AktyalniProblemy-2010

280	Plant Ecology and Phytosociology

популяції і можливість збереження нею території в тому чи іншому фітоценозі (Кирильчук, 2007). Віталітетна структура визначає характер рівноваги і стабільності популяції. Диференціація особин у популяціях за віталітетом є важливим показником умов існування популяцій, їх динаміки і стійкості.

Дослідження проводилось впродовж 2007-2009 рр. На терасах і силах лівого берега долин р. Смотрич всього було закладено 20 моніторингових площ. Виділяли вікові стани та вивчали вікову структуру за методикою, запропонованою Т.А. Работновим (1978) і доповненою багатьма іншими дослідниками (Раменский, 1971; Уранов, 1977). Вікові стани виділяли в повночленній популяції на основі аналізу комплексу кількісних і якісних ознак. Вікову структуру вивчали методом закладання пробних ділянок розміром 10 м² і підрахунку кількості особин того або іншого вікового стану. Загалом було закладено 20 ділянок. Віталітетну структуру вивчали за методикою Ю.А. Злобіна (1989). Віталітет кожної особини оцінювали за однією індикаторною ознакою (одномірний підхід): площа листкової поверхні. Аналіз віталітетної структури популяцій ґрунтується на методі морфометрії – кількісної характеристики статусу особин рослин. Обсяг вибірок був не менший за 20-30 особин. Здійснено понад 693 морфометричних описів особин рослин. Аналізуючи розподіл рослин за класами віталітету, визначали віталітетний тип популяції.

За даними дослідження вікової структури популяції A. оbliquum на території Устянського заказника присутні всі вікові групи, отже вона є повночленною. Результати аналізу вікового спектру популяції A. оbliquum показали, що в популяції переважають генеративні особини, а саме g1, тому вікова категорія популяції – нормальна. За Урановим визначили індекс віковості, який становить 0,3. Даний показник свідчить, що досліджувана популяція A. оbliquum досить молода. У віталітетному спектрі переважають особини вищого і середнього класів віталітету з незначною часткою особин класу «с», що відповідає категорії процвітаючих популяцій. Індекс якості популяції, котрий обчислювали за формулою Q = S (a + b), становить 0,4, який відповідає категорії процвітаючої популяції.

На момент дослідження виявилось, що популяція A. оbliquum за віковим складом є повночленною, має категорію нормальної. Віталітетна структура свідчить про процвітаючий стан популяції.

ЛІТЕРАТУРА

Дідух Я.П. Популяційна екологія. – К.: Фітосоціоцентр, 1998. – С. 27.

Злобин Ю.А. Теория и практика оценки виталитетного состава ценопопуляций расте-

ний // Бот. журн. – 1989. – 74, № 6. – С. 769-781.

Злобин Ю.А. Принципы и методы изучения ценотических популяций растений. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1989. – 146 с.

Кирильчук К.С. Вікова та віталітетна структура популяцій бобових на заплавних луках р. Плес (Лісостепова зона) в умовах господарського користування // Укр. ботан. журн. – 2007.

– 64, № 5. – С. 418-425.

Работнов Т.А. Структура и методика изучения ценотических популяций многолетних травянистых растений // Экология. – 1978. – № 2. – С. 5-13.

Раменский Л.Г. Избранные работы. Проблемы и методы изучения растительного по-

крова. – Л.: Наука, 1971. – 334 с.

Уранов А.А. Вопросы изучения структуры фитоценозов и видовых ценопопуляций // Ценопопуляции растений (развитие и взаимоотношения). – М.: Наука, 1977. – С. 8-20.

Екологія рослин та фітоценологія

281

Структура и состояние ценопопуляции

Seseli lehmannii Degen. в Крыму

РУДЕНКО М.И.

Крымский природный заповедник ул. Партизанская, 42, г. Алушта, 98500, Украина е-mail: [e-mail]

Род Seseli относится к семейству Apiaceae, подсемейству Apioideae, триба Apieae, секция Seseli (Флора …, 2004). В настоящее время для флоры Украины приводится 9 видов рода (Федорончук, 2007), крымским эндемичным представителем которого является Seseli lehmannii Degen.

