом Cirsium arvense. На помірно зволожених рівнинних ділянках та на схилах поширені угруповання Melilotus albus із

292	Plant Ecology and Phytosociology

співдомінантом Lotus corniculatus, Stenactis annua із співдомінантом Vicia cracca, Centaurea jacea із співдомінантом Achillea millefolim. На улоговинах, що розташовані на верхівках відвалів є угруповання Typha laxmanii та Typha angustifolia.

Деревні види на цих об’єктах зустрічаються рідко: Populus tremula, Salix caprea, Salix fragilis, Juglans regia. Вони погано приживаються в даних умовах, що потрібно враховувати при рекультивації. Необхідно щоб сформувався густий травостій із спонтанної рослинності, а тоді ефективною буде висадка дерев.

ЛІТЕРАТУРА

Григора І.М., Соломаха В.А. Рослинність України (еколого-ценотичний, флористичний та географічний нарис). – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 452 с.

Порівняльна характеристика загального проективного покриття трав’яного покриву лісових і паркових фітоценозів НПП «Голосіївський»

СОБОТОВИЧ А.Л.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, кафедра дендрології та лісової селекції вул. Генерала Родимцева, 2, м. Київ, 03041, Україна

e-mail: [e-mail]

Проективне покриття – це показник, що дає уяву про значущість виду у рослинному угрупованні, включаючи його конкурентоспроможність (Григора, 2000).

Дослідження загального проективного покриття трав’яного покриву проводилися у парках-пам’ятках садово-паркового мистецтва, що витримують різне рекреаційне навантаження, – урочищі «Голосіївський ліс» і Голосіївському парку ім. М.Т. Рильського м. Києва.

У2009 р. було здійснено вивчення трав’яного покриву об’єктів дослідження

тричі за вегетаційний сезон (у травні, липні, вересні) за загальноприйнятою методикою (Григора, 2000; Сукачёв, 1931). Тимчасові пробні площі по 1 м2 закладалися рівномірно у межах постійних пробних площ у кількості від 15 до 30 шт., залежно від розмірів останніх, що коливаються від кількох сотень квадратних метрів до кількох гектарів. Постійними пробними площами обрані виділи парку і лісу з подібним складом деревостану, тобто, з близькими умовами місцезростання.

Урезультаті проведених досліджень, одержані наступні значення загального проективного покриття: у травні та липні середнє проективне покриття у лісі та парку практично однакове (42,0 % і 42,3 % та 47,4 % і 46,1 % відповідно), у вересні – у парку покриття на третину більше (21,4 %), ніж у лісі (14,5 %). Якщо не враховувати газонний (штучно створений покрив) та моховий (розвивається на газоні, через неналежний догляд за ним) покрив, що існують у парку, отримуємо такі дані: проективне покриття із видів лісового походження у парку складає у травні 28,0 %, у липні

–28,2 %, у вересні – 12,0 %.

Екологія рослин та фітоценологія

293

Отже, не враховуючи у складі проективного покриття газонний і моховий килими, у парку у травні загальне проективне покриття на 33,3 %, у липні на 40,5 %, а у вересні на 17,3 % менше, ніж у лісі.

Виявлену різницю у відсоткових значеннях можна пояснити змінами у видовому складі трав’яного покриву протягом вегетаційного періоду. Крім того, об’єкти дослідження зазнають рекреаційного навантаження різної інтенсивності. Так, у лісі вплив людини на трав’янистий покрив мінімальний, тому його проективне покриття має вищі значення, ніж у парку, де погіршений водний і повітряний режим через витоптування і ущільнення грунту.

Таким чином, результати вивчення проективного покриття трав’яного покриву дають важливу інформацію про стан фітоценозів в умовах рекреаційного впливу різного рівня.

ЛІТЕРАТУРА

Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології: Учбовий посібник. – К.: Фітосоці-

оцентр, 2000. – 240 с.

