AktyalniProblemy-2010

300	Plant Ecology and Phytosociology

скими рубежами данной подзоны являются южная граница ареала Picea abies и северная граница сплошного распространения Carpinus betulus (Гельтман, 1982).

Синтаксономическая схема растительности сосновых лесов составлена на основе 265 геоботанических описаний, выполненных за период июнь-сентябрь 2009 г. Наименьшей единицей классификации в данном продромусе является ассоциация. Для идентификации выделенных синтаксонов и их характеристики использовались работы ряда авторов (Булохов, Соломещ, 2003; Соломаха, 2008; Matuszkiewicz, 2008 и др.). В результате анализа геоботанических данных, описанные нами сообщества сосновых лесов относятся к 4 классам, 5 порядкам, 5 союзам и 11 ассоциациям.

Класс Vaccinio-Piceetea Br.-Bl. in Br.-Bl. et. al.1939 Порядок Pinetalia Oberd. 1957

Союз Dicrano-Pinion (Libbert 1933 ) W.Mat. 1962

Ассоциация Cladonio-Pinetum Juraszek 1927

Ассоциация Dicrano-Pinetum Preising et Knapp 1957

Ассоциация Peucedano-Pinetum (W.Mat. 1962) W.Mat. & J.Mat. 1973

Ассоциация Molinio caeruleae-Pinetum W. Mat. & J.Mat. 1973 Ассоциация Vaccinio uliginosi-Pinetum Kleist. 1929

Ассоциация Querco roboris-Pinetum (W.Mat. 1981) J.Mat. 1988 Ассоциация Serratulo-Pinetum (W.Mat. 1981) J.Mat. 1988

Порядок Piceetalia abietis Pawłowski & al. 1928

Союз Piceion abietis Pawl. in Pawl. & al. 1928

Ассоциация Querco-Piceetum W.Mat. & Pol. 1955 Класс Oxycocco-Sphagnetea Br.-Bl. et Tx. 1944

Порядок Sphagnetalia magellanici (Pawl. 1928) Moore (1964) 1968

Союз Sphagnion magellanici Kasther et Flossner 1993 em. Dierss. 1975

Ассоциация Ledo-Sphagnetum magellanici Sukopp 1959 em. Neuhausl 1969

Класс Querco-Fagetea Br.Bl. et Vlieger in Vlieger 1937

Порядок Fagetalia sylvaticae Pawłowski et al. 1928

Союз Carpinion betuli Issl. 1931 em. Oberd. 1953

Ассоциация Tilio-Carpinetum Tracz.1962 Класс Alnetea glutinosae Br.-Bl. et Tx. 1943

Порядок Alnetalia glutinosae R.Tx. 1937 Союз Alnion glutinosae Malcuit 1929

Ассоциация Sphagno squarrosi-Alnetum glutinosae Doing 1962

ЛИТЕРАТУРА

Гельтман В.С. Географический и типологический анализ лесной растительности Белоруссии. – Мн.: Наука и техника, 1982. – 326 с.

Булохов А.Д., Соломещ А.И. Эколого-флористическая классификация лесов Южного Нечерноземья России. – Брянск: Изд-во БГУ, 2003. – 359 с.

Соломаха В.А. Синтаксономiя рослинностi України. Третє наближення. – К.: Фiтосоцiоцентр, 2008. – 296 с.

Matuszkiewicz J.M. Zespoly lesne Polski. Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 2008.

– 372 p.

Екологія рослин та фітоценологія

301

Життєздатність насіння у популяціях рідкісних арктоальпійських видів рослин у Чорногорі (Українські Карпати)

ЧЕРЕПАНИН Р.М.

Інститут екології Карпат НАН України, відділ популяційної екології вул. Козельницька, 4, м. Львів, 79026, Україна

e-mail: [e-mail]

У Карпатах досліджено невелику кількість видів аркто-альпійського ареалу щодо особливостей генеративного розмноження. Тому вивчення диференційованої здатності до утворення життєздатного насіння, як однієї із основних характеристик життєвості популяцій (Життєздатність ..., 2009), є актуальним.