Всозологическом отношении S. lehmannii является объектом Красной книги Украины (2009), Европейского красного списка видов животных и растений, находящихся под угрозой исчезновения в мировом масштабе (1991), Красного списка растений Международного союза охраны природы (МСОП) (1998).

Во флоре Крыма (Вульф, 1953) указаны такие места произрастания вида в Крыму: г.АйПетри (locus classicus), над Пендикюлем, Таракташ, Гурзуфская яйла, Бабуган-яйла, г. Демир-Хапу, г. Роман-Кош, г. Большая Чучель г. Чатыр-Даг. По данным гербария Yalt, видтакже найденна яйле севернойДемерджи, верховьях Ставлухара.

Вкачестве объекта исследований была выбрана ценопопуляция S. lehmannii на территории Крымского природного заповедника, мониторинг которой проводился

в2006-2009 годах. Исследуемый нами район расположен на высоте 1350-1436 м над

уровнем моря в квартале 295 Ялтинского лесничества, на северо-западном склоне Никитской яйлы крутизной 15о, на площади 800 м2. Проективное покрытие травянистого яруса – 80 %, высота максимальная – 20 см, минимальная – 4 см. Проведено геоботаническое описание района произрастания ценопопуляции, отмечено 65 видов из 27 семейств, с преобладанием видов семейств Asteraceae (8 видов), Lamiaceae (7 видов), Apiaceae (5 видов). Ассоциация с жабрицей Лемана входит в состав редкой формации осоки низкой (Cariceta humilis). Следует также отметить присутствие в ассоциации большой доли эндемичных видов: Seseli lehmannii, Cerastium biebersteinii, Minuartia taurica, Anthemis jailensis, Jurinea sordida, Helianthemum stevenii, Sideritis montana, Teucrium jailae, Androsace taurica, Alchemilla jailae.

В2009 году отмечено 300 экземпляров S. lehmannii, начало вегетации – 15 апреля, цветение 8 июля - 27 августа, образование плодов 15 августа - 19 сентября, диссеминация – 25 октября 2009 г.

Ценопопуляция представлена особями всех возрастных классов, при этом, доля генеративных составила 30 %. По классификации Т.А. Работнова (1950) данная

популяция является нормальной (представлены все возрастные состояния). Средняя плотность популяции составила 4-5 особей на 1 м2.

Таким образом, изучение современного состояния ценопопуляций охраняемых видов растений позволит решить проблему определения причин сокращения численности и узкого эндемизма этого вида.

ЛИТЕРАТУРА

Вульф Е.В. Флора Крыма. – Том 2, вып. 3. – М.: Советская наука, 1953. – С. 154.

282	Plant Ecology and Phytosociology

Голубев В.Н. Редкая ассоциация растительности крымской яйлы с жабрицей Лемана //

Бюллетень НБС. – 1989. – Вып. 69. – С. 5-9.

Работнов Т.А. Жизненный цикл многолетних травянистых растений в луговых ценозах // Труды бот. ин-та АН СССР. – Серия 3. – «Геоботаника», 1950. – Вып. 6.

Федорончук М.М. Види судинних рослин, описаних з території України, їх типификація та критичний анализ. Родина Apiaceae // Укр.бот.журн. – 2007. – 64, № 1. – С. 16.

Флора Восточной Европы. Том 11 / Под ред. Н. Цвелева. – М.: СПб.: Товарищество научных изданий КМК, 2004. – С. 367-371.

Функціональний стан твірних тканин коренів рослин кукурудзи (Zea mays L.) в умовах дії іонів кадмію

1САДОХА О.В., 2БОГУСЛАВСЬКА Л.В.

1Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, кафедра фізіології та інтродукції рослин пр. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010, Україна

e-mail: [e-mail]

2Науково-дослідний інститут біології Дніпропетровського національного університету, лабораторія фізіології та молекулярної біології рослин

e-mail: [e-mail]