Сукачёв В.Н. Руководство к исследованию типов лесов. – М., Л.: Сельколхозгиз, 1931. – 328 с.

Статический и динамический подходы к биоиндикации на примере морфологии хвоинок сосны обыкновенной

(Pinus sylvestris L.)

СТОМАХИНА Е.Д., УЛАНСКАЯ Ю.В.

Российский университетдружбынародов, экологическийфакультет, кафедрасистемнойэкологии Подольское шоссе, д. 8/5, г. Москва, 115093, Россия

e-mail: [e-mail]

В условиях постоянного интенсивного загрязнения атмосферного воздуха крупных городов особую актуальность приобретают экспресс-методы биологической оценки состояния окружающей природной среды.

Для выявления наиболее удобных и наглядных морфологических параметров биоиндикации нами было произведено обследование состояния хвоинок в двух популяциях сосны обыкновенной (Pinus sylvestris L.) на территории Москвы. Серебряноборское лесничество (далее – СЛ) находится в самом чистом округе города, в котором нет крупных источников загрязнения атмосферного воздуха. Кузьминский лесопарк (далее – КЛ), напротив, – в одном из самых загрязненных округов с множеством предприятий. В каждом местообитании выбиралось 5 молодых сосен возрастом 10-15 лет, на которых оценивалось состояние 10 хвоинок на трех разных ветвях на приростах как 2008 (далее – I), так и 2009 (далее – II) годов (всего 150 хвоинок на каждом приросте в каждом местообитании). Измерения проводились с интервалом в 1 месяц в марте (до схода снегового покрова) и в апреле (после схода снегового покрова). Для каждой хвоинки отмечались длина, наличие и число пятен некроза, наличие усыха-

294	Plant Ecology and Phytosociology

ния. Оценивалось общее число хвоинок с заметными повреждениями и без повреждений и другие особенности.

Если такие показатели как длительность жизни хвои и средняя длина хвои являются общепризнанными в биоиндикационных исследованиях (Биологический …, 2008), то рассмотренные в настоящей работе показатели в полной мере еще не изучены.

Общеизвестное наблюдение того, что статическая оценка состояния хвоинок прироста I менее показательна, чем таковая для прироста II, в наших исследованиях подтвердилось. В целом было отмечено, что хвоя прироста II и в СЛ, и в КЛ больше подвержена хлорозам, некрозам, на ней значительнее усыхание. Однако состояние хвоинок на приросте I, рассмотренное не отдельно, а в сравнении с показателем прироста II, приводит к неожиданному наблюдению: чем более загрязнено местообитание, тем больше разность между долями неповрежденных хвоинок приростов I и II. Так в среднем для СЛ она составила 53,8 %, а для КЛ – 68,7 %.

Значимым динамическим показателем является доля хвоинок, поврежденных некрозом: если в СЛ данный показатель является абсолютно стабильным, не меняясь от марта к апрелю, то в КЛ он увеличивается от марта к апрелю вдвое.

Доля хвои с усыханием верхушки также весьма показательна: она выше в более загрязненном местообитании как на приростах II, так и I, и в динамике от марта к апрелю большая интенсивность усыхания отмечается в КЛ.

Удобным показателем можно считать долю хвоинок с заметным повреждением. В более загрязненном местообитании этот показатель гораздо быстрее нарастает от марта к апрелю, чем в относительно чистом местообитании, где он почти стабилен.

Авторы выражают благодарность своим коллегам Е.А. Карпухиной, М.В. Авдосьевой, М.А. Бадюль и М.Г. Березкиной за совместную работу и активноесотрудничество.

ЛИТЕРАТУРА

Биологический контроль окружающей среды: биоиндикация и биотестирование: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / О.П. Мелехова, Е.И. Сарапульцева, Т.И. Евсеева и др.; под ред. О.П. Мелеховой и Е.И. Сарапульцевой. – 2-е изд., испр. – М.: Издательский центр

«Академия», 2008. – 288 с.