Для дослідження обрано популяції 6 аркто-альпійських видів: Anemona narcissiflora L., Bartsia alpina L., Cerastium lanatum Lam., Dryas octopetala L., Pedicularis oederi Vahl і Saussurea alpina (L.) DC. Для встановлення життєздатності насіння був обраний метод фарбування 2-3-5-трифеніл-тетразол-хлоридом (Фирсова, 1969), а також пророщування у чашках Петрі.

Найвищу варіабельність співвідношення генеративного і вегетативного способів розмноження виявлено між популяціями Saussurea alpina. Частка життєздатного насіння у популяції Saussurea alpina на г. Шпиці (1940 м, пд.-сх.) становить 91,6 %. У популяції на г. Петрос (1820 м, пн.-сх.) насіння дрібніше, а частка життєздатного насіння становить 75,5 %. У лучній популяції на г. Брбенескул (2000 м, пн.-зх.) генеративні особини відсутні, що спричинено однорідністю песимальних умов зростання цієї популяції у порівнянні з гетерогенними умовами популяцій скельних ценозів. Відсоток життєздатного насіння у популяціях Anemona narcissiflora високий і коливається у невеликих межах, що пояснюється подібністю умов зростання та відсутністю антропогенного впливу. Частка життєздатного насіння у популяціях становить: 73,4 % на г. Брескулець (1715 м, пд.-сх.), 70,0 % за оз. Несамовите (1795 м, пд.-зх.) і 76,7 % на г. Піп Іван (1990 м, пд.-зх.). Pedicularis oederi розмножується лише генеративним способом, тому життєвість популяції залежить від кількості життєздатного насіння. У заповідних умовах частка життєздатного насіння у популяції між гг. Брбенескул і Менчул (1955 м над р. м., пд.-зх.) становить 63,4 %. Частка життєздатного насіння Bartsia alpina у популяції на г. Піп Іван (1985 м, пд.-зх.), яка розташована біля стежки, становить 70,5 %. За умов помірного витоптування пригнічується генеративне розмноження популяції, знижується її насіннєва продуктивність, але активізується утворення відносно більшої кількості життєздатних насінин на особину. Частка життєздатного насіння у популяціях, які не зазнають антропогенного впливу, становить: 60,3 % за оз. Несамовите (1795 м, пд.-зх.), 60,0 % на г. Шпиці (1861 м, пд.-сх.), 50,7 %

на г. Ребра (1800 м, пн.-сх.). Частка життєздатного насіння Cerastium lanatum в оселищі на г. Ребра (1975 м, пн.-сх.), яке не зазнає антропогенного впливу, становить 95,1 %. В оселищі на г. Шпиці (1905 м, пн.-зх.) за умов помірного витоптування – 90,2 %. Внаслідок витоптування різко знижується життєздатність насіння у Dryas octopetala. У популяції на г. Брбенескул (1950 м, пн.-зх.), у зоні витоптування, насіння дрібне і не проростає. У популяції на г. Піп Іван (1980 м, пд.-зх.), де антропогенний вплив незначний, насіння життєздатне, крупніше, його схожість становить 12 %.

302	Plant Ecology and Phytosociology

Отже, у популяціях рідкісних аркто-альпійських видів рослин Чорногори спостерігається диференційована здатність до утворення життєздатного насіння, що спричинено еколого-фітоценотичними умовами і наявністю чи відсутністю антропогенного впливу.

ЛІТЕРАТУРА

Життєздатність популяцій рослин високогір’я Українських Карпат / Й. Царик, Г. Жиляєв, В. Кияк, Ю. Кобів, Н. Сичак, І. Данилик, Р. Дмитрах, В. Білонога, О. Решетило, Т. Микітчак, Ю. Нестерук, В. Кобів, Л. Гинда / За редакцією Й. Царика. – Львів: Меркатор, 2009. – 172 с.

Фирсова М.К. Семенной контроль. Изд. 3, перероб. и доп. – М.: Колос, 1969. – 295 с.

Дифференциация смежных групп болотных и суходольных популяций Pinus sylvestris L.