Кадмій є одним з широко розповсюджених важких металів і природним чином присутній в навколишньому середовищі: в ґрунтах він зустрічається в слідових кількостях; проте людська діяльність, деякі промислові процеси та використання фосфатних добрив в сільському господарстві, збільшила його концентрацію в навколишньому середовищі (Prasad, 1995). Акумуляція кадмію є небезпечною для усіх видів організмів, включи рослини. Кадмій не є необхідним елементом для росту рослин, зазвичай він заважає транспорту та використанню деяких елементів та води рослинами, може індукувати симптоми токсикозу такі як загальне інгібування росту та ряд фізіологічних та метаболічних порушень, серед яких зміни фотосинтетичного процесу, зміни ензимної активності та порушення клітинної мембрани, яке пов’язане з окислювальним пошкодженням білків, ліпідів і ДНК, змінами генної експресії та інгібуванням репараційних процесів у ДНК (Das, Samantaray, Rout, 1997). Візуально у коренях можна побачити симптоми токсичності, тому що кадмій викликає затемнення кореня, викривлення, редукцію або зникнення бокових коренів та прогресуюче придушення швидкості росту (Prasad, 1995).

Метою роботи було дослідження впливу іонів кадмію на морфометричні та фізіолого-біохімічні показники твірних тканин коренів проростків кукурудзи. Об’єктом дослідження були трита п’ятнадцятидобові проростки гібриду кукурудзи Білозерський 295 F1, вирощені на середовищі з іонами нітрату кадмію у концентраціях 1 10-4; 5 10-4 та 10 10-4 моль/л та воді в якості контролю. Вміст водорозчинних білків визначали за методом Бредфорд (Bradford, 1976). Поліпептидний склад фракцій водорозчинних білків клітин меристеми кореня вивчали за допомогою електрофорезу у ПААГ із градієнтом 10 % - 20 % у присутності 0,1 % додецилсульфату натрію у системі

Екологія рослин та фітоценологія

283

Лемлі (Laemmli, 1970). Активність перокисдази визначали за Бояркіним (1951). Аналіз ізоферментного спектру проводили диск-електрофорезом за Остерманом (1983).

Морфометричний аналіз росту коренів показав, що іони кадмію протягом всього терміну проростання викликають інгібування росту коренів від 20-34 % на третю добу до 35-58 % на п’ятнадцяту добу. Вивчення специфіки білкового спектру меристемних клітин коренів проростків кукурудзи виявило, що в результаті дії іонів кадмію змінюються його якісні і кількісні характеристики (протягом з 3 до 15 доби редукція числа компонентів за дії іонів кадмію в усіх концентраціях), а зменшення кількості компонентів є свідченням того, що в білковому обміні апікальних клітин превалюють процеси катаболізму над синтезом, що може пояснюватися необхідністю підвищення концентрації мономерних субстратів для синтезу нових біополімерів в умовах стресу. Також, нами виявлено зміни в активності „ферменту стресу” – пероксидази, які також залежали від концентрації металу та терміну проростання. Підвищення активності ферменту можливо є відгуком на окислювальний стрес, що призводить до нейтралізації вільних радикалів та пероксидів. Зміни активності ензиму супроводжувалися перебудовами в її ізоферментному спектрі протягом всього періоду дії стрес-факторів. Характер цих перебудов заключався в підвищенні/пригніченні активності, появі/зникненні певних ізопероксидаз.

ЛІТЕРАТУРА

Prasad M.N.V. Cadmium toxicity and tolerance in vascular plants // Environ. Exp. Bot. – 1995. – № 35. – P. 525-545.

Das P., Samantaray S., Rout G.R. Stadies on cadmium toxicity in plants: a review // Environ. Pollut. – 1997. – № 98. – P. 29-36.

Bradford M.M. A rapid and sensitive method for quantitation of microgram quantities of protein utilizing the principle of protein dye binding // Anal. Biochem. – 1976. – P. 248-250.

Laemmli U.K. Clevage of structural proteins during the assembly of the head of bacteriophage T4 // Natura. – 1970. – 227, № 52 – 59. – P. 680.

Бояркин А.Н. Быстрый метод определения активности пероксидазы // Биохимия. – 1951. – 16, вып. 4. – 352 с.

Остерман Л.А. Исследование биологических макромолекул электрофокусированием, иммуноэлектрофорезом и радиационными методами. – М.: Наука, 1983. – 304 с.

Роль тварин у забезпеченні генеративного поновлення рідкісних видів рослин Українських Карпат

САЧОК О.С.

