3.4 Матеріали для самоконтролю

3.4.1. Питання для самоконтролю

1 Епідеміологічні особливості проявів епідемічного процесу кишкових інфекцій (черевний тиф, паратифи, сальмонельози, шигельози, вірусні гепатити А і Е, холера, поліомієліт, ботулізм).

2 Джерела інфекційного захворювання.

3 Шляхи і фактори передавання кишкових інфекцій. Характеристика епідемічного процесу в залежності від шляхів реалізації збудника.

4 Терміни заразливості джерела збудника при кишкових інфекціях.

5 Фактори, які впливають на визначення меж епідемічного осередку при кишкових інфекціях.

6 Терміни існування епідемічних осередків при кишкових інфекціях.

7 Правила лабораторного обстеження хворих та осіб, що контактували з хворим.

8 Правила виписування хворих на кишкові інфекції.

9 Правила допуску перехворілих на кишкові інфекції у колектив.

10 Організація та обсяги протиепідемічних заходів в осередках кишкових інфекцій: за місцем проживання, за місцем роботи, навчання, у дитячих дошкільних закладах тощо.

3.4.2 Тести для самоконтролю

Вибрати правильні відповіді

1 Максимальний термін виживання збудника черевного тифу в харчових продуктах:

1. декілька годин;

2. декілька днів;

3. декілька місяців;

4. більше року.

2 Інкубаційний період при черевному тифі становить:

1. 3-5 днів;

2. 7-12 днів;

3. 3-25 днів;

4. 35-45 днів.

3 Найбільш ефективним методом лабораторної діагностики черевного тифу у перші дні захворювання є:

1. копрокультура;

2. гемокультура;

3. реакція Відаля;

4. уринокультура;

3. При хронічному бактеріоносійстві вірогідніше всього збудника черевного тифу можна виявити:

1. у спинномозковій рідині;

2. у крові;

3. у жовчі;

4. у сечі.

3. Період максимальної заразливості хворого на черевний тиф:

1. інкубаційний період;

2. перший тиждень хвороби;

3. 2-3 тижні хвороби;

4. період реконвалесценції.

3. Епідемічно найбільш небезпечним джерелом збудника черевного тифу є:

1. здоровий бактеріоносій;

2. гострий бактеріоносій;

3. хронічний бактеріоносій;

4. хворий черевним тифом.

3. Сезонність черевного тифу для країн з помірним кліматом:

1. весняно-літня;

2. літня;

3. літньо-осіння;

4. не виражена;

3. Провідним шляхом передавання черевного тифу в сучасних умовах є:

1. водний і харчовий;

2. харчовий і побутовий;

3. водний;

4. побутовий;

5. харчовий.

3. Зібраний нативний матеріал для дослідження на дизентерію повинен доставлятися у лабораторію:

1. протягом 2 годин;

2. протягом 6 годин;

3. протягом 12 годин;

4. протягом 24 годин.

3. Медичне спостереження за контактними в осередку шигельозу триває:

1. 7 днів від моменту госпіталізації хворого та проведення дезінфекції;

2. 7 днів від появи перших симптомів захворювання;

3. 7 днів від контрольного обстеження реконвалесцента (у випадку амбулаторного лікування хворого);

4. 14 днів.

11 Особи, яких приймають на роботу в харчові і прирівняні до них підприємства і установи, підлягають бактеріологічному обстеженню:

1. одноразово;

2. дворазово;

3. триразово;

4. не обстежуються.

12 У квартирних осередках шигельозу одноразовому бактеріологічному обстеженню підлягають:

1. працівники харчових підприємств і установ до них прирівняних;

2. діти, що відвідують дошкільні заклади;

3. діти шкіл – інтернатів;

4. діти до 2 років;

5. діти, що відвідують навчальні заклади.

13 Найбільш заразним хворий на вірусний гепатит А є:

1. з початку інкубаційного періоду;

2. останні 7 – 10 днів інкубаційного періоду – перші 2 тижні захворювання;

3. перші 2 тижні захворювання;

4. протягом всього жовтяничного періоду.

14 Сезонність при вірусному гепатиті А:

1. відсутня;

2. зимово-весняна;

3. весняно – літня;

4. осінньо-зимова.

15 Найбільша кількість спалахів вірусного гепатиту А пов’язана з:

1. побутовим фактором;

2. водним фактором;

3. харчовим фактором.

16 У квартирних осередках доцільно проводити обстеження здорових контактних для виявлення:

1. у сироватці крові специфічного імуноглобуліну М;

2. у фекаліях антигену гепатиту А;

3. у сироватці крові ферментів АЛТ, АСТ;

4. у сироватці крові вірусу гепатиту А.

17 Інтенсивність епідемічного процесу поліомієліту в Україні:

1. спорадична захворюваність;

2. епідемія;

3. спалахова захворюваність;

4. пандемія.

18 Джерелом збудника поліомієліту можуть бути:

1. здорові носії;

2. хворі на паралітичні та непаралітичні форми;

3. діти після щеплення живою поліомієлітною вакциною;

4. діти після щеплення інактивованою поліомієлітною вакциною.

3. Виділення поліовірусу з фекаліями триває:

1. до місяця від початку захворювання;

2. до 2 місяців від початку захворювання;

3. до 6 місяців від початку захворювання.

3. Джерелом збудника сальмонельозів для людини може бути:

1. хвора людина;

2. велика рогата худоба;

3. свині;

4. ставкова риба;

5. свійські птахи.

3. Імунітет після перенесеної сальмонельозної інфекції:

1. нетривалий;

2. нестерильний;

3. сероспецифічний.

3. Профілактичні заходи при ботулізмі передбачають:

1. недопущення до роботи носіїв ботулінічних спор;

2. консервування тільки свіжих і чистих продуктів;

3. розсіл повинен вміщувати не менше 12% кухонної солі;

4. кислотність маринаду повинна бути не більше за рН 4.

23 Лабораторному дослідженню для встановлення діагнозу «ботулізм» підлягають:

1. залишки їжі;

2. блювота;

3. промивні води шлунка;

4. органи трупа;

5. кров;

6. фекалії.

24 Заходи в осередках ботулізму передбачають:

1. відсторонення від роботи осіб, що перебували з хворим в одинакових умовах щодо захворювання;

2. раннє виявлення хворих і лікування їх протиботулінічною сироваткою;

3. виявлення осіб, що вживали один з хворим продукт для своєчасного надання їм медичної допомоги;

4. заборона реалізації запідозреного продукту.

Еталони правильних відповідей:

1 - в;	7 - в;	13 - б;	19 - б;
2 - в;	8 - a;	14 - г;	20 - а, б, в, д;
3 - б;	9 - а;	15 - б;	21 - a, в;
4 - в;	10 - а, в;	16 - а, б;	22 - б, в, г;
5 - в;	11 - a;	17 - а;	23 - а, б, в, г, д;
6 - в;	12 - а, б, в, г;	18 - a, б, в;	24 - б, в, г.