ЧЕРЕПАНОВА О.Е., ПЕТРОВА И.В.

Институт Ботанический сад УрО РАН, лаборатория популяционной генетики и динамики леса г. Екатеринбург, 620000, Россия

e-mail: [e-mail]

Один из важнейших вопросов современной популяционной биологии древесных растений – вопрос об изучении генетической структуры популяций, внутри- и межпопуляционной генетической изменчивости, степени генетической дифференциации и границ популяций вида в ареале. Данные исследования способствуют рациональному использованию и сохранению генофонда древесных видов, их возобновления и селекции. В связи с этим цель нашей работы – оценка аллельного и генотипического состава изоэнзимов в популяциях P. sylvestris L. В качестве объектов изучения были выбраны болотные и суходольные популяций P. sylvestris L. Западной Сибири: Ханты-Мансийский автономный округ, заболоченная пойма р. Ершовки, в 3 км к юго-востоку от оз. Ершовое (Ерщовое - б); Свердловская область, п. Бурмантово (Хорпия - б, Хорпия - с); Свердловская область, в 23 км от г. Екатеринбурга близ с. Мурзинка (Мурзинка - б, Мурзинка - с). Анализ проводился по 11 локусам (6-Pgd, Gdh, Sk-1, Sk-2, Adh-1, Adh-2, Pgm-1, Got-1, Got-2, Got-3, Fdh). Данные анализирова-

лись с помощью программ BIOSYS и NTSYS. Изученные популяции характеризуются высокой фактической (0,270) и ожидаемой (0,274) гетерозиготностью. Данный факт достаточно интересен, так как известно, что популяции, существующие в крайне пессимальных условия среды, характеризуются снижением показателей изменчивости (Милютин, 1991). Близкие уровни ожидаемой и наблюдаемой гетерозиготности, наблюдаемые в Хорпинской (суходольной) и Ершовской (болотной) популяциях, говорят об их равновесном состоянии. При рассмотрении аллельных частот отдельных локусов обнаруживается, что наибольшими различиями на болоте и суходоле характеризуются 3 локуса adh-1 и 2 локуса sk-1. Для анализа структуры и степени подразделённости популяций использовались F статистики Райта (Wright, 1965). На межпопуляционную изменчивость (FST) приходится в среднем 3,3 %. Существенный

Екологія рослин та фітоценологія

303

вклад вносят локусы 6-pgm (5,2 %), Got-3 (3,6 %), Adh-1 (10,1 %); наименьшее значе-

ние отмечено для локуса Adh-2 (0,2 %). Коэффициент FIS (инбридинга особи относительно популяции) находится в пределах от -0,2 до 5,7. В среднем для изученных популяций наблюдается избыток гетерозигот ( 3 %). Значение коэффициента FIT (инбридинг особи относительно совокупности всех изучавшихся популяций) – (0,4 %). Данные показатели подтверждают тезис о том, что основная доля изменчивости приходится на внутрипопуляционную изменчивость. Попарный анализ генетических дистанций Нея показал, что дистанция между парой Мурзинка-с – Мурзинка-б соответствует уровню смежной популяции. В результате частичного осушения болота, различия фенофаз «цветения - пыления» сгладились. В результате степень изолированности популяций снижается. В паре Хорпия-с – Хорпия-б дистанция соответствует уровню субпопуляций. В паре Ершово-б - Хорпия-б дистанция соответствует уровню географических групп. Это связано с тем, что болота находятся на значительном расстоянии друг от друга, каждое из них проходило собственный путь формирования и находятся в изоляции даже от ближайших популяций.

ЛИТЕРАТУРА

Милютин Л.И. Особенности краевых популяций древесных растений // Экология по-

пуляций. – М., 1991. – С. 86-97.

Wright S. The interpretation of population structure by F-statistics with special regard to systems of mating // Evolution. – 1965. – 19. – P. 395-420.

Флористичний та біоморфологічний аналіз лісосмуг як перспективних екологічних коридорів локального значення на прикладі Донецької області

ЧИРКОВА О.В.