Львівський національний університет ім. Івана Франка вул. Грушевського, 4, м. Львів, 79005, Україна

Вивчення впливу гетеротрофних організмів (комах, ссавців) на генеративне розмноження рослин вивчено вкрай недостатньо. Нами розпочаті такі дослідження у високогір’ї Українських Карпат (район Чорногори, околиці біологічного стаціонару інституту екології Карпат НАН України). Діапазон висоти над рівнем моря

284	Plant Ecology and Phytosociology

досліджуваних об’єктів коливається від 1300 м над рівнем моря (верхня межа лісу) до 2061 м (вершина г. Говерла).

Об’єктами наших досліджень обрано такі види рослин: Primula poloninensis

(Domin) Fed (Primulaceae), Senecio carpaticus Herbich (Asteraceae), Pulmonaria filarskiana, Astrantia major L., а також широко поширені види чагарничків як

Vaccinium myrtilius L., V. vitis-idaea L. та ін.

Проведеними дослідженнями встановлено, що вплив на генеративне відновлення рослин тваринами здійснюється завдяки їх опиленню, форезії насіння (переносу насіння як на поверхні тіла, так і в травному тракті), а також підготовці субстрату (грунту) для проростання насіння. Можна виділити ще одну форму впливу на розмноження рослин, власне зоогенну партикуляцію, коли безхребетні (личинки жуків) або хребетні (мишовидні гризуни) розділяють кореневу систему на фрагменти, що призводить до збільшення числа вегетативно утворених особин.

Найбільш поширеною формою впливу на генеративне розмноження рослин є їхнє опилення комахами. Як приклад розглянемо опилювачів Astrantia major (Apiaceae). Група запилювачів-екскресотрофів представлена 8 родинами, серед яких важливе значення мають бджолині (Bombus lucorum, Bombus wyrflenii, Bombus hortorum, Bombus pyraenaeus), мухи-дзюрчалки (Cheilosia vernalis, Cheilosia impressa, Eristalis tenax, Eristalis rupium, Eristalis arbustorum, Eristalis jugorum, Syrphus ribesiітаін.)

Менша кількість інших комах на рослині може бути пов’язана з різною щільністю особин A. major на різних досліджуваних ділянках. Найбільшою щільністю особин рослин і комах характеризувалась ділянка, що була розташована біля потоку, а найменша щільність особин рослин і комах була пов’язана з висотним розташуванням їх популяцій (понад 1700 м над рівнем моря).

У субальпійському поясі з Astrantia major пов’язана значна кількість видів мух-дзюрчалок. Серед яких є еврибіотні види: Syrphus ribesii, Eristalis arbustorum, Eristalis tenax; гимоксерофіли: Eupeodes corollae, Scaeva selentica; мезофіли: Scaeva selentica; Sphaerophoria sсripta; гігромезофіли: Syrphus torvus; гігрофіли: Eristalis rupium.

Найбільшим видовим багатством консортів відрізнялись особини A. major, які ростуть

вприрічкових ділянках субальпійського поясу.

Вальпійському поясі на висоті понад 1700 м над рівнем моря було зафіксовано особини лише двох видів консортів A. major: сирфід Eristalis rupium та Bombus wurflenii (Apidae). Наявність лише двох видів консортів, які беруть участь у запиленні A. major в альпійському поясі можна пояснити екстремальністю умов (низькі температури повітря, сильні вітри, тощо) (Сачок, Копитко, 2009).

На прикладі A. major можна простежити певні особливості сезонної динаміки консортивної організації. З’ясували, що найбільшого різноманіття опилювачів особини цього виду є під час фази цвітіння (червень-серпень). Це може свідчити про значну привабливість рослини для них саме завдяки генеративній сфері, яка продукує нектар

іпилок. В активному процесі запилення безпосередньо брали участь в основному джмелі і дзюрчалки. Саме вони, очевидно, можуть відігравати ключову роль у обміні генетичним матеріалом між популяціями і їх локусами, впливаючи на їхню продуктивність і відповідно підтримувати життєздатність популяції зірочниці великої.