Аспекти порівняння флористичної структури двох степових цілин Лівобережжя Дніпропетровщини

ТАРАСОВА О.С., МИЦИК Л.П.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара кафедра геоботаніки, ґрунтознавства та екології пр. Гагаріна 72, м. Дніпропетровськ, 49010, Україна

e-mail: [e-mail]

Відомо, що в Україні нерозораними лишилось близько 1% площі степів від їх первинного обсягу. Особливе значення мають ті з них, що розташовані на плакорі

Екологія рослин та фітоценологія

295

і, отже, перебувають на зональних місцезростаннях. Саме таким є об’єкт нашого дослідження – степова цілина, за розмірами 2,5×1,5 км, розташована біля села Чаплинки Дніпропетровської області Юр’ївського району, про яку, крім найстислішого попереднього повідомлення (Тарасова, Мицик, 2009), наукових публікацій ще не було. Як контроль взята заповідна степова цілина, що в околицях села Андріївки Новомосковського району Дніпропетровської області, де розташований біосферний (біогеоценологічний) стаціонар Дніпропетровського національного університету.

На цих цілинах за правилом випадковості закладено по 11 пробних площ розміром 2×2 м. Кожна з них розділена на 4 рівні квадрати. Отже, загалом обстежено по 44 «метрівки» на обох об’єктах. Ураховувався весь видовий склад кожної площі 1 м2 та визначалось проективне покриття видів.

Як виявилось, на Тирлівській цілині видова насиченість становила 17,7±0,78 на 1 м2, на Андріївській – 14,3±0,68 (різниця вірогідна при Р≥0,01). Зважаючи на важливість аналізу показників різноманітності та пропорційності при порівнянні флор (Шмідт, 1974), зазначимо, що загальна кількість видів на обстежених площах – відповідно 57 і 46, родин – 21 і 16. На обох цілинах найрозповсюдженішими є Asteraceae – 12 видів (23,1 % від усіх видів на пробних площах) на Тирлівській цілині, 9 видів (19,6 %) – на Андріївській; Lamiaceae – відповідно 8 (14,0 %) і 9 (19,6 %); Poaceae – 8 (14,0 %) та 11 (23,9 %). Ці три пануючі родини об’єднують 14,3 % родів на Тирлівській цілині і 18,0 % – на Андріївській, а також відповідно 49,1 % та 63,0 % видів. (Родина Asteraceae є типовою для регіональних флор Голарктики, Малишев, 1972).

Співвідношення чисельності видів однодольних і дводольних квіткових рослин на Тирлівській цілині становить відповідно 1:3,8, на Андріївській – 1:2,9. Проте середня кількість видів на 1 рід є однаковою на обох цілинках – 1,1.

Отже, флора Тирлівської та Андріївської степових цілин характеризується досить значною видовою та родовою різноманітністю, а систематична структура вказує на їх степовий характер та локалізацію в умовах екологічної відповідності. Ці відомості є однією з підстав для заповідання першої з них.

ЛІТЕРАТУРА

Малышев Л.И. Флористические спектры Советского союза // История флоры и растительности Евразии. – Л.: Наука, 1972. – С. 17-40.

Тарасова О.С. Тирлівська степова цілина як об’єкт заповідання / О.С. Тарасова, Л.П. Мицик // Фундаментальні та прикладні проблеми біології. – Донецьк: Вебер, 2009. – Т. 1.

– С. 117-119.

Шмидт В.М. Количественные показатели в сравнительной флористике // Ботан. журн.

– 1974. – 59, № 7. – С. 929-940.

296	Plant Ecology and Phytosociology

Реакція меристемних клітин коренів проростків кукурудзи на дію іонів нікелю

1ТВЕРДОХЛІБ Н.О., 2БОГУСЛАВСЬКА Л.В.

1Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, кафедра фізіології та інтродукції рослин пр. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010, Україна

e-mail: [e-mail]

2Науково-дослідний інститут біології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, лабораторія фізіології та молекулярної біології рослин пр. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010, Україна

e-mail: [e-mail]

Загострення екологічної ситуації, зростання концентрації важких металів у природних екосистемах – досить актуальна проблема сьогодення. Серед важких металів нікель є одним з найбільш токсичних (Екологічні …, 2005). Одними з основних критеріїв, які мають важливе значення при оцінці негативної дії факторів оточуючого середовища на рослину і які є найбільш наочними і важливими для сільського господарства, є морфометричні і цитогенетичні показники. З поміж ряду тест-систем клітини меристеми кореня кукурудзи є однією з найзручніших для оцінки цитотоксичного ефекту нікелю: великі розміри клітин і морфологія хромосом дають змогу чітко характеризувати хромосомні аберації, а також інші порушення мітозу та цитокінезу (Довгалюк, Калиняк, Блюм, 1998). Метою дослідження було проведення порівняльного морфометричного аналізу коренів та оцінка мітотичної активності клітин меристеми кукурудзи після їх експозиції з іонами нікелю. Об’єктом дослідження були проростки гібриду кукурудзи Білозерський 295 СВ (Zey mays L.). Зерно пророщували в термостаті протягом трьох діб при 28 0С, після чого проростки пересаджували на середовища з іонами нітрату нікелю у концентраціях 0,05 мМ, 0,5 мМ, 1 мМ та воду в якості контролю. Відбір дослідних зразків проводили через 24 та 72 год проростання на середовищі з іонами металу. Цитогенетичний аналіз тимчасових давлених препаратів кореневої меристеми кукурудзи проводили за Паушевою (1988). В результаті дослідження встановлено зниження відносного приросту коренів кукурудзи за дії іонів нікелю в мінімальній концентрації (0,05 мМ) через 24 год на 10 %, а через 72 год проростання – на 11 %. Концентрації 0,5 мМ та 1 мМ через 24 год проростання також викликали пригнічення росту коренів відносно контролю на 10,2 % та 11 % відповідно, а приріст через 72 год зменшується на 12 %. Через 72 год експозиції з іонами нікелю у концентрації 1 мМ встановлено зниження мітотичної активності на 38 % та 18 % у порівнянні з 24 год та контролем відповідно. Визначено тісний кореляційний зв′язок між морфометричними показниками та мітотичною активністю меристемних клітин (r=0,78). За дії найвищої концентрації іонів нікелю протягом проростання (з 24 до 72 год) визначено три основних типи пошкоджень мітозу, що підтверджує отримані дані (Довгалюк, Калиняк, Блюм, 1998): хромосомні мости й аберації – пошкодження хромосом (І група), затримка мітозу в метафазі – пошкодження мітотичного апарату (ІІ група), поява двоядерних клітин – порушення цитотомії (ІІІ група).

Таким чином, встановлено, що реакція коренів кукурудзи на дію нітрату нікелю залежала від його дози (концентрації) та терміну проростання. Визначено інгібу-

Екологія рослин та фітоценологія

297

вання росту коренів, зниження проліферативної активності меристемних клітин, поява клітин з анеугенними порушеннями, що свідчить про високу цитотоксичність іонів нікелю на твірні тканини рослин.

ЛІТЕРАТУРА

Довгалюк А.І., Калиняк Т.Б., Блюм Я.Б. Токсична дія іонів металів на ріст та мітотичну активність клітин коренів цибулі // Доповіді НАН України. – 1998. – № 6. – С. 173-178.

Екологічні дослідження у промислових регіонах України. – Вид. ДНУ, 2005. – 167 с. Паушева З.П. Практику по цитологи растений. – М.: Агропромиздат, 1988. – 271 с.

Влияние аэротехногенного загрязнения целлюлознобумажного производства на сосновые и еловые фитоценозы Сыктывкарского лесопромышленного комплекса

ТОРЛОПОВА Н.В., РОБАКИДЗЕ Е.А.