Донецький ботанічний сад НАН України пр. Ілліча, 110, Донецьк, 83059, Україна e-mail: [e-mail]

Екологічний коридор – просторова, витягнутої конфігурації структура, що зв’язує між собою ключові території (природні ядра) і забезпечує підтримку процесів розмноження, обміну генофондом, міграції, підтримання екологічної рівноваги. Головною їх функцією є забезпечення збереження біорізноманіття, міграції видів, поширення видів на суміжні території(Формування…, 2004; Шеляг-Сосонко и др., 2004; Boitani, 2007).

Метою дослідження є вивчення видового складу лісосмуг для оцінки зберігаючої та міграційної ефективності в якості екологічних коридорів. Дослідження проводилися на території Волновахського району Донецької області. Лісосмуги, прилеглі до ботанічного заказника місцевого значення Знаменівська балка, згідно геоботанічного районування України (Геоботанічне …, 1977) відносяться до Володарського району Маріупольського геоботанічного округу різнотравно-типчаково-ковилових степів, Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області. Враховуючи детальне флористичне районування південного сходу України – це Кальміус-

304	Plant Ecology and Phytosociology

Кальчикський підрайон Бердсько-Єланчикського району, Північноприазовського округу Східнопричорноморської підпровінції, Причорноморсько-Донської провінції Паннонсько-Причорноморської-Прикаспійської області (Бурда, 1991). Досліджені лісосмуги відносяться до трьох типів: яружно-балкові, полезахисні та лісосмуги вздовж автодоріг.

Видовий склад судинних рослин лісосмуг налічує 110 видів, які відносяться до 87 родів, 34 родин. Кількісна характеристика видового різноманіття лісосмуг подібна до видового складу природно-заповідних територій, до яких вони прилегають. На долю 5 провідних родин приходиться 56 видів або 51 % від усіх виявлених видів в лісосмугах. В спектрі провідних родин флори лісосмуг 17,3 % приходиться на долю найбільшої родини Asteraceae Dumort., на долю Fabaceae

Lindl. приходиться 9,1 %, Lamiaceae Lindl. – 9,1 %, Rosaceae Juss. – 8,2 %, Limoniaceae

Lincz. – 7,3 %. На кількість ендемічних та субендемічних видів лісосмуг приходиться

11,8 %, до яких належать Galium octonarium Klokov, Veronica barrelieri Schott., Linaria maeotica Klokov, Marrubium praecox Janka, Euphorbia virgultosa Klokov, E. stepposa Zoz., Stachys transsylvanica Schur., Tanacetum millefolium (L.) Tzvel., Goniolimon tataricum (L.) Boiss., Adonis wolgensis Stev., Rosa lupulina Dubovik, Cardus fortior

Klokov, Iris taurica Lodd.

У габітусі та тривалості життєвого циклу в лісосмугах переважають трав'яні полікарпіки – 54,9 %. Значну роль відіграють рослини з коротким життєвим циклом: малорічники та однорічники – 22,1 %. Деревні та напівдеревні рослини включають відповідно 17,3 % та 5,7 % від усіх видів досліджених лісосмуг.

Ступінь вимогливості видів до зволоження відображена у їх розподілі на 4 групи. В лісосмугах найбільш багаточисельна група ксеромезофітів (35,2 %) та груп, що тяжіють до неї мезоксерофітів (25,4 %) та еумезофітів (28,6 %), доля еуксерофітів склала 10,8 %. Серед флороценотипів лісосмуг найбільшим є степовий, він складає 46,3 %. Наступний по кількості видів неморальнолісовий флороценотип, доля якого складає 19,7 %. Така кількість неморальнолісових видів в лісосмугах говорить про вагому роль лісових та узлісних видів. Луговий флороценотип складає 12,5 % видів. Синантропний флороценотип позбавлений ендемічних та субендемічних видів та містить 17,8 % від усієї кількості видів лісосмуг.

Таким чином, лісосмуги, прилеглі до територій з природним рослинним покривом та високим рівнем біорізноманіття, відповідають флористичним та геоботанічним критеріям тавиступають перспективнимиекологічними коридорами локального значення.