Одним з інтегральних показників життєздатності популяцій рослин є їхнє відновлення і розселення (Жиляєв, 2004). З огляду на це, найбільш важливим є вивчення ролі консортів у забезпеченні цих показників для популяції рослин. Враховую-

Екологія рослин та фітоценологія

285

чи те, що більш як половина видів квіткових рослин має своїх облігатних консортів, а левова частка з них-запилювачі, то найбільш істотне значення для життєздатності популяцій рослин має ентомофілія як високоспеціалізований тип взаємодії між рослинами і комахами. Особливо чітко це простежується в умовах високогір’я, де частка ентомофільних рослин становить понад 70 % (Дмитрах, 2003).

ЛІТЕРАТУРА

Дмитрах Р.І. Структурно-функціональні особливості та статева диференціація популяцій різностатевих видів рослин Карпат // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. биол. – 2003. – № 2. – С. 19-22.

Жиляєв Г.Г. Життєздатність популяцій // Внутрішньопопул. різном. рідкісних, ендем. і релікт. видів рослин Укр. Карпат. – Львів: Вид-во Поллі, 2004. – С. 47-50.

Сачок О.С., Копитко У.І. Консортивна організація Astrantia major L. в Чорногорі (Українські Карпати) // Збірник тез ЛНУ ім. І. Франка «Молодь і поступ біології». – 2009. –

Т. 1. – С. 106-107.

Контроль болезней клубнелуковичных цветочных культур с использованием биопрепаратов на основе бактерий рода Bacillus

1СВЕРЧКОВА Н.В., 2ЛИННИК Л.И., 1МОЛЧАН О.В.

1Институт микробиологии НАН Беларуси, лаборатория средств биологического контроля ул. В.Ф. Купревича, 2, г. Минск, 220141, Республика Беларусь

e-mail: [e-mail]

2Центральный ботанический сад НАН Беларуси, лаборатория фитопатогенных организмов ул. Сурганова, 2-в, г. Минск, 220012, Республика Беларусь

e-mail: [e-mail]

Прогрессивное увеличение численности фитопатогенных микроорганизмов, вызванное сохранением постоянства экспозиций в ботанических садах, приводит к массовому развитию болезней клубнелуковичных цветочных культур. Патогенные микроорганизмы, вредители приносят значительный ущерб цветоводству и декоративному растениеводству. Так, в последние годы при хранении только гладиолусов от болезней и вредителей гибнет до 25-60 % клубнелуковиц. В период вегетации отпад гладиолусов составляет до 20-30 %. Известно, что основным способом борьбы с болезнями и вредителями был и остается пока химический. Однако, в связи с ухудшением экологической обстановки, выработкой у возбудителей болезней к таким препаратам резистентных свойств все большее внимание в защите растений уделяется экологически безопасным микробиологическим препаратам, в том числе на основе бактерий рода Bacillus.

В Институте микробиологии НАН Беларуси разработаны и зарегистрированы Госхимкомиссией РБ биопестициды Фрутин – для защиты плодовых культур от парши и рака, Фитопротектин – для защиты овощных культур от комплекса грибных и бактериальных болезней. Основу биопестицидов составляют бактерии Bacillus subtilis БИМ В-262 и B. subtilis БИМ В-334 Д соответственно. Штаммы-антагонисты депонированы в Белорусской коллекции непатогенных микроорганизмов. При оценке антимикробной активности бактерий-антагонистов показано, что они обладают широким

286	Plant Ecology and Phytosociology

спектром антагонистического действия. Помимо возбудителей заболеваний, против которых препараты разработаны, они проявляют высокую антагонистическую активность в отношении ряда фитопатогенных грибов рр. Fusarium, Botrytis, Alternaria, Sclerotinia, Penicillium и др. В связи с указанным, целью настоящего исследования является оценка биологической эффективности биопестицидов Фрутин и Фитопротектин в лабораторных и производственных условиях против фузариоза, серой гнили, пенициллеза клубнелуковичных цветочных культур.

По результатам исследований установлено, что бактерии-антагонисты B. subtilis БИМ В-262, основа биопрепарата Фрутин, B. subtilis БИМ В-334 Д, основа биопрепарата Фитопротектин, активны в отношении возбудителя фузариоза (Fusarium oxysporum Sch.f.gladioly (Mass) Sn. et Hans.), серой гнили (Botrytis gladiolorum

Timm.), пенициллезной гнили (Penicillium gladioly Mc Cull. et Thom) клубнелуковичной цветочной культуры гладиолус. Диаметр зон подавления роста тест-объектов варьирует в диапазоне 21-32 мм.