Учреждение Российской Академии наук Институт биологии Коми научного центра Уральского отделения РАН ул. Коммунистическая, 28, г. Сыктывкар, 167982, Республика Коми, Россия

e-mail: [e-mail]

В числе основных загрязнителей воздуха Сыктывкарского промышленного узла ведущую роль играет целлюлозно-бумажное производство Сыктывкарского лесопромышленного комплекса (ЦБП). Основными поллютантами являются оксиды углерода, серы, азота, сероорганические соединения, пыль. Для комплексного мониторинга состояния сосновых и еловых фитоценозов в 1998-2001 гг. были заложены постоянные пробные площади на разном удалении от источника загрязнения по направлению доминирующей составляющей розы ветров. В 2006 г. были проведены повторные наблюдения. Растительный напочвенный покров изучали по методу учетных площадок (Полевая …, 1964). Нами показано, что в результате аэротехногенного воздействия ЦБП хвойные древостои по совокупности структурных и морфологических показателей ослаблены (Торлопова, Робакидзе, 2003). Наблюдается пожелтение хвои, ее преждевременное опадение. Недостаточная ассимилирующая функция приводит к снижению прироста древесины. За период исследований в зоне загрязнения выявлен более интенсивный отпад деревьев, улучшение состояния живых деревьев. В совокупности эти изменения привели к снижению густоты древостоя, увеличению радиального прироста, но снижению темпов накопления запаса стволовой древесины. Кроме древостоя, сильно повреждаются растения нижних ярусов: подрост и напочвенный покров.

Хвойные фитоценозы в условиях умеренного увлажнения в подзоне средней тайги характеризуются невысоким видовым разнообразием (15-34 видов). В условиях загрязнения уменьшается количество видов травянистых растений, мхов и лишайников. Снижается встречаемость оставшихся видов травянистых растений, как отмечалось и в условиях загрязнения атмосферы, кроме оксида серы, тяжелыми металлами (Деева, Мазная, 1990). Это приводит к увеличению плотности побегов и так домини-

рующих видов кустарничков (Vaccinium myrtillus L. и Vaccinium vitis-idaea L.). Однако

298	Plant Ecology and Phytosociology

самый импактный сосняк приобрел признаки нитрификации, его видовой состав трансформировался.

При аэротехногенном загрязнении ЦБП и в сосновых, и в еловых фитоценозах увеличивается поврежденность кустарничков: на листьях наблюдаются пожелтение, побурение, точечные ожоги. С 2001 по 2006 г. в сосняках черничных произошло улучшение состояния кустарничков по признаку дехромации: черники – в 2,5 раза, что превышает фоновую поврежденность на 50 %, брусники – в 4 раза до уровня фонового района. В ельниках за этот период значительных изменений поврежденности и плотности размещения не произошло.

ЛИТЕРАТУРА

Деева Н.М., Мазная Е.А. Структура ценопопуляций кустарничков // Влияние промышленного атмосферного загрязнения на сосновые леса Кольского полуострова. – Л.: Бот. ин-т, 1990. – С. 116-129.

Полевая геоботаника. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1964. Т.3. – 530 с.

Торлопова Н.В., Робакидзе Е.А. Влияние поллютантов на хвойные фитоценозы. – Екатеринбург: УрО РАН, 2003. – 147 с.

Рослинність газонів міста Івано-Франківська

ЦАП’ЮК Л.М.

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Інститут Природничих наук, кафедра біології та екології вул. Галицька, 201, м. ІваноФранківськ, 76000, Україна

e-mail: [e-mail]

У зв’язку з інтенсивним розвитком процесу урбанізації в Україні продовжується ріст та збільшення міського населення. Природне середовище в містах представлене, в основному, у вигляді штучно створеного чи у різній мірі трансформованого природного рослинного покриву. Міста є найбільшими джерелами інвазії адвентивних видів рослин, центром концентрації бур’янів та рослинних угруповань, які виникають під впливом господарської діяльності людини.