ЛІТЕРАТУРА

Бурда Р.И. Антропогенная трансформация флоры. – К.: Наук. думка, 1991. – 169 с. Геоботанічне районування Української РСР. – К.: Наук. думка, 1977. – 302 с. Формування регіональних схем екомережі (методичні рекомендації) / За ред. Шеляга-

Сосонко Ю.Р. – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 71 с.

Шеляг-Сосонко Ю.Р., Гродзинский М.Д., Романенко В.Д. Концепция, методы и крите-

рии создания экосети Украины. – К.: Фитосоциоцентр, 2004. – 144 с.

Boitani L., Falcucci A., Maiorano L., Rondinini C. Ecological networks as conceptual frameworks or operational tools in conservation // Conservation Biology. – 2007. − 21, № 6. − Р. 1414-1422(9).

Екологія рослин та фітоценологія

305

Пространственно-генетическая структура и динамика мета-

популяции Melittis sarmatica Klok. (Lamiaceae) на территории Волковысской и Слонимской возвышенностей (Беларусь)

ШЕВКУНОВА А.В.

Институт экспериментальной ботаники им. В.Ф. Купревича НАН Беларуси, сектор кадастра растительного мира ул. Академическая, 27, г. Минск, 220072, Беларусь

e-mail: [e-mail]

В 2005-2010 гг. на территории Волковысской и Слонимской возвышенностей (Гродненская область Республики Беларусь) нами была исследована пространствен- но-генетическая структура и динамика метапопуляции Melittis sarmatica Klok. – редкого и исчезающего вида, включенного в Красную книгу Республики Беларусь. Большая часть исследований проводилась на территории крупного лесного массива Замковый лес, расположенного в пределах Волковысской возвышенности. В данном массиве, по различным сведениям, насчитывается 94 локальные популяции M. sarmatica, из которых нами было обследовано 33. Всего же нами были исследованы 43 локальные популяции, входящие в состав описываемой метапопуляции, из которых нами было выявлено 39.

Для генетического анализа сходства популяций в пределах метапопуляции был применен метод случайной (рандомизированной) амплификации полиморфной ДНК (RAPD-метод). Материалом для исследования служили листья M. sarmatica, отобранные из 16 локальных популяций, выявленных на общей площади 250 км2. Из них 13 популяций были расположены на территории Замкового леса. На основании данных RAPD-анализа были построены дендрограмма, отражающая степень генетического сходства изученных образцов, и графы пространственно-генетической структуры метапопуляции.

Для изучения пространственной структуры метапопуляции и прогнозирования ее динамики для территории Замкового леса был проведен анализ распространения потенциальных экотопов для произрастания M. sarmatica (с использованием лесотаксационных материалов и специальных компьютерных программ «Taksopis» и «Taksosum»). В качестве подходящих экотопов мы рассматривали дубовые и грабовые леса кисличного, снытевого, черничного типов, дубовые и грабовые леса с елью или сосной, еловые леса с дубом, или грабом, или вязом, сосновые леса с дубом или грабом и березовые леса с грабом или дубом.

Также в 2005-2010 гг. велись наблюдения за динамикой численности 11 локальных популяций M. sarmatica. Численность определялась простым пересчетом всех особей в популяции. В 2008 г. для исследования динамики численности 6 популяций были заложены постоянные пробные площади, в которых отдельные особи маркировались (колышками).

Анализ полученных результатов показал, что в пределах метапопуляции идет обмен генетической информацией, отдельные локусы (ценопопуляции), произрастающие в различных ценозах, генетически связаны между собой, и как пространственно, так и генетически метапопуляция имеет определенную структуру. Выявлены

306	Plant Ecology and Phytosociology

наиболее устойчивые связи, узловые и проблемные элементы структуры в метапопуляции. Кроме того, выявлена отрицательная линейная зависимость степени генетического сходства популяций от расстояния между ними, выражающаяся по формуле y = –0,33x+67,7 (p<0,05), где у – степень генетического сходства популяций (%), х – расстояние между локальными популяциями (км). Вместе с тем показано, что существует возможность дальнего переноса и обмена генетической информацией между локальными популяциями (на расстояние более 20 км).