Испытания биологической эффективности биопестицидов Фрутин и Фитопротектин в Центральном ботаническом саду НАН Беларуси на клубнелуковичной цветочной культуре гладиолус (сорт Home Coming) показали, что распространение фузариоза на гладиолусе в период вегетации в варианте с применением Фрутина составило 20,5 %, Фитопротектина – 37,5 %, в то время как в контроле – 54,9 %; при развитии заболевания на обработанных растениях – 16,3 %, 25,0 %, 36,5 % соответственно. Биологическая эффективность Фрутина составила 55,3 %, Фитопротектина – 31,5 %.

Распространенность комплекса заболеваний (фузариоз, серая гниль, пенициллез) на клубнелуковицах после выкопки в варианте с применением Фрутина – 15,8 %, Фитопротектина – 21,3 %, в контроле – 37,9 %. Биологическая эффективность Фрутина и Фитопротектина по отношению к патогенам клубнелуковиц гладиолуса составила 58,3 % и 43,8 % соответственно.

Таким образом, отмечена более высокая эффективность биопестицида Фрутин в отношении возбудителей болезней (фузариоз, серая гниль, пенициллез) клубнелуковичной культуры гладиолус – 55,3 и 58,3 % при применении на растениях и на клубнелуковицах (после выкопки) соответственно. Препарат Фрутин зарегистрирован Госхимкомиссией РБ и разрешен для использования на клубнелуковичных цветочных культурах для защиты от фузариоза, серой гнили, пенициллеза.

Біоморфологічні та популяційні особливості Fritillaria montana Hoppe в Хотинсько-Могилівському Придністров’ї

СВИРИДЮК Д.О., ЩЕРБАКОВА О.Ф.

Національний науково-природничий музей НАН України, Ботанічний музей вул. Б. Хмельницького, 15, м. Київ, 01601, Україна

e-mail: [e-mail]

Fritillaria montana Hoppe – весняний цибулинний геоефемероїд, відноситься до видів моноцентричної біоморфи без дезінтеграції або (факультативно) явнополіцентричної біоморфи з повною ранньою спеціалізованою морфологічною дезінтеграці-

Екологія рослин та фітоценологія

287

єю, що відбувається за допомогою столонів і супроводжується глибоким омолодженням вегетативних діаспор. Особини насіннєвого походження моноцентричної біоморфи проходять наступні фази морфогенезу: первинний пагін (p-im) → головний симподій (v-g); особини явнополіцентричної біоморфи, починаючи з ранніх етапів онтогенетичного розвитку (j, im) додатково проходять фази: куртина → парціальний пагін. Проведене структурно-фунціональне зонування моноциклічного безрозеткового монокарпічного пагону F. montana. Встановлено, що цибулину формують вкорочені метамери нижньої зони гальмування (3-6 з плівчастими катафілами (листки низової формації) та 1-2 із напівтунікатними запасаючими м’ясистими катафілами) та зони поновлення (1 (2) метамери з м’ясистими катафілами та пазушними бруньками поновлення). Поновлення цибулини відбувається щорічно внаслідок акросимподіального наростання її головної осі. Основу видовженої («позацибулинної») частини монокарпічного пагону складає середня зона гальмування (довжина базального метамеру 15-37 см, наступних – 0,2-5 см) з 5-10 лінійними листками серединної формації (9-17 см завд., 0,3-1,5 см завш.). Верхівкове суцвіття – одно-, дво-, триквіткова фрондулозно-брактеозна китиця складає зону збагачення.

У Хотинсько-Могилівському Придністров’ї знаходиться більшість пограничноареальних північно-східних локалітетів F. montana, існуючий перелік яких (Гейдеман и др., 1982; Каземірська та ін., 2008; Чорней та ін., 2009 та ін.) ми доповнюємо новою знахідкою цього раритетного виду в окол. с. Ленківці (Кельменецького р-н, Чернівецької обл.). Досліджені нами демографічні показники популяцій в окол. с. Ленківці та с. Михайлівка (Кельменецький р-н) дають змогу провести порівняльний аналіз даних популяційного моніторингу інших дослідників F. montana (Любінська, 2000; Діденко, 2007; Токарюк, Волуца, 2008). Локальні популяції виду приурочені до переважно вторинних лісових угруповань та їх екотонів. Розміщення елементів по площі популяційного поля (лісова популяція в окол. с. Михайлівка; деревостан з Carpinus betulus L., Quercus robur L., Acer pseudoplatanus L., Fraxinus excelsior L., Tilia cordata