Місто Івано-Франківськ розташоване у зоні Передкарпаття, на території Бистрицької улоговини, що відзначається рівнинним рельєфом і абсолютними висотами в межах 250-300 м (Природа …, 1973). На території міста налічуються багато газонів: на вулицях Галицькій (мікрорайон Княгинин), Валовій, Привокзальній площі, Лесі Українки, Незалежності, Ботанічній та ін. Вивчення рослинності міста ІваноФранківська перебуває на початковій стадії, тому об’єктами досліджень були його природні та штучно створені газонні покриття.

Дослідження проводились протягом 2008-2009 рр. на території м. ІваноФранківська традиційним геоботанічним методом (Григора, Соломаха, 2000). Геоботанічні описи були виконані за методикою Ж. Браун-Бланке. Обробка геоботанічних описів проводилася на основі методу перетворення фітоценотичних таблиць (пакет програм FICEN).

Екологія рослин та фітоценологія

299

Класифікацію рослинних угруповань газонів м. Івано-Франківська розроблено на основі 150 повних геоботанічних описів, виконаних особисто автором. Складена синтаксономічна схема включає 3 класи, 3 порядки, 3 союзи, 7 асоціацій та 3 варіанти.

Синтаксономічна схема рослинності газонів м. Івано-Франківська. Cl. Molinio–Arrhenantheretea R.Tx.1937

Ord. Arrhenentheretalia Powl 1928

All. Agrostio–Festucion rubrae Puscaru 1956

Ass. Plantagini lanceolatae–Festucetum rubrae Scamoni 1956 All. Cynosurion cristati R.Tx. 1947

Ass. Taraco–Festucetum pratensis Anishezenko et L. Jsbb. T.-F. var. Elytrigia repens

Cl. Plantagineta majoris R. Tx. et Preising in Tx. 1950

Ord. Plantaginetalia majoris R.Tx. et Preis. In Tx 1950 em Oberd.

All. Polygonion avicularis Gams 1927 em. Jehlik in hejny et al. 1979 Ass. Lolio–Plantaginetum majoris Beger 1930

L.–P.m. var. Trifolium repens

Ass. Poetum annuae Gams 1927

Ass. Prunello–Plantaginetum majoris Falinski 1963

Cl. Chenopodietea Br.-Bl. 1951 em Lohm., J. et R. tx 1961 ex Matsz 1962 Ord. Sisymbrietalia J. Tx. ex Matsz 1962 em Gros. 1966

All. Sisymbrion officinalis R.Tx., Lohm., Prsq. in R.Tx 1950 em Hejny et al. 1979 Ass. Chenopodietum albi–viridae Hejny 1979

ЛІТЕРАТУРА

Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – К.: Фітосоціоцентр., 2000. – 240 с. Осипенко В.В. Спонтанна рослинність м. Черкаси. 1. Угруповання клумб // Укр. фіто-

цен. зб. – К., 1996. – Сер. А, вип. 2. – С. 88-92.

ПриродаІвано-Франківськоїобласті/заред. ГеренчукаК.І. – Л.: Вищашкола, 1973. –160 с.

Соломаха В.А., Костильов О.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Синантропна рослинність Укра-

їни. – К.: Наук. думка, 1992. – 252 с.

Чоха О.В. Газонні покриття м. Києва. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 288 с.

Синтаксономия сосновых лесов центральной геоботанической подзоны Беларуси

ЦВИРКО Р.В.

Институт экспериментальной ботаники им. В.Ф. Купревича НАН Беларуси, лаборатория геоботаники и картографии растительности ул. Академическая, 27, г. Минск, 220072, Республика Беларусь

e-mail: [e-mail]

Центральная геоботаническая подзона – подзона грабово-дубово- темнохвойных лесов – представляет собой переходную полосу между широколиственными и темнохвойными лесами на территории Беларуси. Фитоценохорологиче-