Экотопы, подходящие для произрастания M. sarmatica, в пределах массива Замкового леса расположены неравномерно. Имеются места их концентрации, где выявлено наибольшее количество популяций данного вида. В то же время в некоторых местах, где сконцентрированы подходящие экотопы, до настоящего времени местонахождения M. sarmatica не были отмечены. Таким образом, требуется дополнительное обследование территории с целью выявления новых локальных популяций, особенно в местах с максимальной встречаемостью подходящих экотопов.

Исследования динамики численности популяций показали, что она носит нелинейный характер, в отдельных популяциях количество особей увеличивается, в других – уменьшается, причем такая неравномерность изменения численности характерна и для различных частей одной популяции. В целом в метапопуляции наблюдается динамическая стабильность численности. Состояние метапопуляции M. sarmatica на территории Волковысской и Слонимской возвышенностей является устойчивым.

Полученные данные являются важной фактографической основой для оценки состояния и прогнозирования поведения популяций редких и исчезающих видов растений на региональном уровне вусловиях антропогеннойтрансформацииприродных комплексов.

Залежність біологічної активності ромашки лікарської

(Chamomilla recutita (L.) Rauschert) від місця зростання

ШЕВЦОВА Т.В., ГАРКАВА К.Г., МАХИНЯ Л.В.

Національний авіаційний університет пр. Космонавта Комарова, 1, м. Київ, 03680, Україна e-mail: [e-mail]

Екологічна ситуація в Україні сьогодні являється несприятливою і тривожною. В умовах зростаючого і неконтрольованого впливу на водні, земельні, повітряні природні ресурси хімічних речовин, техногенних забруднювачів, в організмі людини спрацьовують механізми адаптації, але їх можливості не безмежні (Трахтенберг, 2000). В такій ситуації виникає потреба в цілеспрямованому підтриманні життєвих сил.

Для людського організму нічого досконалішого та ефективнішого, ніж створене природою не знайти. Рослинний світ повен цілющих речовин різноманітного спектру дії. Вони не лише лікують, але й приймають на себе увесь той негативний вплив, який зумовлює людина. Проте слід пам’ятати, що рослини внаслідок накопичення шкідливих речовин, здатні змінювати свої властивості, що особливо важливо у випадку використання їх з лікувальною та профілактичною метою. Тому необхідно враховувати місце зростання лікарської рослинної сировини.

Екологія рослин та фітоценологія

307

Ромашка лікарська (Chamomilla recutita (L.) Rauschert) – майже універсальний засіб і для внутрішнього, і для зовнішнього застосування. Протизапальна, спазмолітична, репаративна, протимікробна, відхаркувальна дія ромашки обумовлена ефірними оліями, сесквітерпенами, флавоноїдами, слизом, тритерпенами (Кобзар, 2007).

Для оцінки адаптогенних властивостей рослин було вирішено дослідити збереження лікувальної дії Ch. recutita, заготовленої з двох різних регіонів України: Київська область (Переяслав-Хмельницький район) і Запорізька область (Мелітопольський район). Так як ромашка є гарним неспецифічним протизапальним, протимікробним та дезінтоксикаційним засобом, підтвердження цих властивостей шляхом оцінки стану неспецифічних факторів захисту організму, дозволить зробити висновок про її адаптогенні властивості.

Для боротьби з шкідливим впливом навколишнього середовища і вільними радикалами організм людини має декілька систем захисту і одними з них є антиоксидантна та імунна. Зразки ромашки досліджували на вміст аскорбінової кислоти, яка володіє антиоксидантними властивостями, методом титрування (Химический …, 1983). Першою ланкою захисту організму від негативних факторів навколишнього середовища є фагоцитоз. Тому визначали фагоцитарну активність фагоцитів – нейтрофілів (Петров, 1983). Донорами були здорові люди.