Mill.) носить контагіозний або компактно-дифузний характер (середня популяційна щільність – 132±28 ос./1м2, максимальна – 238 ос./1м2, середня щільність генеративних особин – 15±1,6 ос./1м2). У популяції на узліссі (окол. с. Ленківці; деревостан з

Quercus robur, Acer platanoides L., A. campestre L., деревно-чагарниковий ярус: Corylus avelana L., Rhamnus cathartica L., Ulmus pumila L., Euonymus europaea L.,

Staphylea pinnata L., Prunus spinosa L.) зростає дифузність у розміщенні особин, тобто зменшується кількість та дискретність скупчень, більша частина генеративних особин зростає поодиноко і випадково (щільність різновікових особин – 9±2,1 ос./1м2). Характер просторової структури популяцій F. montana визначається балістичним способом дисемінації, інтенсивністю вегетативного поновлення, рівнем фітоценотичної конкуренції, потужністю листяної підстилки тощо. Вікові спектри досліджених популяцій F. montana лівосторонній та бімодальний, відповідно; облігатно неповночленні. У віковому спектрі екотонної популяції збільшується відсоток генеративних особин і суттєво зменшується кількість проростків. Інтенсивність насіннєвого та вегетативного поновлення вища у лісовій популяції, про що свідчать порівняно високі відсотки проростків та особин у ювенільному стані. Для вікових спектрів досліджених популяцій характерне зменшення чисельності особин при переході від стану проростків до імматурного вікового стану.

288	Plant Ecology and Phytosociology

ЛІТЕРАТУРА

Гейдеман Т.С., Витко К.Р., Истратий А.И. и др. Редкие виды флоры Молдавии (биология, экология, география). – Кишинев: Штиинца, 1982. – 102 с.

Діденко І.П. Види роду Fritillaria L. (Liliaceae) в Україні (еколого-ценотичні особливості та охорона): Дис. … канд. біол. наук: 03.00.05. – Умань, 2007. – 198 с.

Каземірська М.А., Волуца О.Д., Токарюк А.І. та ін. Нові місцезнаходження Fritillaria montana Hoppe (Liliaceae) у Прут-Дністровському межиріччі // Актуальні проблеми ботаніки та екології: Мат. міжнарод. конф. молодих учених (13-16 серпня 2008 р., м. Кам’янець-

Подільський). – К., 2008. – С. 97-99.

Любінська Л.Г. Fritillaria montana Hoppe (Liliaceae Juss.) в Національному природно-

му парку «Подільські Товтри» // Укр. ботан. журн. – 2000. – 57, № 3. – С. 284-286.

Токарюк А., Волуца О. Стан популяції Fritillaria montana Hoppe (Liliaceae) в околицях м. Сокиряни (Чернівецька область) // Молодь і поступ біології: Мат. IV міжнарод. наук. конф. студентів та аспірантів (7-10 квітня 2008 року, м. Львів). – Львів, 2008. – С. 119-120.

Чорней І.І., Кагало О.О., Любінська Л.Г. Рябчик гірський – Fritillaria montana Hoppe //

Червона книга України. Рослинний світ. – К. : Глобалконсалтиг, 2009. – С. 139.

Екологічна адаптивність ожини в умовах Лісостепу України

1СЕРДЮК О.В., 2СКРЯГА В.А., 2КИТАЄВ О.І.

1Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, відділ фізіології вул. Володимирська, 60, м. Київ, 01601, Україна

е-mail: [e-mail]

2Інститут садівництва НААНУ, сектор фізіології рослин вул. Садова, 23, м. Київ, 03027, Україна

е-mail: [e-mail], [e-mail]

Плоди ожини багаті на вітаміни та мінеральні речовини, вони відмічаються високими харчовими та лікувальними властивостями. Незважаючи на цінність ягід її насадження в Україні майже відсутні. Причиною цього є недостатня морозота зимостійкість більшості європейських та американських сортів, особливо в умовах Полісся та Лісостепу України, де зимовий період характеризується сильними пониженнями температури, а також її різкими перепадами.