Вміст вітаміну С в обох зразках ромашки був у межах норми. Отримані результати з визначення поглинальної активності фагоцитів крові вказують на однотипність реакції фагоцитів після обробки їх водно-сольовими витяжками із Ch. recutita незалежно від місця зростання. Кількість клітин, що приймала участь у фагоцитарній реакції (Фі, %) (62,0±2,0 для ромашки із Запорізької обл., 64,0±2,9 – Київської обл.) вірогідно не відрізнялася від контрольних значень (61±2,7), також не змінювалося і фагоцитарне число. Отже, біологічна активність водно-сольових витяжок із квіток ромашки відносно фагоцитарної реакції нейтрофілів крові не залежала від місця її зростання.

ЛІТЕРАТУРА

Кобзар А.Я. Фармакогнозія в медицині: Навч. посібник. – К.: Медицина, 2007. – 544 с. Петров Р.В. Иммунология / Петров Р.В. – М. : Медицина, 1983. – 368 с. Трахтенберг И.М. Книга о ядах и отравлениях. – К.: Наук. думка, 2000. – 366 с. Химический анализ лекарственных растений / под ред. Гриянкевич Н.И. – М.: Высшая

шк., 1983. – 176 с.

Сучасний стан ранньоквітучих рослин НПП «Великий Луг»

ШЕВЧЕНКО А.В.

НПП «Великий Луг», відділ науки вул.. Зелена 3, м. Дніпрорудне, 71630, Василівський р-н, Запорізька обл.., Україна e-mail: [e-mail]

Інвентаризація флори та її аналіз є одним з найважливіших завдань при дослідженні рослинного світу будь-якого регіону. У зв’язку з вивченням сучасного стану флори НПП «Великий Луг» нами проведені дослідження ранньоквітучих рослин.

308	Plant Ecology and Phytosociology

Серед рідкісних видів флори парку за cозологічним значенням можна виділити такі категорії: види державної охорони, занесені до «Червоної книги України» та види регіональної охорони (ті, що охороняються на території Запорізької області). Серед видів флори виявлені 4 види, які занесені до Червоної книги України

(Bulbocodium versicolor (Ker Gawl.) Spreng., Tulipa schrenkii Regel, Tulipa quercetorum

Klokov & Zoz, Ornithogalum boucheanum (Kunth) Asch.) та 3 – є регіонально рідкісни-

ми (Bellevalia sarmatica (Georg) Woronow, Hyacintella leucophaeae (K. Koch.) Schur, Ornithogalum gussonei Ten.).

Наведемо коротку характеристику поширення деяких видів парку. Bulbocodium versicolor (Ker Gawl.) Spreng. – рідкісний вид в Україні розсіяно

зустрічається в лісостеповій та північній частині степової зон. На території парку відмічений в урочищі Басанька на площі 30 м2 (5 х 6) виключно на схилах південнозахідної експозиції, де зустрічається невеликими групами до 4 екземплярів в асоціації

Festucetum (valesiacae) crinitariosum (villosae). Інша більш чисельна популяція цього ви-

ду відмічена в урочищі Гадюча балка, але лише на схилах південно-східної експозиції в асоціації Festucetum (valesiacae) bothriochloosum (ischaemi) на 1 м2 до 12 особин.

Bellevalia sarmatica (Georg) Woronow – на території Лісостепу зустрічається лише на півдні і зрідка, а в Степу зустрічається досить часто. На території парку трапляються чисельні популяції в урочищі Басанька де на 1 м2 10-20 екземплярів.

Ornithogalum gussonei Ten. – на території Лісостепу і Степу досить часто. На території парку в урочищі Басанька на степових схилах південно-східної експозиції, а також заходить у чагарниковий ярус.

Подальше вивчення дасть змогу встановити динаміку чисельності видів та розробити заходи їх охорони та відтворення.

ЛІТЕРАТУРА

Флора УССР. Т. 3. – К.: В-во АН УРСР, 1950. – С. 214-225 Флора УССР. Т. 7. – К.: В-во АН УРСР, 1955. – С. 93-94

ЧервонакнигаУкраїни. Рослиннийсвіт/ Ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К.: УЕ, 1996. – 608 с.

Опыт вегетативного размножения ценных интродуцентов

ШЕСТАК К.В.

ГОУ ВПО «Сибирский государственный технологический университет», кафедра селекции и озеленения пр. Мира, 82, г. Красноярск, 660049, Россия

e-mail: [e-mail]

Экологическая оптимизация городской среды с целью создания благоприятных санитарно-гигиенических и эстетических условий вызывает необходимость обогащения ассортимента декоративных деревьев и кустарников перспективными видами. Для быстрой репродукции ценных видов и экземпляров, стерильных декоративных форм, для получения генотипически однородных корнесобственных растений незаменимым является вегетативное размножение. Целью нашей работы явилось изучение особенностей укоренения черенков 11 видов ценных лиственных интродуцен-

Екологія рослин та фітоценологія

309

тов в зависимости от условий и сроков размножения. В качестве маточных экземпляров были отселектированны растения из коллекции дендрария СибГТУ в пригороде Красноярска. Черенки нарезали с однолетних ростовых побегов средней силы роста одного порядка ветвления (по 50 штук каждого экземпляра в двух повторностях). Первая дата черенкования совпадала с вступлением в фенологическую фазу “начало цветения” поздних форм Syringa josikaea (I декада июня); вторая дата - с началом цветения поздних форм Syringa amurensis (I декада июля). Исследования проводились в оранжерее СибГТУ на гидропонике (в хемокультуре) и в грунтовой теплице. В качестве субстрата в оранжерее использовались опилки с питательным раствором Э.Ю. Абеле (1960) в модификации, в состав которого входят макро- (N, P, K, Mg) и микроэлементы (Mn, B, Cu, Fe). В грунтовой теплице – субстрат из керамзита, плодородной почвы и прокаленного песка (1:2:1), керамзита и плодородной почвы (1:2). Посадку черенков осуществляли на глубину 2-3 см по схеме 5x5 см.

В результате проведенного опыта установлено, что у основной массы видов в обоих вариантах сроков укоренения видимое образование каллюса наблюдалось на 37-45 дни. Предкорневой период варьировал от 37 до 76 дней. На 37 день с начала черенкования, одновременно с каллюсом, отмечено появление корней у Philadelphus tenuifolius и Ribes alpinum на гидропонике при обоих сроках укоренения; черенки Syringa josikaea образовали корни в условиях оранжереи на 45, а в теплице лишь на 61 день. В оранжерее на гидропонике корни у семи видов черенков появились на 8-16 дней раньше, чем в грунтовой теплице при первом сроке нарезки, и у трех видов – при втором. Варьирование ростовых процессов корней в пределах видов во всех вариантах условий укоренения большое и очень большое (20,0-70,9 %). Приживаемость черенков варьировала в широких пределах. Наибольший показатель (100 %) отмечен у Syringa josikaea в оранжерее, наименьший (12 %) – у Securinega suffruticosa в тепли-

це. На гидропонике приживаемость была в среднем на 16 % выше, чем в теплице, где на почвенном субстрате – на 17 % выше, чем на песке. При первом сроке укоренения приживаемость была выше в среднем на 14 %.

Таким образом, большинство изучаемых видов показали высокую способность к укоренению зеленых черенков, несмотря на значительный возраст маточных экземпляров (28-40 лет), вступивших в пору устойчивого плодоношения. Лучшие результаты укоренения (более высокая приживаемость, развитая корневая система и лучший рост) получены в условиях гидропоники, где черенки получали дополнительное минеральное питание из раствора. Кроме того, в оранжерее процесс укоренения был более быстрый, чем в грунтовой теплице, что позволяет получать развитые и подготовленные к пересадке в открытый грунт черенковые саженцы декоративных видов в более короткие сроки. У таких видов, как Acer platanoides, Philadelphus tenuifolius, Ribes alpinum, Syringa josikaea, Syringa vulgaris, Viburnum lantana процент уко-

ренения выше при черенковании в начале июня; Acer ginnala, Aronia melanocarpa, Corylus heterophylla, Securinega suffruticosa, Tilia cordata, Viburnum opulus лучше раз-

множать зеленым черенкованием в более поздние сроки.