Проведено порівняльне визначення морозота зимостійкості сортів і форм ожини різних за морфологією, формою та характером росту польовим методом та за допомогою методів диференційного термічного аналізу (ДТА) та прямого лабораторного проморожування. Сорти та гібридні форми Торнфрі (к.), Орегон Торнлесс, Г-0-3- 5, Г-0-3-6, Г-0-1-13, Г-0-1-20, Г-0-2-22 та Тейбері відносяться до групи росянок (не завершують вегетації до початку морозного періоду), а сорти Агавам (к.), Ерлі Вільсон та Форма-1 - до групи куманік (до настання морозів обпадає листя та повністю формуються і визрівають верхівкові бруньки пагонів).

Форми ожини, що відносяться до групи вічнозелених (росянок), знаходяться у активному стані і у зимовий період, а отже пошкоджуються навіть при незначних морозах. Процеси аклімації (загартування) та її втрати у сортів та гібридних форм ожини зумо-

Екологія рослин та фітоценологія

289

влені змінами у водно-фізичному стані тканин стебел та процесами, пов’язаними зі структурними перебудовами клітинних стінок тканин флоеми та ксилеми.

Аналіз процесів льодоутворення у періоди загартування та глибокого спокою рослин дозволив контролювати розвиток та втрату аклімації тканин стебел за міграцією фронту льодоутворення до центрів кристалізації та аналізом кількості води, що перетворюються в лід, в мікрота макрокапілярах ксилеми і паренхімних клітинах флоеми. Під час вимушеного спокою, на жаль, відбувається втрата аклімації, продовжує скорочуватись температурний діапазон льодоутворення для всіх сортів і відбувається зростання амплітуди екзотермічного процесу, передусім у ВТЕ, що свідчить про зростання форм води, яка переходить у лід і відповідно зростає ризик пошкодження тканин льодом. Встановлено ступінь пошкодження тканин міжвузля, вузла та бруньки шляхом проморожування при -20, -25 і -30˚С та без нього. Аналіз результатів обліків пошкодження тканин стебел низькими температурами показав, що температури -17 …-20˚С є критичними для рослин групи росянок, при яких ушкоджується надземна частина ожини. В цьому ми переконалися, спостерігаючи в польових умовах на початку вегетації відмирання кори у вигляді темно-бурих плям на стеблах найменш морозостійких форм. Сорти та форми ожини групи куманік витримують зниження температур до -25 …-28˚С. Дослідження процесів льодоутворення в тканинах стебел сортів і форм ожини виявило також наявність на всіх температурних екзотермах піків утворення льоду у бруньках, що свідчить про недостатню аклімацію, обумовлену функціональною активністю тканин.

На основі комплексу отриманих результатів та з урахуванням даних польових дослідів виділені достатньо морозостійкі сорти та гібридні форми: форма 1, Агавам, Вільсонс Ерлі, Торнфрі, Г-0-2-22, які є перспективними для вирощування в зоні Лісостепу України. Вони характеризуються більшою адаптивністю до мінусових температур і при частковому підмерзанні краще за інші можуть відновлюватися при настанні вегетації.

До питання прискореної оцінки посухостійкості квітниководекоративних культур на прикладі ірису гібридного

(Iris hybrida Hort.)

1СКРИПКА Г.І., 1БУЙДІН Ю.В., 2МАКАРОВА Д.Г., 2КИТАЄВ О.І.

1Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України вул. Тімірязєвська, м. Київ, 01014, Україна

e-mail: [e-mail]

2Інститут садівництва НААНУ 03027, м. Київ-27, смт. Новосілки

Екологічна толерантність рослин до умов вирощування, зокрема і стійкість до посухи, є одним з основних факторів, що визначають їх функціональний стан під час сезону вегетації, декоративність, інтенсивність закладання квіткових бруньок і цвітіння. Найпоширенішим на сьогодні методом оцінки посухостійкості квітниководекоративних культур є польовий (Методика державного сортовивчення…, 1968). Його недоліки загальновідомі – розтягнутість у часі, труднощі з відтворенням резуль-